Ухвала

від 05.05.2025 по справі 380/5236/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження в адміністративній справі

в частині позовних вимог

05 травня 2025 рокусправа № 380/5236/25Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Волявська В.С.,

за участю сторін:

представника позивача Кальмука Т.В.,

представника відповідача Павліша О.Р.,

розглянувши в підготовчому засіданні, в режимі відеоконференції, у м.Львові, за правилами загального позовного провадження питання про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДС Аква Сервіс» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДС Аква Сервіс» (місцезнаходження: вул. Геологів, 12А, м. Моршин, Стрийський район, Львівська область, 82482; код ЄДРПОУ 42201052) звернулося з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026; код ЄДРПОУ: 44045187), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №264 від 07.11.2024 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІДС Аква Сервіс»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №813300040101 від 19.02.2025, яким позивачу збільшено частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об?єднань), що вилучаються до державного бюджету відповідно до закону;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №803300040101 від 19.02.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові санкції (штрафи).

Ухвалою від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду 23.04.2025 від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.11.2024 №264 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІДС Аква Сервіс».

В обґрунтування поданої заяви вказує, що Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків вже було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІДС Аква Сервіс», за наслідками якої складено акт від 24.01.2025 №33/33-00-04-01-01/42201052 та прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення. Вказане свідчить про те, що оскаржуваний в межах даної справи наказ є реалізованим, тобто таким, що вичерпав свою дію, а тому взагалі не підлягає судовому оскарженню.

Вирішуючи подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Термін «публічно-правовий спір», відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За визначенням, наведеним в частині першій статті 4 КАС України:

- адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1);

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пунктом 19).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права

Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення пункту 19 частини першої статті 4 КАС України у взаємозв`язку із рішеннями Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 та від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008, дійшла висновку, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Поряд із цим, ВП ВС зауважила, що хоча неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, однак може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що на підставі повідомлення на проведення перевірки від 07.11.2024 №87 та наказу від 07.11.2024 №264 працівниками Західного МУ ДПС по роботі з ВПП було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІДС Аква Сервіс», за наслідками якої складено акт перевірки від 24.01.2025 №33/33-00-04-01-01/42201052.

За результатами висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2025 №813300040101 (форми «Р») та від 19.02.2025 №803300040101 (форми «ПС»), що є предметом оскарження у цій судовій справі.

Отже, акт індивідуальної дії, а саме спірний у цій справі наказ від 07.11.2024 №264 вичерпав свою дію, оскільки контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку, склав акт за результатами такої перевірки та виніс податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду у справі №816/228/17 дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про обґрунтованість заяви відповідача та наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.11.2024 №264 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІДС Аква Сервіс».

Водночас, правомірність такого наказу оцінюється при розгляді позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, у випадку зазначення про це у підставах адміністративного позову.

При цьому, з урахуванням висловленої вище позиції Верховного Суду з даного питання, не потребує роз`яснення право позивача щодо звернення до суду, що уповноважений розглядати даний спір, оскільки такий спір не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Такі висновки суду узгоджується зі згаданою вище постановою ВП ВС у справі №816/228/17, а також з іншими постановами КАС ВС у справах, де однією із підстав позову заявлено порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення податкової перевірки платника податку (постанови від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, від 07.03.2024 у справі №320/5934/23).

Суд роз`яснює позивачу, що згідно із частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

закрити провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІДС Аква Сервіс» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень в частині наступних позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №264 від 07.11.2024 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІДС Аква Сервіс».

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.05.2025.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна