ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" травня 2025 р.Cправа № 902/11/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,
За участю представників:
прокурор Міняйло І.М., службове посвідчення №072234 від 01.03.2023;
позивача не з`явився;
відповідача1 не з`явився;
відповідача2 не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури (вул. Волонтерів, 15а, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700) в інтересах держави в особі
Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23800)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)
до: Комунального некомерційного підприємства Теплицької селищної ради «Теплицька міська лікарня» (вул.Незалежності, 2, смт. Теплик, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23800)
про: визнання додаткових угод недійсними та стягнення 132124,30 грн безпідставно сплачених коштів
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" та до Комунального некомерційного підприємства Теплицької селищної ради "Теплицька міська лікарня" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 09.08.2021, №2 від 25.08.2021, №3 від 26.08.2021, №4 від 27.10.2021, №5 від 29.10.2021, №6 від 24.11.2021 та №7 від 26.11.2021 до Договору №ТЕ-120200 від 29.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 132 124,30 грн. безпідставно сплачених коштів
Ухвалою суду від 09.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.01.2025.
21.01.2025 від відповідача2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
27.01.2025 до суду від відповідача1 надійшла заява про проведення підготовчого засідання, що призначене на 27.01.2025, без участі представника останнього.
27.01.2025 до суду від представника відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.
На визначену судом дату в судове засідання 27.01.2025 з`явились прокурор та представник відповідача2.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 10.02.2025 о 10:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача та відповідача1, ухвалою суду від 29.01.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
29.01.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача2.
02.04.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.02.2025 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача1.
10.02.2025 до суду від відповідача1 надійшло клопотання про проведення 10.02.2025 судового засідання без участі представника відповідача1.
10.02.2025 до суду від відповідача1 надійшли додаткові пояснення у справі.
Водночас судове засідання, призначене на 10.02.2025 о 10:00 год., не відбулось у зв`язку з надходженням до суду повідомлення про мінування приміщення Господарського суду Вінницької області, про що зазначено в службовій записці секретаря судового засідання №24/2025 від 10.02.2025.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те що судове засідання не відбулось, з незалежних від суду та учасників процесу обставин, дійшов висновку про необхідність продовження підготовчого провадження у справі на 30 днів відповідно до ч. 3. ст. 177 ГПК України та призначення підготовчого судового засідання на 10.03.2025, про що повідомив учасників процесу ухвалою суду від 11.02.2025 у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
10.03.2025 до суду від відповідача2 надійшло клопотання про здійснення розгляду справи 10.03.2025 за відсутності представника останнього.
На визначену судом дату в судове засідання 10.03.2025 з`явилась прокурор.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 24.03.2025 о 12:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача та відповідачів, ухвалою суду від 12.03.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 24.03.2025 з`явились прокурор та представник відповідача2.
За наслідками судового засідання, суд протокольними ухвалами відхилив клопотання відповідача1 про зупинення провадження у справі та закрив підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті на 16.04.2025 о 11:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача та відповідача1, ухвалою суду від 25.03.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 16.04.2025 з`явились прокурор та представник відповідача1.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні на 30.04.2025 о 12:00 год.
Враховуючи неявку у судове засідання позивача та відповідача2, ухвалою суду від 18.04.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
На визначену судом дату в судове засідання 30.04.2025 з`явилась прокурор, позивач та відповідачі правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористалися, про розгляд справи повідомлені належним чином, що стверджується наявними в справі доказами.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивача.
В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити.
Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 12.05.2025 о 15:05 год., про що повідомлено учасників процесу в судовому засіданні під звукозапис.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Обставини встановлені судом.
В березні 2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Теплицька міська лікарня» (далі відповідач2) проведено закупівлю (UА-2022-03-15-00289-а) шляхом застосування процедури відкритих торгів з особливостями щодо предмету закупівлі «Електрична енергія» ДК 021:2015:09310000-5 з очікуваною вартістю 424000,00 грн на придбання 178000 кВт/год електричної енергії.
Згідно з протоколом розкриття тендерної пропозиції UА-2021-03-15-00289-а від визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі відповідач1) з остаточною ціновою пропозицією 424000,00 грн з ПДВ.
У подальшому між Комунальним некомерційним підприємством «Теплицька міська лікарня» (в договорі Споживач) та ТОВ "Енера Вінниця" (в договорі Постачальник) укладено договір №ІЛ-230100 від 27.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
У подальшому між Комунальним некомерційним підприємством «Теплицька міська лікарня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» укладено договір № ТЕ-120200 від 29.03.2021 про постачання електричної енергії на суму 424000,00 грн з ПДВ (далі - Договір).
Предметом вказаного договору є: електрична енергія за «ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 електрична енергія (Електрична енергія)» за ціною (згідно комерційної пропозиції до договору) 2,38 грн з ПДВ за 1 кВт/год, обсяг електричної енергії: 178000 кВт/год, загальною вартістю 424000,00 гривень.
Відповідно до п. 2.1 та п. 2.4 Договору Постачальник зобов`язується поставити для забезпечення потреб електроустановок Споживача у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію, код ЛК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених договором. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.
Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, крім передбаченої умовами договору.(п. 3.3. Договору).
Загальна ціна Договору становить 353 333,33 грн, в т.ч. ПДВ 70666,66грн. Всього з ПДВ 424000,00 грн. Ціна 1 кВт/год. електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 2,38 грн урахуванням ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 1,98 грн, в т.ч. ПДВ 0,39 грн. Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. Ціна електричної енергії не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги оплачуються споживачем самостійно. Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (Додаток 2 до Договору) (п. 5.1. п. 5.3.Договору).
Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному вебсайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.4. Договору).
Відповідно до п. 5.5. Договору умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) процедури закупівлі. Істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань до виконання зобов`язання сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
П. 5.8. Договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до Договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Постачальник щодо збільшення ціни повинен надати належним чином оформлені довідки (висновки), видані торгово-промисловою палатою України, або регіональною ТПП, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами.
Відповідно до п.13.1 Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та набуває чинності з 29.03.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
У подальшому до Договору Сторонами вносились зміни шляхом укладання додаткових угод, а саме:
- додаткова угода № 1 від 09.08.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 2,598549 грн, в тому числі з ПДВ. Згідно п. 4 Додаткової угоди №1 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.07.2021;
- додаткова угода № 2 від 25.08.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 2,3815696086 грн, без ПДВ. Згідно п. 5 Додаткової угоди №2 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.08.2021. Таким чином, з урахуванням внесених додатковою угодою №2 змін вартість за 1 кВт/год. з урахуванням 20 % ПДВ становить 2,857883529 грн;
- додаткова угода № 3 від 26.08.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 2,619250 грн, без ПДВ. Згідно п. 5 Додаткової угоди №3 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.08.2021. Таким чином, з урахуванням внесених додатковою угодою №3 змін вартість за 1 кВт/год. з урахуванням 20 % ПДВ становить 3,1431 грн;
-додаткова угода № 4 від 27.10.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 2,991728 грн, без ПДВ. Згідно п. 5 Додаткової угоди №4 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.10.2021. Таким чином, з урахуванням внесених додатковою угодою №4 змін вартість за 1 кВт/год. з урахуванням 20 % ПДВ становить 3,5900736 грн;
-додаткова угода № 5 від 29.10.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 3,1664449152 грн, без ПДВ. Згідно п. 5 Додаткової угоди №5 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.10.2021. Таким чином, з урахуванням внесених додатковою угодою №5 змін вартість за 1 кВт/год. з урахуванням 20 % ПДВ становить 3,799733898 грн;
-додаткова угода № 6 від 24.11.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 3,482772 грн, без ПДВ. Згідно п. 5 Додаткової угоди №5 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.11.2021. Таким чином, з урахуванням внесених додатковою угодою №6 змін вартість за 1 кВт/год. з урахуванням 20 % ПДВ становить 4,1793264 грн;
-додаткова угода № 7 від 26.11.2021, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору від 29.03.2021, а саме до Додатку №2 «Комерційна пропозиція», виклавши таблицю №1 в новій редакції «Ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 3,830700 грн, без ПДВ. Згідно п. 5 Додаткової угоди №5 умови поширюються на правовідносини, які виникли з 01.11.2021. Таким чином, з урахуванням внесених додатковою угодою №6 змін вартість за 1 кВт/год. з урахуванням 20 % ПДВ становить 4,59684 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів на виконання умов договору та додаткових угод до нього Комунальне некомерційне підприємство «Теплицька міська лікарня» за період з квітня 2021 по грудень 2021 (включно) придбало 128704 кВт електричної енергії та сплатив відповідачу1 кошти в загальному розмірі 438439,82 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції активної електричної енергії та платіжними інструкціями.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2021-03-15-002809-а, Договір є виконаним.
