Рішення

від 08.05.2025 по справі 640/13468/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2025 року Справа№640/13468/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:

1) визнати протиправними дії відповідача в частині нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн. (за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року);

2) зобов`язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки позивача шляхом виключення з неї суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн.

В обґрунтування позову вказує, що перебуває на обліку в Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП. З лютого по травень 2019 року перебував у трудових відносинах з ПрАТ «КиївХліб», з червня 2019 року по грудень 2021 з ТОВ «ТД «КиївХліб», а тому збір з ЄСВ за нього сплачував роботодавець. Вказує, що недотримання податковим органом критерію пропорційності. Дії податкового органу по нарахуванню єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн. (за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року) є протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем (далі ІКС) контролюючого органу по ОСОБА_1 , станом на 30.04.2019, обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 211,36 гривень. Таким чином, засобами ІКС контролюючого органу в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.05.2019 № Ф-222179-17 та направлено позивачу. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 21.06.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-222179-17 повернуто з поштового відділення у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Разом з тим, згідно з даними ІКС контролюючого органу у зв`язку зі сплатою позивачем поточних зобов`язань з єдиного внеску, заборгованість згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) 16.05.2019 № Ф-222179-17 погашено платником 07.07.2022.

Враховуючи вищевикладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-222179-17 відкликана відповідно п. 6 розд. VI Інструкції № 449.

Також зазначає, що згідно з даними ІТС контролюючого органу, станом на теперішній час, у позивача обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21 969,20 гривень.

У відповіді на відзив, позивач вказує, що з аналізу відзиву на адміністративний позов вбачається, що відповідачем не було враховано і жодним чином не спростовано обставин, якій викладенні у позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно з матеріалами справи позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 02.12.2002 (Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи №18272) по 04.02.2022 3 перебував на обліку в ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП, платником обрано з 01.01.2012 по 04.02.2022 загальну систему оподаткування. 07.02.2022 платником здійснено повторну реєстрацію, про що зазначає відповідач.

Позивач перебував у трудових відносинах у період з лютого по травень 2019 року з ПрАТ «КИЇВХЛІБ» (код ЄДРПОУ: 00381574), з червня 2019 року по грудень 2021 року з ТОВ «ТД «КИЇВХЛІБ» (код ЄДРПОУ: 41202432), що підтверджується трудовою книжкою позивача, довідками з Пенсійного фонду форми ОК-5 та ОК-7, довідкою про трудовий стаж.

За вказаний період за позивача підприємства сплачувалось ЄСВ.

Згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем (далі ІКС) контролюючого органу по ОСОБА_1 , станом на 30.04.2019, обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 211,36 гривень.

Засобами ІКС контролюючого органу в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.05.2019 № Ф-222179-17 та направлено ОСОБА_1 .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 21.06.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-222179-17 повернуто з поштового відділення у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Головне управління ДПС у м. Києві повідомляє, що згідно з даними ІТС контролюючого органу, станом на теперішній час, по ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21 969,20 гривень.

У листі від 23.05.2022 №192/ЗПІ/26-15-24-05-10 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про те, що в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні щоквартальні нарахування за період з IV кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно обраних систем оподаткування в сумі 21969,20 грн, а саме:

- IV квартал 2018 року по терміну сплати: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн;

- І-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн);

- І-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн).

За вищезазначений період було сплачено єдиний внесок в сумі 2860,00 грн та, на момент надання відповіді, обліковується недоїмка в сумі 19109,20 грн, яка є правомірною та підлягає сплаті на загальних підставах.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), податковий орган надсилає платнику єдиного внеску, у якого станом на кінець календарного місяця обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Згідно з даними ITC контролюючого органу по ОСОБА_1 , станом на 30.04.2019, обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 211,36 гривень.

Таким чином, засобами ITC контролюючого органу в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.05.2019 № Ф-222179-17 та направлено ОСОБА_1 .

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, 21.06.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-222179-17 повернуто з поштового відділення у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Не погодившись із даною сумою заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначенням наданим у п.2 ч.1 ст.1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI передбачено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обов`язки, передбачені ч.2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у п. 1, 4, 5, 5-1 та 16 ч.1 ст. 4 цього Закону, тобто й на фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (ч.3 ст.6 Закону №2464-VI).

У ч.5 ст.8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з п.2 та 3 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIII, яка була чинною до 01.01.2017) для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що до 01.01.2017 сплата єдиного внеску в розмірі не меншому розміру мінімального страхового внеску була правом, а не обов`язком фізичної особи-підприємця, який не отримав дохід від підприємницької діяльності у звітному періоді, а тому така сплата здійснювалась фізичною особою-підприємцем добровільно за власним бажанням.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Закону №2464-VI, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Так, п.2 та 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIІІ) передбачено, що для платників, зазначених у п.4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст.4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, приписи п.2 та 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIІІ) встановили, що з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці, не залежно від того отримали вони дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності чи ні, зобов`язані сплатити за такий період єдиний внесок в розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням наведеним в п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону №2464-VI).

Згідно з п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.13 Закону №2464-VI податкові органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), врегульований порядок стягнення заборгованості з єдиного внеску із платників.

Пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з п.2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п.3 розділу VI Інструкції № 449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (п.4 розділу VI Інструкції № 449).

У ч.4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному ст.42 Податкового кодексу України.

З`ясовано, що в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні щоквартальні нарахування за період з IV кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно обраних систем оподаткування в сумі 21969,20 грн, а саме:

- IV квартал 2018 року по терміну сплати: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн;

- І-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн);

- І-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн).

Позивач зазначає, що в період за який йому нараховано борг, він перебував у трудових відносинах, а тому єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за нього, як за застраховану особу, сплачував роботодавець.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 13.05.2020 № 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" особи, зазначені у п.4 і 5 ч.1 цієї статті, тобто фізичні особи - підприємці, які поряд з цим мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску тільки за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.14.1.195. ст.14 Податкового Кодексу України, працівником є фізична особа, яка безпосередньо вчасною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.14.1.226 ст.14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Таким чином, платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати такими особами єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої підприємницької діяльності є базою для нарахування єдиного внеску, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, тобто за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд в постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 23.01.2020 у справі №480/4656/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого самозайнята особа зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Вказані правові висновки про тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату безпосередньо особою та роботодавцем) викладені також в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Зокрема, Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати ) роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач починаючи з лютого по травень 2019 року та з червня 2019 по грудень 2021 року перебував у трудових відносинах з офіційним працевлаштуванням, відтак, у IV квартал 2018 року по терміну сплати: 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн; І-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн); І-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн), за який позивачу був нарахований борг з єдиного внеску в розмірі 21969,20 грн, позивач, як найманий працівник, був застрахованою особою, а тому обов`язок сплати єдиного внеску за нього виконував його страхувальник.

Відповідно до довідки ОК-5 та ОК-7 єдиний соціальний внесок з заробітної плати позивача був утриманий та перерахований до бюджету за весь період трудових відносним.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 21969,20 грн (за період 4 квартал 2018 року по 04 квартал 2020 року) є протиправним, у період коли позивач був застрахованою особою, та обов`язок сплати за нього єдиного внеску був покладений на відповідного роботодавця.

Доказів ведення позивачем господарської діяльності та отримання від такої діяльності доходів у спірний період, відповідач до суду не надавав.

Щодо решти позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Так, наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

У відповідності до п.1 розділу II Порядку № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (пункт 2 розділу І Порядку № 422).

У розділі VII Порядку № 422 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі "Апеляційне та судове оскарження" підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Згідно з п.5 розділу І Порядку № 422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином, в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з неї суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн. за 4 квартал 2018 року по 4 квартал 2020 року.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.77 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

За правилами ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві в частині нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн. за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з неї суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 969,20 грн. за період з 4 кварталу 2018 року по 4 квартал 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Повний текст рішення складено 08.05.2025.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Шинкарьова