Постанова

від 30.04.2025 по справі 909/679/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. Справа №909/679/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів ПАНОВОЇ І.Ю.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників :

від боржника: Серт О.В. - адвокат;

від ініціюючого кредитора: Михайлов А.Л. - адвокат,

розглянувши апеляційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» (вх. ЗАГС №01-05/2840/24 від 09.10.2024)

2. Арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича (вх. ЗАГС №01-05/3020/24 від 24.10.2024)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 (суддя Максимів Т.Д.)

у справі №909/679/24

за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне об`єднання «Український національний продукт», м. Київ

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза», м. Калуш

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області 13.08.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Костанза», визнано безспірні грошові вимоги до боржника у розмірі 143 311 020, 52 грн, введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Постоленка В.О.

08.10.2024 ухвалою цього ж суду припинено повноваження арбітражного керуючого Постоленка В.О. та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Холостого О.І., припинено повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника ТОВ «Костанза» і виконання таких повноважень тимчасово покладено на розпорядника майна Холостого О.І. до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Така ухвала в частині припинення повноважень арбітражного керуючого Постоленка В.О., обґрунтована наказом Міністерства юстиції України від 13.09.2024 № 2268/7 про застосування дисциплінарного стягнення до нього у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 120 днів.

Призначення нового розпорядника майна, арбітражного керуючого Холостого О.І., обґрунтоване клопотанням ініціюючого кредитора в силу п. 21 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ та відповідно відповідністю вимог його кандидатури ст. 11 цього Кодексу. Відмовлено арбітражному керуючому Абрамову В.В. у призначенні розпорядником майна, оскільки надано перевагу клопотанню ініціюючого процес кредитора про призначення розпорядником майна Холостого О.І.

В частині припинення повноважень керівника боржника Якубишин О.П. та виконавчих органів управління боржника, така ухвала обґрунтована описом обставин як достовірних і безумовних, викладених у клопотанні ініціюючого кредитора від 29.08.2024 на підставі ч.ч. 12, 13 ст. 44 КУзПБ у зв`язку із тим, що ними не вживалися заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створювалися перешкоди діям розпорядника майна внаслідок ненадання на його запити в силу ст. 12 КУзПБ своєчасно відповідей або надання неповних відповідей та копій усіх документів, необхідних для проведення інвентаризації активів боржника та розгляду заяв з грошовими вимогами конкурсних кредиторів; припинення погашення заборгованості із заробітної плати та приріст кредиторської заборгованості; неявка до органів місцевого самоврядування на засідання для розгляду питань щодо проведених заходів для підготовки до опалювального періоду і т.д.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ТОВ «Костанза» 08.10.2024 подано апеляційну скаргу в частині припинення повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника ТОВ «Костанза» і покладення виконання таких повноважень тимчасово на розпорядника майна Холостого О.І. з усіма наслідковими зобов`язаннями керівника боржника щодо передачі протягом 3-х днів призначеному на виконання обов`язків керівника боржника арбітражному керуючому бухгалтерської документації, штампів, печаток і інших відомостей.

Загалом така скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції:

- не мав право призначати ухвалою від 02.10.2024 до розгляду клопотання про припинення повноважень керівника боржника на 08.10.2024, бо ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.09.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою боржника на ухвалу суду від 13.08.2024 про відкриття провадження у справі і матеріали справи було витребувано;

- запит на отримання бухгалтерської документації від 14.08.2024 було надано короткий термін, до 20.08.2024 і супровідним листом з додатками від 19.08.2024 уже було надіслано вказані у запиті копії інформаційних документів що стосуються бухгалтерського обліку і фінансової звітності. На іншу частину запитуваної інформації і копій документів, було надіслано в адресу розпорядника майна листом з додатками від 11.09.2024, оскільки щодо такої документації строк виконання у запиті від 14.08.2024 встановлено не було, а також, боржнику з 02.09.2024 уже було відомо про тимчасове зупинення Постоленком В.О. діяльності арбітражного керуючого на підставі рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, яке було підтверджено наказом Мінюсту від 13.09.2024, тому надавати документи уже не було кому як належному і повноважному розпоряднику майна;

- на виконання ухвали суду від 13.08.2024 про проведення інвентаризації до 12.10.2024, керівником боржника 21.08.2024 було видано наказ про створення інвентаризаційної комісії, але провести і завершити інвентаризацію не вдалося внаслідок тимчасового зупинення діяльності арбітражного керуючого Постоленка В.О. згідно вказаного вище наказу від 13.09.2024;

- зупинка діяльності підприємства відбулася ще у квітні 2024 у зв`язку із несприятливими економічними передумовами, військову агресію і т.д., на які впливати самостійно керівництво боржника не могло, а тому ухвала суду у цій частині фактично мотивована не зупинкою роботи ТЕЦ, а незапуском її після відкриття провадження у справі, що є виключно господарською діяльністю, в яку втручатися розпорядник майна не має права.

Також, 23.10.2024 на вказану ухвалу від 08.10.2024 подано апеляційну скаргу арбітражним керуючим Абрамовим В.В. в частині задоволення заяви арбітражного керуючого Холостого О.І. про призначення його розпорядником майна боржника та в частині відмови у задоволені його заяви про його призначення розпорядником майна боржника.

Така скарга мотивована тим, що в силу п. 21 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, ініціюючий кредитор наділений лише один раз пропонувати суду кандидатуру розпорядника майна боржника під час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Оскільки такий розпорядник майна, що був призначений під час відкриття провадження у справі за клопотанням ініціюючого кредитора в подальшому був позбавлений тимчасово права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, то відповідно нове призначення розпорядника майна повинно було би здійснюватися виключно автоматизованою системою вибору арбітражного керуючого із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за принципом випадкового вибору, відповідно до вимог ч.1 ст. 28 та ч.4 ст. 29 КУзПБ.

У відзиві від 28.10.2024 на апеляційну скаргу ТОВ «Костанза», ініціюючий кредитор заперечив щодо її задоволення фактично з підстав, які були зазначені ним у клопотанні до суду від 29.08.2024 про відсторонення керівника боржника та відповідно обставинами, якими судом першої інстанції обґрунтована оскаржувана ухвала.

Судом апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги ТОВ «Костанза» від 15.01.2025 залишено без розгляду ухвалою від 16.01.2025, оскільки подані поза межами строку проведення підготовчих дій у суді апеляційної інстанції.

20.01.2024 до суду апеляційної інстанції представником ініціюючого кредитора подано клопотання про закриття апеляційного провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки її підписано неуповноваженою особою - адвокатом Трушківською Л.В. з порушенням п.2 ч.4 ст. 60 ГПК України, оскільки у такий спосіб нею надається правова допомога не самому товариству - юридичній особі, а його керівнику - фізичній особі, враховуючи також і те, що довіреність на її представництво інтересів товариства скасована тимчасово виконуючим обов`язки керівника боржника, розпорядником майна Глеваським В.В. з 03.11.2024, а вона продовжує представництво товариства під час цього апеляційного провадження.

Розглядаючи таке клопотання, судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

Відповідно ч. 1 ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Тобто, означеною нормою закону ототожнюється інтерес фізичної особи керівника з інтересами юридичної особи в межах повноважень довіреної особи щодо інтересів юридичної особи. При цьому, законодавство не визначає інтерес юридичної особи самостійно як суб`єкта неживої природи, оскільки такий інтерес може проявлятися виключно через її представника (представників в колегіальному органі), яким є її керівник - фізична особа. При цьому, припинення (зміна) інтересів юридичної особи саме в тому аспекті, якому воно реалізовується чинним керівником, може мати лише місце у разі зміни такого керівника відповідно до вимог чинного законодавства (Статуту), до переліку яких арбітражний керуючий не відноситься, оскільки призначається примусово судом без волі на це власників (засновників) товариства.

При цьому, апеляційна скарга на оскаржуване судове рішення стосується саме невизнання законним припинення повноважень керівника боржника. Неможливість подання і в подальшому підтримання доводів апеляційної скарги саме через призму відкликання довіреності від імені юридичної особи новопризначеним в примусовому порядку тимчасово виконуючим обов`язки керівника боржника, фактично позбавляє права як товариство так і фізичну особу - керівника такого товариства на подальше апеляційне оскарження такого судового рішення, що є неприпустимим в силу конституційного права на таке оскарження, передбаченого п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України.

З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції відхиляється клопотання ініціюючого кредитора про закриття апеляційного провадження саме з підстав відсутності прав і повноважень представника боржника - адвоката Трушківської Л.В., на підписання апеляційної скарги.

Присутній у судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі, а представник ініціюючого кредитора відповідно заперечував такі і просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями представників сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідно про скасування оскаржуваної ухвалу суду першої інстанції, беручи до уваги таке.

Як вірно встановлено Господарським судом Івано-Франківської області, 18.09.2024 до суду надійшов лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому повідомляється, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.09.2024 № 2268/7 до арбітражного керуючого Постоленка В.О. застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого строком на 120 днів.

З огляду на це, судом вірно застосовано абз. 4 ч. 1 ст. 29 та ч.3 ст. 29 КУзПБ та відповідно задоволено клопотання ініціюючого кредитора про його відсторонення, яке стало передумовою призначення розпорядником майна Холостого О.І.

Щодо його призначення розпорядником майна, то судом першої інстанції також правомірно застосовано ч. 4 ст. 29 КУзПБ, де передбачено, що у разі тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, призначає іншого арбітражного керуючого в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 28 цього ж Кодексу, кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, за принципом випадкового вибору.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 28 КУзПБ, арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).

Згідно п. 21 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.

Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.

При цьому, призначаючи розпорядником майна арбітражного керуючого Холостого О.І., судом першої інстанції не встановлено, а скаржниками не доведено (не подано будь-яких доказів), що кандидатура такого арбітражного керуючого не відповідає обов`язковим вимогам, передбаченим ст. 11 КУзПБ, або є відомості, що перешкоджають можливості його призначення відповідно до ч.3 ст. 28 цього ж Кодексу.

Зважаючи на означене вище нормативне регулювання процедури призначення і заміни кандидатури саме розпорядника майна до факту утворення комітету кредиторів, правомірним став висновок суду першої інстанції про призначення таким розпорядником майна саме за клопотанням (пропозицією) ініціюючого кредитора, а не у спосіб передачі вирішення цього питання за наслідками автоматизованого, випадкового вибору кандидатури арбітражного керуючого.

При цьому, судом апеляційної інстанції додатково ще зазначається, що саме по собі право ініціюючого кредитора рекомендувати суду кандидатуру арбітражного керуючого під час подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, згідно п. 21 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, не може носити декларативний характер, а є гарантованим правом ініціюючого кредитора, що саме призначений судом за його пропозицією розпорядник майна буде виконувати такі обов`язки аж до утворення комітету кредиторів, чи до усунення його від виконання таких обов`язків за його заявою чи внаслідок порушень норм чинного законодавства. При цьому, також береться до уваги, що неможливість здійснення повноважень розпорядника майна попереднім арбітражним керуючим Постоленком В.О. не залежало від його волі, активних дій або незаконної бездіяльності ініціюючого кредитора, а від наперед непердбачуваного факту наслідків діяльності державного контролюючого органу.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції, досліджуючи правильність постановлення судом першої інстанції ухвали в ракурсі порушеного нею права іншого апелянта Абрамова В.В. , приходить до висновку про відсутність такого факту, оскільки лише опосередковано і з великою вірогідністю існує припущення того, що за наслідками автоматизованого вибору, без можливості втручання в цей процес людини, така автоматизована система обрала б його кандидатуру, що не може бути підставою звернення до суду за захистом порушеного права, факт якого є відсутнім.

Що ж стосується апеляційної скарги боржника про припинення повноважень керівника боржника та покладення таких обов`язків на арбітражного керуючого Холостого І.О., до судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

Виходячи із змісту мотивувальної частини, судом не встановлено будь-яких обставин, які стали підставою для відсторонення керівника боржника, а лише зазначено в описовій частині такої ували доводи клопотання ініціюючого кредитора з цього приводу із переліком запитів арбітражного керуючого, на які не повно дав відповідь керівник боржника. Тобто, суд фактично без аналізу і оцінки таких доводів ініціюючого кредитора і самого керівника боржника зробив лише єдиний висновок, що керівником боржника створюються перешкоди діям розпорядника майна, затягується процес банкрутства, внаслідок чого можуть бути порушені права та законні інтереси боржника і його кредиторів. Проте, як встановлено судом першої інстанції, перший запит розпорядником майна було надіслано за вих.№ 02-01/66 від 14.08.2024 про надання переліку документів, в якому зазначено термін подання до 20.08.2024 лише для бухгалтерської документації. Для документації, що не стосується бухгалтерського обліку, терміну виконання у запиті не вказано.

У відповідь на такий запит боржником було надано особисто розпоряднику майна (арбітражному керуючому) Постоленку В.О. з проставлянням ним особистого підпису і відмітки про отримання 20.08.2024 лист від 19.08.2024 №103-212, до якого додано:

копії фінансової звітності малого підприємства ТОВ «Костанза» (форма №1- м) станом на 31.12.2021 та на 31.12.2022;

інформацію щодо основних показників діяльності (виробленої електричної та теплової енергії) за період з 2021;

інформацію про стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства в розрізі рахунків бухгалтерського обліку за період 2021-2022років;

довідку про відкриті рахунки боржника та Філії «Калуська ТЕЦ» ТОВ «Костанза» в банківських установах станом на 13.08.2024 та рух коштів на них (копії банківських виписок надіслано на електронну адресу арбітражного керуючого);

перелік основних засобів ТОВ «Костанза» та Філії «Калуська ТЕЦ»;

довідку про середньомісячну заробітну плату керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі про банкрутство;

копії установчих документів;

штатні розписи боржника та Філії «Калуська ТЕЦ», а також копії наказів про їх затвердження;

копію «Звіту про заборгованість з оплати праці» станом на 01.08.202;

лист від 01.08.2024 №103-213 з відміткою про отримання, до якого додано копії фінансової звітності (баланс та звіт про фінансові результати) станом на 31.12.2023, на 30.06.2023, а також довідка про суму заборгованості із заробітної плати станом на 02.08.2024;

довідку про те, ким забезпечується охорона підприємства від 19.08.2024 №025- 211;

На той же запит від 14.08.2024, але уже листом від 11.09.2024 за вих. №103-224, який надіслано послугами «Нової пошти», надано арбітражному керуючому додаткові відомості та документи, до якого додано:

інформацію про стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства в розрізі рахунків бухгалтерського обліку за період 2023 та І півріччя 2024;

інформацію про стан заборгованої заробітної плати перед працівниками;

довідку про стан претензійно-позовної роботи з дебіторами;

копії матеріалів проведеної приватизації майнового комплексу.

На повторний запит за вих.№ 02-01/70 від 19.08.2024, керівником боржника згідно із супровідним листом № 103-225 від 29.08.2024 надано особисто розпоряднику майна з проставлянням ним власноручної відмітки 04.09.2024, копії наказу ТОВ «Костанза» від 21.08.2024 №3 «Про створення інвентаризації» та копії наказу Філії «Калуська ТЕЦ» № 237 від 21.08.2024 «Про проведення інвентаризації».

На третій запит арбітражного керуючого за вих.№02-01/85 від 04.09.2024 Філією «Калуська ТЕЦ» надано інформацію щодо заборгованості перед ТОВ «Калуш-Транс» у формі оборотно-сальдової відомості по рахунку 631. У вигляді документації з реєстрів бухгалтерського обліку по такому рахунку за вказаними контрагентами, перелік якої зазначено в листі від 04.09.2024р. №103-222 з власноручною відміткою про отримання арбітражним керуючим.

Надаючи правову оцінку вказаним вище запитам розпорядника майна та відповідей на них керівником боржника, судом апеляційної інстанції береться до уваги таке нормативне обґрунтування.

Відповідно до ч.2 ст.12 КУзПБ, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів.

У разі якщо запит арбітражного керуючого стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту арбітражного керуючого може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що арбітражному керуючому письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту арбітражного керуючого.

Задоволення запиту арбітражного керуючого може бути здійснено шляхом надання відповідної інформації, копій документів у формі електронного документа.

У разі якщо задоволення запиту арбітражного керуючого передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, арбітражний керуючий зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничних норм витрат на копіювання та друк, встановлених відповідно до законодавства.

Тому, заперечення апелянта з приводу відсутності у запиті дати до якої мало бути надано інші, відмінні від бухгалтерської документації відомості, не спростовують необхідності надання усіх зазначених у запиті відомостей протягом 10-ти днів, встановлених законом, незалежно від того, чи про це зазначено у запиті, чи ні.

Проте, зважаючи значну кількість інформації, яка вимагалася розпорядником майна від керівника боржника, а також зважаючи на законодавчо закріплену можливість надання інформації на запит у строк більше ніж за 10-ть днів, надання все ж такої інформації з урахуванням кількісних показників (не за якістю і змістом) у більш тривалий строк, не може бути самостійною підставою для вжиття крайніх заходів, відсторонення керівника боржника від здійснення ним таких повноважень з покладенням таких обов`язків саме на арбітражного керуючого, якого пропонував суду процесуальний опонент боржника (інша сторона спору).

При цьому, судом апеляційної інстанції також враховується, що в усіх запитах арбітражним керуючим зазначалися строки виконання менше ніж 10-ть днів, який передбачено означеною вище ч.3 ст. 12 КУзПБ, створюючи вірогідно у такий спосіб штучно підстави для майбутнього клопотання про відсторонення.

Щодо підстав клопотання про відсторонення керівника боржника в частині непроведення заходів для проведення інвентаризації активів боржника, то судом апеляційної інстанції береться до уваги таке.

Суд першої інстанції ухвалою від 13.08.2024 постановив провести інвентаризацію активів боржника до 12.10.2024.

Згідно до вимоги розпорядника майна Постоленка В.О., в строк до 21.08.2024, необхідно було створити інвентаризаційну комісію, а з 22.08.2024 розпочати проведення інвентаризації, і закінчити не пізніше 24.09.2024.

Керівником боржника 21.08.2024 було видано наказ №3 «Про проведення інвентаризації», а зважаючи на великий обсяг роботи для опису великої кількості активів, створені робочі комісії на підставі наказу №237 від того 21.08.2024.

Вищезазначені накази були вручені розпоряднику майна 04.09.2024 під час його присутності на території боржника, про що ним зроблено власноручно відмітку.

За твердженнями представника боржника, ним проводилися дії та заходи по виконанні вказаних вище двох наказів щодо організації і проведення інвентаризації, проте у таких заходах участі розпорядника майна не брав, і про зворотне докази і відомості в матеріалах справи станом на дату подання та розгляду судом першої інстанції клопотання про відсторонення, відсутні.

Тобто, оскільки такі відомості щодо непроведення чи неналежного проведення інвентаризації активів боржника його керівником відсутні, то відповідно така обставина не могла бути підставою для задоволення такого клопотання судом першої інстанції.

У цьому ракурсі в силу ст. 87 ГПК України є більш переконливими доводи з окремими доказами апелянта про те, що не проведено і не завершено процедуру інвентаризації активів боржника через припинення повноважень арбітражного керуючого Постоленка В.О., що також не може бути підставою вважати незаконною бездіяльність керівника боржника щодо цього.

Фактично останнім доводом клопотання про відсторонення керівника боржника став незапуск підприємства боржника у робочий цикл та неучасть керівника боржника у заходах (слуханнях) у місцевій раді питань про підготовку підприємства боржника до опалювального сезону, оскільки він є інфраструктурним суб`єктом.

Відповідно до ч.ч.10 та 11 ст. 44 КУзПБ, розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Судом апеляційної інстанції означені вище два доводи клопотання ініціюючого кредитора оцінююся саме як ознаки втручання розпорядником майна в оперативну-господарську діяльність боржника в період процедури розпорядження майном, що прямо заборонено законом і такі не можуть бути підставою для відсторонення керівника боржника.

При цьому дійсно, відповідно до ч.2 ст. 40 КУзПБ, у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна.

А згідно ч.12 ст. 44 цього ж Кодексу, повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

У разі виявлення обставин, передбачених абзацом першим цієї частини, за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

Тобто, означеними вище двома нормами спеціального законодавства передбачено 3-ри таких конкретних виокремлених підстав для припинення повноважень керівника боржника, з яких одна узагальнена як от: 1) перешкоджання законним діям розпорядника майна; 2) відсутність заходів щодо збереження майна боржника; 3) допускаються інші порушення законодавства або вчиняються дії, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів. Тому, вказані вище підстави можуть характеризуватися активними (п.1), пасивними (п.2) та змішаними діями чи бездіяльністю (п.3) обставинами.

Беручи до уваги означені і описані вище фактичні обставини спору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються обставини умисних активних дій керівника боржника з метою вчинення перешкод у виконанні законом передбачених повноважень розпоряднику майна, за виключенням можливо вчинення незаконної бездіяльності в частині несвоєчасного чи неповного надання інформації, що не може бути достатньою і самостійною підставою для задоволення такого клопотання при умові відсутності доказів настання негативних наслідків для процедури банкрутсва та можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів кредиторів чи боржника з огляду на надмірний формалізм.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах «Волчлі проти Франції», ТОВ «Фріда» проти України»).

Враховуючи принцип недопущення надмірного формалізму, закріплений у правових висновках Верховного Суду та визнаний Європейським судом з прав людини, формальні помилки чи недопрацювання керівника боржника щодо співпраці з розпорядником майна, не можуть бути підставою для його усунення від виконання таких обов`язків і розцінюється судом апеляційної інстанції як надмірний формалізм суду першої інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції також констатується факт відсутності доведених належними і допустимими доказами обставин невжиття керівником боржника заходів щодо збереження активів ТОВ «Костанза».

З огляду на викладене, апеляційна скарга боржника в частині відсторонення його керівника та покладення таких обов`язків на розпорядника майна Постоленка В.О. є обгрунтованою, а відповідно оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню із прийняттям нового, протилежного судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийняття судового рішення у цій справі за двома апеляційними скаргами.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги Абрамова В.В. не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду в частині припинення повноважень арбітражного керуючого Постоленка В.О. і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Холостого О.І., а тому ухвала суду у цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга боржника є обґрунтованою, тому оскаржувана ухвала в частині припинення повноважень керівника та виконавчих органів управління боржника із покладенням таких обов`язків на розпорядника майна Холостого О.І., підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відому у задоволенні клопотання ініціюючого кредитора щодо цього.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом Абрамовим В.В. та стягнення витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги боржника на його користь з ініціюючого кредитора.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 , 276, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Абрамова В.В. залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 в частині припинення повноважень арбітражного керуючого Постоленка В.О. і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Холостого О.І. залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу ТОВ «Костанза» задовольнити, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2024 в частині припинення повноважень керівника та виконавчих органів управління боржника із покладенням таких обов`язків на розпорядника майна Холостого О.І. скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ініціюючого кредитора з цього приводу.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Абрамова В.В. залишити за апелянтом.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне об`єднання «Український національний продукт» (01124, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 5, код ЄДРПОУ 39988450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» (77300, м.Калуш Івано-Франківської області, вул.Промислова, 1, код ЄДРПОУ 39822094) суму 3 082 грн 50 коп. витрат по оплаті судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення з урахуванням положень ст. 9 КУзПБ.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК

Судді І.Ю. ПАНОВА

О.С. СКРИПЧУК