Постанова від 29.04.2025 по справі 297/4148/23

Справа № 297/4148/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 квітня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Джуги С.Д.,

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старицька Юліана Юріївна, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року у складі судді Ільтьо І.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 грудня 2022 року о 12:45 годин в с. Шом по вул. Головній, Берегівського району, ОСОБА_1 керуючи автомобілем, а саме сідловим тягачем «МАN TGS», державний номерний знак « НОМЕР_1 », із спеціалізованим напівпричепом марки «SCHMITZSKI 24SL82», державний номерний знак « НОМЕР_2 », порушив п. 12.1, 13.1 ПДР, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та з`їхав в кювет, внаслідок чого пошкодив електроопору, паркан будинку АДРЕСА_1 , а також сам автомобіль отримав механічні пошкодження. Власником пошкодженого автомобіля є Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.02.2023 в справі про адміністративне правопорушення № 297/4019/22 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження дорожніх споруд, та на нього було накладено адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з нього на користь держави 536,80 грн. судового збору. ОСОБА_1 на час настання з його вини вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ».

Розмір матеріальної шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 25 грудня 2022 року згідно звіту про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) № 11.23 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 757 400, 22 грн. з урахуванням ПДВ, які позивач просить стягнути з відповідача.

З урахуванням поданої 19.03.2023 року заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачу завдану матеріальну шкоду у розмірі 891 644,15грн.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» (адреса місцезнаходження: 07400, м. Бровари, Київська обл., вул. Симоненка Василя, 4; код ЄДРПОУ 39688880) завдану матеріальну шкоду в розмірі 891 644,15 (вісімсот дев`яносто одну тисячу шістсот сорок чотири грн. 15 коп). Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старицька Юліана Юріївна, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково та безпідставно посилається як на підставу для задоволення позовних вимог на положення п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України, вважаючи накладення адміністративного стягнення кримінальним обвинуваченням. Вказує, що наведена судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення практика ЄСПЛ не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки у наведених рішеннях адміністративні правопорушення судами було визначено кримінальним обвинуваченням лише для цілей застосування Конвенції, а не для цілей застосування КЗпП України. Зазначає, що матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія, яка не входить до Переліку №447/24. Звертає увагу, що наказом та/або будь-яким іншим документом позивача не затверджено переліку категорій працівників Товариства, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, а тому стверджує, що відповідач не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У зв`язку з цим, вважає, що відсутні правові підстави для повної матеріальної відповідальності відповідача. Вказує, що наявний у матеріалах справи звіт не є належним доказом на підтвердження понесення матеріальних збитків,оскільки огляд транспортного засобу було зроблено 04.01.2023, а саме через 10 днів після ДТП. Звертає увагу, що в рамках розгляду даної справи було складено рецензію на Звіт №11.23 про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) від 17.05.2023, на сторінці 9 якого зазначено, що звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Вказує, що заява про збільшення позовних вимог фактично є заявою про зміну підстав позову, а тому мала бути повернута судом. Вказує, що судом першої інстанції не прийнято процесуального рішення щодо заяви про збільшення позовних вимог, а лише встановлено факт її подання.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Старицька Ю.Ю. підтримала апеляційну скаргу просить її задовольнити.

Представник позивача адвокат Моланич І.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи установлено, що згідно заяви від 07.11.2022 року відповідач ОСОБА_1 наказом №18-к від 07.11.2022 року був прийнятий на роботу, і починаючи з 08.11.2022 року перебував з ТОВ «Синергія ОІЛ» в трудових відносинах та працював на посаді водія автотранспортних засобів (т.1 а.с. 15).

Під час прийняття на роботу 07.11.2022 року ОСОБА_1 пройшов вступний інструктаж з охорони праці на підприємстві позивача та був ознайомлений з Конспектом вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ «Синергія ОІЛ», який затверджений наказом ТОВ «Синергія ОІЛ» за № 21-ОП від 12.04.2022 року (т.1 а.с. 22-33).

У розділі 6.2. Конспекту вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ «Синергія ОІЛ» вказано, що: «Працівники які працюють за професіями водія автотранспортного засобу, тракториста чи машиніста (самохідних дорожніх машин, екскаваторів, навантажувачів, автогрейдерів, бульдозерів та інших самохідних машин) несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у разі визнання водія, тракториста чи машиніста винним у вчиненні порушення правил дорожнього руху, чи інших нормативно правових актів, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, чи за пошкодження устаткування, інвентарю та матеріальних цінностей, що трапилось в наслідок їх дій чи бездіяльності.»

25 грудня 2022 року о 12:45 годин в с. Шом по вул. Головній, Берегівського району, ОСОБА_1 керуючи автомобілем, а саме сідловин тягачем «МАN TGS», державний номерний знак « НОМЕР_1 », із спеціалізованим напівпричепом марки «SCHMITZSKI 24SL82», державний номерний знак « НОМЕР_2 », порушив п. 12.1, 13.1 ПДР, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та з`їхав в кювет, внаслідок чого пошкодив електроопору, паркан будинку АДРЕСА_1 , а також сам автомобіль отримав механічні пошкодження. Даний факт підтверджується постановою Берегівського районного суду від 02.02.2023 року, яку апеляційний суд Закарпатської області 21.07.2023 року залишив в силі (т.1 а.с. 16-22).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 пошкоджений автомобіль належить на праві власності ТОВ «Синергія ОІЛ» (т.1 а.с.9-10).

Постановою судді Берегівського районного суду від 02.02.2023 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження дорожніх споруд, та на нього було накладено адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з нього на користь держави 536,80 грн. судового збору (т.1 а.с. 16-18).

Постановою Закарпатського апеляційного суду дану постанову залишено без змін (т.19-21).

Висновком інженерно-транспортної експертизи Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за № СE-19/107-23/1918-ІТ від 23.03.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 керуючи зазначеним автомобілем для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був керуватись технічними вимогами пунктів 2.3 б) та 12.1 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «безпечна швидкість» який є в п. 1.10 ПДР України та в його діях вбачається невідповідності технічним вимогам пунктів 2.3 б) та 12.1 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «безпечна швидкість», недотримання яких в своїй сукупності, знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.89-93).

Відповідно до Звіту № 11.23 про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) складеного 17.05.2023 ФОП ОСОБА_2 . Величина розміру матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MAN TGS 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 на 25.12.2022року складає 757 400, 22 грн. з урахуванням ПДВ таз урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (т.1 а.с. 34-88).

05.03.2024 року відповідачем надано у рецензію ГО «ВГО «Союз експертів України» від 06.02.2024 року на звіт № 11.23 про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) від 17.05.2023 року., в якій містяться зауваження щодо вказаного звіту та зазначено, що оцінювачем ОСОБА_2 не вірно проведений розрахунок вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу (т.2 а.с. 47-60).

За зверненням позивача до Суб`єкта оціночної діяльності, який проводив оцінку, було допрацьовано (актуалізовано) звіт № 11.23 про оцінку розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу (КТЗ), усунуто зауваження визначені в рецензії від 06.02.2024 року та після його доопрацювання величина розміру матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ MAN TGS 18.440 реєстраційний номер НОМЕР_1 на 25.12.2022 року складає 820 471,41 грн. з урахуванням ПДВ та зурахуванням коефіцієнту фізичного зносу (т.2 а.с. 78-127).

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 26 січня 2023 року за № 17, складеного між ТОВ «Синергія ОІЛ» та ТОВ «Карпати Постачбуд», загальна вартість робіт з відновлення пошкодженого автомобіля з урахуванням ПДВ складає 785555,09 грн.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача завданої ним шкоди в повному обсязі.

Такі висновки суду є помилковими, і з ними не погоджується колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_1 на момент події ДТП, в результаті якої було пошкоджений належний позивачу транспортний засіб та завдано йому матеріальної шкоди, перебував у трудових відносинах з позивачем згідно із наказом №18-к від 07 листопада 2022 року на посаді водія автотранспортних засобів.

Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником при виконанні ним своїх трудових обов`язків регулюються спеціальними нормами КЗпП України.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Випадки повної матеріальної відповідальності визначені ст. 134 КЗпП України.

Згідно із ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; 10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фактів порушення кримінального провадження щодо відповідача ОСОБА_1 , перебування його в стані алкогольного сп`яніння, та інших обставин, що зумовлюють настання обов`язку відшкодування завданої шкоди у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про відшкодування відповідачем завданої шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, позивач посилається на Конспект вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ «Синергія ОІЛ», в якому, зокрема у п.6.2, передбачено, що працівники, які працюють за професіями водія автотранспортного засобу, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у разі визнання водія, винним у вчиненні порушення правил дорожнього руху, чи інших нормативно правових актів, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, чи за пошкодження устаткування, інвентарю та матеріальних цінностей, що трапилось в наслідок їх дій чи бездіяльності.

Однак, даний Конспект вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ «Синергія ОІЛ» не є підставою для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва (далі - Перелік N447/24), затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 р. N 447/24, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР"

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27.05.2008 року N 146/06/186-88, зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад, і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Таким чином договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність може укладатися за наявності одночасно двох умов: 1) наявність посади, яку працівник займає, або роботи, що він виконує, у загальному Переліку №447/24; 2) виконання обов`язків згідно із посадою, виконання роботи за фахом має бути безпосередньо пов`язане зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

Відповідно доп.8.постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від29грудня 1992року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду водія. Дана посада не входить до Переліку N447/24, а тому відповідач не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Верховний Суд у справі №743/1641/15-ц від 29.01.2018 року сформулював правовий висновок, відповідно до якого водій не належить до категорії працівників, з якими згідно зіст. 135-1 КЗпП Україниможе бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Окрім того, Конспект вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ « Синергія ОІЛ», на який посилається позивач, як підставу повної матеріальної відповідальності відповідача, виходячи з аналізу його змісту та мети, не є договором про повну матеріальну відповідальність відповідача, та стосується питань з охорони праці усіх працівників, яких приймають на роботу до даного підприємства.

Таким чином, відсутні правові підстави для повної матеріальної відповідальності відповідача.

Разом з тим, відповідач, відповідно до ст. 132 КЗпП України, за заподіяну ним позивачу шкоду повинен нести матеріальну відповідальність у розмірі свого середнього місячного заробітку.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку, він визначається відповідно до затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. №348(348-95-п), а саме, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Відшкодування шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівника підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду (ст. 136 КЗпП України).

Зі змісту заявленого позову вбачається, що відповідач не бажає відшкодувати спричинену ним шкоду.

Згідно наданої Інформації ТОВ «Синергія ОІЛ» відповідач за період 08.11. 2022 р. по 31.12.2022 отримав дохід за листопад 2022 року 34798,76 грн., за грудень 11518,92 грн., всього 46 317,68 грн., тому середня заробітна плата для визначення розміру середнього заробітку для відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження майна при виконанні трудових обов`язків з врахуванням пункту 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, становить 23158,84 грн. (34798,76 грн. + 11518,92 грн. : 2 місяці).

З врахуванням наведеного відповідач повинен нести матеріальну відповідальність та відшкодувати шкоду в розмірі в сумі 23158,84 грн. В цій частині заявлений позов є обґрунтований та підлягає задоволенню, в решті заявлений позов не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при розгляді справи вищенаведені фактичні обставини та вимоги закону не врахував, не перевірив належним чином доводів відповідача і не дав їм правильної юридичної оцінки та дійшов неправильних висновків про відповідальність відповідача за завдану шкоду в розмірі 891644,15 грн.

Помилковими є висновки суду першої інстанції, із посиланням на практику ЄСПЛ, що вчинене відповідачем адміністративне правопорушення, є кримінальним обвинуваченням, а відтак підлягає застосуванню п.3 ч.1 ст. 134 КЗпП України (завдання шкоди діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку), за яким настає повна матеріальна відповідальність, оскільки за змістом п.3 ч.1 ст. 134 КЗпП України матеріальна відповідальність за завдання шкоди діями працівника наступає у випадку вчинення діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, а у кримінальному порядку переслідуються діяння, які визначені КК України. Відповідач, здійснюючи свої трудові обов`язки, внаслідок яких позивачу завдано матеріальну шкоду, не вчинив кримінального правопорушення, передбаченого КК України. Окрім того, необхідно зауважити, що позивач даними обставинами не обґрунтовував заявлені вимоги до відповідача, із цих підстав позов не заявляв.

Відповідно до ч.1 п.1,4 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з наведеного рішення суду першої інтонації підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищенаведених підстав.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України).

Позивачем пред`явлено позов, з урахуванням збільшених позовних вимог, на суму 891644,15 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в розмірі 23158,84 грн., що складає 2,6% від пред`явлених вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 13374,66 грн. (а.с.105, т.1; 76, т.2). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 20061,99 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 2,6%), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» підлягало стягненню 347,74 грн. (13374,66 грн. х 2,6% = 347,74 грн.), при цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 97,4%) з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 19 540,38 грн. (20061,99 грн. х 97,4%) судового збору. Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з позивача слід стягнути різницю судового збору у розмірі 19192,64 грн. (19 540,38 грн. - 347,74 грн.).

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Старицька Юліана Юріївна, задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; Реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» (адреса місцезнаходження: 07400, м. Бровари, Київська обл., вул. Симоненка Василя, 4; код ЄДРПОУ 39688880) завдану матеріальну шкоду в розмірі 23158 (двадцять три тисячі сто п`ятдесят вісім) гривень 84 (вісімдесят чотири) копійок. В решті вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» на користь ОСОБА_1 19192,64 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 09 травня 2025 року.

Головуючий:

Судді: