Постанова від 05.05.2025 по справі 924/499/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Справа № 924/499/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2025 у справі №924/499/24 (суддя Музика М.В.)

за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури м.Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України, м.Львів

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис", смт Стрижавка Вінницької області

2) Комунального підприємства "Електротранс" Хмельницької міської ради, м.Хмельницький

про визнання недійсними додаткових угод №1 від 11.02.2022, №3 від 31.08.2022, №5 від 21.09.2022 та №6 від 14.10.2022 до договору №1-01-2022 від 04.01.2022; стягнення 8391382,00 грн,

за участю представників:

прокурор - Немкович Ігор Іванович (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2025 частково задоволено позов у справі №924/499/24. Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 11.02.2022, №3 від 31.08.2022, №5 від 21.09.2022, №6 від 14.10.2022 до Договору, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 14330291,30 грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 скасовано рішення місцевого суду в частині стягнення 4330291,30 грн та стягнуто 7330291,30грн.

27.02.2025 Господарським судом Хмельницької області видано відповідні накази на виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду.

10.03.2025 до Господарського суду Хмельницької області від ТОВ "Лексар Технолоджис" надійшла заява від 07.03.2025 з проханням відстрочити виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року, змінене постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2025 року у справі №924/499/24, до моменту прийняття постанови у справі №924/499/24 судом касаційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2025 у справі №924/499/24 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" від 07.03.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/499/24.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

На думку апелянта, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме обставину повернення ТОВ «Лексар Технолоджис» 3000000,00 грн з заявленої до стягнення суми, порушено чч.ч.3, 4 ст.331 ГПК України.

ТОВ «Лексар Технолоджис» звертає увагу суду апеляційної інстанції, що при обрахунку суми, отриманої ТОВ «Лексар Технолоджис» від КП «Електротранс» за поставлену у 2022 році електричну енергію, та на підставі якої сформовано суму, що підлягає стягненню, було помилково враховано платіжне доручення №3174 від 16 вересня 2022 року на суму 459548,00 грн, платіжне доручення №3175 від 16 вересня 2022 року на суму 2540452,00 грн, загальною сумою 3000000,00 грн.

Таким чином, сума коштів, сплачених КП «Електротранс» на користь ТОВ «Лексар Технолоджис» за спожиту у 2022 році електричну енергію за вирахуванням поверненого помилкового платежу на 3000000,00 грн, становить 31818040,25 грн з ПДВ. Аналогічна обставина була встановлена судом першої інстанції при розгляді справи по-суті, а також визнана судом першої інстанції у ході проведення засідання щодо відстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, за доводами апелянта, виконання рішення суду, що містить помилково нараховані суми до стягнення, може мати наслідком стягнення з ТОВ «Лексар Технолоджис» помилково нарахованих сум грошових коштів до перегляду справи судом касаційної інстанції. Вказана обставина не була з`ясована судом першої інстанції при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду у справі, чим також було порушено ч.3 ст.331 ГПК України, п.1 ч.4 ст.331 ГПК України.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відстрочити виконання судового рішення у справі ТОВ «Лексар Технолоджис» просило виключно до прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі, якою б і було прийнято остаточне рішення у справі з урахуванням аргументів ТОВ «Лексар Технолоджис» щодо обрахованої суми.

Також наголошує, що є реальні підстави вважати, що справа буде переглянута на користь ТОВ «Лексар Технолоджис» у зв`язку із можливим переглядом касаційним судом справи з урахуванням нових висновків Верховного Суду у справі №920/19/24.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2025 у справі №924/499/24 про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Лексар Технолоджис» від 07.03.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/499/24, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з Окружної прокуратури міста Хмельницького Хмельницької обласної прокуратури на користь ТОВ «Лексар Технолоджис» 3028,00 грн витрат на оплату судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2025 у справі №924/499/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05 травня 2025 р. об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 25.04.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

27.03.2025 через систему «Електронний суд» представник ТОВ "Лексар Технолоджис" подав додаткові пояснення у яких зазначає, що матеріали господарської справи №924/499/24 станом на дату направлення цих доповнень знаходяться у Касаційному господарському суді, відтак, для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, додатково надає документи (витяги з матеріалів справи), на які посилається а апеляційній скарзі. Наголошує, що зазначені документи наявні у матеріалах господарської справи №924/499/24. Додатково, на підтвердження обставини повернення 3000000 грн 19.09.2022 на рахунок КП «Електротранс» надає платіжне доручення. Також додатково зазначає, що з інформації з веб-сайту «Судова влада України», вбачається, що станом на дату подання цих доповнень, справу №920/19/24 передано судді ВПВС.

Апелянт, зокрема, просить долучити до матеріалів справи №924/499/24 ці доповнення до апеляційної скарги.

02.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника Західного офісу Держаудитслужби надійшло клопотання, у якому останній просить суд апеляційної інстанції справу розглядати №924/499/24 за відсутності представника органу державного фінансового контролю.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 05.05.2025 з`явився прокурор. Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою від 05.05.2025 було задоволено клопотання від 02.05.2025 та забезпечено представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" - Вовк Світлані Степанівні участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану ухвалу направлено представнику до його електронного кабінету.

У призначені дату та час вказаний представник не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференції, що підтверджується протоколом судового засідання.

Про факт задоволення вказаної заяви, а також з метою забезпечення участі вказаного представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, була здійснена спроба повідомити Вовк Світлану Степанівну в телефонному режимі за вказаним нею номером телефону перед початком судового засідання, однак остання не відповіла на телефонний дзвінок.

Згідно ч.5 ст.197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.

Оскільки представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" - Вовк Світлана Степанівна була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, суд організував технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаної представниці.

Щодо інших учасників провадження, то відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, доводи апелянта викладені безпосередньо в апеляційній скарзі, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Подана до суду першої інстанції заява ТОВ Лексар Технолоджис про відстрочення виконання рішення мотивована тим, що при обрахунку суми, отриманої ТОВ Лексар Технолоджис від КП Електротранс за поставлену у 2022 році електричну енергію, було помилково враховано платіжне доручення №3174 від 16 вересня 2022 року на суму 459548,00 грн, платіжне доручення №3175 від 16 вересня 2022 року на суму 2540452,00 грн, загальною сумою 3000000,00 грн, оскільки вказані кошти було повернуто відповідачу-2.

Заявник стверджував, що постанова апеляційного суду в частині визначення суми фактично сплачених коштів на користь ТОВ Лексар Технолоджис за 2022 рік, та, відповідно, суми до стягнення, є такою, що містить помилкові нарахування. При цьому, на переконання відповідача-1, виконання постанови, що містить помилково нараховані суми до стягнення, може мати наслідком стягнення з ТОВ Лексар Технолоджис помилково нарахованих сум грошових коштів до перегляду постанови судом касаційної інстанції.

Також у заяві зазначав, що згідно матеріалів справи, однією з підстав прийняття рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції є, зокрема, недотримання вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі відповідно до висновку ВПВС у справі №922/2321/22. Водночас, позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2321/22 щодо тлумачення норми п.2 ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі може бути переглянута, позаяк у справі №920/19/24 Касаційним господарським судом 29.01.2025 постановлено ухвалу, якою передано справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Наголошував, що у випадку зміни постанови апеляційного суду, виконання наказу до моменту вирішення спору касаційним судом може призвести до необхідності повернення грошових коштів з бюджету Хмельницької міської ради у разі задоволення касаційної скарги, що, з урахуванням планування міського бюджету, призведе до позапланових витрат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно висновків Конституційного Суду України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 у справі N18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 у справі N11-рп/2012).

Як вбачається з положень статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (ч.1).

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч.2).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5).

У контексті наведених норм суд першої інстанції правильно зауважив, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі надання відстрочення виконання судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Згідно рішення Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Питання щодо відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Обґрунтовуючи наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду у справі №924/499/24, заявник зазначав, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 помилково стягнуто на користь Хмельницької міської ради 3000000,00 грн, які вже було повернуто ТОВ "Лексар Технолоджис" платнику - ХКП "Електротранс" як помилково сплачені.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №924/499/24 набрала законної сили, тому є обов`язковою для виконання.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що незгода з прийнятим по справі судовим рішенням та його оскарження не є обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, що доводять неможливість або ускладнення виконання рішення.

Тому суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правильно зазначив, що твердження ТОВ "Лексар Технолоджис" про помилковість стягнення коштів судом апеляційної інстанції є лише припущенням заявника, а вказане твердження є предметом розгляду суду касаційної інстанції в межах касаційного оскарження.

Також заявник зазначав, що справу №920/19/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від правового висновку, застосованого судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі. З огляду на відкриття 24.02.2025 касаційного провадження з перегляду судових рішень у справі №924/499/24, заявник вважає, що у випадку зміни постанови апеляційного суду, виконання наказу до моменту вирішення спору касаційним судом може призвести до необхідності повернення грошових коштів з бюджету Хмельницької міської ради у разі задоволення касаційної скарги, що з урахуванням планування міського бюджету призведе до позапланових витрат.

Однак, твердження про можливість відступу від правової позиції, застосованої судами у справі №924/499/24, як правильно зазначив місцевий господарський суд, також є припущеннями заявника та не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 ГПК України, що доводять неможливість або ускладнення виконання рішення на даний час. При цьому, стягувачем не зазначено про виникнення труднощів з повернення ТОВ "Лексар Технолоджис" стягнутих коштів у випадку скасування/зміни постанови апеляційної інстанції.

Натомість жодних обставин та доказів фактичної неможливості виконання рішення або суттєвого ускладнення виконання (фінансовий стан тощо) в розумінні статті 331 ГПК України заявником не було надано.

Також колегія суддів звертає увагу, що повноваження щодо зупинення виконання судового рішення врегульовано приписами частини 1 статті 332 ГПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене вище та наявні у матеріалах справи докази, враховуючи, що заявником не обґрунтовано та фактично не доведено наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (в розумінні статті 331 ГПК України), колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ Лексар Технолоджис від 07.03.2025 про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/499/24.

Слід відмітити, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №924/499/24 зупинено виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у справі №924/499/24 до закінчення касаційного провадження у цій справі, а також касаційне провадження зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лексар Технолоджис" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 21.03.2025 у справі №924/499/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 12.05.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.