Постанова

від 07.05.2025 по справі 908/1915/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1915/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Димова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024р. (суддя Корсун В.Л., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 14.11.2024р.) у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП, м. Дніпро

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, м.Київ в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС, м.Енергодар

про стягнення 572 257,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 26.08.2024, основного боргу у розмірі 419 079,40 грн, 3% річних у розмірі 32 484,18 грн та індексу інфляції (інфляційних втрат) у розмірі 120 694,12 грн. .

Позов обґрунтований порушення Відповідачем умов договору поставки № 53-121-01-22-11119 від 11.02.2022 та положень чинного законодавства у частині оплати за поставлений товар та у зв`язку з цим наявністю підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у вказаних вище сумах.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024р. у справі № 908/1915/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП 419 079 грн. 40 коп. основного боргу, 32 461 грн. 68 коп. 3 % річних, 120 694 грн. 12 коп. індексу інфляції, 8 583 грн. 01 коп. судового збору та 14 998 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТНаціональна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати у частині стягнення 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо їх стягнення з Відповідача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скарга обґрунтовано тим, що Господарський та Цивільний кодекси України передбачають підстави щодо можливості зменшення розміру відповідальності за порушення зобов`язань, зокрема і 3% річних, що підтверджується висновком Верховного Суду у подібних відносинах у справі №902/417/18 від 18.03.2020.

За доводами Скаржника, суд не врахував, що з моменту окупації Запорізька АЕС працювала в екстремальних умовах, майже весь час на мінімально допустимих потужностях, а з вересня 2022 року Запорізька АЕС повністю зупинена. Виконання Відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання. При цьому втрата виробничих потужностей, за твердженням Скаржника, негативно вплинула на його фінансовий стан (збитки товариства склали: за 2022 - 12401989тис.грн ; за 2023 рік - 11256369тис.грн). Поряд з цим, "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.

На переконання Апелянта, суд першої інстанції мав право звільнити його від відповідальності у вигляді стягнення 3% річних, між тим суд не врахував вищенаведені обставини у своїх висновках, тобто не застосував норми закону, які мав застосувати.

Крім того Скаржник вказує, що з огляду на те, що країною-походження товару, поставленого за договором є рф та республіка білорусь, Відповідач був позбавлений можливості та не мав законних підстав для розрахунків на підставі Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» та прийнятих підзаконних актів. Цій обставині судом не була надана правова оцінка.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у відзиві вважає рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів скарги про нарахування 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції, Позивач звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суд від 22.09.2020р. у справі № 918/631/19 (12-42гс20), в якій викладена позиція, що у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу. Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Щодо посилань Скаржника як на підставу несплати за поставлений товар на виробників продукції позиції 33, 34 фірма Белшина (республіка білорусь), позиція 44 фірма Nokian (російська федерація), Позивач зазначив, що дані виробники були погодженні саме Відповідачем, а поставка товару відбулась до початку військової агресії російської федерації проти України, що підтверджується видатковими накладними і до введення відповідних санкцій. Договір було укладено за результатами процедури закупівель згідно з Законом України "Про публічні закупівлі". У редакції цього закону, чинній на час укладення договору, закупівля здійснювалася відповідно до річного плану. Видатки на відповідну закупівлю були включені до річного плану Відповідача ще в 2021-2022 роках.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1915/24.

Матеріали справи №908/1915/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 р., відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 07.05.2025 р..

Ухвалою суду від 28.04.2025 задоволено заяву представника АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом та ухвалено провести судове засідання 07.05.2025р. та решту судових засідань у даній справі за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

07.05.2025 представник Відповідача надав пояснення у справі.

Представник Позивача 07.05.2025 у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги, що неявка представника Позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 07.05.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

11.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю СП ТАТА ГРУП (Постачальником) та Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (Покупцем) укладено договір поставки товару №53-121-01-22-11119, відповідно до п.1.1 якого, (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.04.2022) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, згідно з відповідною специфікацією, а саме шини на загальну суму 3 061 433,76 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.05.2022), строк поставки товару: поз. 1-7,10-14, 16, 21, 22, 33, 34, 36, 42, 44, 50, 51, 55 березень-травень 2022 рік; поз. 54 до 01.12.22; поз. 8, 9, 15, 17-20, 23-32, 35, 37-41, 43, 45-49, 52, 53 до 31.12.2022.

Покупець має право зменшити обсяг закупівлі в залежності від фактичного обсягу видатків Покупця (п. 1.3. договору).

Пунктом 3.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.04.2022) визначено, що вартість договору без ПДВ складає 2 551 194,80 грн, крім того ПДВ 510 238,96 грн, разом 3 061 433,76 грн.

У відповідності до п. 3.2. договору оплата за товар, поставлений відповідно до п. 1.1. договору, здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно із п. 3.3. договору оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDP вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область (склад № 2). Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство» (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 4.2. договору поставка товару відбувається в строк згідно п. 1.2.

Пунктом 7.1. договору визначено, що у випадку неналежного виконання або невиконання Сторонами зобов`язань за договором Сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 18 місяців з моменту підписання (п. 12.1. договору).

На виконання умов п.п. 1.1., 1.2. договору ТОВ СП ТАТА ГРУП поставило Вдповідачу товар на загальну суму 685 724,40 грн, що підтверджується видатковими накладними від 23.02.2022 № 2366 на суму 404 660,40 грн та № 2380 на суму 281 064,00 грн.

23.02.2022 ТОВ СП ТАТА ГРУП виставило ВП "ЗАЕС" рахунки на оплату від 23.02.2022 на загальну суму 685 724,40 грн, а саме: № 2836 на суму 404 660,40 грн та № 2852 на суму 281 064,00 грн.

На поставлений за вказаними вище видатковими накладними товар постачальником складено відповідні податкові накладні № 2089 та № 2090 від 23.02.2022, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

ВП "ЗАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" частково сплачено ТОВ СП ТАТА ГРУП за поставлений товар згідно договору у розмірі 266 645,00 грн, що підтверджується банківською випискою від 12.09.2022.

Станом на час вирішення спору у суді заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором в розмірі 419 079,40 грн. не погашена, що не заперечується Відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем основного зобов`язання, Позивачем нараховані 32 484,18 грн 3 % річних та 120 694,12 грн інфляційних втрат .

Неоплата Відповідачем вказаних сум основного боргу, річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення основного боргу та нарахування 3 процентів річних і інфляційних втрат. Разом з тим, суд встановив арифметичні помилки у розрахунках Позивача 3% річних, що стало підставою для часткової відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, суд частково задовольнив заяву Позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. та відповідно до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу поклав на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 14 998,50 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з Відповідача 3% річних у сумі 32461,68грн., то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч.1 - 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати.

У даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов п. 1.1. та п. 1.2. договору ТОВ СП ТАТА ГРУП поставило Відповідачу товар на загальну суму 685 724,40 грн та виставило відповідні рахунки на оплату .

Між тим Відповідач, у порушення умов п.3.2. договору, здійснив оплату за поставлений товар не у повному обсязі.

При цьому Сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару і цей строк є таким, що настав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у ст. 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахування положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, а саме підтверджений факт неналежного виконання Відповідачем зобов`язання за договором №53-121-01-22-11119 від 11.02.2022 у частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, що також не заперечується Відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що у Позивача виникло право для нарахування сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, про стягнення з Відповідача, разом з сумою основного боргу, 3 процентів річних.

Одночасно апеляційний суд погоджується з перерахунком місцевим господарським судом розміру 3 % річних, що підлягає стягненню з Відповідача, з огляду на арифметичні помилки у розрахунках Позивача. Отже, з урахуванням перерахунку суду, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню три проценти річних у сумі 32 461,68 грн.

Доводи скарги про наявність підстав для звільнення Скаржника від сплати 3 % річних у повному обсязі є безпідставними, оскільки за змістом ст.625 ЦК України нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

При цьому доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність Відповідача своєчасно розрахуватися за поставлений товар: введення в країні воєнного стану, втрату Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан Компанії апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки наведені обставини не виключають застосування до Відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних.

Стосовно доводів Скаржника про неврахування судом першої інстанції існування підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Разом з тим, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18 зробила висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Між тим, у даній справі, судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, оскільки їх розмір відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Крім того, Відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі не виконано, не доведено, що належні до сплати 3% є надмірно великі для нього, не підтверджено належними доказами обставин тяжкого фінансового стану Відповідача (відсутності грошових коштів на рахунках в усіх банківських установах тощо), або існування будь-яких інших обґрунтованих обставин, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення Відповідачем зобов`язання, у такому випадку відсутні підстави для зменшення відсотків річних.

Посилання Скаржника на те, що країною-походження товару, поставленого за договором є рф та республіка білорусь, тому він був позбавлений можливості та не мав законних підстав для розрахунків є безпідставними, оскільки поставка товару за умовами Договору була здійснена згідно видаткових накладних до введення воєнного стану в Україні та прийняття Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» і до ведення відповідних санкцій тощо.

Крім того, Відповідач прийняв цей товар без зауважень, у тому числі, щодо країни його походження.

Також, за приписами абз. 2 п.1 Постанови КМУ від 09.04.2022 №426 "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації" товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 р. включно.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом матеріального права та про невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька АЕС - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2024р. у справі №908/1915/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 12.05.2025

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін