Рішення

від 07.05.2025 по справі 320/3417/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2025 року Київ справа №320/3417/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЯР СІТІ», про визнання протиправним та скасування висновку, -

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі також - Департамент, Замовник, позивач) до Державної аудиторської служби України (далі також Держаудитслужба, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України від 11.07.2023 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-05-15- 014171-а, який оприлюднено в електронній системі закупівель.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЯР СІТІ».

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про безпідставність висновків відповідача про наявність порушень Закону України «Про публічні закупівлі» у діях позивача.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуваний висновок прийнятий ним відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2023 позивачем було оприлюднено (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-05-15-014171-a/print/open/html) оголошення про відкриті торги з особливостями на закупівлю послуг центрів і будинків відпочинку (Путівки на оздоровлення дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку у Львівській області).

Згідно Протоколу № 67/2 уповноваженої особи Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.05.2023 щодо закупівлі UA-2023-05-15-014171-a, прийнято рішення про визначення ТОВ «ЛАЯР СІТІ» переможцем процедури закупівлі та про намір укласти договір відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

06.06.2023 між позивачем та ТОВ «ЛАЯР СІТІ» укладено договір № 167 про закупівлю путівок на оздоровлення дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.

20.06.2023 відповідачем винесено наказ № 183 «Про початок моніторингу процедур закупівель», яким розпочато моніторинг процедури закупівлі UA-2023-05-15-014171-a.

11.07.2023 відповідачем винесено оскаржуваний висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-05-15-014171-a, яким зобов`язано позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом розірвання договору та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Під час проведення моніторингу закупівлі установлено порушення позивачем:

- частини 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про ефективне використання бюджетних коштів» від 11 жовтня 2016 року № 710 (далі Постанова № 710) повідомлення Замовника про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та розміру витрат не опубліковано;

- абзацу 2 підпункту 2 пункту 41 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі Особливості) Замовник не відхилив тендерну пропозицію переможцям процедури закупівлі ТОВ «ЛАЯР СІТІ», як такого, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності у інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 40 цих особливостей, визначив його переможцем та уклав з ним договір.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об`єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.

Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

За змістом статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі також - Закон) моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1266 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013р. № 631 і від 11 жовтня 2016 №710» (далі Постанова 1266) внесено зміни до Порядку № 631 та Постанови № 710. Зокрема, Постанову № 710 доповнено пунктом 4-1 такого змісту:

« 4-1. Головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів забезпечити:

обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі;

оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному вебсайті (або на офіційному вебсайті головного розпорядника бюджетних коштів, суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління суб`єктом господарювання державного сектору економіки) протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель».

Отже, пункт 4-1 Постанови № 710 (із змінами, внесеними Постановою № 1266) чітко визначає, що головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів необхідно забезпечити здійснення зазначених заходів, отже, цей пункт має зобов`язальний характер, а не рекомендаційний.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2023 позивач розмістив обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі ДК 021:2015:55240000-4 Послуги центрів і будинків відпочинку (Путівки на оздоровлення дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку у Львівській області), очікуваною вартістю 11 550 000, 00 грн, на офіційному інтернет-порталі «Київаудит», а саме за посиланням https://kyivaudit.gov.ua/vr/ka/cabinet.nsf/0/1292D9D02E5B38D5C22589B4002E90BD, опубліковано картку Пр3, яка містить загальну інформацію про закупівлю, та яка містить посилання на «Обґрунтування доцільності закупівлі, її обсягів, якісних характеристик та очікуваної ціни»: https://kyivaudit.gov.ua/vr/ka/cabinet.nsf/0/B6D15B3E63C9E64DC22589B4002FE84D?EditDocument, паперових копія вищезазначених інтернет сторінок долучена до позовної заяви.

Отже, оскільки оголошення про проведення закупівлі UA-2023-05-15-014171-a опубліковано 14.05.2023, а опублікування обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі відбулось 19.05.2023, вбачається, що позивач виконав вимоги пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 710 у строк передбачений законодавством, а висновок моніторингу про допущене порушення позивачем у наведеній частині безпідставний.

Замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням Особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.

Тендерна пропозиція пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (пункт 32 частини 1 статті 1 Закону).

Тендерна документація документація щодо умов проведення тендера, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель (пункт 31 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням Особливостей.

Поряд з цим, Законом не визначено чіткого переліку документів, які повинен вимагати Замовник від учасників процедури закупівлі, а отже обов`язок надання того чи іншого документу учасниками процедури закупівлі (в тому числі й в частині складання відповідних документів та відображення інформації в них) установлюється Замовником самостійно.

Замовник на стадії розроблення та затвердження тендерної документації не обмежений у своєму праві стосовно зазначення у тендерній документації усіх необхідних на його погляд умов, що дадуть змогу максимально ефективно оцінити подані учасниками тендерні пропозиції щодо їх відповідності предмету закупівлі.

Як вбачається з матеріалі справи, за результатами моніторингу установлено, що відповідно до пунктів 1, 6 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» та пункту 6 Додатку 2 тендерної документації Замовник установив вимогу до учасників торгів про надання документів на підтвердження відповідності тендерної пропозиції вимогам до предмета закупівлі, необхідно надати, зокрема, договір про обслуговування пожежної сигналізації на час перебування дітей у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку.

Отже, Замовник на власний розсуд визначив для себе необхідний перелік вимог, які є для нього суттєвими та наявність яких повинні підтвердити учасники, які виявили намір взяти участь у закупівлі, що дозволить Замовнику провести належну оцінку тендерних пропозицій учасників відповідно до вимог Закону.

Учасник торгів ТОВ «ЛАЯР СІТІ» у складі своєї тендерної пропозиції надав інформаційну довідку від 19.05.2023 № 5, в пункті 6 якої зазначив, що для забезпечення пожежної безпеки табору, приміщення закладу обладнані сучасними протипожежними засобами та укладено договір з ПП «Княже Селище ПЛЮС» № 0301 ТОПС від 03.01.2021, щодо обслуговування системи протипожежної сигналізації.

Проте, сам договір про обслуговування пожежної сигналізації на час перебування дітей у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку, у складі тендерної пропозиції учасника ТОВ «ЛАЯР СІТІ» відсутній, чим не дотримано вимоги пунктів 1, 6 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» та пункту 6 Додатку 2 тендерної документації.

Посилання позивача на те, що такий договір є загальновідомим, оскільки раніше вже надавався ТОВ «ЛАЯР СІТІ» у складі інших тендерних пропозицій у межах інших процедур закупівлі суд оцінює критично, оскільки вказане не спростовує недотримання ТОВ «ЛАЯР СІТІ» вимог пунктів 1, 6 розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» та пункту 6 Додатку 2 тендерної документації.

Слід зазначити, що відповідно до статті 28 Закону замовник здійснює розгляд тендерних пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації.

Позивач не заперечує факту відсутності у складі тендерної пропозиції учасника ТОВ «ЛАЯР СІТІ» договору про обслуговування пожежної сигналізації на час перебування дітей у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку.

Таким чином, на порушення вимог абзацу 2 підпункту 2 пункту 41 Особливостей позивач не відхилив тендерну пропозицію переможця процедури закупівлі ТОВ «ЛАЯР СІТІ», як такого, що не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності у інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 40 цих особливостей, визначив його переможцем та уклав з ним договір.

Також, суд наголошує що, при проведенні моніторингу посадова особа відповідача проводить перевірку наявних документів, які повинні бути завантажені учасником в електронну систему закупівель Prozorro для участі у торгах (стаття 29 Закону).

Не відхиливши тендерну пропозицію учасника ТОВ «ЛАЯР СІТІ» позивач недотримався основних принципів визначених статтею 5 Закону, за яким здійснюються закупівлі: відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Отже, оскаржуваним висновком правомірно встановлено порушення позивачем вимог Закону у наведеній частині.

Щодо питання правомірності визначеного Висновком зобов`язання, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 7 статті 8 Закону Держаудитслужба обов`язково у висновку про результати моніторингу закупівлі зазначає зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Наказом № 552 затверджено форму такого висновку, який складається зі вступної частини, в якій зазначається інформація про закупівлі, предмет закупівлі, інформація про оприлюднення та застосовану процедуру закупівлі, підстави здійснення моніторингу та дата початку моніторингу, та констатуючої частини, де зазначається дата закінчення моніторингу та інформація про результати моніторингу, висновок про наявність чи відсутність порушення та зобов`язання щодо його усунення у разі виявлення.

Щодо такого способу усунення виявленого порушення, як припинення зобов`язань за договором (розірвання договору), суд звертає увагу на наявну правову позицію Верховного Суду (постанова від 09.02.2023 у справі № 520/6848/21 та у постанова від 04.05.2023 у справі № 640/17543/20), а саме: «Частиною 8 статті 8 Закону № 922 визначено порядок дій замовника державної закупівлі в разі виявлення за наслідками проведення моніторингу порушень чинного законодавства при здійсненні державної закупівлі. Законодавцем диспозитивно визначено варіанти правомірної поведінки замовника при усунені порушень, зазначених у 10 висновку, зокрема, шляхом оприлюднення через електронну систему закупівель інформації та/або документів, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументованих заперечень до висновку, або інформації про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Таким чином, після оприлюднення висновку замовник має три варіанти поведінки: усунути викладені у ньому порушення законодавства у сфері публічних закупівель та надати документи, що підтверджують це органу фінансового контролю; надати аргументовані заперечення до висновку; надати інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Верховний Суд зауважує, що усунення порушення шляхом розірвання договору є варіантом правомірної поведінки замовника при усунені порушень, що направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан, оскільки у разі недотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог, зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922 повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.

Мається на увазі, що у разі дотримання замовником вимог Закону України «Про публічні закупівлі» відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір не було б укладено.».

Зважаючи на викладене вище, оскаржуваний Висновок Держаудитслужби є обґрунтованим та вмотивованим, а тому суд не вбачає правових підстав для його скасування.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.