Постанова

від 01.05.2025 по справі 906/1250/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року Справа № 906/1250/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Новак С.Я.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 р. у справі №906/1250/24, ухвалене суддею Сікорською Н.А., повний текст рішення складено 06.02.2025 р.

за позовом Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"

про стягнення 1 036 800 грн

Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" 1 036 800 грн., з яких: 364 800,00 грн. пені та 672 000,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов`язань за договором про закупівлю №138/05 від 03.07.2024р. щодо поставки товару в обумовлені строки. За невиконання зобов`язань щодо поставки товару позивач нарахував до стягнення з відповідача 364 800,00 грн. пені та 672 000,00 грн. штрафу на підставі пункту 9.3. договору.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 р. - позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації: 364800,00 грн. - пені, 672000,00 грн. - штрафу та 12441,60 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк Товариству з обмеженою відповідальністю Житомирська торгова компанія на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області по справі № 906/1250/24 від 28.01.2025 р. Прийняти до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська торгова компанія та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська торгова компанія на рішення Господарського суду Житомирської області по справі № 906/1250/24 від 28.01.2025 р. Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області по справі №906/1250/24 від 28.01.2025 р. у повному обсязі та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації : 364800,00 грн. пені, 672000,00 грн. штрафу, 12441,60 грн. - судового збору. Стягнути з Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська торгова компанія судові витрати у вигляді судового збору.

Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Житомирської області.

11.03.2025 р. матеріали справи №906/1250/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 р. у справі №906/1250/24 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати належні докази доплати судового збору в розмірі 18 662,40 грн.

28.03.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" надіслав до апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав платіжну інструкцію №818 про сплату судового збору на суму 18 662,40 грн.

Також, скаржник в апеляційній скарзі просить поновити строк Товариству з обмеженою відповідальністю Житомирська торгова компанія на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області по справі № 906/1250/24 від 28.01.2025 р.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025р. у справі №906/1250/24, колегія суддів в ухвалі від 02.04.2025 р. зазначила про те, що повний текст рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025р. у справі №906/1250/24 складено 06.02.2025р., відтак, останнім днем строку на оскарження є 26.02.2025 (враховуючи вихідні дні), в свою чергу представник Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська торгова компанія сформував апеляційну скаргу в системі "Електронний суд" 26.02.2025 р., що вбачається зі поданої апеляційної скарги. Таким чином, скаржником не пропущено строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 р. у справі №906/1250/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.05.2025 р. об 11:30 год.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції .

Представники сторін у судове засідання не прибули та не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку ухвали до електронного кабінету.

При цьому колегія суддів звертає увагу сторін на те, що в даному випадку враховується правова позиція Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Відтак, колегія суддів визначилась про можливість розгляду скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Господарський суд Житомирської області задовольняючи позов у повному обсязі, дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача 364800,00 грн. пені та 672000,00 грн. штрафу на підставі пункту 9.3. договору. Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків пені та штрафу, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" вказує, на те, що відповідальність сторін одна перед одною носить необов`язковий характери. Саме таке тлумачення закріплено у п.9.2. даного Договору, відповідного до якого у разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором винна Сторона, що встановлюється за згодою Сторін або за рішенням суду, повинна відшкодувати іншій Стороні на її вимогу завдану шкоду в повному обсязі, якщо вона завдана в період чи внаслідок виконання умов цього Договору.

Із самого договору вбачається, що обов`язок понести відповідальність за неналежне виконання умов договору покладається на сторону саме у разі виникнення такої вимоги у іншої сторони.

Підставою для подачі даної позовної заяви стали результати моніторингу процедури закупівлі, за результатами якої було укладено договір між сторонами.

Тобто, до моменту проведення моніторингу процедури закупівлі, Позивач не мав наміру використовувати надане йому право на стягнення штрафних санкцій з Відповідача у зв`язку із наявністю належної ділової репутації Відповідача перед Позивачем, що склалася у результаті проведення не одного тендеру, де Замовником виступав Позивач, а Учасником Відповідач, та відповідного виконання не одного договору між сторонами.

Враховуючи наявну ділову репутацію між сторонами, Позивач не мав наміру стягувати штрафні санкції (право Позивача згідно п. 9.2. Договору) із Відповідача до моменту втручання Держаудитслужби України у процедуру закупівлі. Така поведінка свідчить про те, що на Позивача вплинула третя особа, аргументуючи це законними вимогами службових осіб органу державного фінансового контролю, у разі невиконання яких такі дії можуть потягнути кримінальну відповідальність.

Відповідач вважає, що такі дії третьої особи негативно впливають на ділові відносити Відповідача та Позивача, що мали наслідком різкою зміни поведінки останнього по відношенню до ТОВ «ЖТК». Така контрастна зміна поведінки позивача розцінюється відповідачем ні чим іншим, як суперечливою поведінкою, коли позивач під впливом третіх осіб різкою змінює власну риторику у ділових відносинах по відношенню до Відповідача. У доктрині правозастосовної практики така поведінка контрагента є недопустимою та вкрай негативно має оцінюватися судом.

Відтак, враховуючи викладене, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на положеннях закону та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

03.07.2024р. між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник, відповідач) було укладено договір №138/05 про закупівлю для потреб Сил оборони України №138/25 (а.с.9-13), за умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки, зарядні портативні електростанції EcoFlow Delta Max 2000 (або еквівалент), EcoFlow Delta Max 1600 (або еквівалент), EcoFlow Delta 2 (або еквівалент) для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015:31680000-6: Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання) (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Договорі та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Договору) (далі - Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку №1 до даного Договору та складає 9 600 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 600 000,00 грн.

Відповідно до п.4.1. договору постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов`язується здійснити поставу (доставку) Товару за адресою: Запорізька обл., м.Запоріжжя (з метою уникнення загрози, за адресою вказаною Покупцем) ( за окремою заявкою) до 05.07.2024 року.

Сторони погодили, що поставка Товару може бути здійснена як у повному обсязі, так і частинами, в межах строку поставки.

Відповідно до п. 7.3.7 договору постачальник зобов`язаний нести всі ризики та витрати, пов`язані з поставкою товару, включаючи оплату податків, зборів, інших обов`язкових платежів у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 4.4 договору датою поставки Товару є дата його передачі уповноваженому представнику Покупця та підписання видаткової накладної.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у разі неналежного виконання своїх забов`язань, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та додатково чинним законодавством України.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що за порушення строків поставки Товару, Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до п. 9.5. штрафні санкції, зазначені в п.9.3. та п.9.4 даного Договору сплачуються Постачальником протягом 10(десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги Покупця.

Додатком 1 до договору Специфікації сторони погодили перелік товару, який має бути поставлено відповідачем (а.с.13 на звороті).

Згідно з видатковою накладною №263 від 13.08.2024р. відповідач передав позивачу товар на загальну суму 9 600 000,00 грн. (а.с.14). Вказана накладна скріплена підписами представників сторін та їх печатками.

Претензією №346 від 10.10.2024р. позивач вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції в сумі 1 046 400,00 грн., нараховані за несвоєчасну поставку товару (а.с. 15-17).

Згідно Акту №040808-20/6 від 24.10.2024 перевірки закупівель в Управлінні оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, оприлюдненої в електронній системі за номером UA-2024-05-01-011718-a, складеного Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, встановлено, що постачальником не виконані зобов`язання щодо поставки Товару, як це визначено в 4.1 Договору про закупівлю від 03.07.2024 №138/ОБ, а саме до 05.07.2024. З урахуванням дати фактичної поставки (13.08.2024) порушення строку поставки Товару відбулося терміном в 38 днів (з 06.07.2024 по 12.08.2024).

У зв`язку з несплатою штрафних санкцій в добровільному порядку, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" 1036800 грн., з яких: 364800,00 грн. пені, нарахованої за період з 06.07.2024р. по 12.08.2024р. та 672000,00 грн. 7% штрафу.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу дії статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору №138/05 про закупівлю для потреб Сил оборони України №138/25, який за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України.

За умовами п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки, зарядні портативні електростанції EcoFlow Delta Max 2000 (або еквівалент), EcoFlow Delta Max 1600 (або еквівалент), EcoFlow Delta 2 (або еквівалент) для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015:31680000-6: Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання) (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Договорі та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Договору) (далі - Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили строк поставки товару до 05.07.2024р.

Однак згідно видаткової накладної №263, підписаної представниками обох сторін, товар передано позивачу 13.08.2024р. (а.с.14).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.9.3. договору, у разі порушення строків поставки Товару, Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно розрахунку, позивач нарахував до стягнення з відповідача 364 800,00 грн. пені, нарахованої за період з 06.07.2024р. до 12.08.2024р. та 7% штрафу в сумі 672 000,00грн.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку заявленого до стягнення розміру пені та штрафу із врахуванням умов договору та ч.6 ст.232 ГК України, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача 1 036 800 з яких: 364 800 грн пені та 672 000 грн. штрафу.

Щодо посилання скаржника на те, що позивач не мав наміру стягувати штрафні санкції (право Позивача згідно п.9.2. Договору) із Відповідача до моменту втручання Держаудитслужби України у процедуру закупівлі. На думку, апелянта така поведінка свідчить про те, що на позивача вплинула третя особа, аргументуючи це законними вимогами службових осіб органу державного фінансового контролю, у разі невиконання яких такі дії можуть потягнути кримінальну відповідальність, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 ЦК України, яка кореспондується зі ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз статей 662, 663, 655, 712 ЦК України дає підстави для висновку, що істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет договору, ціна, строки поставки, якість товару та гарантія якості тощо.

Враховуючи принцип свободи договору, який передбачений ст.6, 627 ЦК України та полягає у наданні сторонам права та можливості визначити зміст договору на власний розсуд, приймаючи до уваги підписання договору уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками підприємств, та аналізуючи пункти договору, а також зміст додатків до договору (специфікації №1, графік поставки, технічні характеристики товару) вбачається погодження сторонами всіх істотних умов договору поставки.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Колегія суддів, враховуючи презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору у даній справі, дійшла висновку, що договір про закупівлю №138/05 від 03.07.2024 р. є таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки сторін господарського зобов`язання, є обов`язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 ЦК України та містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що Держаудитслужба України вплинула на поведінку позивача не заслуговує на увагу, оскільки правовідносини сторін регулюються умовами договору №138/05 від 03.07.2024 р., в тому числі в частині графіку поставки, що не було дотримано відповідачем.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.01.2025 р. у справі №906/1250/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №906/1250/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "09" травня 2025 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.