Прокурор в позовній заяві зазначає, що Гайсинською окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару, визначеної в договорі про закупівлю. Між відповідачами у зв`язку зі зміною тарифів на послуги з передачі та розподілу електричної енергії укладались 7 додаткових угод, остання з яких № 7 від 26.11.2021, на підставі якої ціну на електричну енергію з 2,38 грн за кВт/год збільшено до 4,59684 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 178000 кВт/год.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 09.08.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару на 9,2% від попередньої додаткової угоди та яка поширює дію з 01.07.2021, ТОВ "Енера Вінниця" посилається на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № О-717 від 03.08.2021, відповідно якого експертом надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за II декаду липня 2021 року та червень (в цілому) 2021 року, та порівняння між ними, разом з тим, які не містять інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.
За твердженням прокурора, відповідно до даних офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна купівлі- продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України за період з дати укладення договору №ТЕ-120200 від 29.03.2021 до дати укладення додаткової угоди №1 09.08.2021, прослідковується коливання ціни, як в бік збільшення, так і зменшення: 29.03.2021 - 1285,95 грн/МВт.год (ціни на момент укладення договору); 01.06.2021 1009,66 грн/МВт.год (ціни на момент початку дослідження за висновком № О-717 від 03.08.2021); 20.07.2021 - 1556,12 грн/МВт.год. (ціна на момент закінчення дослідження за висновком № О-717 від 03.08.2021). Отже, укладаючи додаткову угоду № 1 від 09.08.2021, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди № 2 від 25.08.2021 та № 3 від 26.08.2021, ТОВ «Енера Вінниця» посилається на єдиний експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № О-758 від 11.08.2021, відповідно якого експертом надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за I декаду серпня 2021 року та I, III декаду липня, липня (в цілому) 2021 року, та порівняння між ними, разом з тим, які не містять інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.
За твердженням прокурора, відповідно до даних офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна купівлі- продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України за період з дати укладення додаткової угоди № 1 до договору № ТЕ-120200 від 29.03.2021 до дати укладення додаткових угод № 2, № 3 - 25.08.2021, 26.08.2021, відповідно, прослідковується коливання ціни, як в бік збільшення, так і зменшення: 01.07.2021 - 1333,33 грн/МВт.год (ціни на початок дослідженя за висновком №О-758 від 11.08.2021); 25.07.2021 1189,52 грн/МВт.год (ціна на момент дослідження за висновком № О-758 від 11.08.2021); 10.08.2021 - 2389,75 грн/МВт.год. (ціна на момент закінчення дослідження за висновком № О-758 від 11.08.2021); 09.08.2021 2180,75 грн/МВт.год. (ціни на момент укладення додаткової угоди № 1 від 09.08.2021 Договору).
Отже, укладаючи додаткову угоду № 2 від 25.08.2021, № 3 від 26.08.2021, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди № 4 від 27.10.2021, яка поширює дію з 01.10.2021, ТОВ «Енера Вінниця» посилається на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-541 від 19.10.2021, відповідно якого експертом надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за I декаду жовтня 2021 року та за I декаду вересня 2021 року, та порівняння між ними, разом з тим, які не містять інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.
За твердженням прокурора, відповідно до даних офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна купівлі- продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України за період з дати укладення додаткової угоди № 3 до договору № ТЕ-120200 від 29.03.2021 до дати укладення додаткової угоди № 4 27.10.2021, прослідковується коливання ціни, як в бік збільшення, так і зменшення: 26.08.2021 - 2010,68 грн/МВт.год (ціни на момент укладення додаткової угоди № 3 від 26.08.2021 Договору); 10.09.2021 1772,40 грн/МВт.год (ціни на початок дослідження за висновком № В-541 від 19.10.2021); 02.10.2021 - 1947,29 грн/МВт.год. (ціна на момент дослідження за висновком № В-541 від 19.10.2021); 10.10.2021 2286,54 грн/МВт.год. (ціна на момент закінчення дослідження за висновком № В-541 від 19.10.2021).
Отже, укладаючи додаткову угоду № 4 від 27.10.2021, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди № 5 від 29.10.2021, яка поширює дію з 01.10.2021, ТОВ «Енера Вінниця» посилається на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-563 від 23.10.2021, відповідно якого експертом надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за II декаду жовтня 2021 року та за II декаду вересня 2021 року, та порівняння між ними, разом з тим, які не містять інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.
За доводами прокурора, відповідно до даних офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна купівлі- продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України за період з дати укладення додаткової угоди № 4 до договору № ТЕ-120200 від 29.03.2021 до дати укладення додаткової угоди № 5 29.10.2021, прослідковується коливання ціни, як в бік збільшення, так і зменшення: 20.09.2021 - 2139,01 грн/МВт.год (ціни на момент укладення додаткової угоди № 3 від 26.08.2021 Договору); 20.09.2021 2139,01 грн/МВт.год (ціни на початок дослідження за висновком № В-563 від 23.10.2021); 12.10.2021 - 3076,04 грн/МВт.год. (ціна на момент дослідження за висновком № В-563 від 23.10.2021); 20.10.2021 2837,82 грн/МВт.год. (ціна на момент закінчення дослідження за висновком № В-563 від 23.10.2021); 27.10.2021 2896,20 грн/МВт/год (ціни на момент укладення додаткової угоди № 4 від 27.10.2021 Договору).
Отже, укладаючи додаткову угоду № 5 від 29.10.2021, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди № 6 від 24.11.2021, № 7 від 26.11.2021, ТОВ «Енера Вінниця» посилається на єдиний експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-606 від 15.11.2021, відповідно якого експертом надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за I декаду жовтня 2021 року та за I декаду листопада 2021 року, та порівняння між ними, разом з тим, які не містять інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.
За твердженням прокурора, відповідно до даних офіційного сайту ДП «Оператор ринку», середньозважена ціна купівлі- продажу електроенергії на майданчику РДН (ринок «на добу наперед») у торговій зоні ОЕС України за період з дати укладення додаткової угоди № 5 до договору № ТЕ-120200 від 29.03.2021 до дати укладення додаткової угоди № 6 та № 7 24.11.2021, 26.11.2021, відповідно, прослідковується коливання ціни, як в бік збільшення, так і зменшення: 10.10.2021 - 2286,54 грн/МВт.год (ціни на початок дослідження за висновком № В-606 від 15.11.2021); 06.10.2021 2310,64 грн/МВт.год (ціна на момент дослідження за висновком № В-606 від 15.11.2021); 10.11.2021 - 3111,71 грн/МВт.год. (ціна на момент закінчення дослідження за висновком № В-606 від 15.11.2021); 29.10.2021 2908,98 грн/МВт.год. (ціна на момент закінчення дослідження за висновком № В-563 від 23.10.2021); 27.10.2021 2896,20 грн/МВт/год (ціни на момент укладення додаткової угоди № 5 від 09.08.2021 Договору).
Отже, укладаючи додаткову угоду № 6 від 24.11.2021 та № 7 від 26.11.2021, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку.
Крім того, прокурор зазначає, що експертні висновки Вінницької торгово- промислової палати, які стали підставами для збільшення ціни на електричну енергію згідно з умовами додаткових угод, не підтверджують коливання ціни на електричну енергію на ринку, а відображають інформацію станом на певні дати та/або періоди. Тобто, в даному випадку констатовано ціни на електричну енергію на певні дати та/або періоди без відображення будь-якого коливання. Надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.
Ураховуючи викладене, на переконання прокурора, вказані додаткові угоди мають бути визнані недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.
Крім вимоги про визнання додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 недійсними прокурор просить стягнути з відповідача надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 132124,30 грн, в обґрунтування чого зазначає наступне.
Згідно актів приймання-передачі за Договором № ТЕ-120200 від 29.03.2021 за період квітня 2021 року грудня 2021 року включно Комунальне некомерційне підприємство «Теплицька міська лікарня» фактично отримало 128704 кВт/год електричної енергії, сплативши 438439,82 грн.
Ціна за Договором за 1 кВт/год електричної енергії, до моменту безпідставного укладення додаткових угод №1, №2, № 3, № 4., № 5, № 6, № 7 і збільшення ціни за одиницю товару, становила 2,38 грн, а тому ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» виконало свої зобов`язання за даним Договором лише на суму 306315,52 грн (128704 кВт/год * 2,38 грн = 306315,52 грн).
Таким чином, за договором № ТЕ-120200 від 29.03.2021 Комунальним некомерційним підприємством «Теплицька міська лікарня» безпідставно сплачено кошти у сумі 132124,30 грн (438439,82 грн - 306315,52 грн = 132124,30 грн), що підлягають стягненню з відповідача1 на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.
З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з позовом про визнання Додаткових угод №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 недійсними та стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» на користь Теплицької селищної ради надмірно сплачених коштів у сумі 132124,30 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач2 зазначає, зокрема що експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-758 від 11.08.2021 року, експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №О-717 від 03.08.2021 року, експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-541 від 19.10.2021 року, експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-563 від 23.10.2021 року, експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-606 від 15.11.2021 року належні та допустимі докази, які підтверджують коливання ціни. Зміна умов договору не проводилась в односторонньому порядку, були погоджені сторонами договору, що підтверджується додатковими угодами. У вирішенні справи покладається на розсуд суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач1 зазначає, що в зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Товариством було запропоновано споживачу підписати додаткові угоди в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії, що передбачено Договором.
З огляду на викладене, за твердженнями відповідача в задоволенні позову слід відмовити, оскільки прокурор не довів існування обставин порушення вимог чинного законодавства, обґрунтованості заявленої до стягнення суми та, відповідно, наявність достатніх правових підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом.
У відповіді на відзив прокурор, спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема зазначає, що всі кошти підприємства, в тому числі і доходи від господарської діяльності, є комунальною власністю підприємства є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод №1, № 2, №3, № 4, № 5, № 6, № 7 до договору постачання електричної енергії споживачу, оскільки внесення змін до договору про закупівлю є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (отримання пропозиції про її укладення).
Крім того, надані постачальником експертні висновки не встановлюють наявності факту коливання ціни на електричну енергію у відповідні проміжки часу та надана інформація має лише довідковий характер.
Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, наявні фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №1, № 2, №3, № 4, № 5, № 6, № 7 недійсними на момент їх укладення, оскільки спірні додаткові угоди суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак наявні підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач1 заперечує проти твердження Прокурора, що Товариство не підтвердило зміну (коливання) ціни на ринку, оскільки експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати не підтверджують коливання ціни електроенергії на ринку електроенергії.
Заперечує також проти висновків, зазначених Прокурором у відповіді на відзив, оскільки укладення додаткових угод між сторонами було викликано коливанням ціни на ринку електричної енергії, а формування складових ціни товару електричної енергії, проводиться виходячи від ціни, за якою Товариство здійснює її закупівлю на ринку «на добу наперед»( РДН) та внутрішньодобовому ринку(ВДР).
У відповіді на відзив прокурор зазначає, зокрема, що експертні висновки Торгово-промислових палат, які стали підставами для збільшення ціни за електричну енергію не підтверджують коливання ціни на електричну енергію на ринку, а відображають інформацію станом на певні дати та/або періоди, без відображення будь-якого коливання.
В додаткових поясненнях відповідач1 зазначає, зокрема, про те, що прокурор не розподіляє суму за джерелами фінансування, або це кошти від господарської діяльності КНП «Теплицька міська лікарня», або Теплицької селищної ради, та долучає в якості доказу Статут КНП Теплицької селищної ради «Теплицька міська лікарня» в редакції рішення 50 сесії 8 скликання №1660 від 2024р. Вважає, що при вирішенні питання чи були порушені права та інтереси Теплицької селищної ради, в інтересах якої прокурор звернувся з цим позовом до суду необхідно врахувати такі норми права, зокрема: ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Щодо звернення прокурора в інтересах Теплицької селищної ради суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, установи, організації.
Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що закупівля UА-2021-03-15-002809-а здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, саме на Теплицьку селищну раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведенні публічних закупівель.
Отже, Теплицька селищна рада є особою, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки саме на користь Теплицької селищної ради, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню кошти за неналежне виконання умов Договору.
В порушення вказаних вимог законодавства, Теплицька селищна рада не забезпечила належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допустила пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення зайво сплачених коштів.
Враховуючи вищезазначене, Гайсинською окружною прокуратурою, до звернення до суду з позовом, спрямовувався лист на адресу Теплицької селищної ради від 19.12.2024 № 02.51/2-1449вих-24 з повідомленням про виявлені порушення та з`ясування, чи вживалися заходи щодо визнання додаткових угод недійсними та повернення грошових коштів.
Листом від 30.12.2024 № 2530 Теплицька селищна рада повідомила, що претензійно-позовна робота не проводилась. Намірів щодо вжиття заходів до усунення порушень не висловлено.
Листом від 02.01.2025 Теплицьку селищну раду повідомлено про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом.
Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів міською радою, не вжито заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору постачання електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.
Тому, звернення прокуратури до суду в інтересах Теплицької селищної ради є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у 2023 році, однак, заходів для усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів уповноваженим органом не вжито, хоча достеменно відомо про дані обставини.
Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача (позивачів).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Неефективне та нераціональне використання бюджетних коштів підриває засади бюджетного процесу, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури (ч. 3 ст. 131-1 Конституції України).
У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.
На переконання суду звернення прокурора до суду в даному випадку є забезпечення захисту порушених інтересів держави та здійснено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).
За загальним правилом договір визнається недійсним з моменту його укладення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України). Тому до спірних правовідносин щодо підстав недійсності додаткової угоди до договору застосовується та редакція Закону "Про публічні закупівлі", яка була чинною на момент укладення такої угоди. Тобто застосуванню підлягає Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ (з відповідними змінами).
Відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
У абзаці 2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п.2 ч.5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.
П. 5.8. Договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до Договору надає документ, що підтверджує збільшення ціни за одиницю товару в тих межах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. Постачальник щодо збільшення ціни повинен надати належним чином оформлені довідки (висновки), видані торгово-промисловою палатою України, або регіональною ТПП, органами державної статистики, ДП «Держзовнішінформ», біржами та іншими уповноваженими органами.
Таким чином, відповідач повинен довести належними доказами наявність підстав для внесення змін до договору в частині збільшення ціни товару та для застосування п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).
Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Як встановлено судом та не заперечується прокурором необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 до договору обґрунтована відповідачем коливанням ціни на ринку електричної енергії. При укладенні додаткових угод сторонами враховано експертні висновки Вінницької Торгово-промислової палати № О-717 від 03.08.2021, № О-758 від 11.08.2021, № В-541 від 19.10.2021, №В-563 від 23.10.2021, № В-606 від 15.11.2024, проте, зазначені висновки не містять інформацію про динаміку цін на вказаний товар, оскільки не містять інформації про рівень цін за попередні періоди (дні, місяці, роки).
Суд зазначає, що у вказаних експертних висновках інформація про динаміку ціни електричної енергії відсутня, оскільки не має інформації про рівень цін за попередні періоди (місяці, роки), а лише зазначено середньозважені ціни за I декаду серпня 2021 року та I, III декаду липня, липня (в цілому) (висновок від 11.08.2021 № О-758) та за I декаду жовтня 2021 року та за I декаду вересня 2021 року (висновок від 19.10.2021 № В-541), за II декаду жовтня 2021 року та за II декаду вересня 2021 року (висновок від 23.10.2021 №В-563), за I декаду жовтня 2021 року та I декаду листопада 2021 року (висновок від 15.11.2021 №В-606).. Крім того, ці висновки носять довідково-інформаційний характер, не враховує умов договору, термінів поставки та оплати.
Відповідач не надав суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення додаткових угод №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 в порівнянні з Договором, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.
Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, необхідність внесення зазначеної зміни ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).
Також суд звертає увагу на те, що оспорюваними додатковими угодами загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 2,38 грн за 1 кВт/год з ПДВ (вартість визначена договором) до 4,59684 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що становить 93,14 % від ціни визначеної договором.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (до якої зупинявся розгляд даної справи) дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні між Комунальним некомерційним підприємством «Теплицька міська лікарня» та ТОВ «Енера Вінниця» додаткових угод № 1 від 09.08.2021, № 2 від 25.08.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.10.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 24.11.2021 та № 7 від 26.11.2021 до договору №ТЕ-120200 від 29.03.2021, відповідачі не дотримали вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, при укладенні додаткових угод №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7 сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару була збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За приписами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У той же час, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.
Враховуючи те, що додаткові угоди № 1 від 09.08.2021, № 2 від 25.08.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.10.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 24.11.2021 та № 7 від 26.11.2021 до договору №ТЕ-120200 від 29.03.2021 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
(Висновок про визнання додаткових угод недійсними, щодо необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).
Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за Договором №ТЕ-120200 від 29.03.2021 грошових коштів у розмірі 132124,30 грн, внаслідок укладення додаткових угод № 1 - № 7 до договору, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковими угодами, які були визнані судом недійсними, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі.
Як вже було встановлено судом, Договором визначено ціну на електричну енергію в розмірі 2,38 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 178000 кВт/год.
Судом встановлено, що позивачем за період з квітня 2021 року по грудень 2021 року включно фактично спожито 128704 кВт/год електричної енергії. Факт споживання електричної енергії позивачем у вказаній кількості підтверджується Актами приймання-передачі електричної енергії наявними в матеріалах справи.
Позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього здійснив оплату за фактично спожиту електричну енергію за період з квітня 2021 року по грудень 2021 року включно в розмірі 438439,82 грн, даний факт підтверджується наявними в справі доказами.
Суд перевіривши розрахунок надмірно сплаченої відповідачу суми за договором №ТЕ-120200 від 29.03.2021, внаслідок зміни цін на підставі додаткових угод № 1 від 09.08.2021, № 2 від 25.08.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.10.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 24.11.2021 та № 7 від 26.11.2021, що були визнані судом недійсними, встановив, що надмірно сплачено бюджетних коштів на користь відповідача в розмірі 132124,30 грн, а саме: за спожиту електричну енергію в розмірі за 128704 кВт/год позивач мав би сплатити 306315,52 грн (128704 кВт/год (спожита кількість за період з квітня 2021 року по грудень 2021 року включно) * 2,38грн (ціна визначена за 1 кВт/год за договором), однак фактично сплатив 438439,82 грн, що на 132124,30 грн (438439,82 грн 306315,52 грн) більше ніж визначено сторонами в договорі без врахування додаткових угод № 1 від 09.08.2021, № 2 від 25.08.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.10.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 24.11.2021 та № 7 від 26.11.2021.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за договором №ТЕ-120200 від 29.03.2021 грошових коштів у розмірі 132124,30 грн заявлені прокурором в межах суми визначеної судом, та є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене позовні вимоги прокурора є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають до задоволення.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Загальне правило розподілу судового збору визначене в ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас в позовній заяві прокурор просив усі витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".
За правилами ч.9 ст.129 ГПК України зокрема визначено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При вирішенні клопотання прокурора про стягнення витрат зі сплати судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", суд враховує наступне: позов у справі №902/11/25 задоволено в повному обсязі; під час вирішення цього спору судом встановлено, що на момент підписання додаткових угод до Договору були відсутні обґрунтовані підстави для укладення спірних правочинів, а саме: належні докази в підтвердження коливання ціни товару на ринку, обов`язок надання яких законодавством покладено на постачальника та ініціатора внесення змін до Договору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".
Беручи до уваги сукупність встановлених у справі №902/11/25 обставин, суд доходить висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню та судовий збір в сумі 24 224,00 грн покладається на відповідача -1 (ТОВ «Енера-Вінниця»).
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 09.08.2021, № 2 від 25.08.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.10.2021, № 5 від 29.10.2021, № 6 від 24.11.2021 та № 7 від 26.11.2021 до Договору №ТЕ-120200 про постачання електричної енергії споживачу від 29.03.2021, укладених між Комунальним некомерційним підприємством Теплицької селищної ради «Теплицька міська лікарня» (вул.Незалежності, 2, смт. Теплик, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23800, код ЄДРПОУ 01982643) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Гайсинський р-н, Вінницька обл., 23800, код ЄДРПОУ 04326193) безпідставно надмірно сплачених коштів в сумі 132124,30 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 24224,00 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. Примірник повного судового рішення вручити присутнім у судовому засіданні учасникам справи, іншим направити засобами електронного зв`язку.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 12 травня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 12.05.2025 |
Оприлюднено | 13.05.2025 |
Номер документу | 127247380 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі купівлі-продажу, з них поставки товарів, робіт, послуг, з них енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Маслій І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні