Рішення від 12.05.2025 по справі 911/2548/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2548/17 (911/634/25)

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у межах справи про банкрутство №911/2548/17 у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід», смт. Ворзель Київської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел Ві Джус Крафт-Умань»,

с. Велика Олександрівка Київської області

про стягнення 300 000,00 грн.

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід», смт Ворзель Київської області (далі по тексту - ТОВ «Агробонус Схід») в особі ліквідатора Шмуйло А.Д. через систему «Електронний суд» 19.02.2025 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом від 18.02.2025 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел Ві Джус Крафт-Умань», с. Велика Олександрівка Київської області (далі по тексту - ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 300 000,00 грн. (частина основного боргу з неповернутої фінансової допомоги за Договором займу №24/02/2015 від 24.02.2015).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Господарського суду Київської області від 19.12.2017 у справі №911/2548/17 ТОВ «Агробонус Схід» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шмуйло А.Д.

Відповідно до ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий, з поміж іншого, зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

За результатами проведеної ліквідатором оцінки фінансово-господарського стану підприємства, в діях керівництва банкрута виявлено ознаки нераціонального ведення господарської діяльності, які призвели до збитковості.

В результаті опрацювання виписок по банківських рахунках було встановлено, що поміж інших, дебітором банкрута рахується ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань», якому надано зворотну безпроцентну фінансову допомогу в сумі 10 471 300,00 грн. відповідно до Договору займу №24/02/15 від 24.02.2015.

Позивач твердить, що ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» не повернув надану йому фінансову допомогу, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 10 471 300,00 грн.

Позивач звертався із позовом до ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» з позовом про стягнення частини заборгованості в сумі 130 000,00 грн. за договорами позики №21.01.14 від 21.01.2014 та № 24/02/15 від 24.02.15. Рішенням від 04.09.2019 по справі №911/1132/19 в задоволенні позову відмовлено. Тож позивач просить суд стягнути з відповідача частину заборгованості за договором займу №24/02/15 від 24.02.2015 в сумі 300 000,00 грн., не охоплену судовим рішенням у справі №911/1132/19.

Крім того, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2025 відкрито провадження у справі №911/2548/17(911/634/25) за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» подати докази оплати заборгованості за Договором займу №24/02/2015 від 24.02.2015 (частина 2 ст. 74 ГПК України); невідкладно зареєструвати електронний кабінет юридичної особи ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» (код 36781129) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Вказану копію ухвали від 21.02.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601117257499 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та повернуто підприємством зв`язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 31.03.2025.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 22.04.2025 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Агробонус Схід» до ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» про стягнення 300 000,00 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

24.02.2015 між ТОВ «Агробонус Схід» (кредитор) та ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» (отримувач) був укладений договір займу №24/02/15 (далі - Договір), за умовами якого:

- у відповідно з умовами цього договору кредитор надає отримувачу зворотну безпроцентну фінансову допомогу (п.1.1);

- отримувач зобов`язаний повернути кредитору фінансову допомогу у строки, встановлені у даному договорі (п.2.2.2);

- кредитор надає отримувачу фінансову допомогу у розмірі 11 000 000,00 грн. (п.3.1);

- кредитор має право надавати фінансову допомогу частинами в строк до 31.12.2017. Фінансова допомога надає шляхом внесення відповідної суми на поточний рахунок отримувача. Дато надання безпроцентної фінансової допомоги є дата внесення відповідної суми на поточний рахунок отримувача (п.4.1-4.3);

- кредитор надає отримувачу фінансову допомогу на строк до 31.12.2017 (п.4.4);

- отримувач зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного п.4.4 строку шляхом внесення грошових коштів у розмірі фінансової допомоги, що належить до повернення на картковий рахунок кредитора або шляхом видачі готівки кредитору з каси отримувача (п.4.5);

- отримувач має право достроково повернути кредитору фінансову допомогу. Отримувач має право повертати кредитору фінансову допомогу частинами у будь-якому розмірі та в будь-які строки в межах строку повернення фінансової допомоги (п.4.7);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.8.7).

Укладений між сторонами договір займу за своєю правовою природою є договором позики. Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі незалежно від суми, якщо позикодавцем є юридична особа (ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись із даним позовом, позивач в тексті позовної заяви зазначає, що на виконання умов договору займу №24/02/15 від 24.02.2015 надав відповідачу грошові кошти в сумі 10 491 300,00 грн. (абз. 7 ст.2 позовної заяви), що не відповідає доданому позивачем детальному розрахунку, за яким сума наданої та неповернутої фінансової допомоги становить 10 471 300,00 грн. Суд встановив наявність помилок в розрахунку позивача.

13.02.2020 гендиректор ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань», надавши відповідь вих.№02/2020 на адвокатський запит, визнав, що між ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» та ТОВ «Агробонус Схід» дійсно було укладено договір займу №24/02/15 від 24.02.2015, ТОВ «Агробонус Схід» виконало договірні зобов`язання та надало підприємству протягом 2015-2016 року позику у розмірі 10 693 450,00 грн.

До вказаної відповіді в матеріали справи №911/2548/17 про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід», ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» надало копію договору №24/02/15 від 24.02.2015 та копії банківських виписок за 2015-2016 роки (том 11, а.с. 16-38).

Із наданих банківських виписок суд встановив, що ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» помилково до суми наданої поворотної фінансової допомоги за договором №24/02/15 від 24.02.2015 включило суму наданої поворотної фінансової допомоги за договором №24/01/14 від 24.01.2014. Крім того, при здійсненні розрахунку наданої поворотної фінансової допомоги ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» не було враховано отримання 1 650,00 грн. за платіжним документом №2216 від 28.12.2016.

З огляду на наявні помилки при здійсненні розрахунків наданої поворотної фінансової допомоги за договором №24/02/15 від 24.02.2015 як у позивача, так і у відповідача, суд проаналізував долучені до матеріалів справи №911/2548/17, а також до матеріалів справи №911/2548/17 (911/634/25), копії банківських виписок, наданих ПАТ «Креді Агріколь Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за сукупний період з 01.10.2015 по 30.06.2017, та встановив, що сума наданої поворотної фінансової допомоги за договором №24/02/15 від 24.02.2015 становить 10 489 800,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пунктів 62,63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 4.4 та 4.5 Договору встановлено, що кредитор надає отримувачу фінансову допомогу на строк до 31.12.2017. Отримувач зобов`язується повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше спливу зазначеного у п.4.4 строку шляхом внесення грошових коштів у розмірі фінансової допомоги, що належить до повернення, на картковий рахунок кредитора або шляхом видачі готівки кредитору з каси отримувача.

Станом на дату подання даної позовної заяви (18.02.2025) строк повернення наданої фінансової допомоги є таким, що настав.

Суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із претензіями від 05.03.2019 №34-0304/99 та від 05.04.2019 №34-0304/99 щодо необхідності погашення заборгованості за спірним договором. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказані претензії.

Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач, доказів оплати заборгованості за Договором займу №24/02/2015 від 24.02.2015 суду не подав, у тому числі на вимогу п.2 ухвали від 21.02.2025 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується наявність простроченої відповідачем заборгованості за договором займу №24/02/15 від 24.02.2015 на суму наданої поворотної фінансової допомоги, а саме 10 489 800,00 грн.

Відповідно до п.10 ч. 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (п.3 ч.1 ст.231 ГПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п.2 ч.1 ст. 175 ГПК України).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд звертає увагу, що ТОВ «Агробонус Схід» в особі ліквідатора зверталось до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 24.04.2019 до ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» про стягнення 130 000, 00 грн. основної заборгованості за договорами №21.01.14 від 21.01.2014 та № 24/02/15 від 24.02.15, грунтуючись на даних банківських виписок по рахунку банкрута. Рішенням від 04.09.2019 по справі №911/1132/19 в задоволенні позову було відмовлено.

Суд відмовив у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України суду не було надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували факти укладення між позивачем та відповідачем будь-яких договорів позики, факти виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов`язків щодо надання позики, факти виникнення відносин щодо надання позики за відповідними договорами і відповідно виникнення у відповідача обов`язків щодо повернення позики, досягнення між позивачем та відповідачем згоди щодо встановлення строку повернення позики, тощо.

Вбачається, що єдиним доказом наявності заборгованості, який був долучений ТОВ «Агробонус Схід» у справі №911/1132/19, була виписка з банківського рахунку позивача за період з 17.01.2015 по 31.12.2016.

Разом із тим, звертаючись із позовом у справі №911/2548/17(911/634/25) ТОВ «Агробонус Схід» просить суд стягнути з відповідача частину заборгованості за договором займу № 24/02/15 від 24.02.2015, а саме 300 000,00 грн. При цьому, до матеріалів справи з поміж іншого долучено копію спірного договору №24/02/15 від 24.02.2015, який був відсутній у позивача на момент розгляду справи №911/1132/19.

Копію вказаного договору займу №24/02/15 від 24.02.2015, копії банківських виписок, копію листа від 13.02.2020 №02/2020, у якому генеральний директор ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» підтверджує укладення договору найму та отримання позики протягом 2015-2016 років, було долучено до матеріалів справи №911/2548/17 про банкрутство ТОВ «Агробонус Схід» представником Василенко Л.В. як доповнення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 11.11.2019 (том 11, аркуші справи16-38).

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність простроченої відповідачем заборгованості за договором займу №24/02/15 від 24.02.2015 на суму наданої поворотної фінансової допомоги, а саме 10 489 800,00 грн.

Суд звертає увагу про відсутність підстав для закриття провадження у справі №911/2548/17(911/634/25) відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 231 ГПК України та п.2 ч.1 ст. 175 ГПК України у зв`язку із наявністю рішення, яке набрало законної сили у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

По-перше, наявність рішення у справі №911/1132/19 про відмову у задоволенні позову про стягнення 130 000,00 грн. заборгованості за договорами №21.01.14 від 21.01.2014 та №24/02/15 від 24.02.15 з підстав відсутності доказів не перешкоджає зверненню до суду з позовом щодо іншої частини боргу, яка не була предметом розгляду у справі №911/1132/19; крім того, суд встановив, що підстави позову у справі №911/2548/17(911/634/25) є іншими.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд зазначає, що чинне законодавство не містить заборони кредитору заявити вимогу про стягнення з боржника як всієї суму боргу одномоментно, так і пред`явити позов про стягнення її частини. Крім того, наявність судового рішення щодо частини грошової вимоги не припиняє існування зобов`язання щодо її іншої частини, яка не була предметом позову.

При цьому, суд звертає увагу на положення ч.2 статті 264 ЦК України, за яким, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 300 000,00 грн. за договором займу №24/02/15 від 24.02.2015 є документально підтвердженою, обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.

Додатково суд звертає увагу на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, суд звертає увагу на положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов ТОВ «Агробонус Схід» повністю та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Ел Ві Джус Крафт-Умань» 300 000,00 грн. основного боргу.

У зв`язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел Ві Джус Крафт-Умань» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, Київський Шлях, буд. 115-В, ідентифікаційний код 36781129)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус Схід» (08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Європейська, 4, ідентифікаційний код 39141465)

300 000,00 грн. (триста тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,

3 600,00 грн. (три тисячі шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх