Рішення від 12.05.2025 по справі 910/1733/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2025Справа № 910/1733/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темро» (вул.Паркова, буд.3, оф.4, м.Городок, Городоцький р-н, Львівська обл., 81500; ідентифікаційний код 42707746)

до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (просп.Науки, буд.3, м.Київ, 03039; ідентифікаційний код 00333581)

про стягнення 158 826,48 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темро» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» про стягнення 158 826,48 грн, з яких 142 765,99 грн заборгованості, 6 436,14 грн пені, 8 176,51 грн інфляційних втрат та 1 447,84 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого за договором поставки № 10-04/23 від 10.04.2023 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

21.02.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

13.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неврахування позивачем 15 000,00 грн, що були сплачені відповідачем, а також на необґрунтованість розрахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

17.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказав на помилковість доводів відповідача щодо неврахування часткового погашення боргу в сумі 15 000,00 грн, позаяк вказана сума врахована як при визначенні суми заборгованості, так і при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.

03.04.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, у зв`язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості після відкриття провадження в цій справі, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 147 826,48 грн, з яких 131 765,99 грн заборгованості, 6 436,14 грн пені, 8 176,51 грн інфляційних втрат та 1 447,84 грн 3% річних.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

За приписами частин 1, 2 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відтак, оскільки із заявою про зменшення розміру позовних вимог позивач звернувся поза межами встановленого законом строку, така заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Темро» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» (покупець) було укладено договір поставки № 10-04/23 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю ароматизатори (далі - товар), а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти належний товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.10 Договору датою переходу ризиків випадкового знищення та пошкодження товару, а також права власності на товар є дата підписання видаткової накладної.

Пунктом 5.1 Договору (в редакції, викладеній у протоколі узгодження розбіжностей) визначено, що оплата поставленого товару здійснюється в безготівковій формі шляхом переказу коштів на поточний банківський рахунок постачальника протягом 45 календарних днів від дати отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов`язань за цим Договором покупець сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. В разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 10.1, 10.2 Договору).

Позивач зазначає, що він, на виконання своїх договірних зобов`язань, відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 362 252,99 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 219 487,00 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 142 765,99 грн заборгованості, 6 436,14 грн пені, 8 176,51 грн інфляційних втрат та 1 447,84 грн 3% річних.

Як встановлено судом, після відкриття провадження в цій справі відповідачем було сплачено позивачеві 11 000,00 грн за товар, поставлений за Договором.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 362 252,99 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 4793 від 22.07.2024 на суму 95 687,64 грн, № 4809 від 22.07.2024 на суму 26 554,20 грн, № 5375 від 14.08.2024 на суму 149 314,20 грн, № 7268 від 05.11.2024 на суму 19 517,75 грн, № 8091 від 10.12.2024 на суму 26 692,20 грн, № 8282 від 18.12.2024 на суму 44 487,00 грн.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у п. 5.1 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мали бути виконані протягом 45 календарних днів з дня його отримання.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що поставлений товар відповідач оплатив частково, а саме 04.10.2024 було перераховано на рахунок позивача 20 000,00 грн, 01.11.2024 - 30 000,00 грн, 04.11.2024 - 50 000,00 грн, 09.12.2024 - 60 000,00 грн, 17.12.2024 - 44 487,00 грн, 11.02.2025 - 15 000,00 грн, що загалом складає 219 487,00 грн.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про неврахування позивачем при визначенні суми заборгованості платежу від 11.02.2025 у сумі 15 000,00 грн.

Водночас, як встановлено судом, відповідач 24.03.2025, тобто після відкриття провадження в цій справі, сплатив позивачеві 11 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 000,00 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 131 765,99 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 436,14 грн пені, 8 176,51 грн інфляційних втрат та 1 447,84 грн 3% річних.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов`язань за цим Договором покупець сплачує на вимогу постачальника пеню у розмірі облікової ставки НБУ від несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 8.2 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

За приписами статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив у ньому низку помилок, які полягають у неправильному визначені моменту з якого грошові зобов`язання стали простроченими, а також у обчисленні періоду існування заборгованості з огляду на поступове збільшення заборгованості через настання строку оплати за наступними видатковими накладними і зменшення внаслідок часткових оплат відповідача.

За підрахунком суду, проведеним не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, загальний розмір пені складав 6 336,13 грн, який розраховано наступним чином:

- з 28.09.2024 по 30.09.2024 (122 241,84 x (13,00 : 366) x 3 дні : 100) = 130,26 грн;

- з 01.10.2024 по 08.12.2024 (149 314,20 x (13,00 : 366) x 69 днів : 100) = 3 659,42 грн;

- з 09.12.2024 по 12.12.2024 (111 556,04 x (13,00 : 366) x 4 дні : 100) = 158,45 грн;

- з 13.12.2024 по 16.12.2024 (111 556,04 x (13,50 : 366) x 4 дні : 100) = 164,59 грн;

- з 17.12.2024 по 20.12.2024 (67 069,04 x (13,50 : 366) x 4 дні : 100) = 98,95 грн;

- з 21.12.2024 по 31.12.2024 (86 586,79 x (13,50 : 366) x 11 днів : 100) = 351,32 грн;

- з 01.01.2025 по 23.01.2025 (86 586,79 x (13,50 : 365) x 23 дні : 100) = 736,58 грн;

- з 24.01.2025 по 24.01.2025 (86 586,79 x (14,50 : 365) x 1 день : 100) = 34,40 грн;

- з 25.01.2025 по 03.02.2025 (113 278,99 x (14,50 : 365) x 10 днів : 100) = 450,01 грн;

- з 04.02.2025 по 10.02.2025 (157 765,99 x (14,50 : 365) x 7 днів : 100) = 438,72 грн;

- з 11.02.2025 по 12.02.2025 (142 765,99 x (14,50 : 365) x 2 дні : 100) = 113,43 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, сума інфляційних втрат за перерахунком суду склала 8176,51 грн.

Однак при розрахунку 3% річних, позивачем допущено ті ж помилки, що й при розрахунку розміру пені, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних.

Загальна сума 3% річних, за підрахунком суду, склала 1 425,90 грн та розрахована судом наступним чином:

- з 28.09.2024 по 30.09.2024 (122 241,84 x 3 % x 3 : 366) = 30,06 грн.

- з 01.10.2024 по 08.12.2024 (149 314,20 x 3 % x 69 : 366) = 844,48 грн;

- з 09.12.2024 по 16.12.2024 (111 556,04 x 3 % x 8 : 366) = 73,15 грн;

- з 17.12.2024 по 20.12.2024 (67 069,04 x 3 % x 4 : 366) = 21,99 грн;

- з 21.12.2024 по 31.12.2024 (86 586,79 x 3 % x 11 : 366) = 78,07 грн;

- з 01.01.2025 по 24.01.2025 (86 586,79 x 3 % x 24 : 365) = 170,80 грн;

- з 25.01.2025 по 03.02.2025 (113 278,99 x 3 % x 10 : 365) = 93,11 грн.

- з 04.02.2025 по 10.02.2025 (157 765,99 x 3 % x 7 : 365) = 90,77 грн.

- з 11.02.2025 по 12.02.2025 (142 765,99 x 3 % x 2 : 365) = 23,47 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обставини для закриття провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 11 000,00 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 131 765,99 грн заборгованості, 6 336,13 грн пені, 8 176,51 грн інфляційних втрат та 1 425,90 грн 3% річних.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю у відповідній частині, сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно цієї частини в розмірі 167,77 грн може бути повернутий позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України за його клопотанням на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Інша частина витрат позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2 252,77 грн - на відповідача, в розмірі 1,86 грн - на позивача.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 118, 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Темро» про зменшення розміру позовних вимог залишити без розгляду.

2. Закрити провадження у справі № 910/1733/25 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темро» заборгованості в розмірі 11 000,00 грн.

3. В іншій частині позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» (просп.Науки, буд.3, м.Київ, 03039; ідентифікаційний код 00333581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темро» (вул.Паркова, буд.3, оф.4, м.Городок, Городоцький р-н, Львівська обл., 81500; ідентифікаційний код 42707746) заборгованість в розмірі 131 765 (сто тридцять одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) грн 99 коп., пеню в розмірі 6 336 (шість тисяч триста тридцять шість) грн 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 176 (вісім тисяч сто сімдесят шість) грн 51 коп., 3% річних в розмірі 1 425,90 (одна тисяча чотириста двадцять п`ять) грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 77 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.05.2025.

Суддя Т.П. Капцова