Рішення

від 30.04.2025 по справі 910/16078/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2025Справа № 910/16078/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн-Медіа" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська,1-А, ідентифікаційний номер 41609744)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сталих рішень" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,21, офіс 501, ідентифікаційний номер 44862008)

про визнання порушення авторських і суміжних прав та стягнення 729 000,00 грн.

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

від позивача - Панченко О.О.

від відповідача - Кошик М.Й., Циганок Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн-Медіа" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс сталих рішень" про визнання порушення відповідачем авторських та суміжних прав на твори, права на які належать позивачу, стягнення компенсації у розмірі 729 000,00 грн. за порушення майнових авторських суміжних прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.02.2025.

13.01.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

20.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн-Медіа» на відзив.

27.01.2025 до суду надійшли додаткові пояснення по справі від Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс сталих рішень».

У судовому засіданні 14.02.2025 судом оголошено перерву до 19.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/16078/24, призначено справу № 910/16078/24 до розгляду по суті на 30.04.2025.

У судове засідання 30.04.2025 прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав позов, представники відповідача проти позову заперечили.

У судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про виклик свідка для допиту - автора статті з тих підстав, що автор статті не надавала дозволу на публікацію статті.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

При цьому, за змістом ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.

Разом з тим, позивачем не було подано ні в підготовчому засіданні, ні в судовому засіданні жодної письмової заяви свідка із викладеними обставинами, які б суперечили іншим доказам у справі, як визначеної процесуальним законом підстави для виклику такого свідка для допиту. З огляду на викладене, судом відмовлено в задоволенні клопотання про виклик свідка.

У судовому засіданні 30.04.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОНЛАЙН-МЕДІА» (надалі - позивач) надає з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА».

Як зазначає позивач, йому стало відомо про незаконне використання та розповсюдження ТОВ «ОФІС СТАЛИХ РІШЕНЬ» (відповідач) авторських матеріалів (творів), права на які належать ТОВ «ОНЛАЙН-МЕДІА», на ресурсах відповідача, включаючи вебсайт: https://ukraine-oss.com, друкований засіб масової інформації - журнал «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що від відповідач здійснив розповсюдження таких матеріалів позивача:

- Матеріал у системі «Онлайн-консультант фахівця з якості, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА»: Типові помилки, що виникають під час впровадження системи НАССР (https://qualityexpert.com.ua) (cтаттю оновлено: 23.01.2024), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com (далі - Матеріал 1);

- Матеріал у системі «Онлайн-консультант фахівця з якості, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА»: Порядок визначення критичних контрольних точок: практичні рекомендації (https://qualityexpert.com.ua), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com (Випуск Журналу №5_2023) (далі - Матеріал 2);

- Матеріал (стаття в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА»): Визначення збитків від зруйнування об`єкта критичної інфраструктури (https://ecologiya.com.ua ) (матеріал виставлено: 03.02.2023), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com 16.02.2023 (далі - Матеріал 3);

- Матеріал (запитання в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА"»): Оскільки з 01.01.2022 ГОСТ 12.1.005-88 не діє, на який інший нормативний документ окрім наказу МОЗ «Про затвердження гігієнічних регламентів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони» від 14.07.2020 № 1596 можна робити посилання щодо повітря робочої зони, зважаючи на те, що в переліку немає потрібної речовини, а тепер немає й ГДК для неї? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 24.05.2022), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com 19.01.2023 (далі - Матеріал 4);

- Матеріал (запитання в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ «ОНЛАЙН МЕДІА»): Відповідно до ст. 11 ЗУ № 2707 суб`єкт господарювання щороку подає до дозвільного органу звіт про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених гранично допустимих викидів забруднюючих речовин. Де можна знайти інформацію про форму цього звіту і строки подання? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 28.09.2022), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com 18.01.2023 (далі - Матеріал 5);

- Матеріал (запитання в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА''): На протязі якого терміну суб`єкти господарювання повинні передавати небезпечні відходи на утилізацію? На протязі одного року згідно з Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-УІІІ-ВР (ст. 7 п. 14. 2), або на протязі шести місяців згідно з Листом Мінприроди від 02.04.2003 № 2798/26-8? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 13.07.2022), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com 06.01.2023 (далі - Матеріал 6);

- Матеріал (запитання в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА"): Підприємство (свинокомплекс) має намір використовувати гній, як добриво, на власних землях сільськогосподарського призначення та передавати в якості добрива іншим підприємствам. Які документи мають бути оформлені для використання гною на власних землях та для передачі іншим підприємствам? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 22.02.2023), що розміщений на ресурсі відповідача -«Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», Випуск 3_2023, стор 69-71 (далі - Матеріал 7);

- Матеріал (запитання в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА"»): Підприємство орендує виробничі потужності без зміни виробництва в іншого підприємства. Чи потрібно отримувати орендарю новий дозвіл на, спецводокористування, якщо дозвіл орендодавця дійсний до 2025 року? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 12.07.2022), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com (далі - Матеріал 8);

- Матеріал (запитання в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства,1 ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА"»); На підприємстві при веденні моніторингу викидів парникових газів виникла потреба внесення змін до планів моніторингу. Чи є якісь конкретні вимоги до оформлення документів (форма документів), в яких надається обгрунтування таких змін, або може бути документ у довільній формі? Чи є вимоги до підпису відповідальної особи, або обов`язковий підпис керівника підприємства? Чи мають бути завірені фото, які додаються? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 22.02.2023), що розміщений на ресурсі відповідача - «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», Випуск 03_2023, стор. 72-73 (далі - Матеріал 9);

- Матеріал в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ «ОНЛАЙН МЕДІА»: Як обладнати місця відбору проб організованих стаціонарних джерел викидів для вимірювання параметрів газопилового потоку з метою здійснення контролю (на виконання ЗУ від 09.07.2022 № 2393-ІХ)? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 26.09.2022), що розміщений на ресурсі відповідача - «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», Випуск 05_2023, стор. 67-68 та на вебсайті відповідача https://ukraine-oss.com 14.12.2022 (далі - Матеріал 10);

- Матеріал в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА": Чи є необхідність введення реєстрових карток ОУВ, якщо Пзув =110,2 за рік, і підприємство щорічно подає Декларацію про відходи? Відходи: люмінісцентні лампи, побутові відходи і стальні відходи (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 11.10.2022), що розміщений на ресурсі відповідача - «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», Випуск 05_2023, стор. 71 та на вебсайті відповідача https://ukraine-oss.com 29.06.2023 (далі - Матеріал 11);

- Матеріал в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА": Підприємство в поточному році має намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. На підприємстві є котельня, але планується в наступному році замінити наявні котли на більш сучасні та потужні. Чи є можливість включення в дозвіл даної модернізації по проектним показникам, щоб не отримувати новий дозвіл на викиди після вводу в експлуатацію нових котлів? (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 04.10.2022), що розміщений на ресурсі відповідача - «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», Випуск 05_2023, стор. 72 та на вебсайті відповідача https://ukraine-oss.com 30.06.2023 (далі - Матеріал 12);

- Матеріал (стаття в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА"): Умови припинення надрокористування шляхом анулювання дозволу (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 10.03.2023), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com 10.03.2023 (далі - Матеріал 13);

- Матеріал у системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА": Артезіанська свердловина: від буріння до ліквідації (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 26.07.2024), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com 07.08.2024 (далі - Матеріал 14);

- Матеріал у системі «Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ "ОНЛАЙН МЕДІА": Користування системами централізованого водопостачання та водовідведення (https://ecologiya.com.ua ) (дата: 22.05.2024), що розміщений на ресурсі відповідача https://ukraine-oss.com в системі «Екотрансформація» (дати не зазначено) (далі - Матеріал 15).

Відповідно ст. 1112 Цивільного кодексу України за договором про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов`язується створити об`єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк.

