Рішення від 12.05.2025 по справі 903/416/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2025 року Справа № 903/416/25

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/416/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» до Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Карпіс» про стягнення 354430,84 гр.

ВСТАНОВИВ:

10.04.2025 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» сформувала в системі «Електронний суд» позов до Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Карпіс» про стягнення 354430,84 грн, в т.ч.: 343666,30 грн основний борг, 958,61 грн 3% річних та 9805,93 грн пеня, а також 4253,17 грн судовий збір.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3035-0021 про постачання електричної енергії споживачу шляхом подання споживачем заяви-приєднання від 11.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду від 11.04.2025 була отримана відповідачем 15.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610246210690 (а.с. 38).

Строк для подання відзиву - до 30.04.2025 включно.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1610 від 06.12.2022 р. та з урахуванням Постанови НКРЕКП № 1618 від 05.09.2023 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА», Позивач, Постачальник) надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами. Договір про постачання електричної енергії споживачу визначає умови продажу споживачу електричної енергії як товарної продукції за ринковими цінами та визначає, зокрема, ціну та/або порядок розрахунку ціни електричної енергії, способи оплати, спосіб оплати послуг з розподілу електричної енергії тощо. За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно з п.3.1.7. ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, який розроблений ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» на підставі примірного договору, що є додатком до ПРРЕЕ та який опубліковано на офіційному сайті постачальника, шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної ним комерційної пропозиції, на підставі поданої заяви - приєднання.

11 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» та Дочірнім підприємством «ВІТАУТ» Закритого акціонерного товариства «КАРПІС» (далі ДП «ВІТАУТ», Відповідач, Споживач) укладено Договір №3035-0021 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) шляхом подання Споживачем Заяви-приєднання від 11.01.2024 року (Додаток № 1 до Договору) на умовах Індивідуальної комерційної пропозиції (Додаток № 2 до Договору).

Згідно Заяви-приєднання початком постачання електричної енергії є 01 лютого 2024 року.

З огляду на це, з 01 лютого 2024 року ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» розпочато постачання електричної енергії до об`єкту Відповідача, а саме: ПС-110/35/10 Ратне, що розташований по вул. Гранична, 1 у смт Ратне Волинської області.

Для проведення розрахунків ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» на ім`я ДП «ВІТАУТ» відкрито особовий рахунок 3035-0021.

У відповідності до п.2.1. Договору, постачальник постачає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору (п.5.1.1. Договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.1.2. Договору).

Розрахунковим періодом згідно умов Договору є календарний місяць. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у комерційній пропозиції (пункти 5.2.1., 5.2.4. Договору).

Згідно умов Індивідуальної комерційної пропозиції, зокрема, розділу «Строк оплати»: оплата за фактичне електроспоживання протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку.

ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» зобов`язання за зазначеним договором були виконані в повному обсязі, електрична енергія Споживачу була поставлена в повному обсязі та належної якості згідно умов Договору.

На виконання умов Договору, ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» здійснило постачання електричної енергії для потреб об`єкту Відповідача у січні-лютому 2025 року в обсязі 33586 кВт/год на загальну суму 343 666,30 грн, що підтверджується наступним:

- Актом №3035-002125011 від 31 січня 2025 року приймання передачі електричної енергії за січень 2025 року в обсязі 12 094 кВт/год на суму 113 758,30 грн;

- Рахунком №3035-0021250119 від 07.02.2025 (за січень 2025);

- Актом №3035-002125021 від 28 лютого 2025 року приймання - передачі електричної енергії за лютий 2025 року в обсязі 21492 кВт/год на суму 229 908,00 грн;

- Рахунком №3035-0021250219 від 07.03.2025 (за лютий 2025);

Вищевказані Акт та Рахунок були доставлені Відповідачу у формі електронних документів через систему M.E.Doc, що підтверджується:

- Протоколом руху документа АКТ №3035-002125011 від 31.01.2025, роздрукований з системи M.E.Doc;

- Протоколом руху документа Рахунок №3035-0021250119 від 07.02.2025, роздрукований з системи M.E.Doc;

- Протоколом руху документа АКТ №3035-002125021 від 28.02.2025, роздрукований з системи M.E.Doc;

- Протоколом руху документа Рахунок №3035-0021250219 від 07.03.2025, роздрукований з системи M.E.Doc;

Додатком № 1.2. до Заяви-приєднання до умов Договору ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» та ДП «ВІТАУТ» визначено Регламент електронного документообігу, зокрема, п.4.4. Додатку №1.2. передбачено, що отриманий споживачем від постачальника е-документ вважається отриманим споживачем в день його відправлення постачальником і набирає чинності в цей самий день у разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів від його отримання споживач не надіслав постачальнику мотивованої відмови від такого е-документа. Мотивована відмова надсилається споживачем через механізм відхилення е-документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення.

Акти за боргові розрахункові періоди підписано Відповідачем за відсутності зауважень щодо обсягів поставленої електричної енергії та нарахованих сум до оплати.

Датою отримання рахунку, на підставі якого Відповідач зобов`язаний здійснювати оплату вартості електроенергії, є дата відправлення його Позивачем, а саме:

- Рахунок №3035-0021250119 від 07.02.2025 відправлено Відповідачу 11.02.2025;

- Рахунок №3035-0021250219 від 07.03.2025 відправлено Відповідачу 10.03.2025;

Оскільки, згідно умов Індивідуальної комерційної пропозиції оплата за фактичне електроспоживання протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку.

Тому, Відповідач зобов`язаний оплатити:

- Рахунок №3035-0021250119 від 07.02.2025 протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку, а саме: по 18.02.2025 (включно).

- Рахунок №3035-0021250219 від 07.03.2025 протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунку, а саме: по 17.03.2025 (включно).

Відповідач, всупереч умовам Договору та Індивідуальної комерційної пропозиції, своїх зобов`язань щодо оплати вартості фактично спожитої електричної енергії за січень-лютий 2025 року не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ТОВ «ТОЛК УКРАЇНА» у сумі 343 666,30 грн.

У відповідності до п. 6.2.4. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього.

Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов`язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.

У свою чергу Споживач у відповідності п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Разом з тим, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником у разі порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами (пункти 9.1., 9.2. Договору).

У відповідності до Індивідуальної комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, без обмеження періоду її нарахування до дати повної оплати, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторонами у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 958,61 грн. 3% річних та пеню в розмірі 9805,93 грн. відповідно до додатку №2 до договору.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по кожній накладній окремо, по пені та 3% відсотках річних, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача:

- пеня в сумі 9805,93 грн за період з 19.02.2025 по 17.03.2025, з 18.03.2025 по 11.04.2025.

- 3% річних в сумі 958,61 грн з 19.02.2025 по 17.03.2025, з 18.03.2025 по 11.04.2025.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Контррозрахунку нарахування 3% річних та пені відповідачем не подано.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 354430,84 грн, в т.ч.: 343666,30 грн основний борг, 958,61 грн 3% річних та 9805,93 грн пеня.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4253,17 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Карпіс» (вулиця Гранична,1, смт. Ратне, Ратнівський район, Волинська область, 44100, код ЄДРПОУ 32313351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Толк Україна (вул. Старо-Київська, 14, місто Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44878589) 354430,84 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять гривень 84 коп) заборгованості, в т.ч.: 343666,30 грн основний борг, 958,61 грн 3% річних, 9805,93 грн пеня, а також 4253,17 грн (чотири тисячі двісті п`ятдесят три гривні 17 коп.) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 12.05.2025.

СуддяІ. О. Гарбар