Ухвала

від 07.05.2025 по справі 545/3749/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3749/24 Номер провадження 11-кп/814/917/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

представника ДУ "БВК (№ 16)" ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду задоволено подання Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» про приведення вироку суду до вимог діючого законодавства у відповідності до ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Приведено вирок Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2022, скасованого в частині призначення покарання вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023, у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.

Виключено з вироку Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2022, скасованого в частині призначення покарання вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, які виконувати самостійно, обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України, вчиненого 18.09.2021 о 07 год 16 хв на суму 310 грн. та епізоди за обвинуваченням ч. 2 ст. 185 КК України, вчинені 18.09.2021 о 11 год 20 хв на суму 904, 90 грн., 18.09.2021 о 11 год 50 хв на суму 540, 00 грн., 18.09.2021 о 12 год 05 хв на суму 1349, 00 грн, 18.09.2021 о 12 год 40 хв на суму 625, 00 грн. у зв`язку з декриміналізацією відповідно до Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.

Встановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023 за ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, які виконувати самостійно.

Приймаючи вказане рішення, суд послався на те, що у зв`язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_7 злочинів відповідно до Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року, ОСОБА_7 слід вважати засудженим за вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023 за ч. 1ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, які виконувати самостійно. Виключити обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України, вчиненого 18.09.2021 о 07 год. 16 хв. на суму 310 грн. та епізоди за обвинуваченням ч. 2 ст. 185 КК України, вчинені 18.09.2021 о 11 год. 20 хв. на суму 904,90 грн., 18.09.2021 о 11 год 50 хв на суму 540, 00 грн., 18.09.2021о 12 год. 05 хв. на суму 1349,00 грн., 18.09.2021 о 12 год. 40 хв. на суму 625, 00 грн.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити подання державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо приведення вироків суду відносно засудженого ОСОБА_7 до вимог Закону |України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_7 від призначеного вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023 покарання за діяння щодо викрадення чужого майна (грошових коштів з банківської картки) на суми: 310 грн., вчинене 18.09.2021 приблизно о 07 год. 16 хв.; 904,90 грн., вчинене 18.09.2021 об 11 год. 20 хв.; 540 грн., вчинене 18.09.2021 об 11 год. 50 хв.; 1349 гри., вчинене 18.09.2021 в період з 12 год. 05 хв. по 12 год. 25 хв.; 625 грн., вчинене 18.09.2021 о 12 год. 40 хв., у зв`язку з усуненням Законом № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння, за які особа засуджена.

Вважати ОСОБА_7 засудженим вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023 за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, за вчинення 18.09.2021 в період з 07 год. 30 хв. до 10 год. 25 хв. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 вважати засудженим до покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Подільського районного суду міста Києва від 24.09.2020, остаточно вважати ОСОБА_7 засудженим до покарань у виді 2 років обмеження волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., які виконувати самостійно.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання останнього у порядку виконання вироку Київського апеляційного суду від 05.10.2023, а саме з 23.01.2024.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що за змістом резолютивної частини вищевказаної оскаржуваної ухвали від 19.11.2024, при розгляді справи судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом не враховано, що по вироку Київського апеляційного суду від 05.10.2023 епізоди (діяння щодо викрадення чужого майна /грошових коштів з банківської картки/ на суми: 310 грн., вчинене 18.09.2021 приблизно о 07 год. 16 хв.; 904, 90 грн., вчинене 18.09.2021 об 11 год. 20 хв.; 540 грн., вчинене 18.09.2021 об 11 год. 50 хв.; 1349 грн., вчинене 18.09.2021 в період з 12 год. 05 хв. по 12 год. 25 хв.; 625 грн., вчинене 18.09.2021 о 12 год. 40 хв.), які утворювали повторність по епізоду, вчиненому 18.09.2021 в період з 07 год. 30 хв. до 10 год. 25 хв., - підлягають декриміналізації, у зв`язку з усуненням Законом № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння, за які особа засуджена.

Зазначає, що таким чином епізод, вчинений 18.09.2021 в період з 07 год. 30 хв. до 10 год. 25 хв., втрачає кваліфікуючу ознаку «повторність» та підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, санкція якої не передбачає покарання у виді позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали подану прокурором апеляційну скаргу та просили задовольнити з підстав у ній наведених. Представник ДУ «Божковська виправна колонія (№16)» ОСОБА_8 при вирішенні апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів, при розгляді подання установи виконання покарань, судом першої інстанції наведених вище вимог цілком дотримано.

Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до яких збільшено розмір суми збитків для настання кримінальної відповідальності за ст. 185 КК України, оскільки розмір завданої майнової шкоди, має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібною крадіжкою, за яку передбачене адміністративне стягнення вважається крадіжка, яке не перевищує 2х неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21 зазначає, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Як вбачається із подання начальника ДУ «Божковська установа виконання покарань (№ 16)», у ньому ставилося питання про звільнення ОСОБА_7 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України від призначеного вироком Київського апеляційного суду від 05.10.2023 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджений вироком Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2022, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 05.10.2023: за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Подільського районного суду м. Києва від 24.09.2020 та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., які вказано виконувати самостійно.

Так за вироком Подільського районного суду м. Києва від 11.08.2022, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 05.10.2023, ОСОБА_7 був зокрема визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 185 КК України (епізод від 18.09.2021 на суму 310 грн.) та за ч. 2 ст. 185 КК України (епізоди від 18.09.2021 на суму 904, 90 грн., 18.09.2021 на суму 540 грн., 18.09.2021 на суму 1349 грн., 18.09.2021 на суму 625 грн.), які були фактично декриміналізовані після набрання законної сили Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та правильно виключені за ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 19.11.2024 із зазначеного вище вироку.

В цій частині ухвала суду ніким з учасників провадження не оспорюється.

Поряд із цим, за вказаним вироком ОСОБА_7 також був визнаний винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (епізод від 18.09.2021 в період з 07 год. 30 хв. до 10 год. 25 хв. на суму 3 115 грн. 30 коп.), яке під декриміналізацію не підпадає через розмір суми викраденого, що перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

А оскільки попередні епізоди крадіжок, які утворювали кваліфікуючу ознаку «повторність» для зазначеного вище кримінального правопорушенння, були виключені за ухвалою суду, прокурор вважає, що кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України втрачає кваліфікуючу ознаку «повторність» та підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України, санкція якої не передбачає покарання у виді позбавлення волі, а тому ставить перед апеляційним судом питання про перекваліфікацію дій засудженого та призначення покарання відповідно до нової кваліфікації за ч. 1 ст. 185 КК України.

З приводу наведених доводів прокурора про відсутність на теперішній час кваліфікуючої ознаки «повторність» для кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, то вони є обґрунтованими.

Проте, згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (вих. № 809/0/158-24 від 04.11.2024), на стадії виконання вироку суд, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, має право вирішувати питання про звільнення від покарання у зв`язку з набранням чинності Законом № 3886-ІХ та про пом`якшення покарання шляхом визначення після застосування цього Закону розміру покарання, яке необхідно відбувати засудженому, якщо вирок стосується сукупності злочинів чи сукупності вироків.

З огляду на це, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції на стадії виконання вироку не мають можливості перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України (епізод від 18.09.2021 в період з 07 год. 30 хв. до 10 год. 25 хв. на суму 3 115 грн. 30 коп.) та внаслідок цього пом`якшити покарання.

У даному випадку суд першої інстанції, діючи в межах наданих законом повноважень, здійснив перегляд вироків, виключивши з них ті епізоди, кримінальна караність яких була усунута, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни остаточного розміру покарання, визначеного за правилами ч. 1 ст. 70 та ст. 71 КК України.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2024 року щодо засудженого ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4