Рішення

від 30.04.2025 по справі 908/3486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 7/15/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2025 Справа № 908/3486/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/3486/24

за позовом: Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м.Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 72а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43877338)

до відповідача 1: Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02005177)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю А-ЕНЕРГО (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вул.Шевченко, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40277858)

про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Селезньова Т.В., посвідчення №075592 від 01.03.2023

від позивача: Тихонова О.В., виписка з ЄДР від 08.05.2024, посвідчення № 000210 від 14.11.2022

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі Електронний суд 30.12.2024, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 31.12.2024) заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Комунальної установи Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької обласної ради (далі КУ ЗОБ СМЕ ЗОР) та Товариства з обмеженою відповідальністю А-ЕНЕРГО (надалі ТОВ А-ЕНЕРГО) про визнання недійсним договору № 07-02 від 07.02.2024 як такого, що не відповідає інтересам держави і суспільства, з умислу однієї із сторін, застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.12.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3486/24 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 03.01.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3486/24, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.01.2025 о 10 год. 00 хв.

У системі Електронний суд 29.01.2025 позивачем Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) сформовано заяву з викладенням правової позиції щодо заявленого предмету спору.

Також від позивача 30.01.2025 через систему Електронний суд надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги позивач підтримав повністю та просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 30.01.2025 суд відклав підготовче засідання на 10.02.2025 об 11год. 00хв.

У судовому засіданні 10.02.2025 брали участь представники прокуратури та позивача.

Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 13.03.2025 об 11год. 00хв., про що винесено відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 13.03.2025 брали участь представники прокуратури та позивача.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 13.03.2025 з`ясовано у представників прокуратури та позивача, чи про всі обставини повідомлено, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники прокуратури та позивача повідомили суд, що всі докази надані та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 13.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01.04.2025 о 12год. 00хв.

У судовому засіданні 01.04.2025 брали участь представники прокуратури та позивача.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 01.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 23.04.2025 о 12 год. 00 хв.

Представники відповідачів у судове засідання 23.04.2025 не з`явилися, про причини неявки своїх представників відповідачі суд не повідомили. Будь-яких заяв чи клопотань від відповідачів до суду не надходило.

Ухвалою суду від 23.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.04.2025 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 30.04.2025 представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідачі про причини неявки представників у судове засідання 30.04.2025 суд не повідомили. Правової позиції щодо заявленого предмету спору чи будь-яких заяв та клопотань від відповідачів до суду не надходило. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідачі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа на адреси відповідачів через систему «Електронний суд», ураховуючи наявність у відповідачів електронних кабінетів.

Господарський суд зазначає, що судом було дотримано права відповідачів у частині належного повідомлення про дату, час та місце судових засідань. Однак, відповідачі, у свою чергу, наданими процесуальним законом правами щодо активної участі в судовому розгляді не скористалися.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

У судовому засіданні 30.04.2025 справу розглянуто по суті за участю представників прокуратури та позивача. Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій прокурора, позивача.

Заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР та ТОВ «А-ЕНЕРГО» (надалі ТОВ «А-ЕНЕРГО») про визнання недійсним договору № 07-02 від 07.02.2024 як такого, що не відповідає інтересам держави і суспільства, з умислу однієї із сторін, застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Як фактичні підстави для звернення з позовом прокурор зазначає таке. В електронній системі закупівель Prozorro 17.01.2024 було оприлюднено інформацію про закупівлю КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР послуг із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В з ідентифікатором UA-2024-01-17-011650-a. Відповідно до тендерної документації до вказаної закупівлі, затвердженої уповноваженою особою замовника 17.01.2024 (зі змінами від 18.01.2024 та 19.01.2024), кінцевим строком надання послуг мало би бути 31.12.2024 (п. 4.4 Загальних положень тендерної документації). Для підтвердження кваліфікаційних вимог учасник повинен був надати копію дозволу або ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством України, або лист-пояснення/довідку про підстави ненадання копії документу/ів з посиланням на норми діючих законодавчих актів, або копію/ії роз`яснення/нь державних органів.

За результатами відкритих торгів з особливостями між КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР та ТОВ «А-ЕНЕРГО» було укладено Договір № 07-02 від 07.02.2024, який у подальшому, 21.03.2024, розірвано на підставі Додаткової угоді № 1 до Договору.

Згідно з відомостями Реєстру ліцензіатів з управління небезпечними відходами, оприлюдненого на веб-сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, під час укладення та виконання Договору № 07-02 від 07.02.2024 (тобто з 07.02.2024 по 21.03.2024) ТОВ «А-ЕНЕРГО» не мало ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Прокурор вказує на те, що вчинення юридичною особою правочину без ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами не лише порушує загальні вимоги цивільного законодавства України, але й не відповідає інтересам держави і суспільства, з огляду на те, що забезпечення екологічної безпеки є пріоритетом для держави, а ліцензування у сфері управління небезпечними відходами є одним з державних засобів для її забезпечення. При цьому здійснення суб`єктом господарювання своєї діяльності без отримання такої ліцензії створює ризики для забезпечення екологічної безпеки державою, адже позбавляє останню можливості в повній мірі використовувати такий засіб її забезпечення як ліцензування, зокрема, шляхом перевірки відповідності здобувачів ліцензії та ліцензіатів ліцензійним умовам; зупинення та відновлення дії ліцензії, анулювання ліцензії тощо.

Вважає, що єдиним ефективним способом захисту інтересів держави і суспільства, які порушуються шляхом вчинення правочинів, що суперечать цим інтересам, є визнання таких правочинів недійсними в порядку ч. 3 ст. 228 ЦК України, що і стало підставою для звернення прокурора до суду.

Позивач підтримав позицію прокуратури, вказавши у своїх письмових поясненнях по суті спору на те, що декларація про провадження господарської діяльності, подана суб`єктом господарювання відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 314 від 18.03.2022 замість отримання ним дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, не надавала права на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, право на здійснення якої надає ліцензія. Таким чином, подана ТОВ «А-ЕНЕРГО» Декларація про провадження господарської діяльності № 057800/24 від 03.01.2024 не могла бути правовою підставою для здійснення відповідачем-2 збирання та оброблення небезпечних відходів без відповідної ліцензії.

Щодо інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за посиланням https://mepr.gov.ua/novi-pravyla litsenzuvannya-diyalnosti-z-upravlinnya-nebezpechnymy-vidhodamy-mindovkillya-nadaye roz-yasnennya/, на яку в своєму Листі-роз`ясненні вих. № 1А від 18.01.2024 посилалось ТОВ «А-ЕНЕРГО», то вона теж стосується можливості подачі декларації замість саме дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, а не замість отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

З огляду на викладене позивач вважає, що наявність таких роз`яснень законодавства України не скасовувала для ТОВ «А-ЕНЕРГО» вимог актів вищої юридичної сили (ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 3 ст. 27, абз. 1 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами») про необхідність отримання відповідної ліцензії як обов`язкової умови для здійснення збирання та оброблення небезпечних відходів.

Відтак, Договір № 07-02 від 07.02.2024 має бути визнаний судом недійсним як такий, що не відповідає інтересам держави і суспільства у сфері забезпечення екологічної безпеки, яка є пріоритетом для держави. Внаслідок наявності у ТОВ «А-ЕНЕРГО» умислу на порушення цих інтересів, одержані ним грошові кошти в розмірі 35 993,48 грн. мають бути повернуті КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» та стягнуті в дохід держави.

Відповідачі правами, наданими процесуальним законом, зокрема, ст.ст. 42, 165, 169 ГПК України, не скористалися, відзив на позов, жодних доказів суду не надали, позицію щодо предмету спору не висловили, участі у судових засіданнях не брали.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі «Осіпов проти України», де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Оскільки відповідачі своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позові, не скористалися, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надали, заяв та клопотань від них не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

В електронній системі закупівель Prozorro 17.01.2024 було оприлюднено інформацію про закупівлю Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (код ЄДРПОУ 02005177, далі КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР; Замовник; Відповідач-1) послуг із збирання, перевезення, зберігання, знешкодження небезпечних відходів категорії В з ідентифікатором UA-2024-01-17-011650-a.

Відповідно до тендерної документації до вказаної закупівлі, затвердженої уповноваженою особою замовника 17.01.2024 (зі змінами від 18.01.2024 та 19.01.2024), кінцевим строком надання послуг мало би бути 31.12.2024 (п. 4.4 Загальних положень тендерної документації).

Для підтвердження кваліфікаційних вимог учасник повинен був надати копію дозволу або ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством України або лист-пояснення/довідку про підстави ненадання копії документу/ів з посиланням на норми діючих законодавчих актів або копію/ії роз`яснення/нь державних органів) (п. 1 Додатку № 5 до тендерної документації).

Строк, протягом якого тендерні пропозиції мали би бути дійсними становив 90 днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій (п. 4 Інструкції з підготовки тендерної пропозиції).

Кінцевий строк подання тендерних пропозицій сплив 25.01.2024.

Учасниками відкритих торгів з особливостями були ТОВ «А-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40277858), яке подало свою тендерну пропозицію для участі в закупівлі 22.01.2024, та ТОВ «НВК «УКРЕКОПРОМ» (код ЄДРПОУ 39624900), яке подало свою тендерну пропозицію для участі в закупівлі 24.01.2024.

ТОВ «А-ЕНЕРГО» надало Замовнику Тендерну (цінову) пропозицію вих. № 1 від 29.01.2024, згідно якої, вивчивши тендерну документацію та обсяги поставки ТОВ «А-ЕНЕРГО» погодилось виконати вимоги Замовника та договору.

У складі своєї тендерної пропозиції ТОВ «А-ЕНЕРГО» надало Замовнику Лист роз`яснення щодо права провадження господарської діяльності у 2024 року в сфері управління відходами вих. № 1А від 18.01.2024, в якому повідомило про наявність у нього ліцензії, виданої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 132 від 24.04.2018, та декларації № 057800/24 від 03.01.2024, яка, з точки зору ТОВ «А-ЕНЕРГО», враховуючи інформацію, розміщену веб-сайті Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України за посиланням https://mepr.gov.ua/novi pravyla-litsenzuvannya-diyalnosti-z-upravlinnya-nebezpechnymy-vidhodamy-mindovkillya nadaye-roz-yasnennya/, надає право на провадження господарської діяльності з оброблення небезпечних відходів (операція з оброблення відходів D10 спалювання на суші) та продовжує строк зазначеної ліцензії.

Разом з цим, ТОВ «А-ЕНЕРГО» надало Замовнику Гарантійний лист № 8 від 18.01.2024, відповідно до якого гарантувало надавати послуги згідно вимог Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.06.2015 № 325 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами», Закону України «Про управління відходами».

Також ТОВ «А-ЕНЕРГО» надало Замовнику Гарантійний лист № 11 від 18.01.2024 відповідно до якого взяло на себе зобов`язання надавати якісні послуги відповідно до вимог законодавства про медичні відходи, санітарних норм і правил надання послуг з вивезення медичних відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та у відповідності до умов підписаного договору з урахуванням вимог чинного законодавства із захисту довкілля. Надало Гарантійний лист № 12 від 18.01.2024 відповідно до якого гарантувало здійснювати вивезення відходів тільки на об`єкти поводження з медичними відходами, які мають всю необхідну дозвільну та іншу документацію згідно з чинним законодавством.

Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою замовника № 6-НВ від 30.01.2024 прийнято рішення про намір укласти договір із ТОВ «А-ЕНЕРГО».

За результатами відкритих торгів з особливостями між КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (далі Виконавець; Відповідач-2) було укладено Договір № 07-02 від 07.02.2024 (далі Договір № 07-02 від 07.02.2024).

Відповідно до умов Договору № 07-02 від 07.02.2024 Виконавець зобов`язався надати Замовнику послуги із збирання та зберігання для подальшої утилізації або знешкодження клінічних та подібних їм відходів, а саме відходів, що виникають у результаті медичного догляду, і відходів, що утворюються у лікарняних або інших закладах під час досліджень, догляду за пацієнтами або при виконанні дослідницьких робіт, а також інших медичних відходів, ртутовмісних відходів, а також небезпечних відходів 1-4 класу небезпеки (далі послуги), а Замовник зобов`язався оплатити надані йому послуги.

Найменування відходів, щодо яких надавались послуги було визначено п. 1.1. Договору № 07-02 від 07.02.2024.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору № 07-02 від 07.02.2024 Виконавець зобов`язався при наданні послуг (виконанні робіт), передбачених цим Договором, дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил України.

Загальна вартість наданих послуг за Договором № 07-02 від 07.02.2024 становила 311 660,17 грн з ПДВ.

Строк дії Договору № 07-02 від 07.02.2024 до 31.12.2024.

За Договором № 07-02 від 07.02.2024 Виконавець надав послуги, а Замовник оплатив надані йому послуги на загальну суму 35 933,48 грн.

На підставі начальника управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 15.02.2024 № 8-з, оприлюдненого в електронній системі закупівель Prozorro, було проведено моніторинг процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2024- 01-17-011650-a, про що складено висновок від 11.03.2024 про наявність порушень законодавства.

КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР 13.03.2024 надіслала ТОВ «А-ЕНЕРГО» листа № 02.2-05/1586 з вимогою розірвати Договір № 07-02 від 07.02.2024 на виконання зазначеного висновку та відповідно до п.п. 8.3. п. 8 Договору № 07-02 від 07.02.2024.

Висновок про результати моніторингу публічної закупівлі з ідентифікатором UA-2024- 01-17-011650-a сторонами Договору № 07-02 від 07.02.2024 не оскаржувався.

Між сторонами 21.03.2024 було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 07-02 від 07.02.2024, відповідно до умов якої сторони достроково розірвали Договір № 07-02 від 07.02.2024 та зменшили загальну вартість наданих послуг до 35 933,48 грн з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що Договір № 07-02 від 07.02.2024 та обидва акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) до нього від 13.02.2024 були підписані сторонами вже після видачі 01.02.2024 першої в Україні ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, що свідчить про об`єктивну можливість отримання такої ліцензії.

Першу заяву № 6612 про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами ТОВ «А-ЕНЕРГО» подало до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України лише 01.03.2024.

Відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 251 від 08.03.2024 «Про залишення без розгляду заяви про отримання ліцензії ТОВ «А-ЕНЕРГО»» заяву ТОВ «А-ЕНЕРГО» № 6612 від 01.03.2024 про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами було залишено без розгляду.

Підставами для залишення заяви без розгляду були:

1) відсутність у висновку державної екологічної експертизи відходів А4150, зазначених в заяві;

2) розбіжності щодо переліку обладнання матеріально-технічної бази між Відомостями про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, та Актом перевірки відповідності матеріально-технічної бази здобувача ліцензії технологічним вимогам до здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, правилам технічної експлуатації установок та технологічним регламентом № 53-24;

3) невірно зазначені дані видаткових накладних, вказаних у Відомостях про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами;

4) відсутність всіх копій технічних паспортів на обладнання;

5) відсутність копій документів, що підтверджують право власності або оренди на всі одиниці обладнання;

6) нерозбірливий текст однієї з копій видаткових накладних;

7) відсутність у Відомостях про наявність документів дозвільного характеру інформації щодо дозволу на спеціальне водокористування;

8) не позначення всіх потужностей для зберігання небезпечних відходів в поданій ситуаційній карті-схемі відповідно до Відомостей про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами;

9) відсутність у Відомостях про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами одиниці обладнання, згаданої в поданому технічному регламенті;

10) розбіжності щодо наведеного коду відходів згідно Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням між заявою про отримання ліцензії, переліком небезпечних відходів та поданим технологічним регламентом для органічних відходів, що містять небезпечні речовини.

ТОВ «А-ЕНЕРГО» 10.03.2024 повторно подало до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України заяву про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами за № 6796.

Відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №279 від 15.03.2024 «Про залишення без розгляду заяви про отримання ліцензії ТОВ «А-ЕНЕРГО»», заяву ТОВ «А-ЕНЕРГО» № 6796 від 10.03.2024 про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами також було залишено без розгляду.

Підставою для залишення заяви без розгляду було не усунення в повному обсязі зауважень, викладених в Наказі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 251 від 08.03.2024:

1) розбіжності щодо переліку обладнання матеріально-технічної бази між Відомостями про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, та Актом перевірки відповідності матеріально-технічної бази здобувача ліцензії технологічним вимогам до здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, правилам технічної експлуатації установок та технологічним регламентом № 53-24;

2) відсутність всіх копій технічних паспортів на обладнання;

3) не позначення всіх потужностей для зберігання небезпечних відходів в поданій відкоригованій ситуаційній карті-схемі відповідно до Відомостей про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Станом на 21.03.2024 ТОВ «А-ЕНЕРГО» не отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, що свідчить про її відсутність протягом всього строку дії Договору № 07-02 від 07.02.2024.

Відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №329 від 29.03.2024, ТОВ «А-ЕНЕРГО» отримало вказану ліцензію 29.03.2024.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив позивачем Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), яка є органом державної влади, до компетенції якого віднесено повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у сфері у спірних правовідносин шляхом звернення до суду з позовами про визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища та застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому прокурор зазначив, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) було повідомлено окружну прокуратуру про те, що самостійно відповідний позов не подавався, що призводить до порушення інтересів держави, необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури, у зв`язку із чим у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді.

Із положень статті 131-1 Конституції України слідує, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

У частинах 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У законодавстві відсутні визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства». Законодавство не містить ні орієнтовного переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителів певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «Б», «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-й, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, постанова від 16.04.2019 у справі №910/3486/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам до суду не звернувся.

За змістом пунктів «а», «й» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про поводження з відходами; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо збирання, перевезення, оброблення відходів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 (зі змінами), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одним з основних завдань Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо поводження з відходами (абз. 13 підпункту 2 пункту 3 Положення про Державну екологічну інспекцію).

За змістом підпункту 5 пункту 4 вказаного Положення, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань звертається до суду в т.ч. із позовами про визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У пункті 7 Положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 31 від 20.02.2023 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (нова редакція, ідентифікаційний код 43877338).

Відповідно до п. 1 та п. 3 розділу І цього Положення, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (далі Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, Запорізької та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території.

За змістом абз. 2 п. 6 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), Інспекція звертається до суду із позовом в т.ч. щодо визнання недійсними правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є органом уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, до компетенції якого в тому числі віднесено повноваження з державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства щодо збирання, перевезення, оброблення відходів та, відповідно, захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

У матеріалах справи міститься копія листа виконувача обов`язків керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 22.03.2024 вих. № 57-873-24 (арк. с. 94-96, т.1), адресованого начальнику Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), відповідно до змісту якого окружною прокуратурою повідомлялось про вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього середовища внаслідок встановлення того, до Договір про закупівлю № 07-20 від 07.02.2024, укладений між КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР та ТОВ «А-ЕНЕРГО», суперечить інтересам держави і суспільства через його укладення та виконання суб`єктом господарювання, в якого відсутня ліцензія на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами. На підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор просив надати відповідну інформацію та копії документів, в тому числі повідомити про те, чи зверталась/чи планується звернення Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) за захистом порушених інтересів держави до суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору з одночасним застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 228 ЦК України.

Листом № 1412/03/1-05/06/2-34 від 10.04.2024 Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (арк. с. 97, т. 1) було повідомлено окружну прокуратуру про те, що Інспекція не зверталась до суду з відповідним позовом, зокрема через відсутність документів, що стосуються договірних відносин між суб`єктами господарювання. У листі було зазначено, що у лютому 2024 року за дорученням Державної екологічної інспекції України Інспекцією було опрацьовано інформацію надану суб`єктами господарювання щодо передачі ними небезпечних відходів та встановлено, що низка медичних закладів передавали небезпечні (медичні) відходи Товариству з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО», у якого згідно з реєстром ліцензіатів з управління небезпечними відходами станом на 21.02.2024 відсутня ліцензія на зазначений вид діяльності. Також вказано, що ТОВ «А-ЕНЕРГО» порушено вимоги підпункту 1 частини третьої статті 27 Закону України «Про управління відходами» та що листом Інспекції від 21.02.2024 № 666/03/1-05/06/2-34 вказану інформацію було направлено до головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Відтак, володіючи зазначеною інформацією та маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) самостійні заходи для звернення з позовом до суду не вжила, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень.

Листом виконувача обов`язків керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області від 26.12.2024 № 57-101-7876 вих-24 (арк. с. 102, т. 1) Державну екологічну інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) було повідомлено про направлення до Господарського суду Запорізької області позовної заяви в інтересах держави (у сфері охороні навколишнього природного середовища) в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, позивача: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідачів: Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» про визнання недійсним договору № 07-02 від 07.02.2024 як такого, що не відповідає інтересам держави і суспільства, з умислу однієї із сторін, застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частинами 1 та 3 статті 215 ЦК України визначено, що підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд дійшов висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права неодноразово викладалися і в постановах Верховного Суду (зокрема від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15).

Отже для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач/інша заінтересована особа, що заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, мають довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У частині 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦК України унормовано, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, зокрема, визначено, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензія це право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензування це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання відповідати ліцензійним умовам (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

У липні 2023 року, а сам 09.07.2023, набрав чинності Закон України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX (далі Закон № 2320-IX), який визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 2320-IX утворення, збирання, перевезення та оброблення небезпечних відходів здійснюються у спосіб, що є безпечним для здоров`я людини та навколишнього природного середовища. Під час здійснення будь-якої операції з управління небезпечними відходами забезпечуються заходи обліку, звітності та контролю відповідно до законодавства.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 27 вказаного Закону утворювачі та власники небезпечних відходів, крім небезпечних відходів у складі побутових відходів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збирання, перевезення, оброблення відходів самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, або шляхом укладення договору з суб`єктом господарювання у сфері управління відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 27 Закону № 2320-IX, суб`єкт господарювання у сфері управління відходами для провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами зобов`язаний мати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Частиною першою статті 44 Закону України «Про управління відходами» № 2320-IX визначено, що господарська діяльність з управління небезпечними відходами здійснюється суб`єктами господарювання на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та відповідно до ліцензійних умов здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Згідно з ч.3 ст. 44 Закону № 2320-IX до видачі ліцензії обов`язковій перевірці підлягає відповідність матеріально-технічної бази здобувача ліцензії встановленим вимогам. Зазначена перевірка проводиться органом ліцензування за місцем провадження діяльності у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок здійснення перевірки відповідності матеріально-технічної бази здобувача ліцензії технологічним вимогам до здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, правилам технічної експлуатації установок та технологічним регламентам, затверджений Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31 жовтня 2023 № 729, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2023 за № 2099/41155.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1278 від 05.12.2023, яка набрала чинності з дня її опублікування (12 грудня 2023 року), затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

У пункті 3 цієї постанови визначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування, крім пунктів 1, 5 переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого цією постановою, які набирають чинності з 9 січня 2024 року.

В пункті 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, зазначено зокрема Постанову Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 446 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами». Отже вказані Ліцензійні умови втратили чинність 09 січня 2024 року.

В абз. 1 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами» визначено, що суб`єкти господарювання у сфері управління небезпечними відходами, що здійснюють збирання та оброблення небезпечних відходів, зобов`язані отримати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами протягом шести місяців з моменту набрання чинності цим Законом.

Вказаний шестимісячний строк сплинув 09.01.2024.

У роз`ясненнях, наданих Державною регуляторною службою України, в листі №165/20-24 від 11.01.2024, що міститься у відкритому доступі в мережі Інтернет за посиланням https://ukraine-oss.com/wp-content/uploads/2024/01/127_223_vidpovid-drs.pdf, зверталась увага, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Закон України «Про управління відходами» не містять виключень і випадків, за наявності яких суб`єкти господарювання у сфері управління небезпечними відходами, що здійснюють збирання та оброблення небезпечних відходів, мають право після 08 січня 2024 провадити господарську діяльність з управління небезпечними відходами на підставі ліцензій на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

У статті 16 Конституції України, зокрема, визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За змістом до п.п. «а», «в» частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього природного середовища є: пріоритетність вимог екологічної безпеки при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності та запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека є такий стан навколишнього природногосередовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Відтак, вчинення юридичною особою спірного правочину без ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами не лише порушує загальні вимоги цивільного законодавства України, але й не відповідає інтересам держави і суспільства, з огляду на те, що забезпечення екологічної безпеки є пріоритетом для держави, а ліцензування у сфері управління небезпечними відходами є одним з державних засобів для її забезпечення.

При цьому, здійснення суб`єктом господарювання своєї діяльності без отримання такої ліцензії створює ризики для забезпечення екологічної безпеки державою, адже позбавляє останню можливості в повній мірі використовувати такий засіб її забезпечення як ліцензування, зокрема, шляхом перевірки відповідності здобувачів ліцензії та ліцензіатів ліцензійним умовам.

Як визначено у преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Тому інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених законом вимог.

Із положень ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» слідує, що переможець процедури закупівлі/спрощеної закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати, зокрема, копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі.

Як зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, між КУ «ЗОБ СМЕ» ЗОР та ТОВ «А-ЕНЕРГО» було укладено Договір № 07-02 від 07.02.2024.

На виконання вказаного договору Виконавець надав, а Замовник прийняв та оплатив Послуги на загальну суму 35993,48 грн з ПДВ.

Замовником та Виконавцем 21.03.2024 було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору про закупівлю № 07-02 від 21.03.2024 (арк. с. 68, т. 1), якою узгодили:

« 1. Сторони домовились достроково розірвати Договір від 07.02.2024 року № 07-02 а послуги з поводження з небезпечними відходами з 01 квітня 2024року.

2. У зв`язку з достроковим розірвання Договір від 07.02.2024 року № 07-02 на послуги з поводження з небезпечними відходами викласти п. 3.8 Договору від 07.02.2024 року № 07-02 у наступній редакції:

- 3.8. Вартість договору складає 35933,48 грн (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 48 копійок) в ому числі ПДВ 5988,91 грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім гривень 91 копійку.»

Укладенню вказаної Додаткової угоди передувало направлення Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради на адресу ТОВ «А-ЕНЕРГО» листа від 13.03.2024 № 02.2-05/1586 «Про дострокове розірвання договору» (арк.с. 67, т. 1), в якому зазналось про невідповідність договору вимогам Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №329 від 29.03.2024 ліцензію на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами ТОВ «А-ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40277858) було видано 29.03.2024.

Отже, під час укладення та виконання Договору про закупівлю № 07-02 від 07.02.2024, тобто у період з 07.02.2024 по 21.03.2024, ТОВ «А-ЕНЕРГО» не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, що є порушенням вимог Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року №2320-IX, який набрав чинності 09.07.2023.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19, предметом у якій було визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. Питання, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, окрім вироку суду, постановленого у кримінальній справі може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених у главі V ГПК України.

Про наявність у ТОВ «А-ЕНЕРГО» умислу на порушення інтересів держави під час укладання та виконання Договору № 07-02 від 07.02.2024 за відсутності в нього ліцензії на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами свідчать в сукупності такі обставини, як:

1) подання ним тендерної пропозиції 22.01.2024, тобто після спливу 09.01.2024 шестимісячного строку, встановленого абз. 1 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про управління відходами», протягом якого суб`єкти господарювання у сфері управління небезпечними відходами, що здійснюють збирання та оброблення небезпечних відходів, були зобов`язані отримати ліцензію на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами;

2) неповідомлення ним Замовника під час процедури закупівлі про відсутність у нього цієї ліцензії, яка б дозволяла йому надавати послуги протягом всього запланованого строку їх надання (тобто до 31.12.2024);

3) подання у складі своєї тендерної пропозиції інформації про іншу ліцензію, яка б не дозволяла йому надавати такі послуги протягом всього запланованого строку їх надання (тобто до 31.12.2024) (Лист-роз`яснення щодо права провадження господарської діяльності у 2024 року в сфері управління відходами вих. № 1А від 18.01.2024);

4) враховуючи те, що у ТОВ «А-ЕНЕРГО» до цього вже була ліцензія, яка припинила свою дію у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про управління відходами», він не міг не знати про правове значення ліцензування під час провадження господарської діяльності;

5) одночасно з цим, ТОВ «А-ЕНЕРГО» гарантував та взяв на себе зобов`язання щодо надання послуг відповідно до всіх вимог законодавства України (Гарантійні листи № 8 та № 11 від 18.01.2024);

6) вчинення зазначених дій після оприлюднення та набрання чинності Законом України «Про управління відходами» (09.07.2023) та постанови Кабінету Міністрів України № 1278 від 05.12.2023 (12.12.2023), якими було впроваджено нові законодавчі вимоги до ліцензування;

7) надання послуг за Договором № 07-02 від 07.02.2024 за плату, що свідчить про заінтересованість Відповідача-2 в неповідомленні ним вищевказаної інформації з метою протиправного отримання грошових коштів за договором (загалом фактична сплата склала 35 993,48 грн.);

8) продовження вчинення ним цих дій після укладання Договору № 07-02 від 07.02.2024, до початку та в процесі його виконання, не зважаючи на свій обов`язок дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил України при наданні послуг (виконанні робіт) (п. 2.1.3. Договору № 07-02 від 07.02.2024).

Ураховуючи викладене, у діях ТОВ «А-ЕНЕРГО» вбачається наявність умислу (наміру) на вчинення правочину, який завідомо суперечив інтересам держави та суспільства у сфері забезпечення екологічної безпеки, яка є пріоритетом для держави.

Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (з подальшими змінами), було установлено, що у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб`єктами господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з Додатком 2.

Згідно з Додатком 2 до вказаної постанови до переліку видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі подання декларації в умовах воєнного стану, включено в т.ч. господарську діяльність з управління небезпечними відходами, право на провадження якої надається виключно ліцензією.

Отже, надана відповідачем-2 копія декларації № 057800/24 про провадження господарської діяльності від 03.01.2024, згідно з якою ТОВ «А-ЕНЕРГО» був отриманий дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів, не надавала йому права на провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами.

Ураховуючи факт відсутності у ТОВ «А-ЕНЕРГО» (відповідача-2) як станом на час укладення Договору про закупівлю № 07-02 від 07.02.2024, так і протягом дії зазначеного договору, ліцензії на право провадження господарської діяльності з управління небезпечними відходами, наявність якої для провадження суб`єктами господарювання зазначеного виду діяльності з 09.01.2024 є обов`язковою згідно з вимогами Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX, що не спростовано ТОВ «А-ЕНЕРГО», обставини щодо укладення відповідачами вказаного договору з порушенням вимог законодавства у сфері екологічної безпеки, на які посилався прокурор у позовній заяві, є доведеними.

При цьому суд наголошує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).

У справі «Серявін проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 58, рішення від 10.02.2010). В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Договір про закупівлю № 07-02 від 07.02.2024 укладений відповідачами за наслідками процедури закупівлі, є таким, що на момент його вчинення завідомо суперечив інтересам держави та суспільства з умислу відповідача-2, тому позовні вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачами протилежного не доведено, належних доказів на спростування заявлених позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним (ч. ч. 1, 2 статті 228 України). Натомість правочин, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам може бути визнаний недійсним із застосуванням відповідних правових наслідків його недійсності (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Так, згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні положення щодо правових наслідків визнання недійсним господарського зобов`язання як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства містяться у частині 1 ст. 208 ГК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст.216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Способи захисту цивільного права чи інтересу це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (п.9.12).

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину. Окреме ж заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту.

Отже, заявлена прокурором вимога про застосування передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України правових наслідків недійсності правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, є належним та ефективним способом захисту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2018 у справі № 911/639/17 вказано, що для правильного застосування правових наслідків за приписами ч.3 ст. 228 ЦК України необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

В контексті даної конкретної справи, у поданій прокурором позовній заяві не йшлося про наявність будь-яких порушень вимог законодавства з боку відповідача-1.

При цьому, висновки щодо необхідності визначення усіх сторін оспорюваного правочину як належних відповідачів при вирішенні спору за позовом заінтересованої особи, яка не є стороною такого правочину викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 в справі № 670/23/18, від 18.11.2020 р. у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 01.07.2021 у справі №542/546/19-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22 зі спорів, що виникли з подібних процесуальних правовідносин.

За таких обставин, ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ «А-ЕНЕРГО», як сторони оспорюваного правочину, одержані ним кошти за цим правочином у розмірі 35993,48грн, повинні бути повернуті Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, а отримані останнім за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню. Відповідачі не надали суду аргументів та доказів на спростування позиції прокурора та позивача.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача 2, оскільки спір виник з його вини, шляхом стягнення з останнього на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір № 07-02 від 07.02.2024, укладений між Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02005177) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вул.Шевченко, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40277858).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вул.Шевченко, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40277858) на користь Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02005177) грошові кошти в розмірі 35 993 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 48 копійок, а з Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02005177) одержані ним за рішенням суду грошові кошти в розмірі 35 993 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 48 копійок стягнути в дохід держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (69035, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд. 72а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43877338).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ЕНЕРГО» (70406, Запорізька область, Запорізький район, селище Відрадне, вул.Шевченко, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40277858) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) кошти, витрачені в 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.05.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна