Рішення

від 12.05.2025 по справі 902/77/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2025 р.Cправа № 902/77/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.,

За участю представників:

прокурор Рудніцька І.В., службове посвідчення №072235 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача1 не з`явився;

відповідача2 Обертюх Т.С., витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, буд. 5, м. Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24000) в інтересах держави в особі Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500)

до: Комунального підприємства "Ямпільське міське господарство" Ямпільської міської ради (вул. Автотранспортна, буд. 8, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037)

про: визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення безпідставно сплачених грошових коштів в сумі 60 405,50 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ямпільської міської ради до Комунального підприємства "Ямпільське міське господарство" Ямпільської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 22.02.2023, №2 від 16.03.2023, №4 від 20.06.2023, №5 від 15.09.2023 та №7 від 11.12.2023 до Договору №ЯМ-230201 від 11.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 60 405,50 грн. безпідставно сплачених коштів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.01.2025 справу передано для розгляду судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі № 902/77/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.03.2025.

13.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" надійшов відзив на позовну заяву.

18.02.2025 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив ТОВ "Енера Вінниця".

19.02.2025 до суду від відповідача2 надійшло заперечення на відповідь на відзив.

25.02.2025 до суду від відповідача2 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи.

26.02.2025 до суду від Комунального підприємства "Ямпільське міське господарство" Ямпільської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього.

28.02.2025 до суду від Ямпільської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи, що призначено на 03.03.2025, без участі представника останньої.

На визначену судом дату в судове засідання 03.03.2025 з`явився прокурор, позивач та відповідачі правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 24.03.2025 о 10:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання позивача та відповідачів, ухвалою суду від 04.03.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 24.03.2025 з`явився прокурор, позивач та відповідачі правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

За наслідками судового засідання, суд протокольними ухвалами відхилив клопотання відповідача2 про зупинення провадження у справі та закрив підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті на 16.04.2025 о 10:00 год.

Враховуючи неявку в судове засідання позивача та відповідачів, ухвалою суду від 25.03.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 16.04.2025 з`явився прокурор та представник відповідача2, позивач та відповідач1 правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою оголосив перерву в судовому засіданні до 30.04.2025 о 10:00 год..

Враховуючи неявку в судове засідання позивача та відповідача1, ухвалою суду від 18.04.2025 останніх повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

18.04.2025 до суду від прокуратури надійшли пояснення.

На визначену судом дату в судове засідання 30.04.2025 прокурор та представник відповідача2, інші учасники процесу правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання позивачів та третьої особи.

В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача2 проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову.

Після переходу суду до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, відповідно до ст. 219 ГПК України та з урахуванням складності справи, суд дійшов висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів до 12.05.2025 о 15:00 год., про що повідомлено учасників процесу в судовому засіданні під звукозапис.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача2, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обставини встановлені судом.

15.12.2022 Комунальним підприємством «Ямпільське міське господарство» Ямпільської міської ради (далі відповідач1) проведено закупівлю (UА-2022-12-15-021528-а) шляхом застосування процедури відкритих торгів з особливостями щодо предмету закупівлі «Електрична енергія» ДК 021:2015:09310000-5 з очікуваною вартістю 3 274 500,00 грн на придбання 590 000 кВт/год електричної енергії.

Згідно з протоколом розкриття тендерної пропозиції UА-2022-12-15-021528-а від 23.12.2022 визначено переможцем Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі відповідач2) з остаточною ціновою пропозицією 3 245 000,00 грн з ПДВ.

У подальшому між КП «Ямпільське міське господарство» Ямпільської міської ради (в договорі Споживач) та ТОВ "Енера Вінниця" (в договорі Постачальник) укладено договір №ЯМ-230201 від 11.01.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Предметом вказаного договору є: електрична енергія за «ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 електрична енергія (Електрична енергія)» за ціною (згідно комерційної пропозиції до договору) 5,50 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, обсяг електричної енергії: 590 000 кВт/год, загальною вартістю 3 245 000,00 гривень.

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.3 Договору Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 електрична енергія) в кількості 590 000 кВт/год, Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору. Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31.12.2023 (п. 3.3. та п. 3.4. Договору).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна за 1 кВт/год. Електричної енергії , станом на дату укладення цього Договору складає 5,50 грн з ПДВ, у тому числі: - ціна електричної енергії 4,237693 грн; - регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, у розмірі, встановленому НКРЕКП 0,34564 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,916667 грн.

Сума оплати за послуги з передачі електричної енергії включається в рахунок за електричну енергію (п. 5.1. Договору).

Загальна вартість всього обсягу поставки електричної енергії складає 3245000,00 грн (п. 5.2. Договору).

П. 5.3. Договору встановлено, що спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (додаток 2 до Договору).

Ціна (сума) цього Договору розрахована згідно очікуваної вартості предмета закупівлі, відповідає остаточній тендерній пропозиції учасника (п. 5.4. Договору).

Згідно п.5.5. Договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 5.6.2 Договору, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Водночас перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

Відповідно до п.13.1 Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Пунктом 13.2 договору визначено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Відповідно до підпункту 2 пункту 13.5 всі зміни до цього Договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною Договору і мають переважаючу силу над положеннями Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Крім того, до вказаного договору між відповідачем1 та відповідачем2 укладено ряд додаткових угод, якими збільшено вартість електричної енергії, у зв`язку з чим зменшено її обсяг, а саме:

- додаткова угода № 1 від 22.02.2023, якою внесено зміни до Договору, за якими обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 585574 кВт/год., а шляхом внесення змін до п. 5.1. Договору та абзацу першого п.1 Додатку № 2 Договору, ціну за 1 кВт/год. Електричної енергії за цим Договором, з урахуванням ПДВ, визначено в сумі 5,54 грн. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 01.01.2023;

- додаткова угода № 2 від 16.03.2023, якою внесено зміни до Договору, за якими обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 579305 кВт/год., а шляхом внесення змін до п. 5.1. Договору та абзацу першого п.1 Додатку № 2 Договору, ціну за 1 кВт/год. Електричної енергії за цим Договором, з урахуванням ПДВ, визначено в сумі 5,60 грн. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 01.01.2023;

- додаткова угода № 4 від 20.06.2023, якою внесено зміни до Договору, за якими обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 572578 кВт/год., а шляхом внесення змін до п. 5.1. Договору та абзацу першого п.1 Додатку № 2 Договору, ціну за 1 кВт/год. Електричної енергії за цим Договором, з урахуванням ПДВ, визначено в сумі 5,67 грн. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 01.01.2023;

- додаткова угода № 5 від 15.09.2023, якою внесено зміни до Договору, за якими обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 565122 кВт/год., а шляхом внесення змін до п. 5.1. Договору та абзацу першого п.1 Додатку № 2 Договору, ціну за 1 кВт/год. Електричної енергії за цим Договором, з урахуванням ПДВ, визначено в сумі 5,74 грн. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 11.01.2023;

- додаткова угода №7 від 11.12.2023 до Договору, , якою внесено зміни до Договору, за якими обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 540833 кВт/год., а шляхом внесення змін до п. 5.1. Договору та абзацу першого п.1 Додатку № 2 Договору, ціну за 1 кВт/год. Електричної енергії за цим Договором, з урахуванням ПДВ, визначено в сумі 6,00 грн. Пунктом 5 додаткової угоди № 1 передбачено, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між Сторонами з 11.01.2023.

Дана додаткова угода вступає в дію з моменту підписання і діє до закінчення терміну дії Договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів на виконання умов договору та додаткових угод до нього Комунальне підприємство «Ямпільське міське господарство» Ямпільської міської ради за період з січня 2023 по лютий 2024 (включно) придбало 395625 кВт електричної енергії та сплатив відповідачу кошти в загальному розмірі 22880515,57 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції активної електричної енергії та платіжними інструкціями.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UА-2022-12-15-021528-а, Договір є виконаним.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що Могилів-Подільською окружною прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок підписання між відповідачами додаткових угод № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та №7 від 11.12.2023, оскільки такі угоди укладені безпідставно, у порушення вимог п. п. 3.3, 4.4, п.5.1, п.5.5 Договору № ЯМ-230201 від11.01.2023, умов тендерної документації замовника та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими збільшено ціну за одиницю товару без наявності та підтвердження факту коливання ціни на ринку за одиницю товару з моменту укладання договору, а саме:

Підставою для укладення додаткової угоди № 1 від 22.02.2023 слугував лист ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» від 15.02.2023 №1-05-1250 щодо збільшення ціни на електричну енергію, у якому зазначено, що постановою НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» встановлені тарифи на послуги з передачі електричної енергії для користувачів, починаючи з 01.01.2023. Також у листі містяться посилання на постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1794 «Про встановлення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Вінниця обленерго» із застосуванням стимулюючого регулювання» встановленого на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 із подальшими змінами та №1792 від 21.12.2022 «Про встановлення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії АТ «Укрзалізниця».

Поряд з тим, укладення 22.02.2023 Додаткової угоди №1 на підставі постанов НКРЕКП від 21.12.2022 суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Договору, оскільки про зміну тарифів на послуги з передачі електроенергії сторонам було відомо до підписання угоди, оскільки вони діяли з 01.01.20223, відповідно, така обставина мала б бути прогнозованою та врахованою при підписанні основного договору 11.01.2023.

Аналогічно укладення 16.03.2023 Додаткової угоди № 2 та 20.06.2023 Додаткової угоди № 4 на підставі Постанов НКРЕКП від 21.12.2022 суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Договору, оскільки про зміну тарифів сторонам було відомо до підписання таких угод.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023, якими збільшено ціну за одиницю товару, ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» посилається на експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, зокрема №В-298 від 04.09.2023, відповідно до якого експертом надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за серпень (в цілому) 2023 року та липень (в цілому) 2023 року, та порівняння між ними. Разом з тим вказаний висновок не містить інформації про коливання цін на електроенергію, моме6ту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.

У листі від 11.09.2023 №1.05-5037 Постачальником встановлено строк застосування нового тарифу з 01.09.20232, тобто до дати укладення додатковї угоди та отримання повідомлення про зміну тарифу, що прямо суперечить п. 3.2.4 ПРРЕЕ, оскільки застосування нового тарифу можливе було не раніше за 20 днів від дня надання споживачу повідомлення.

Також в експертному висновку Вінницької торгово-промислової палати № В-419 від 01.12.2023 надано інформацію про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку РДН за жовтень (в цілому) 2023 року та листопад (в цілому) 2023 року, та порівння між ними. Разом з тим, вказаний висновок не містить інформації про коливання цін на електроенергію з моменту підписання договору до моменту укладення спірної додаткової угоди.

Підписуючи Договір № ЯМ-230201 від 11.01.2023 та погоджуючи його істотні умови, ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» повинно було оцінити можливість виконання зобов`язання щодо поставки електричної енергії, а тому подальше підписання додаткових угод з посиланням на збільшення тарифу, який бу відомий і діяв на час укладення договору, не може свідчити про дотримання сторонами приписів п.5 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Ураховуючи викладене, за твердженнями прокурора, вказані додаткові угоди мають бути визнані недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Крім вимоги про визнання додаткових угод недійсними прокурор просить стягнути з відповідача2 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 60405,50 грн, в обґрунтування чого зазначає наступне.

Оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору № ЯМ-230201 від 11.01.2023, а саме 5,50 грн.

Згідно актів приймання-передачі за Договором № ЯМ-230201 від 11.01.2023 та платіжних інструкцій за період січень 2023- грудень 2023року КП «Ямпільське міське господарство»:

- фактично отримало 315626 кВт/год. електричної енергії,

- сплативши 1796348,50 грн з ПДВ.

Водночас без врахування укладених додаткових угод при ціні електричної енергії згідно Договору 5,50 грн за 1 кВт/год. з ПДВ за 315626 кВт/год. КП «Ямпільське міське господарство» повинно було сплатити 1735943,00 грн.

Таким чином, за Договором № ЯМ-230201 від 11.01.2023 Комунальним підприємством «Ямпільське міське господарство» безпідставно сплачено коштів у сумі 60405,50 грн (1796348,50 грн 1735943,00 грн = 60405,50 грн), що підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

З огляду на викладене прокурор звернувся до суду з позовом про визнання Додаткових угод №1, №2, №4, №5 та №7 недійсними та стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» на користь Ямпільської міської ради надмірно сплачених коштів у сумі 60405,50 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач2 зазначає, що в зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015року № 922 Товариством було запропоновано відповідачу1 підписати додаткові угоди в частині збільшення тарифу на постачання електричної енергії, що передбачено Договором. Товариство може використовувати ціну на РДН як орієнтир (індикатор) для укладання правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії та додавати свою маржу та за наслідками господарської діяльності отримання прибутку на таких підставах.

За твердженням відповідача2, дії Уряду в частині встановлення можливих випадків зміни істотних умов договору про закупівлю в Особливостях свідчать про те, що зміна ціни у разі коливання ціни товару на ринку могла у період дії відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» відбуватися не обмежуючись періодичністю та відсотковою межею, пропорційно до такого коливання, яке фактично відбувається і є документально підтвердженим.

Всі кошти Підприємства, у т.ч. і доходи від господарської діяльності, є комунальною власністю територіальної громади. Прокурором не долучено ні до позовної заяви, ні до відзиву на позов жодних доказів, що закупівля електричної енергії здійснювалась за кошти місцевого бюджету, натомість у наданому до позовної заяви Звіті про виконання договору про закупівлю від 11 січня 2023р. не вказано джерело фінансування. Ямпільська міська рада не підтвердила документально те, що виділяла згідно рішень міської ради кошти на проведення цієї закупівлі.

За твердженнями відповідача під час дії Договору між відповідачами було укладено додаткові угоди, по яким проводились розрахунки за спожиту електричну енергію, вказані додаткові угоди укладені відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", забезпечують баланс інтересів сторін, тому відповідач2 повністю заперечує проти задоволення позову.

У відповіді на відзив прокурор, спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зокрема зазначає, що є необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод №1, №2, №4, №5 та №7 до договору, оскільки внесення змін до договору про закупівлю є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (отримання пропозиції про її укладення). Укладенню додаткової угоди № 1 слугував лист ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» від 15.02.2023 №1-05-1250 щодо збільшення ціни на електричну енергію. Аналогічно укладення 16.03.2023 Додаткової угоди № 2 та 20.06.2023 Додаткової угоди № 4 на підставі Постанов НКРЕКП від 21.12.2022 суперечить вимогам чинного законодавства та умовам Договору, оскільки про зміну тарифів сторонам було відомо до підписання таких угод.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023, якими збільшено ціну за одиницю товару, ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ» посилається на експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати, зокрема №В-298 від 04.09.2023.

Також відповідачем2 надано експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-419 від 01.12.2023.

При укладенні додаткових угод сторонами враховано вищезазначені експертні висновки Вінницької Торгово-промислової палати, проте зазначені висновки не містять інформацію про динаміку цін на вказаний товар, оскільки не містять інформації про рівень цін за попередні періоди (дні, місяці, роки). Крім того, ці висновки носять довідково-інформаційний характер, не враховують умов договору, термінів доставки та оплати. Вищевикладене свідчить про те, що внесення змін до Договору здійснено непропорційно, без документального підтвердження коливання ціни на товар, а отже із порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, наявні фактичні обставини, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №1, №2 ,№ 4, № 5 та № 7 недійсними на момент їх укладення, оскільки спірні додаткові угоди суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак наявні підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач2 спростовує твердження прокурора Зосереджуємо увагу суду, що Прокурором не спростовано висновки Товариства, викладені у відзиві на позов від 13.02.2025р. про те, що всі кошти Підприємства, у т.ч. і доходи від господарської діяльності, є комунальною власністю територіальної громади. Прокурором не долучено ні до позовної заяви, ні до відзиву на позов жодних доказів, що закупівля електричної енергії здійснювалась за кошти місцевого бюджету, натомість у наданому до позовної заяви Звіті про виконання договору про закупівлю від 11 січня 2023р. не вказано джерело фінансування. Ямпільська міська рада не підтвердила документально те, що виділяла згідно рішень міської ради кошти на проведення цієї закупівлі.

Прокурором у відзиві на позов не спростовано висновки Товариства, викладені у відзиві на позов від 13.02.2025р. про те, що не були порушені права та інтереси Ямпільської міської ради, тому звернення до суду неправомірне.

В письмових поясненнях прокурор зазначає, з положень законодавства та статуту вбачається, що Комунальне підприємство «Ямпільське міське господарство» є підприємством, яке забезпечує потреби територіальної громади, а саме задоволення громадських потреб територіальної громади у роботах, послугах ремонтного, будівельного, сільськогосподарського та виробничого характеру, обслуговування соціальної сфери на селі (орган місцевого самоврядування створив та уповноважив саме цю юридичну особу забезпечувати відповідну потребу), є одержувачем бюджетних коштів та належить органу місцевого самоврядування, тому Комунальне підприємство «Ямпільське міське господарство» є замовником у розумінні Закону України «Про державні закупівлі».

Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Отже, кошти, якими оплачено поставлений за Договором товар, незалежно від того, чи здійснювалося фінансування напряму з бюджету чи з рахунків комунального підприємства є власністю територіальної громади.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Щодо звернення прокурора в інтересах Гайсинської міської ради суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, установи, організації.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що закупівля UА-2022-12-15-021258-а здійснена за рахунок коштів міського бюджету, саме на Ямпільську міську раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведенні публічних закупівель.

Отже, Ямпільська міська рада підлягає визнанню особою, уповноваженою державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки саме на користь Ямпільської міської ради, як головного розпорядника бюджетних коштів, підлягають стягненню кошти за неналежне виконання умов Договору.

В порушення вказаних вимог законодавства, Ямпільська міська рада не забезпечила належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допустила пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення зайво сплачених коштів.

Враховуючи вищезазначене, Могилів-Подільською окружною прокуратурою, до звернення до суду з позовом, спрямовувався лист на адресу Ямпільської міської ради від 06.01.2025 № 02.53-84вих-25 з повідомленням про те, що прокуратурою підготовлено позовну заяву до суду про визнання недійсними вказаних додаткових угод до Договору про закупівлю товару та стягнення грошових коштів. Просила Ямпільську міську раду висловити позицію щодо можливості звернення прокуратури з вказаним позовом

Листом від 16.01.2025 № 02-11/47 Ямпільська міська рада повідомила, що погоджується із поданням Могилів-Подільською окружною прокуратурою вказаного позову. Як на обставину, що унеможливлює самостійне звернення до суду вказала на відсутність видатків для сплати судового збору.

Отже, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства та безпідставне витрачання бюджетних коштів міською радою, не вжито заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави при укладанні договору постачання електричної енергії, а також повернення надміру сплачених коштів до бюджету.

Тому, звернення прокуратури до суду в інтересах Ямпільської міської ради є обґрунтованим, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у 2023 році, однак, заходів для усунення порушень та фактичного стягнення надмірно сплачених коштів уповноваженим органом не вжито, хоча достеменно відомо про дані обставини.

Жодним законодавчим актом прокурора не зобов`язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивача (позивачів).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Неефективне та нераціональне використання бюджетних коштів підриває засади бюджетного процесу, призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури (ч. 3 ст. 131-1 Конституції України).

У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов`язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.

На переконання суду звернення прокурора до суду в даному випадку є забезпечення захисту порушених інтересів держави та здійснено в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

У цій справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

За загальним правилом договір визнається недійсним з моменту його укладення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України). Тому до спірних правовідносин щодо підстав недійсності додаткової угоди до договору застосовується та редакція Закону "Про публічні закупівлі", яка була чинною на момент укладення такої угоди. Тобто застосуванню підлягає Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ (з відповідними змінами).

Відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Згідно п.17 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для засновників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень ст. 41 Закону, крім ч.ч. 2-5, 7-9 ст. 41 Закону та цих особливостей.

Згідно з п.18 Особливостей умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі, крім випадків:

- визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті;

-перерахунку ціни в бік зменшення ціни тендерної пропозиції переможця без зменшення обсягів закупівлі;

-перерахунку ціни та обсягів товарів в бік зменшення за умови необхідності приведення обсягів товарів до кратності упаковки.

Пунктом 19 Особливостей визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2)погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3)покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю

4)продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передач товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5)погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6)зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної влади статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових коригувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8)зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону.

Отже, неухильним аспектом при застосуванні п. 19 Особливостей при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни на ринку.

Таким чином, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

У абзаці 2 ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п.2 ч.5 наведеної норми - у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку.

Пунктом 13.2 договору визначено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.

Відповідно до п. 5.6.2 Договору, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Водночас перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку та перелік підтверджуючих документів не є вичерпним.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18 з подібних правовідносин вказав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п. 8.10 постанови).

Суд встановив, що станом на момент підписання договору сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст.180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Як встановлено судом та не заперечується прокурором підставами внесення змін до договору додатковими угодами №1, №2 та №4 були постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії «НЕК «УКРЕНЕРГО» та постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1794 «Про встановлення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» із застосуванням стимулюючого регулювання».

Разом з тим, необхідність укладення оспорюваних додаткових угод №5 та №7 до договору обґрунтована відповідачем коливанням ціни на ринку електричної енергії. При укладенні додаткових угод №5 та №7 сторонами враховано експертні висновки Вінницької Торгово-промислової палати № В-298 від 04.09.2023 та № В-419 від01.12.2023 та № В-419 від 01.12.2023 проте, зазначені висновки не містять інформацію про динаміку цін на вказаний товар, оскільки не містять інформації про рівень цін за попередні періоди (дні, місяці, роки).

Суд зазначає, що у вказаних експертних висновках інформація про динаміку ціни електричної енергії відсутня, оскільки не має інформації про рівень цін за попередні періоди (місяці, роки), а лише зазначено середньозважені ціни за період серпень 2023 (в цілому) липень 2023 (в цілому) (висновок № В-298 від 04.09.2023) та за жовтень 2023 (в цілому) та листопад 2023 (в цілому) (висновок № В-419 від 01.12.2023). Крім того, ці висновки носять довідково-інформаційний характер, не враховує умов договору, термінів поставки та оплати.

Відповідач не надав суду жодного доказу щодо розміру ринкової ціни електричної енергії на дату укладення додаткових угод №5 та №7 в порівнянні з попередніми додатковими угодами, що нівелює його посилання на значне збільшення такої ціни.

Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору та додаткових угод №1, №2, №4, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Таким чином, необхідність внесення зазначеної зміни ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма (ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі") застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).

Також суд звертає увагу на те, що оспорюваними додатковими угодами загальне збільшення ціни за одиницю електричної енергії склало з 5,50 грн за 1 кВт/год з ПДВ (вартість визначена Договором) до 6,00 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 (до якої зупинявся розгляд даної справи) дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні між Комунальним підприємством «Ямпільське міське господарство» та ТОВ «Енера Вінниця» додаткових угод № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023 до договору №ЯМ-230201 від 11.01.2023, сторони не дотримали вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки безпідставно змінили істотні умови договору, при укладенні додаткових угод №1, № 2, № 4, № 5 та №7 сторонами договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни електричної енергії в період виконання умов договору та ціна за одиницю товару була збільшена від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору з урахуванням змін внесених додатковою угодою №7 від 11.12.2023. Сторонами договору не підтверджено належними доказами коливання ціни електричної енергії і під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст.20 Господарського кодексу України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У той же час, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Враховуючи те, що додаткові угоди № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023 до договору №ЯМ-230201 від 11.01.2023 укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

(Висновок про визнання додаткових угод недійсними, щодо необґрунтованого збільшення ціни в період виконання умов договору про публічні закупівлі, викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за Договором №ЯМ-230201 від 11.12.2023 грошових коштів у розмірі 60405,50 грн, внаслідок укладення додаткових угод № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023 до договору №ЯМ-230201 від 11.01.2023, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).

Враховуючи відповідні приписи законодавства, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача всього, що було отримано за додатковими угодами, які були визнані судом недійсними, а при проведенні відповідних розрахунків повинні братися ціни, встановлені сторонами в основному договорі з урахуванням додаткової угоди №7 від 11.12.2023.

Як вже було встановлено судом, додатковою угодою № 7 від 11.12.2023 підвищено ціну на електричну енергію з 5,50 грн за кВт/год до 6,00 грн за 1 кВт/год. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 590000 кВт/год.

Судом встановлено, що позивачем за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно фактично спожито 315626 кВт/год електричної енергії. Факт споживання електричної енергії позивачем у вказаній кількості підтверджується Актами приймання-передачі електричної енергії наявними в матеріалах справи.

Позивач на виконання умов договору та додаткових угод до нього здійснив оплату за фактично спожиту електричну енергію за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно в розмірі 1796348,50 грн, даний факт підтверджується наявними в справі доказами.

Суд перевіривши розрахунок надмірно сплаченої відповідачу суми за договором №ЯМ-230201 від 11.01.2023, внаслідок зміни цін на підставі додаткових угод № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023, що були визнані судом недійсними, встановив, що надмірно сплачено бюджетних коштів на користь відповідача в розмірі 60405,50 грн, а саме: за спожиту електричну енергію в розмірі за 315626 кВт/год позивач мав би сплатити 1735943,00 грн (315626 кВт/год (спожита кількість за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно) * 5,50 грн (ціна визначена за 1 кВт/год за договором), однак фактично сплатив 1796348,50 грн, що на 60405,50 грн (1796348,50 грн 1735943,00 грн) більше ніж визначено сторонами в договорі без врахування додаткових угод № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача надмірно сплачених за договором №ЯМ-230201 від 11.01.2023 грошових коштів у розмірі 60405,50 грн заявлені прокурором в межах суми визначеної судом, та є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене позовні вимоги прокурора є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають задоволенню.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Згідно із ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Загальне правило розподілу судового збору визначене в ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас в позовній заяві прокурор просив усі витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

За правилами ч.9 ст.129 ГПК України зокрема визначено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні клопотання прокурора про стягнення витрат зі сплати судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", суд враховує наступне: позов у справі №902/77/25 задоволено в повному обсязі; під час вирішення цього спору судом встановлено, що на момент підписання додаткових угод до Договору були відсутні обґрунтовані підстави для укладення спірних правочинів, а саме: належні докази в підтвердження коливання ціни товару на ринку, обов`язок надання яких законодавством покладено на постачальника та ініціатора внесення змін до Договору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".

Беручи до уваги сукупність встановлених у справі №902/77/25 обставин, суд доходить висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню та судовий збір в сумі 21 196,00 грн покладається на відповідача -2 (ТОВ «Енера-Вінниця»).

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 104, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 22.02.2023, № 2 від 16.03.2023, № 4 від 20.06.2023, № 5 від 15.09.2023 та № 7 від 11.12.2023 до Договору постачання електричної енергії споживачу №ЯМ-230201 від 11.01.2023, укладених між Комунальним підприємством "Ямпільське міське господарство" Ямпільської міської ради (вул. Автотранспортна, буд. 8, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500, код ЄДРПОУ 03772660) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Ямпільської міської ради (вул. Свободи, буд. 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24500, код ЄДРПОУ 03772660) безпідставно надмірно сплачених коштів в сумі 60405,50 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41835359) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 21196,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам справи, іншим направити засобами електронного зв`язку.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 12 травня 2025 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи