Рішення від 30.04.2025 по справі 904/829/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2025м. ДніпроСправа № 904/829/25За позовом Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради, м. Нікополь Дніпропетровської області

до Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, м. Нікополь Дніпропетровської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпро

про визнання права комунальної власності

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Кузьменко В.О.

Представники:

Від позивача: Чермошенцев А.В., витяг з ЄДР, представник

Від відповідача: В`юнченко О.А., витяг з ЄДР, представник

Від третіх осіб: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської міської ради, у якому просить визнати за Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради право власності за набувальною давністю на транспортний засіб "Підмітально-прибиральна машина SX6" серія №WMAN08ZZ7GY337933".

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти позову не заперечує.

Від Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації надійшли пояснення на позов, у яких Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації проти позову не заперечує та просить розглядати справу без участі представника.

Учасниками судового процесу подані додаткові пояснення з питань, які виникли під час підготовчого судового засідання.

Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради зазначає, що обрав спосіб захисту саме визнання права власності за набувальною давністю на транспортний засіб, а не права господарського відання через те, що для виникнення права господарського відання необхідна розпорядча дія суб`єкту права власності того майна, яке передається до господарського відання. Проте, за поясненнями позивача жодних рішень щодо передачі до господарського відання підмітально-прибиральної машини Нікопольська міська рада не приймала. Відтак позивач вказує, що за відсутності розпорядчих дій суб`єкта права власності майна щодо передачі до господарського відання позивача підмітально-прибиральної машини, з урахуванням обставин, викладених у позовній заяві, було обрано спосіб захисту права у вигляді визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю згідно з ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України.

Нікопольська міська рада зазначає, що позивач добросовісно заволодів транспортним засобом підмітально-прибиральною машиною на підставі договору №50 від 07.07.2015, рішення Дніпропетровської обласної ради №699-34/VI від 21.10.2015 про передачу машини до комунальної власності територіальної громади м. Нікополя та акту приймання-передачі від 25.11.2015. Відповідач стверджує, що на момент заволодіння Позивач вважав, що набуває майно на законних підставах, і не знав про неможливість його реєстрації через скасування довідки-рахунку як документа для реєстрації (постанова КМУ № 941 від 18.11.2015). Відповідач вважає, що це підтверджує добросовісність заволодіння, що відповідає тлумаченню Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (пункт 46), на яку посилається рішення у справі №173/1223/24. Відповідач звертає увагу, що у даній справі позивач отримав транспортний засіб на підставі офіційних документів, і на момент заволодіння вважав, що має законні підстави для його використання, а неможливість реєстрації виникла через зміну законодавства, про що позивач не знав і не міг знати на момент заволодіння, що додатково підтверджує його добросовісність. Також відповідач вказує, що відкрито та безперервно володіє транспортним засобом протягом 9 років, зауважує про відсутність заперечень з боку відповідача, що є достатніми підставами для визнання права власності за надувальною давністю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровську обласну раду.

Від Дніпропетровської обласної ради надійшли пояснення, у яких зазначає, що розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 02.02.2025 №Р-34/0/3-15 "Про розподіл коштів на 2015 рік по галузям виробничої сфери" департамент житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації визначено розпорядником коштів. На підставі зазначеного розпорядження департамент 07.07.2025 уклав договір №50 на поставку автомобілів спеціального призначення (вакуумно підмітально-прибиральних машин), на підставі якого закуплено за кошти бюджету 5 одиниць підмітально-прибиральних машин SX6, які відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2025 №699-34/ VІ "Про деякі питання управління майном, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" вирішено передати до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, а саме спецтехніку, закуплену департаментом до комунальної власності міст, зокрема до міста Нікополя за умови прийняття міськими радами відповідних рішень згідно з чинним законодавством. На підставі вказаного договору ТОВ "Альфатех", департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та КП "Міські автомобільні дороги 1" Нікопольської міської ради" 25.11.2015 складений акт приймання-передачі про передачу транспортного засобу позивачу. Дніпропетровська обласна рада просить розглянути дану справу без участі представника з урахуванням наданих пояснень та за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засідання 16.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин набуття відповідачем у комунальну власність підмітально-прибиральної машини, обставин передачі вказаного майна у користування позивачеві, наявність/відсутність підстав для визнання права власності на вказане майно за позивачем.

Так, судом встановлено, що 07.07.2015 між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (постачальник) укладений договір №50, відповідно до п.2.1 якого постачальник повинен передати (поставити) замовнику товари, якість яких відповідає умовам, визначеним у Додатку №1 до договору (Специфікація) і підтверджується документами про якість, які направляються замовнику одночасно з товарами, що поставляються. Згідно з п. 1.1 договору предметом даного договору є: код 29.10.5 автомобілі спеціальної призначеності (вакуумно підмітально-прибиральна машина).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що до рахунка додаються наступні документи: акт приймання-передачі товарів, видаткова накладна, гарантійний поліс, інструкція з експлуатації, сервісна книжка, додаток до сервісної книжки "Пам`ятка персоналу покупця з обслуговування товару в гарантійний і після гарантійний період", сертифікат відповідності, довідка-рахунок, номерний знак "Транзит", копія вантажної митної декларації.

Згідно з Додатком № 2 до договору визначено, що одна одиниця підмітально-прибиральної машини SX6 постачається до м. Нікополь.

25.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех", Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" передало, а Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1" прийняло підмітально-прибиральну машину SX6 сер.№WMAN08ZZGY337933.

У акті зазначено, що разом з вищезазначеною технікою покупцеві передається: інструкція з експлуатацією, видаткова накладна, рахунок, гарантійний поліс, сервісна книжка, додаток до сервісної книжки "Пам`ятка персоналу Покупця з обслуговування товару в гарантійний і післягарантійний період", сертифікат відповідності, довідка-рахунок, номерний знак "Транзит", копія ВМД.

Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" прийнято акт прийняття-передачі основних засобів, який затверджений директором 25.11.2015.

21.10.2015 Дніпропетровською обласною радою прийнято рішення №699-34/VI, яким вирішено передати майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області спецтехніку у кількості 32 од. закуплену Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва облдержадміністрації.

Згідно з додатком №1 до вказаного рішення 1 підміально-прибиральну машину SX6 розподілено у м. Нікополь.

01.04.2021 Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1" звернулося до Територіального сервісного центру МВС №1245 з метою проведення державної реєстрацію за Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" транспортного засобу "Підмітально-прибиральна машина" SX6 сер. № WMAN08ZZ7GY337933, який обліковується на його балансі, на підставі доданих документів, а саме: копії довідки-рахунку від 25.11.2015 серія ВІА № 683826, копії договору № 50 від 07.07.2015, копії додатку №1 до договору № 50 (специфікація), копії додатку №2 до договору № 50, копії акту прийняття-передачі основних засобів від 25.11.2015, копії акту приймання-передавання від 25.11.2015, копії витягу із Рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.10.215 № 699-34/VI та витягу з Додатку 1 до рішення, копії сертифікату відповідності, копії декларації про відповідність.

Листом від 10.04.2021 №31/4-1245-292 Територіальний сервісний центр МВС №1245 повідомив про що здійснить першу державну реєстрацію за Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" транспортного засобу за умови надання одного з документів, передбачених п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1998 №1388, який підтверджує правомірність їх придбання та сертифікату відповідності, передбаченого п. 10 цього ж Порядку.

Позивач зазначає, що пунктом 8 Порядку № 1388 в редакції, чинної на момент укладення договору № 50 від 07.07.2015 визначено, що документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1 видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери. Проте, 18.11.2015 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №941 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів", яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунку при купівлі-продажу та оформленні транспортних засобів, причепів, напівпричепів та ін.

Так, відповідно п. 8 Порядку № 1388 в редакції чинній станом на 01.04.2021 (дата звернення позивача для реєстрації транспортного засобу) документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:

- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

- укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою;

- договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою, - у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу;

- свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати;

- рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном;

- рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

- довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску;

- акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача;

- митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

- договір фінансового лізингу та договір купівлі-продажу предмета лізингу;

- акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

- договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений за результатами прилюдних торгів (аукціону) або електронних торгів, за яким продавцем виступає Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, або акт про реалізацію активів на електронних торгах, виданий Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;

- акт про придбання товару на електронному аукціоні, виданий митним органом у разі продажу транспортних засобів у випадках, передбачених статтею 243 Митного кодексу України;

- договір купівлі-продажу, оформлений в електронному вигляді через електронний кабінет водія або Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Реєстрація прав на транспортний засіб не була здійснена.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на вказаний транспортний засіб за набувальною давністю.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у т.ч. і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2019 у справі № 569/569/16-ц висловив позицію, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник у майна відсутній, або якщо власник у майна є, але він втратив інтерес до цього майна. Добросовісність володільця такого майна у даному випадку обумовлена відсутністю або власника взагалі, або будь-яких претензій з боку попереднього його володільця.

У постанові від 01.01.2018 у справі №201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до Висновку щодо застосування норм права, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17 (пункти 66 та 67 постанови):

66. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

67. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Суд звертає увагу, що 25.11.2015 позивачу передано та останнім прийнято підмітально-прибиральну машину SX6 сер.№WMAN08ZZGY337933 за актом приймання-передачі.

Отже майно було передано позивачеві на правовій підставі.

Ця правова підстава існує і до цього часу.

Користування майном позивачем з моменту отримання майна і до цього часу є правомірним, на підставі рішення органів місцевого самоврядування та державної влади.

І, відповідно, володіння таким майном не є безтитульним, що є обов`язковим для застосування ст. 344 Цивільного кодексу України.

Позивач не навів доказів ознак заволодіння чужим майном у розумінні статті 344 Цивільного кодексу України. Спірне майно було передане йому на правомірних підставах, така правомірна підстава володіння існувала весь час і існує.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позов проти позову не заперечував та просив задовольнити позовні вимоги позивача. Але суд звертає увагу, що таке фактичне визнання позову суперечить закону, а тому не приймається судом. Як уже зазначалося, заволодіння майном не містить ознак, передбачених ст.344 Цивільного кодексу України, тому фактичне визнання позову не відповідає вимогам закону.

Також позивач вважає неможливим у інший спосіб зареєструвати право на транспортний засіб.

Суд звертає увагу на існування законних способів захисту прав позивача, зокрема, але не виключно, оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у випадку відмови у здійсненні реєстраційних дій, якщо позивач вважатиме такі дії неправомірними.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради про визнання права комунальної власності відмовити.

Судові витрати понесені Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради покласти на Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.05.2025

Суддя О.М. Крижний