Рішення від 18.04.2025 по справі 678/385/25

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/385/25

Номер провадження №2-678-226/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в залі суду в селищі Летичів, у відсутність учасників справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, за наявними у справі матеріалами, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Меджибізької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 06 березня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 за змістом якої ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , яка постійно і на день смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.

Спадщину після її смерті прийняв її чоловік (батько позивача) ОСОБА_4 , але не оформив своїх спадкових прав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Островської Г.І., однак 20 лютого 2025 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через відсутність документа, що посвідчує право власності на житловий будинок за вищевказаною адресою та рекомендовано звернутись до суду.

Згідно свідоцтва про право приватної власності від 28 березня 1989 року власником житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 .

Відповідно до повідомлення з Хмельницького БТІ №751104 від 06 лютого 2025 року за ОСОБА_6 28 березня 1989 року було зареєстровано 1 долю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого згідно рішення Летичівського райвиконкому від 23 березня 1989 року за №55, реєстровий номер БТІ-268, книга - 10.

Однак, при видачі свідоцтва про право приватної власності від 28 березня 1989 року допущена помилка по-батькові власника житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 - записано ОСОБА_7 замість правильного ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки Меджибізької селищної ради №38 від 24 лютого 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно була зареєстрована та проживала відповідно до даних погосподарської книги №2 по АДРЕСА_1 і до складу її сім`ї входили: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Згідно виписки з погосподарської книги №3 Шрубківської сільської ради за 1970-2000 роки с. Шрубків Летичівського району, головою двору є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 в графі мати записана ОСОБА_3 .

У свідоцтві про народження відповідача ОСОБА_9 в графі мати записана ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_11 .

Відповідно до архівної довідки від 06 лютого 2025 року спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в 1999-2004 роках не заводилась.

Згідно архівної довідки від 06 лютого 2025 року спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в 2000-2004 роках не заводилась.

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позову.

Враховуючи зазначені обставини позивач ОСОБА_1 не має можливості оформити у спадщину житловий будинок, тому просить суд визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно, як спадкове майно після смерті батька, який прийняв спадщину, але не оформив спадкових прав після смерті дружини (матері позивача).

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2. 06 березня 2025 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 12 і 24 березня 2025 року до суду надійшли відомості про місце реєстрації відповідача.

4. 13 березня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

5. Підготовчі судові засідання призначалися на: 08 і 18 квітня 2025 року.

6. 17 березня 2025 року до суду надійшла копія спадкової справи.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 07 квітня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вусатюка О.М. про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити в повному обсязі.

8. 07 квітня 2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 у якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги визнає і не заперечує щодо їх задоволення та визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове нерухоме майно.

9. 9, 16 та 22 квітня 2025 року до суду надійшли заяви представника відповідача - Меджибізької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Герасімової М.В. про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

10. Як зазначено у ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

11. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1). Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2).

У ч. 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За приписами ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3).

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4). Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (п. 5).

12. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року (абз. 2 п. 1). У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР (ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (абз. 3 п. 1). Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абз. 2, 3 п. 23).

13. Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом ч. 1 ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За змістом ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Законодавець у ЦК УРСР передбачив, що для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 2).

За змістом ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1). Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу) (ч. 2).

Як зазначено у ч. 1 ст. 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

14. У п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном (абз. 1).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (абз. 2).

15. Згідно ст.ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» №19-32/319 від 21 лютого 2005 року, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

16. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі №716/2290/19 вказав: громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Технічна інвентаризація нерухомого майна в сільській місцевості почала проводитися згідно з Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056.

Облік такого майна здійснювався виключно по погосподарським книгам сільських рад.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1990 рік) регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР (далі - Інструкція), затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Згідно з пунктом 6 Інструкції не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.

Підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим.

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися актами органів влади (публічні акти), що підтверджують право приватної власності.

17. Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в Державних будівельних нормах А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється, що по об`єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається Бюро технічної інвентаризації.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх до експлуатації відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючих документів.

У серпні 2012 року до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 404 внесені зміни до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції та в абзаці 82 зазначено, що прибудови до індивідуальних (садибних) житлових будинків та господарські (присадибні) будівлі та споруди, які побудовані до 5 серпня 1992 року, до самочинного будівництва не належать.

Документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію таких прибудов та будівель і споруд, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо (постанова Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №678/1418/17).

18. За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

19. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

20. Так, у підготовчому провадженні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача - Меджибізької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Герасімова М.В. подали суду заяви згідно яких заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 визнають і не заперечують проти їх задоволення судом.

21. Отже, відповідачі позовні вимоги визнають, таке визнання є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

22. Відповідачі жодним чином не оспорюють фактичні обставини у справі, не ставлять під сумнів право позивача успадкувати після смерті спадкодавця (батька позивача) ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 (матері позивача), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкове майно - будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

23. Позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 оформити право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , оскільки йому у цьому відмовила 20 лютого 2025 року приватний нотаріус, адже відсутній документ, що посвідчує право власності на вказаний житловий будинок і рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно.

24. Згідно спадкової справи 20 лютого 2025 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 звернувся його син ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 у заяві нотаріусу вказала, що спадщину в установлені строки не прийняла і звертатись до суду для продовження строку для прийняття спадщини не буде.

25. Із матеріалів цивільної справи випливає, що відповідач (сестра позивача) не заперечує проти того, щоб саме за позивачем в судовому порядку було визнано право власності на вказане будинковолодіння, адже на дане спадкове майно після смерті батька вона не претендує.

Означене свідчить, що спір про спадкове майно між позивачем і відповідачами відсутній.

26. Наведені позивачем у позовній заяві обставини підтверджуються поданими ним доказами, які долучені до позовної заяви та матеріалами спадкової справи.

27. У зв`язку з тим, що відповідачі в підготовчому провадженні позовні вимоги визнали повністю, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачами та задоволення позовних вимог.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

28. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10-13, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області 31 жовтня 1998 року, право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , а саме: літера (А-1) - житловий будинок, площа основи (забудови) 91,9 кв. м., загальна площа 80,1 кв.м., житлова площа - 38,8 кв. м.; літера (Б) - сарай, площа основи (забудови) 45,8 кв. м., літера (б) - погріб, площа основи (забудови) 16,4 кв.м., літера (В) сарай, площа основи (забудови) 9,2 кв. м., літера (Г) гараж, площа основи (забудови) 19,3 кв.м.; літера (1-2) огорожа, як спадкоємця на спадкове майно за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 18 квітня 2025 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець с. Шрубків Летичівського району Хмельницької області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_3 , електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: адвокат Вусатюк Олександр Миколайович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місцезнаходження: вул. Автопарківська, 16/3, селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. НОМЕР_5 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_7 , наявний електронний кабінет.

ВІДПОВІДАЧІ:

1. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженка с. Шрубків Летичівського району Хмельницької області, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , тел. НОМЕР_7 , електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.

2. Меджибізька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Святотроїцька, 5 селище Меджибіж Меджибізької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31530, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404556, тел. (+38067) 171-55-03, електронна пошта: medgibіg.sr.@gmail.com, наявний електронний кабінет.

ПРЕДСТАВНИК: Герасімова Марія Вікторівна (за довіреністю).

Суддя підпис Ходоровський І.Б.

Суддя Ходоровський І.Б.