Рішення

від 02.06.2010 по справі 64/143-10 (н.р. 05/54-09)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2010 р.                                                            Справа № 64/143-10 (н.р. 05/54-09)

вх. номер 3209/5-64

Суддя Господарського суду Харківської області  

при секретарі судового засідання Панченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився;

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомітет", м. Запоріжжя;  

до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;  

про стягнення 28973,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройкомітет" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №45 від 23.02.2009р.), в якій просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  борг в сумі 26121,56 грн., індекс інфляції за весь час прострочення в сумі 2347,10 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 504,54 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовував невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого товару по видатковій накладній №РН-0000689 від 01.08.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі 05/54-09 від 07 травня 2009р. в позові було відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2009р. апеляційну скаргу ТОВ "Стройкомітет" було залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2010р. по справі 05/54-09 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 січня 2010 року  касаційну скаргу ТОВ "Стройкомітет" було задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 07.05.2009 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2009р. у справі № 05/54-09 скасовано. Справу передано на новий розгляд господарському суду Харківської області.   

Після надходження 31.03.2010р. до господарського суду Харківської області справі присвоєно №64/143-10 та передано в провадження судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року справу 64/143-10 було призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 квітня 2010 р. о 11:20.   

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2010р. розгляд справи був відкладений на 17 травня 2010 року.

17 травня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вх. №10684), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з необхідністю підготовки документів та надання їх до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2010р. розгляд справи був відкладений на 02 червня 2010 року.

18 травня 2010 року позивач надав до канцелярії суду заяву (вих. №28 від 06.05.2010р.), в якій просить суд розглядати справу без участі представника позивача за наявними матеріалами та вказує, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

18 травня 2010 року позивач надав заяву (вих. №27 від 06.05.2010р.) про долучення наданих позивачем документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача у судове засідання не з"явились, документи витребувані судом не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01  липня 2008 року  Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройкомітет" (позивач) поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідач) товар (двері броньовані та двері металеві в асортименті), а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною № РН-0000689 від 01.08.2008 р., на загальну суму 26121,56грн.

Згідно з рахунком фактурою № СФ-0000735 від 01.07.2008 р., строк виконання зобов'язання щодо оплати за отриманий товар закінчується 08.07.2008 року, проте  зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідачем не  виконано, вартість товару не сплачена, тобто  заборгованість відповідача перед  позивачем становить 26121,56 грн.

В силу ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.2 ст.205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 641 ЦК України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу рахунок-фактури №СФ-0000735 від 01.07.2008р. із зазначенням в ньому найменування, кількості та ціни товару, а відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 26121,56 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000689 від 01.07.2008р., і не заперечується відповідачем (у відзиві відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що строк оплати не настав; а.с. 44). Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 26121,56 грн. підтверджується також складеним і підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків станом на 22.07.2008р. (а.с.8-10).

Такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.П, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26121,56грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 504,54 грн. та інфляційні у сумі 2347,10 грн.,  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомітет" (69068, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 87, код ЄДРПОУ 32889854, п/р №26002099800100, відкритий в ЗФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 373135) суму основного боргу у розмірі 26121,56 грн., інфляційні витрати в сумі 2347,10 грн., 3% річних у розмірі 504,54 грн., 289,73грн. та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписаний 07 червня 2010 року.