Постанова від 07.05.2025 по справі 902/1335/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року Справа № 902/1335/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Черначук А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Господар-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року по справі №902/1335/24 (cуддя Матвійчук В.В.)

час та місце ухвалення рішення: 18 лютого 2025 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року

за позовом Фермерського господарства "Господар-С"

до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області

про визнання договору оренди землі укладеним

за участю представників сторін:

від Позивача - Піпко А.М.;

від Відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Господар-С" (надалі Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (надалі Відповідач) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки площею 7,8061 Га, кадастровий номер 0520686300:01:004:0165, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в редакції прохальної частини позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 1 червня 2024 року Позивач звернувся до Відповідача із листом-повідомленням за вих. № 01-2024/7 про укладання договору оренди землі на новий строк. До вказаного листа, окрім іншого, було додано проєкт договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки та копія діючої Додаткової угоди.

Обгрунтовано, що з метою отримання результатів розгляду поданого Позивачем листа-повідомлення до Відповідача надіслано адвокатський запит № 14/11/24/1 від 14 листопада 2024 року у відповідь на який Відповідач, листом від 19 листопада 2024 року № 02-09/108, повідомив про те, що Виконавчим комітетом Відповідача опрацьовано лист-повідомлення № 01-2024/7 від 1 червня 2024 року та підготовлено проект рішення про відмову від укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк. В листі також вказано, що даний проект рішення було передано на розгляд постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, охорони природи, житлово-комунального господарства та комунальної власності, але станом на дату надання відповіді означене питання не було розглянуто та не передано на розгляд засідання Відповідача. Крім того Відповідач повідомив, що сільською радою узгодження істотних умов договору не здійснювалось та питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520686300:01:004:0165, не виносилось на розгляд засідання Відповідача. Позивач вважає, що Відповідач протягом тривалого часу зволікає із прийняттям рішення щодо укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк, а тому, Позивач переконаний, що такими діями Відповідач порушив право Позивача на укладення договору з переважним правом на новий строк, при тому, як Позивачем дотримано усіх, передбачених чинним законодавством, умов, дотримання яких є умовою укладення договору на новий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 4 жовтня 2012 року між Вінницькою районною державною адміністрацією та Позивачем укладено Договір оренди землі строком на 4 роки 11 місяців, а також те, що в подальшому, додатковою угодою № 466 від 24 жовтня 2017 року до Договору, сторонами поновлено Договір оренди землі від 4 жовтня 2012 року строком на 7 років.

Пунктом 8 Додаткової угоди визначено, що після закінчення строку дії Договору Позивач має переважне право поновити його на новий строк і що у цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно із прохальної частини позовної заяви № б/н від 17 грудня 2024 року Позивач просив визнати укладеним договір оренди землі з строком на 10 років, констатувавши, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням нового договору оренди землі з іншими істотними умовами: щодо строку дії договору - на 10 років.

З даного суд першої інстанції зробив висновок, що за змістом частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Вказав, що норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб та що будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Водночас суд зауважив, що предмет регулювання статті 33 Закону України "Про оренду землі" не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за змістом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк, є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі.

Позивач, не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 123-128), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що до Відповідача надіслано адвокатський запит № 14/11/24/1 від 14 листопада 2024 року у відповідь на який Відповідач, листом від 19 листопада 2024 року № 02-09/108, повідомив про те, що Виконавчим комітетом Відповідача опрацьовано лист-повідомлення № 01-2024/7 від 1 червня 2024 року та підготовлено проект рішення про відмову від укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк. Констатовано, що даний проект рішення було передано на розгляд постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, охорони природи, житлово-комунального господарства та комунальної власності, але станом на дату надання відповіді означене питання не було розглянуто та не передано на розгляд засідання Відповідача. Крім того Позивач зазначив, що Відповідач повідомив, що сільською радою узгодження істотних умов договору не здійснювалось та питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520686300:01:004:0165, не виносилось на розгляд засідання Відповідача. Позивач вважає, що Відповідач протягом тривалого часу зволікає із прийняттям рішення щодо укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк, а тому, Позивач переконаний, що такими діями Відповідач порушив право Позивача на укладення договору з переважним правом на новий строк, при тому, як Позивачем дотримано усіх, передбачених чинним законодавством, умов, дотримання яких є умовою укладення договору на новий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Апелянт зазначає, що Позивач на день подання позовної заяви не отримував від Відповідача жодної інформації про результати розгляду листа-повідомлення.

Також скаржник в апеляційній скарзі зауважив, що нормами статті 33 Закону України "Про оренду землі", які діяли станом на дату укладення та реєстрації Договору, подання позову, визначались такі умови поновлення договору оренди землі: "По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем листповідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення".

Ухвалою апеляційного господарського суду від 1 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача та запропоновано сторонам в строк протягом 3 днів з дня вручення даної ухвали направити до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 140).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 квітня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено, а розгляд апеляційної скарги призначено на 7 травня 2025 року об 15:20 год..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 6 травня 2025 року задоволено клопотання представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання від 7 травня 2025 року представник Відповідача не з`явився.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (від 14 квітня 2025 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).

При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, колегія суду вважає за можливе провести розгляд апеляційних скарг за відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні, від 7 травня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просив суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Також, представник Позивача у своїх поясненнях зауважив, що до Відповідача надіслано адвокатський запит № 14/11/24/1 від 14 листопада 2024 року у відповідь на який Відповідач, листом від 19 листопада 2024 року № 02-09/108, повідомив про те, що Виконавчим комітетом Відповідача опрацьовано лист-повідомлення № 01-2024/7 від 1 червня 2024 року та підготовлено проект рішення про відмову від укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк. Констатував, що у листі зазначено, що даний проект рішення було передано на розгляд постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, охорони природи, житлово-комунального господарства та комунальної власності, але станом на дату надання відповіді означене питання не було розглянуто та не передано на розгляд засідання Відповідача. Крім того представник вказав, що Відповідач повідомив, що сільською радою узгодження істотних умов договору не здійснювалось та питання щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520686300:01:004:0165, не виносилось на розгляд засідання Відповідача. Представник вважає, що Відповідач протягом тривалого часу зволікає із прийняттям рішення щодо укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк, а тому, представник Позивача переконаний, що такими діями Відповідач порушив право Позивача на укладення договору з переважним правом на новий строк, при тому, як Позивачем дотримано усіх, передбачених чинним законодавством, умов, дотримання яких є умовою укладення договору на новий строк відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі". Представник вказав, що Позивач на день подання позовної заяви не отримував від Відповідача жодної інформації про результати розгляду листа-повідомлення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване без змін. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що за результатами аукціону від 22 серпня 2012 року оформленого протоколом № 71, 4 жовтня 2012 року між Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено Договір оренди землі (надалі Договір; а.с. 14-16).

Згідно із предметом даного Договору Орендодавець надав, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, з кадастровим номером 0520686300:01:004:0165, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сокиринецької сільської ради Вінницького району, за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,8061 Га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сокиринецької сільської ради, за межами населеного пункту.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 111341 грн 00 коп. (пункт 4 Договору).

За умовами пункту 6 Договору, Договір укладено на 4 (чотири) роки 11 місяців. Після закінчення строку дії Договору Позивач має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності до пункту 7 Договору, орендна плата вноситься Позивачем у грошовій формі, шляхом перерахування коштів на р/р 33213812700098 одержувач: Місцевий бюджет Сокиринецької сільської ради код: 13050200, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, МФО: 802015, код 38054712, у такому розмірі: 5567 грн 05 коп. на рік, що становить 5 % грошової оцінки земельної ділянки.

Передача земельної ділянки Позивачу здійснюється на протязі 3 днів після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі (пункт 17 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений відтиском печатки Орендодавця.

На виконання умов Договору сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки згідно якого Орендодавець передав, а Позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 7,8061 Га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сокиринецької сільської ради, за межами населеного пункту.

В подальшому, додатковою угодою № 466 від 24 жовтня 2017 року до Договору (надалі - Додаткова угода), укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (Орендодавець) та Позивачем, сторонами поновлено Договір.

Згідно із предметом Додаткової угоди Орендодавець відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 9 жовтня 2017 року № 2-12888/15-17-СГ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", надав (поновляє), а Відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) сільськогосподарського призначення з кадастровим номером (кадастровими номерами): 0520686300:01:004:0165, яка розташована (які розташовані) на території Сокиринецької сільської ради (за межами населеного пункту) Вінницького району, Вінницької області.

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди в оренду передається (передаються) земельна ділянка площею 7,8061 Га - рілля.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення Договору становить 166900 грн 16 коп. (пункт 5 Додаткової угоди).

Пунктом 8 Додаткової угоди визначено, що Додаткову угоду укладено (поновлено) на 7 (сім) років з 29 вересня 2017 року. Після закінчення строку дії Договору Позивач має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну Договору 28 вересня 2024 року.

Як визначено пунктом 9 Додаткової угоди, орендна плата вноситься Позивачем у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 20028 грн 02 коп. за 1 рік.

За умовами пункту 10 Додаткової угоди обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

У відповідності до пункту 11 Додаткової угоди, орендна плата вноситься до місцевого бюджету, Позивачем рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 14 Додаткової угоди, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення - 01.01) (пункт 15 Додаткової угоди).

Додаткова угода № 466 від 24 жовтня 2017 року до Договору підписана повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін Договору.

На підставі вищевказаної Додаткової угоди № 466 від 24 жовтня 2017 року до Договору проведено державну реєстрацію права оренди Позивача на земельну ділянку площею 7,8061 Га, кадастровий номер 0520686300:01:004:0165 із строком дії до 28 вересня 2024 року з правом пролонгації (номер запису про інше речове право: 24070298), що підтверджується витягом№ 407667671 від 11 грудня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

З вищевказаного вбачається, що укладаючи Додаткову угоду до Договору, відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі", сторони продовжили строк дії Договору на новий строк (хоча і відмінний від визначеного у Договорі, проте погоджений обома цими сторонами в Додатковій угоді).

Водночас, як вказує Позивач, він належним чином виконував свої зобов`язання за вказаним Договором, використовував земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримувався вимог законодавства щодо охорони земель, вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату.

Пунктом 58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 18 квітня 2021 року, внесено зміни у пункті 24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України. Відповідно до вказаних змін з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певних виключень, зазначених в цій нормі. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком.

Згідно із додатком до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, до переліку територіальних громад Вінницької області у тому числі входить Лука-Мелешківська територіальна громада з адміністративним центром територіальної громади с. Лука-Мелешківська. До складу Лука-Мелешківської територіальної громади входить територія Сокиринецької сільської ради.

У зв`язку з реорганізацією Сокиринецької сільської ради шляхом приєднання до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, остання є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади, а юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Відтак, з огляду на зазначені норми Закону, Орендодавцем за вищевказаним Договором став Відповідач.

З метою використання свого переважного права щодо укладення договору на новий строк Позивач, в межах строку, визначеного Додатковою угодою № 466 до Договору, звернувся до Відповідача із листом-повідомленням № 01-2024/7 від 1 червня 2024 року про укладання договору оренди землі на новий строк. До вказаного листа, окрім іншого, було додано проєкт договору оренди землі (на звороті а.с. 41).

Вказаний лист-повідомлення з доданими до нього документами отримано Відповідачем 4 червня 2024 року та зареєстровано за вхідним номером 2335/11-05.

Позивач зазначає, що з метою отримання результатів розгляду поданого ним клопотання до Відповідача було надіслано адвокатський запит № 14/11/24/1 від 14 листопада 2024 року.

Як слідує з матеріалів справи, Відповідач, листом від 19 листопада 2024 року № 02-09/108, повідомив про те, що Виконавчим комітетом Відповідача опрацьовано лист-повідомлення № 01-2024/7 від 1 червня 2024 року та 12 червня 2024 року підготовлено проект рішення про відмову від укладення договору оренди землі з переважним правом на новий строк. Констатовано, що даний проект рішення передано на розгляд постійної комісії сільської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, охорони природи, житлово-комунального господарства та комунальної власності, але станом на дату надання відповіді означене питання не було розглянуто та не передано на розгляд засідання Відповідача. Крім того Відповідач повідомив, що сільською радою узгодження істотних умов Договору не здійснювалось та питання щодо укладення Договору не виносилось на розгляд засідання Відповідача.

Позивач зважаючи на бездіяльність Відповідача звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку права, з позовом про визнання укладеним договору оренди землі, в редакції прохальної частини позовної заяви.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет застосування норм діючого матеріального законодавства України суд апеляційної інстанції констатує наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

В силу дії статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частин першої та другої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Із досліджених в матеріалах справи доказів зважаючи на доводи та заперечення апеляційної скарги Позивача, колегія суддів з огляду на предмет позовних вимог, досліджує алгоритм дій Позивача та їх відповідності приписам Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" , яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Колегія суду констатує, що умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 вказаного Закону передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

При цьому суд апеляційної інстанції ще раз констатує, що 16 січня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами 3 і 4 такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

В силу дії частини другої статті 126-1 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого письмовий правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до зазначеного реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 Земельного кодексу України). Положення частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" як до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", так і після цього залишилися схожими.

При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини 6-8, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця.

В той же час, відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії Договору оренди та на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді шляхом реалізації стороною права на звернення до суду для укладення нового договору.

Аналогічні висновки щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 23 листопада 2023 року в справі № 906/1314/21, які суд відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України повинен враховувати у подібних правовідносинах.

В такий спосіб нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, при цьому укладення нового договору у відповідності до цієї статті здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України. Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині шостій цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 Земельного кодексу України.

Так з аналізу вказаних постанов випливає, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі", базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Натомість поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" відповідно до розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як вже зазначала колегія суддів, аналіз змісту статті 33 Закону "Про оренду" вказує на те, що ця стаття передбачала в колишній редакції переважне право на поновлення договору, а в чинній - переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до статтей 2, 172 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади, які набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Кожен суб`єкт цивільного права повинен виконувати свої обов`язки, якщо вони випливають з закону або звичаю (стаття 7 Цивільного кодексу України). Для цього воля такого суб`єкта має формуватися таким чином, щоб його дії були правомірними. Якщо ж суб`єкт цивільного права не виконує свій обов`язок добровільно, хоча має юридичну та фактичну можливість його виконати, то це свідчить про дефект його волі.

Зокрема, якщо суб`єкт цивільного права зобов`язаний укласти договір, але протиправно не робить цього, то це свідчить про дефект волі такого суб`єкта. Спонукання до укладення договору такого суб`єкта не може полягати у зобов`язанні його або його представника чи органу чи посадової особи судом укласти договір, прийняти рішення про його укладення тощо, бо обов`язок вчинити такі дії вже виник із закону. Якщо такий обов`язок не виконується, то додаткове покладення цього ж самого обов`язку судом, з одного боку, є неможливим, а з іншого - є неефективним, бо дефект волі стане на заваді виконанню такого обов`язку навіть у разі ухвалення судового рішення про це. До того ж судове рішення про зобов`язання ради вчинити певні дії не має механізму реалізації, оскільки рішення ради приймаються на сесіях колегіально.

Натомість спонукання суб`єкта цивільного права до укладення договору опосередковується позовною вимогою про визнання договору укладеним. Така позовна вимога опосередковує спосіб захисту, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України (зміна правовідношення). У разі задоволення такої позовної вимоги цивільні права та обов`язки за договором набуваються, змінюються або припиняються внаслідок заміни волі та волевиявлення відповідача судовим рішенням, яке тим самим виправляє дефект волі відповідача. Отже, в разі задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди (додаткової угоди до договору оренди) укладеним, як відсутність рішення відповідної ради щодо укладення договору, так і непідписання його сільським, селищним, міським головою не має правового значення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції констатує, що відсутність рішення ради про укладення договору (або навіть рішення ради про відмову в його укладенні) саме по собі не може бути підставою для відмови в позові про визнання договору укладеним.

Такі висновки викладено і Верховним Судом у постанові від 5 червня 2024 року в справі № 910/5994/23 та, у свою чергу, відповідають висновкам, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року в справі № 906/1314/21.

Отже, до спірних правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк підлягає застосуванню стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення орендаря з такою вимогою.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Аналізуючи вищевказані норми Закону суд апеляційної інстанції констатує, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено право оскаржити навіть зволікання в укладенні договору (як і відмову). В той же час даний позов не мість вимоги з цього приводу, в той же час, як сам Позивач вказує на затягування прийняття рішення та те, що Відповідем створено проєкт відповідної відмови, проте не подано доказів прийняття такого рішення. З даного вбачається, що даний спір по суті не направлений на усунення (оскарження) зволікання чи то відмови в прийнятті відповідного рішеня, а виключно сформовано Позивачем щодо укладення нового договору оренди землі.

Поміж тим, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, та орендодавця під час укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому імперативна норма частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; та що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору (строк дії договору) переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється..

Таким чином, саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві. Подібні висновки також викладені і у постанові Верховного Суду від 9 квітня 2024 року в справі № 902/453/23.

В той же час, у справі, що розглядається, судом встановлено, що з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк Позивач звернувся до Відповідача з проектом договору в межах строку, визначеного Договором, в той же час, згідно із прохальної частини позовної заяви № б/н від (вх. № 1400/24 від 18 грудня 2024 року) Позивач просив визнати укладеним договір оренди землі з строком на 10 років. Все вищевказане приводить суд апеляційної інстанції до висновку, що у зв`язку з укладенням нового договору оренди землі з іншими істотними умовами: щодо строку дії договору - на 10 років.

Водночас колегія суддів зазначає, що згідно із частиною 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" без волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладення нового договору оренди землі на змінених умовах.

Суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені саме до компетенції відповідного органу.

Колегія роблячі відповідні висновки зауважує, що подібні висновки викладені також і у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року в справі № 915/2586/20, від 8 липня 2021 року в справі № 915/1889/19, від 9 квітня 2024 року в справі № 902/453/23.

Виходячи із системного аналізу положень частин 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", в разі досягнення між орендарем та орендодавцем домовленості щодо істотних умов нового договору оренди землі, але подальшої відмови або зволікання орендодавця з укладенням такого договору, орендар може звернутися з позовом про визнання укладеним договору оренди в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами під час процедури їх погодження.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також, статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору; строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В той же час, колегія суду дослідила умови Додаткової угоди №466 до Договору та проєкту Договору, зміст котрого Позивач за рішенням суду хоче визнати укладеним, зауважує наступне.

Пунктом 8 Додаткової угоди №466 визначено, що Додаткову угоду укладено на 7 років з моменту укладення.

В той же час, в прохальній частині позовної заяви та пункті 7 Додаткової угоди до Договору Позивач просить продовжити строк дії Договору на 10 років (а.с. 8).

При цьому, така умова як строк дії договору відноситься саме до істотних умов Договору, котрі в силу дії статті 638 Цивільного кодексу України підлягають узгодженню саме сторонами такого договору.

Відтак, змінюючи істотну умову Договору, вписуючи її в проєкт Додаткової угоди, котрий подається до суду та мав би бути визнаний укладений за рішенням суду, Позивач тим самим підміняє дискреційні повноваження сторін діяти за певних умов певним чином, а саме досягати згоди сторін щодо істотних умов, і така згода не може бути замінена/прирівнена до рішення суду.

Водночас, нова редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі", положення якої підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, але в будь-якому випадку якщо мова йде про укладення договору оренди щодо земель державної або комунальної власності укладення нового договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України.

При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам (а не одній зі сторін) при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору за згодою сторін.

Відтак, підсумовуючи усе описане вище, колегія суду діючи в правовому полі статті 33 Закону України "Про оренду землі", статі 638 Цивільного кодексу України не має права втручатися та замінювати своїм рішенням згоду та договірний процес сторін договору щодо встановлення істотних умов договору, а відтак не має права на зміну таких істотних умов своїм рішенням.

З огляду на усе вищеописане в даній постанові колегія суду відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо визнання укладеним договору оренди, адже в даному випадку Позивач зробив спробу без погодження з Відповідачем змінити строк дії Договору, а отже у цій частині укласти Договір на нових істотних умовах (що в свою чергу унеможливлює у даному конкретному випадку укласти запропонований ним проєкт Договору з огляду на самостійну зміну ним істотної умови, а саме строку дії договору оренди).

В той же час суд апеляційної інстанції не має права частково задовільняти позов у цій частині (змінити умову строку дії договору з 10 на 7 років), з огляду на що суд відмовляє в задоволенні позову.

Дане рішення в цій частині прийняте місцевим господарським судом, а тому колегія суду залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року в справі №902/1335/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу Позивача.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Господар-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року по справі №902/1335/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року по справі №902/1335/24 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №902/1335/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 12 травня 2025 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.