Рішення

від 10.04.2025 по справі 914/1764/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025 Справа № 914/1764/24

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Чорній І.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Герц", м. Львівпро:стягнення 588 792,80 грн

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції) - представник;

від відповідача: Худоба Г. М. - адвокат.

Обставини розгляду справи.

Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Герц", м. Львів про стягнення 588 792,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.09.2024.

21.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання б/н від 21.08.2024 (вх.№ 3131/24 від 21.08.2024) про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 3 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 16.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача б/н від 21.08.2024 (вх.№ 3131/24 від 21.08.2024) про залучення до участі у справі третьої особи, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.

30.09.2024 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано письмові пояснення по справі вих. № б/н від 29.09.2024 (вх. № 23595/24 від 30.09.2024).

Ухвалою суду від 30.09.2024 підготовче засідання відкладено на 28.10.2024.

Ухвалою від 28.10.2024 суд позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Герц" про стягнення 588 792,80 грн залишив без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України у зв`язку із тим, що позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.

Через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 01.11.2024 про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучена платіжна інструкція № 1305 від 28.10.2024, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 7 065, 52 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2024 продовжено розгляд справи № 914/1764/24. Підготовче засідання призначено на 25.11.2024.

Підготовче засідання, призначене на 25.11.2024, не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 25.11.2024 підготовче засідання призначено на 09.12.2024.

27.11.2024 через канцелярію суду вих. № б/н від 25.11.2024 (вх. № 28783/24 від 27.11.2024) представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт.

Ухвалою суду від 09.12.2024 визнано поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийнято докази, що долучені відповідачем до клопотання за вих. № б/н від 25.11.2024 (вх. № 28783/24 від 27.11.2024). Підготовче засідання відкладено на 23.12.2024.

В судовому засіданні 23.12.2024 оголошено перерву до 09.01.2025.

Ухвалою суду від 09.01.2025 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2025.

В судовому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 06.02.2025.

Ухвалою суду від 06.02.2025 судове засідання відкладено на 20.02.2025.

У зв`язку із неявкою представника позивача в судові засідання 20.02.2025 та 17.03.2025 розгляд справи було відкладено.

13.03.2025 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі від 20.02.2025 (вх.№6577/25 від 13.03.2025).

Представник позивача в судове засідання 10.04.2025 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2025 з`явився, надав пояснення по справі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

Аргументи позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між ним та відповідачем укладено договір підряду №62/12/19 від 03.12.2019 та договір підряду №27.07.20 від 07.07.2020 щодо виконання робіт "Реконструкція будівлі клубу НОМЕР_3 військового містечка НОМЕР_2 по АДРЕСА_2" (внутрішнє опорядження, сцена, сходи) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України. Обумовлені в зазначених договорах роботи виконані відповідачем та оплачені позивачем у повному обсязі.

Однак, за результатами проведеного внутрішнього аудиту окремих питань діяльності Військової частини НОМЕР_1 виявлено відсутність первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження працівників ТОВ «БК «Герц», що оплачені позивачем у складі наданих будівельних робіт. Вказане призвело до завищення загальної вартості будівельних робіт на загальну суму 588 792,80 грн.

Відтак, на переконання позивача, кошти в сумі 588 792,80 грн були безпідставно включені до вартості виконаних відповідачем будівельних робіт за договорами, що зумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складається з 7 065,52 грн сплаченого судового збору.

Аргументи відповідача.

Відповідач, посилаючись на умови укладених між сторонами договорів, вказує, що всі роботи прийняті та оплачені позивачем без зауважень. Перевірка всієї інформації, яка включена до актів виконаних робіт, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника і повинна бути здійснена під час підписання таких актів. Відтак, прийняття результату робіт замовником без зауважень і застережень є доказом виконання підрядником робіт у відповідності до умов договорів підряду.

Також, відповідач зазначає, що аудиторський звіт, на який посилається позивач, не є належним і допустимим доказом, який підтверджує порушення відповідачем договірних зобов`язань, оскільки договори підряду було виконано належним чином, відповідно до їх умов, які були погоджені сторонами, в тому числі і щодо вартості робіт, а виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Відтак, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що кошти у розмірі 588 792,80 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави, що має наслідком їх повернення у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки такі кошти отримані ним як оплата за належно виконані роботи за договорами і вони не можуть вважатися безпідставно набутим майном.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Між військовою частиною НОМЕР_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Герц» (відповідач) укладено Договір підряду №62/12/19 від 03.12.2019, за умовами якого замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) забезпечував відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Реконструкція будівлі клубу НОМЕР_3 військового містечка НОМЕР_2 по АДРЕСА_2" (внутрішнє опорядження, сцена, сходи) (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - об`єкт), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України. Договірна ціна становить 4 471 248,82 грн, в тому числі ПДВ 20% - 745 208,14 грн (п. 3.1. Договору).

Також між військовою частиною НОМЕР_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Герц» (відповідач) укладено Договір підряду №27/07/20 від 07.07.2020, за умовами якого замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) забезпечував відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Реконструкція будівлі клубу НОМЕР_3 військового містечка НОМЕР_2 по АДРЕСА_2" (внутрішнє опорядження, сцена, сходи). Додаткові роботи (за кодом СРV за ДК 021:2015 - 45212300-9 Будівництво мистецьких і культурних закладів) (далі - об`єкт), що виконувався за рахунок коштів Державного бюджету України. Договірна ціна становить 392 887,24 грн в тому числі ПДВ 20% - 65 481,21 грн (п. 3.1. Договору).

Пунктами 3.2 кожного з договорів передбачено, що зазначена договірна ціна є твердою, складається підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві.

Згідно з пунктами 4.1.5 договорів, у разі виявлення невідповідності пред`явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що підрядник повідомляється письмово.

Замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на об`єкт, чинному законодавству (державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору (п. 4.1.6 договорів).

Відповідно до 5.2.4 кожного з договорів передача виконаних робіт по об`єкту підрядником та їх приймання замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо. З Актами приймання виконаних будівельних робіт підрядник зобов`язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).

Згідно з Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року відповідачем виконано роботи на суму 248 268,11 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 58 823,08 грн.

Згідно з Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року відповідачем виконано роботи на суму 739 986,89 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 116 712,56 грн.

Згідно з Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 392 887,24 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 36 226,80 грн.

Згідно з Актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 803 556,71 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 121 201,10 грн.

Згідно з Актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 196 532,00 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 12 715,24 грн.

Згідно з Актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 1 616 405,59 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 134 724,85 грн.

Згідно з Актом № 6 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 24 453,11 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 6 790,78 грн.

Згідно з Актом № 7 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року відповідачем виконано роботи на суму 446 498,04 грн, з яких кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва становлять 3 466,26 грн.

Відповідно до Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати:

- від 09.12.2019 за грудень 2019 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 248 268,11 грн;

- від 17.12.2019 за грудень 2019 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 739 986,89 грн;

- від 02.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 803 556,71 грн;

- від 13.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 196 532,00 грн;

- від 25.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 1 616 405,59 грн;

- від 26.03.2020 за березень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 24 453,11 грн;

- від 27.04.2020 за квітень 2020 року відповідачем виконано додаткові будівельні роботи на суму 446 498,04 грн;

- від 07.07.2020 за липень 2020 року відповідачем виконано будівельні роботи на суму 392 887,24 грн.

Судом з`ясовано, що обумовлені сторонами будівельні роботи виконано відповідачем та оплачено позивачем повністю, зауваження до виконаних робіт відсутні. Даний факт сторонами не заперечується.

На підставі рішення Міністра оборони України від 23 квітня 2021 року №6057/з та розпорядження директора Департаменту внутрішнього аудиту від 12 травня 2021 року №234/1287 у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року представниками Центрального територіального управління перевірено законність та ефективність використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об`єктів Міністерства оборони України.

В аудиторському звіті від 06.09.2021 №234/3/29, складеному за наслідками проведення зазначеної вище перевірки, було встановлено, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження понесених видатків на відрядження на загальну суму 588 792,80 грн, чим створено ризик незаконних видатків на вказану суму.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 24.08.2023 №7/3, в якій позивач просив відповідача надати відповідні первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача. У випадку відсутності відповідних підтверджуючих документів позивач вимагав повернути останньому кошти в сумі 588 792,80 грн. Однак, відповідач претензію залишив без відповіді.

Відповідачем на підтвердження понесених витрат на відрядження працівників (на понесення витрат на оплату послуг проживання в готелі, харчування, перевезення вантажів та пасажирів) надано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № ОУ-0000003 від 29.02.2020 на суму 113 000,00 грн;

- № ОУ-0000002 від 30.01.2020 на суму 107 000,00 грн;

- № ОУ-0000004 від 30.03.2020 на суму 63 000,00 грн;

- № ОУ-00000ТР2 від 30.01.2020 на суму 95 000,00 грн;

- № ОУ-00000ТР3 від 29.02.2020 на суму 65 000,00 грн;

- № ОУ-00000ТР4 від 30.03.2020 на суму 35 000,00 грн;

- № ОУ-00000ТР1 від 24.12.2019 на суму 78 000,00 грн;

- № ОУ-0000001 від 30.07.2020 на суму 45 500,00 грн;

- № ОУ-0000001 від 24.12.2019 на суму 112 500,00 грн.

Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в загальній сумі 588 792,80 грн (545 320,64 грн витрати за Договором №62/12/19 від 03.12.2019 та 43 472,16 грн витрати за Договором №27/07/20 від 07.07.2020).

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які, згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договори підряду №62/12/19 від 03.12.2019 та №27.07.20 від 07.07.2020.

За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, обов`язок прийняти виконані роботи (у тому числі і перевірити фактичний обсяг витрат робочого часу працівників), а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

За змістом частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено судом, сторонами у відповідності до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України та умов укладених договорів були підписані та скріплені печатками акти приймання виконаних будівельних робіт. Разом з цим, матеріали справи також містять і підписані сторонами довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Суд наголошує, що вказані вище роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частинами 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Військовою частиною НОМЕР_1 повністю виконано свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт за укладеними договорами.

З огляду на викладене, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт свідчать про те, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов договорів.

В матеріалах справи містяться долучені відповідачем в процесі розгляду даного спору акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000003 від 29.02.2020 на суму 113 000,00 грн; № ОУ-0000002 від 30.01.2020 на суму 107 000,00 грн; № ОУ-0000004 від 30.03.2020 на суму 63 000,00 грн; № ОУ-00000ТР2 від 30.01.2020 на суму 95 000,00 грн; № ОУ-00000ТР3 від 29.02.2020 на суму 65 000,00 грн; № ОУ-00000ТР4 від 30.03.2020 на суму 35 000,00 грн; № ОУ-00000ТР1 від 24.12.2019 на суму 78 000,00 грн; № ОУ-0000001 від 30.07.2020 на суму 45 500,00 грн; № ОУ-0000001 від 24.12.2019 на суму 112 500,00 грн, підтверджують понесення відповідачем витрат на відрядження працівників (на оплату послуг проживання в готелі, харчування, перевезення вантажів та пасажирів), чим спростовуються доводи позивача щодо того, що відповідачем не забезпечено документального підтвердження понесених видатків на відрядження на загальну суму 588 792,80 грн.

Щодо посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як зазначено вище, згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1,2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у даному випадку підрядні роботи виконані та прийняті замовником, кошти за виконані роботи сплачені підряднику, тобто, умови договору виконані і договір є припиненим внаслідок його виконання, тому з огляду на зазначене, до даних відносин не можуть бути застосовані приписи ст.1212 ЦК України.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на обставині, встановленій у Аудиторському звіті Західного територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/29 від 06.09.2021 щодо завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання відповідачем первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження ТзОВ «БК Герц», які оплачені у складі будівельних робіт.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, внутрішнім аудитом є діяльність, спрямована на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності розпорядника бюджетних коштів і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, та яка передбачає надання незалежних висновків і рекомендацій. Для здійснення внутрішнього аудиту розпорядник бюджетних коштів в особі керівника утворює самостійний структурний підрозділ внутрішнього аудиту, що є підпорядкованим і підзвітним безпосередньо такому керівнику.

Відповідно до п.2 Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011р.N1001, об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність державного органу, його територіальних органів, підприємств (у тому числі суб`єктів господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність таких суб`єктів господарювання), установ та організацій, що належать до сфери його управління, в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах),та заходи, що здійснюються керівниками таких органів, підприємств, установ та організацій для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).

Відповідно до п.4 Порядку здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011р. №1001, основним завданням підрозділу є надання керівникові державного органу, його територіального органу та бюджетної установи об`єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; удосконалення системи управління; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності державного органу, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Аудиторський звіт є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто аудиторський звіт не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договорів.

Аудиторський звіт вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним, в межах своєї компетенції, відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому законом порядку, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-правових відносин.

Аудиторський звіт є рішеннями суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Аудиторський звіт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка аудиторського звіту, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні відповідного спору щодо оскарження, зокрема, дій чи рішення контролюючого органу.

Водночас, чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт, обов`язку повернути відповідну суму завищення.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами.

Сам по собі аудиторський звіт та висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.

Внутрішній аудит, як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів, створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Отже обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту, не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем, а тим більше їх змінювати.

Більше того, як уже наголошувалось, у відповідності до частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.

Отже, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто, укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін у справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором підряду.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2018 р. у справі №922/2310/17.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання позивача на аудиторський звіт від 06.09.2021 №234/3/29, складений за результатами ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення зазначених позивачем коштів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Беручи до уваги те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог за даним позовом, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 10.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.04.2025.

Суддя Мазовіта А.Б.