Судом встановлено, що на підтвердження факту набуття ним майнових прав інтелектуальної власності на зазначені Матеріали 1-15 позивачем надано відповідні правочини з творцями зазначених Матеріалів:

- стосовно Матеріалів 1-2: копії договору №01/2023 ОМ УЯ/К між позивачем та ФОП Литвиненко Т.В. (підписаний у сервісі Вчасно 07.06.2023), за яким виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги (відповіді-консультації на запитання читачів), а замовник на власний розсуд використовує результати наданих послуг, майнові права інтелектуальної власності на результати надання послуг належать Видавництву; копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №1/2023-УЯ (підписаний у сервісі Вчасно 09.03.2023);

- стосовно Матеріалу 3: копії Договору № 01/2022 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 26.12.2022 між позивачем та ОСОБА_1 , яким автором відчужено майнові права на твір, що публікується в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства», та копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №1/2023 від 02.02.2023;

- стосовно Матеріалів 4-12: копії Договору № ОМ-12/2022-ЕК від 03.01.2022 про надання інформаційно-консультаційних послуг, виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги (відповіді-консультації на запитання читачів), а замовник на власний розсуд використовує результати наданих послуг, майнові права інтелектуальної власності на результати надання послуг належать замовнику з моменту надання послуг; копію акту наданих послуг №12/2022-ЕК від 01.05.2023;

- стосовно Матеріалу 13: копії Договору № 08/2022 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 02.01.2023 (підписано у сервісі Вчасно 15.03.2023) між позивачем та ОСОБА_2 , яким автором відчужено майнові права на твір, що публікується в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства», та копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №1/2023 від 02.03.2023 (підписано у сервісі Вчасно 14.04.2023);

- стосовно Матеріалів 14-15: копії Договору № 06/2023 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 02.01.2023 між позивачем та ОСОБА_3 , яким автором відчужено майнові права на твір, що публікується в системі «Онлайн-консультант еколога підприємства», копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №26/2024 від 26.06.2024 (підписано у сервісі Вчасно 16.08.2024), копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №29/2024 від 29.07.2024 (підписано у сервісі Вчасно 15.08.2024).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд визнати порушення авторських і суміжних прав на твори та стягнути з відповідача 729000,00 грн. компенсації за порушення авторських прав у зв`язку з використанням відповідачем Матеріалів 1-15, яку позивач розраховує відносно вартості доступу до платформи позивача (16200,00 грн.) із застосуванням коефіцієнту « 3» з урахуванням умисності порушення щодо кожного факту порушення.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав обґрунтування щодо кожного з заявлених позивачем епізодів (Матеріали 1-15) та вказав на те, що матеріали відповідача відрізняються за структурою, змістом, текстовими вставками, вступом та акцентами; відповідач зазначає про пріоритетність створення та публікації деяких матеріалів саме ним до дати публікації позивача; з наданих позивачем документів вбачається невідповідність дат; у системі позивача матеріал заблокований для перегляду неоплаченими користувачами, а відповідач та його представники не купували доступ до системи «Онлайн-консультант фахівця з якості», тоді-як позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт доступу відповідача до матеріалу позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, та інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до правочину або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється виключно з дозволу суб`єкта авторського права або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання твору без такого дозволу, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп`ютерні програми; 3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 4) інші твори.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкт авторського права має право використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.

Способами використання твору є: 1) відтворення; 2) включення до складеного твору; 3) включення до іншого твору, крім складеного твору; 4) розповсюдження примірників твору; 5) імпорт примірників твору; 6) здавання в найм або в позичку примірників твору; 7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки; 8) переклад; 9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору. Цей перелік не є вичерпним.

Майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав світу).

Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або частково, є суб`єктом авторського права у межах набутих прав.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» Розпоряджання майновими правами на об`єкти авторського права або об`єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі, зокрема, договору про створення за замовленням і використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав;

Правочини щодо розпоряджання майновими правами на об`єкти авторського права або об`єкти суміжних прав вчиняються у письмовій (електронній) формі, крім договору про використання твору в періодичних виданнях (газетах, журналах, електронних засобах масової інформації тощо), які можуть укладатися в усній формі.

У договорі щодо розпоряджання майновими правами на об`єкт авторського права або об`єкт суміжних прав визначаються:

1) відомості, що дозволяють ідентифікувати відповідний об`єкт (назва та/або інші характерні ознаки);

2) обсяг майнових прав на відповідний об`єкт, що передаються (надаються) за договором;

3) розмір чи спосіб визначення плати (винагороди) або зазначення про безвідплатний характер договору.

Як встановлено судом, на підтвердження факту набуття позивачем майнових прав інтелектуальної власності на Матеріали 1-15, суду надано відповідні правочини з творцями зазначених Матеріалів: копії договору №01/2023 ОМ УЯ/К між позивачем та ФОП Литвиненко Т.В. та акту приймання-передачі твору та прав на нього №1/2023-УЯ (щодо Матеріалів 1-2); копії Договору № 01/2022 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 26.12.2022 між позивачем та ОСОБА_1 та копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №1/2023 від 02.02.2023 (стосовно Матеріалу 3); копії Договору № ОМ-12/2022-ЕК від 03.01.2022 між позивачем та ОСОБА_4 про надання інформаційно-консультаційних послуг та копію акту наданих послуг №12/2022-ЕК від 01.05.2023 (стосовно Матеріалів 4-12); копії Договору № 08/2022 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 02.01.2023 між позивачем та ОСОБА_2 , та копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №1/2023 від 02.03.2023 (стосовно Матеріалу 13); копії Договору № 06/2023 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 02.01.2023 між позивачем та ОСОБА_3 , копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №26/2024 від 26.06.2024, копію акту приймання-передачі твору та прав на нього №29/2024 від 29.07.2024 (стосовно Матеріалів 14-15).

Суд зазначає, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

З метою повного та всебічного дослідження обставин справи, що покладені в основу підстав позову про стягнення компенсації, суд оцінює кожен з епізодів, який заявлений позивачем як окреме порушення належних йому майнових прав інтелектуальної власності.

Щодо доводів про використання відповідачем Матеріалу 1, судом встановлено, що матеріал відповідача «Як уникнути помилок при впровадженні системи НАССР на підприємстві? Розбираємо ситуації» було вперше опубліковано в липні 2023 року в друкованому журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №7, 2023.

Разом з тим, судом встановлено, що датою публікації позивачем Матеріалу 1 зазначено 23.01.2024.

Наведене підтверджує першість публікації відповідача, тоді-як доказів здійснення позивачем більш ранньої публікації, порівняно з публікацією відповідача, суду не надано. Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано Матеріал 1 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з наданими позивачем Договором № 01/2023-ОМ УЯ/К від 01 березня 2023 року та Актом приймання-передачі № 1/2023-УЯ від 06 березня 2023 року, обидва документи підписані у системі електронного документообігу «Вчасно», проте з наданих позивачем документів вбачається, що договір відправлено на підпис і підписано сторонами лише 07 червня 2023 року, а акт приймання-передачі № 1/2023-УЯ, який є похідним від договору та підтверджує факт виконання договору, відправлено на підпис і підписано сторонами 09 березня 2023 року, тобто раніше.

Крім того, аналіз текстів Матеріалу 1 та опублікованої відповідачем публікації дає підстави для висновку, що тексти матеріалів не є ідентичними, оскільки відрізняються за назвою, структурою, формулюваннями, заголовками і стилем подачі.

Більше того, як зазначив відповідач, із посиланнями на відповідні інтернет-джерела, у відкритому доступі є численні матеріали зі схожими назвами і тематикою, що свідчить про широку обговорюваність та актуальність теми.

За наведених обставин, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту використання відповідачем саме Матеріалу 1, а отже про необґрунтованість вимог в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 2. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Який порядок визначення критичних контрольних точок? Практичні рекомендації» було опубліковано в травні 2023 року в друкованому журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №5, 2023.

Разом з тим, судом встановлено, що датою публікації позивачем Матеріалу 2 зазначено 12.01.2024.

Наведене вказує на пріоритетність створення та публікації матеріалу відповідачем у журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №5, 2023 в травні 2023 року, тобто за кілька місяців до заявленої публікації позивачем.

Крім того, матеріали відрізняються за структурою, текстовими вставками, вступом та акцентами. При цьому, доказів здійснення позивачем більш ранньої публікації суду не надано. Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано Матеріал 2 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з наданими позивачем Договором № 01/2023-ОМ УЯ/К від 01 березня 2023 року та Актом приймання-передачі № 1/2023-УЯ від 06 березня 2023 року, обидва документи підписані у системі електронного документообігу «Вчасно», проте з наданих позивачем документів вбачається, що договір відправлено на підпис і підписано сторонами лише 07 червня 2023 року, а акт приймання-передачі № 1/2023-УЯ, який є похідним від договору та підтверджує факт виконання договору, відправлено на підпис і підписано сторонами 09 березня 2023 року, тобто раніше.

Крім того, аналіз текстів Матеріалу 2 та опублікованої відповідачем публікації дає підстави для висновку, що тексти матеріалів не є ідентичними, оскільки відрізняються за структурою, формулюваннями, заголовками і стилем подачі.

За наведених обставин, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 2, а отже про необґрунтованість вимог в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 3. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Визначення збитків від зруйнування об`єкта критичної інфраструктури» було розміщено на вебсайті https://ukraine-oss.com 16.02.2023, тоді-як датою розміщення Матеріалу 3 позивачем, виходячи з наданої відповідачем роздрукованої копії статті, є 15.06.2023. Наведені обставини підтверджують, що відповідач розмістив публікацію раніше, ніж позивач, що за відсутності доказів більш ранньої публікації позивача спростовує доводи останнього про використання відповідачем створеного раніше Матеріалу 3 з практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Крім того, розміщені сторонами матеріали відрізняються за змістом, а також значна частина матеріалів фактично містить виклад нормативно-правових актів, які відповідно до статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», не є об`єктом авторського права.

За наведених обставин, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 3 та про відсутність порушених прав в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 4. Судом встановлено, що матеріал відповідача «На який НПА посилатись щодо повітря робочої зони, якщо немає ГДК для неї?» був поширений у відкритому доступі на вебсайті https://ukraine-oss.com 19.01.2023.

При цьому, як зазначає відповідач, зазначений матеріал був поширений на відкритих засіданнях комітетів Асоціації професіоналів довкілля (PAEU), починаючи з лютого 2022 року, вказані заходи мали відкритий характер та були безоплатними, а консультації з цього питання надавалися публічно через численні запити, що надходили у зв`язку із втратою чинності ГОСТ 12.1.005-88.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, текст матеріалу також був розміщений на ресурсі https://ecolog-ua.com у відкритому доступі.

В той же час, з копії публікації Матеріалу 4 з веб-сайту позивача, що надана відповідачем, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 24.05.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Разом з тим, оскільки позивач отримав майнові права інтелектуальної власності на Матеріал 4 лише 01.05.2023 з підписанням акту наданих послуг №12/2022-ЕК від 01.05.2023 до договору №ОМ-12/2022-ЕК, який передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), то у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до дати отримання відповідних прав інтелектуальної власності позивачем порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 4, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 5. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Контроль дотримання дозволу на викиди: які пропозиції Міндовкілля щодо формування та подання звіту» був поширений у відкритому доступі на вебсайті https://ukraine-oss.com 25.11.2022, а матеріал «Де знайти форму звіту про дотримання умов дозволу на викиди та виконання заходів щодо здійснення контролю за дотриманням гранично допустимих викидів забруднюючих речовин?» було опубліковано 18.01.2023.

В той же час, з копії публікації Матеріалу 5 з веб-сайту позивача, що надана відповідачем, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 28.09.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Разом з тим, оскільки позивач отримав майнові права інтелектуальної власності на Матеріал 5 лише 01.05.2023 з підписанням акту наданих послуг №12/2022-ЕК від 01.05.2023 до договору №ОМ-12/2022-ЕК, який передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), то у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до дати отримання відповідних прав інтелектуальної власності позивачем порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 5, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 6. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Протягом якого терміну підприємства повинні передавати небезпечні відходи на утилізацію?» був поширений у відкритому доступі на вебсайті https://ukraine-oss.com 06.01.2023.

В той же час, з копії публікації Матеріалу 6 з веб-сайту позивача, що надана відповідачем, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 13.07.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Більше того, як зазначає відповідач, розміщеним ним матеріал є результатом роботи експертної спільноти, яка діяла на волонтерських засадах у рамках діяльності Асоціації з управління відходами, а відповіді на подібні запитання неодноразово обговорювалися під час безоплатних відкритих засідань комітетів Асоціації, а також публікувалися в різних джерелах, зокрема в журналі Ecobusiness (номер 8 за 2022 рік), який формувала ОСОБА_5 .

Разом з тим, значна частина розміщених сторонами матеріалів фактично містить виклад нормативно-правових актів, які відповідно до статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», не є об`єктом авторського права.

Більше того, оскільки акт наданих послуг №12/2022-ЕК до договору №ОМ-12/2022-ЕК, яким позивач обгрунтовує набуття ним прав інтелектуальної власності був підписаний 01.05.2023, а договір №ОМ-12/2022-ЕК передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до дати отримання відповідних прав інтелектуальної власності позивачем, порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 6, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 7. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Підприємство (свинокомплекс) має намір використовувати гній?, як добриво, на власних землях сільськогосподарського призначення та передавати в якості добрива іншим підприємствам. Які документи мають бути оформлені для використання гною на власних землях та для передачі іншим підприємствам?» був поширений в журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №3, 2023 в березні 2023 року.

Як зазначив відповідач, матеріал, зазначений у позові, вперше з`явився у рамках діяльності «Офісу сталих рішень» та Асоціації професіоналів довкілля (PAEU), оскільки це питання почали порушувати аграрії наприкінці 2022 року, звертаючись на експертну лінію консультацій PAEU, а відповідь на це питання була підготовлена та надана експертами «Офісу сталих рішень» ще у січні 2023 року, зокрема під час Курсу підвищення кваліфікації з питань поводження з відходами, який проводила експерт Олена Кошелєва ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , публікація від 05.01.2023).

В той же час, з копії публікації Матеріалу 7 з веб-сайту позивача, що надана відповідачем, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 22.02.2023 не підтверджується належними та допустимими доказами.

При цьому, як вказав відповідач, майнові права на цей матеріал були передані Юлією Георгієвою згідно з актом від 1 травня 2023 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення цього акту роз`яснення вже було публічно доступне у різних формах.

Суд зазначає, що оскільки акт наданих послуг №12/2022-ЕК до договору №ОМ-12/2022-ЕК, яким позивач обгрунтовує набуття ним прав інтелектуальної власності був підписаний 01.05.2023, а договір №ОМ-12/2022-ЕК передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до дати отримання відповідних прав інтелектуальної власності позивачем, порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 7, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 8. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Чи потрібно отримувати орендарю новий дозвіл на спецводокоритування, якщо підприємство орендує виробничі потужності без зміни виробництва?» був розміщений на вебсайті https://ukraine-oss.com 19.12.2022.

Разом з тим, як зазначив відповідач, матеріал, зазначений у позові, вперше був представлений у червні 2022 року під час обговорень на відкритих засіданнях Комітету водної політики Асоціації професіоналів довкілля (PAEU), очолюваної Людмилою Циганок. Консультації з аналогічним питанням були неодноразово надані експертами Асоціації та розміщені у відкритих джерелах, зокрема в журналі Ecobusiness №8 за 2022 рік.

В той же час, у публікації Матеріалу 8 з веб-сайту позивача, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 12.07.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

При цьому, як вказав позивач, майнові права на цей матеріал були передані Юлією Георгієвою згідно з актом від 1 травня 2023 року, проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення цього акту роз`яснення вже було публічно доступне у різних формах.

Крім того, оскільки акт наданих послуг №12/2022-ЕК до договору №ОМ-12/2022-ЕК, яким позивач обгрунтовує набуття ним прав інтелектуальної власності був підписаний 01.05.2023, а договір №ОМ-12/2022-ЕК передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до дати отримання відповідних прав інтелектуальної власності позивачем, порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 8, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 9. Судом встановлено, що матеріал відповідача «На підприємстві при веденні моніторингу викидів парникових газів виникла потреба внесення змін до планів моніторингу. Чи є якісь конкретні вимоги до оформлення документів (форма документів), в яких надається обгрунтeвання таких змін, або може бути документ у довільній формі? Чи є вимоги до того, хто підписує та узгоджує такі обґрунтування достатньо підпису відповідальної особи, або обов`язковий підпис керівника підприємства? Чи мають бути завірені фото, які додаються?» був розміщений в березні 2023 року в друкованому журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №3, 2023.

Як зазначає позивач, зазначене питання було вперше обговорене ще у вересні 2022 року на відкритих засіданнях Комітету з охорони атмосферного повітря Асоціації професіоналів довкілля (PAEU), очолюваної Людмилою Циганок.

В той же час, у публікації Матеріалу 9 з веб-сайту позивача, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 22.02.2023 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того, оскільки акт наданих послуг №12/2022-ЕК до договору №ОМ-12/2022-ЕК, яким позивач обгрунтовує набуття ним прав інтелектуальної власності, був підписаний 01.05.2023, а договір №ОМ-12/2022-ЕК передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), у зв`язку з чим суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до 01.05.2023, порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 9, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 10. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Як обладнати місця відбору проб організованих стаціонарних джерел викидів для вимірювання параметрів газопилового потоку з метою здійснення контролю?» був розміщений на вебсайті https://ukraine-oss.com 14.12.2022 та в травні 2023 року в друкованому журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №5, 2023.

Як зазначає позивач, зазначене питання було вперше обговорене ще у вересні 2022 року на відкритих засіданнях Комітету з охорони атмосферного повітря Асоціації професіоналів довкілля (PAEU), очолюваної Людмилою Циганок.

В той же час, у публікації Матеріалу 10 з веб-сайту позивача, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 26.09.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Більше того, як обгрунтовано зазначив відповідач, матеріал здебільшого складається з цитат нормативно-правових актів, що відповідно до статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не підлягають охороні авторським правом.

Крім того, оскільки акт наданих послуг №12/2022-ЕК до договору №ОМ-12/2022-ЕК, яким позивач обгрунтовує набуття ним прав інтелектуальної власності, був підписаний 01.05.2023, а договір №ОМ-12/2022-ЕК передбачає, що майнові права інтелектуальної власності з моменту надання послуг належать замовнику (п. 1.4.), а надання послуг оформлюється актом наданих послуг (п. 3.6.), суд доходить висновку, що у позивача відсутні підстави заявляти про те, що відповідач, який здійснив публікацію до 01.05.2023, порушив права позивача, які він захищає в даній судовій справі.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 10, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 11. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Чи є необхідність введення реєстрових карток ОУВ, якщо підприємство щорічно подає Декларацію про відходи?» був розміщений на вебсайті https://ukraine-oss.com 29.06.2023 та матеріал «Чи є необхідність введення реєстрових карток ОУВ, якщо ПзУВ = 110,2 за рік, і підприємство щорічно подає Декларацію про відходи? Відходи: люменесцентні лампи, побутові відходи і сталеві відходи» був розміщений в травні 2023 року в друкованому журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №5, 2023.

В той же час, у публікації Матеріалу 11 з веб-сайту позивача, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про здійснення ним публікації 11.10.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано раніше опублікований Матеріал 11 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Більше того, як обгрунтовано зазначив відповідач, матеріал здебільшого складається з цитат нормативно-правових актів, що відповідно до статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не підлягають охороні авторським право, а також матеріали не містять творчого характеру і є загальнодоступною інформацією.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 11, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 12. Судом встановлено, що матеріал відповідача «Підприємство в поточному році має намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. На підприємстві є котельня, але планується в наступному році замінити наявні котли на більш сучасні та потужні. Чи є можливість включення в дозвіл даної модернізації по проектним показникам, щоб не отримувати новий дозвіл на викиди після вводу в експлуатацію нових котлів?» був розміщений в травні 2023 року в друкованому журналі «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №5, 2023.

Також вказане питання розглядалось у журналі Ecobusiness №12 (09.11.2022) в межах запитань-відповідей та знаходиться у відкритому доступі.

В той же час, у публікації Матеріалу 12 з веб-сайту позивача, відсутня дата такої публікації, а отже доводи позивача про першість у здійсненні ним публікації 04.10.2022 не підтверджується належними та допустимими доказами.

Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано Матеріал 12 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Більше того, як обгрунтовано зазначив відповідач, матеріал складається з цитат нормативно-правових актів, що відповідно до статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не підлягають охороні авторським правом. Такі матеріали не містять творчого характеру і є загальнодоступною інформацією.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 12, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 13. З наданої позивачем інформації з веб-сайту відповідача вбачається здійснення публікації матеріалу «Які умови припинення надрокористування шляхом анулювання дозволу?» 10.03.2023.

В той же час, Матеріал 13 позивача було опубліковано на веб-сайті позивача також 10.03.2023 (при цьому, позивачем не доведено обставин, що вперше такий матеріал було ним опубліковано, як він зазначає, 02.03.2023), а отже доводи позивача про першість у здійсненні ним публікації не підтверджується належними та допустимими доказами.

Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано Матеріал 13 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 13, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 14. Судом встановлено, що матеріал «Який алгоритм буріння артезіанських свердловин та добування підземних вод?» (автор - Іван Паламарчук) був розміщений в вересні 2023 року в друкованому журналі відповідача «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №9, 2023 (копія договору №3-01/23-E, акту долучена до відзиву).

В той же час, публікація Матеріалу 14 на веб-сайті позивача, мала місце 26.07.2024, тобто після дати публікації в журналі відповідача, що спростовує доводи позивача про першість у створенні та поширенні власного матеріалу.

Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано Матеріал 14 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Більше того, як обгрунтовано зазначив відповідач, матеріали сторін відрізняються за своїм змістом, зокрема, в тексті відповідача акцент зроблено на процедурі оформлення документації, вимогах до проектування та особливостях буріння свердловин, тоді як текст позивача більше сфокусований на процесах ліквідації свердловин.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 14, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Щодо використання відповідачем Матеріалу 15. Судом встановлено, що матеріал «Як забезпечити ефективне користування системами централізованого водопостачання та водовідведення?» (автор - Анна Максимчук) був розміщений у вересні 2023 року в друкованому журналі відповідача «Журнал лідера сталого розвитку. Sustainability Leader's guide», №9, 2023. Як зазначав відповідач, матеріал був підготовлений у рамках громадської діяльності експерта в Асоціації професіоналів довкілля (РАЕU) безоплатно.

В той же час, публікація Матеріалу 15 на веб-сайті позивача, мала місце 22.05.2024, тобто після дати публікації в журналі відповідача, що спростовує доводи позивача про першість у створенні та поширенні власного матеріалу.

Наведене спростовує висновки позивача, що відповідачем використано Матеріал 15 з доступу до практичної довідникової електронної системи «ОНЛАЙН-КОНСУЛЬТАНТ ЕКОЛОГА ПІДПРИЄМСТВА», майнові права на який належать позивачу.

Більше того, акт приймання-передачі твору та прав на нього №26/2024 від 26.06.2024 до Договору № 06/2023 ОМ Ек про передання (відчуження) майнових прав від 02.01.2023 підписано у сервісі Вчасно 16.08.2024, тобто після спірної публікації відповідача.

За наведених обставин, суд доходить висновку як про недоведеність позивачем факту використання відповідачем Матеріалу 15, так і про відсутність порушених прав позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про авторське право» у відповідній редакції підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав.

Порушенням особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є, зокрема, використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об`єктів авторського права або об`єктів суміжних прав, без дозволу суб`єкта таких прав.

За захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися:

1) суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав;

2) особи, яким надано виключне право на використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди;

3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до Закону "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління;

4) акредитовані організації колективного управління з урахуванням сфери їх акредитації, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління;

5) особи, яким належить право особливого роду (sui generis) (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про:

1) визнання авторського права або суміжних прав;

2) відновлення становища, яке існувало до порушення;

3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права;

5) відшкодування моральної шкоди;

6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації;

Суд має право постановити рішення про стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.

Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Разом з тим, з огляду на недоведення позивачем наявності обставин порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача щодо використання відповідачем без дозволу позивача Матеріалів 1-15, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації.

При цьому, суд не досліджує та не оцінює розрахунок компенсації позивача на предмет обґрунтованості з огляду на відсутність підстав для її стягнення.

Щодо вимог про визнання порушення авторських та суміжних прав позивача відповідачем, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Так, обраний позивачем спосіб захисту в цій частині є фактично обставиною, якою обґрунтована позовна вимога про стягнення компенсації, а тому такий спосіб захисту сам по собі не здатний захистити порушене право навіть у разі його порушення.

Більше того, обставина порушення відповідачем майнових суміжних прав не заявлена серед підстав позову, оскільки позов спрямований на захист саме авторських, а не суміжних, прав, тоді-як позовна вимога сформульована позивачем як визнання порушення як авторських, так і суміжних прав.

З огляду на викладене в сукупності, позовна вимога про визнання порушення авторських та суміжних прав позивача відповідачем також не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.05.2025

Суддя Д.В. Мандичев