Ухвала

від 12.05.2025 по справі 921/277/25

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/277/25 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву б/н від 08.05.2025 (вх. №3405 від 09.05.2025) Приватного підприємства "Вестхім" про забезпечення позову

у справі

за позовом Приватного підприємства "Вестхім" (76018, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 62А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" (46008, місто Тернопіль, вулиця Медова, 12)

про стягнення 1186370,61 грн.

Без виклику повноважних представників.

ВСТАНОВИВ:

05.05.2025 Приватне підприємство "Вестхім" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" про стягнення коштів в сумі 1246370,61 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 справу №921/277/25 передано на розгляд судді Шумському І.П.

05.05.2025 до Господарського суду Тернопільської області також надійшла заява Приватного підприємства "Вестхім" про забезпечення позову, котру згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2025 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.05.2025 позовну заяву у даній справі було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.

В ухвалі від 06.05.2025 судом зазначено, що позовні матеріали Приватного підприємства "Вестхім" не містили доказів сплати судового збору, належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

Судом також зазначено, що позовна заява не містила обґрунтованої ціни позову, від якої обраховується необхідна до сплати сума судового збору. Загальна сума майново-правових вимог до відповідача складала 1186370,61 грн. Водночас, визначена позивачем ціна позову становила 1246370,61 грн. При цьому, судом звернено увагу на те, що Приватним підприємством "Вестхім" у ціну позову включено 60000 грн витрат на правову допомогу, які в розумінні ст. ст. 123, 126 ГПК України є судовими витратами.

06.05.2025 судом постановлено ухвалу, якою повернено Приватному підприємству "Вестхім" заяву про забезпечення позову, з доданими до неї документами. Судом зазначено, що заява про забезпечення позову, як і позовна заява, не містили обґрунтованої ціни позову, в межах якої вживаються заходи забезпечення позову.

09.05.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного підприємства "Вестхім" надійшли:

- клопотання б/н від 08.05.2025 (вх. №3403 від 09.05.2025) про долучення: доказів сплати судового збору; уточненої позовної заяви із зазначенням ціни позову; належним чином засвідчених копій всіх доданих до матеріалів справи додатків;

- заява б/н від 08.05.2025 (вх. №3405 від 09.05.2025) про усунення недоліків. Зміст цієї заяви зводиться до викладення у ній тексту позовної заяви Приватного підприємства "Вестхім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" про стягнення поворотної фінансової допомоги на суму 1135000 грн, 40176,09 грн інфляційних та 11194,52 грн 3% річних. Загальна сума майново-правових вимог до відповідача складала 1186370,61 грн.

Разом з тим, 09.05.2025 від Приватного підприємства "Вестхім" надійшла заява б/н від 08.05.2025 (вх. №3405) про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Віасан», у межах суми позову 1186370,61 грн, так і на майно, яке належить йому, в межах тієї ж суми позову.

Позовні вимоги та заява про забезпечення позову мотивовані тим, що між ПП "Вестхім" та ТОВ "Медичний центр "Віасан" був укладений договір № 1 від 28.01.2025, за умовами якого ПП "Вестхім" надано ТОВ "Медичний центр "Віасан" грошові кошти в сумі 1135000 грн в якості поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав. На думку заявника, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Посилаючись на вищенаведене, ПП "Вестхім" просило задоволити заяву про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши заяву б/н від 08.05.2025 (вх. №3405 від 09.05.2025) Приватного підприємства "Вестхім" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 1186370,61 грн.

У відповідності до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких надалі гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц).

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами ГПК України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13 ГПК України).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Заявником вірно зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 та постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі, якщо таке рішення за результатами апеляційного перегляду, ініційованого відповідачем, не буде скасоване, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 також звернуто увагу на те, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

У прохальній частині заяви про забезпечення позову ПП "Вестхім" заявлено вимоги про накладення арешту на грошові кошти в межах суми 1186370,61 грн та майно ТОВ "Медичний центр "Віасан" в межах тієї ж суми позову.

Враховуючи стандарт доказування при поданні відповідної заяви, окреслений Верховним Судом, предмет та підстави позову, та те, що відповідач поза всякого сумніву може вільно розпорядитися належними йому грошовими коштами, здійснивши їх перерахування у будь-який момент не на виконання зобов`язань у спірних правовідносинах перед позивачем - відсутність забезпечувальних заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника, за захистом яких той звернувся до суду, у разі задоволення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти 1186370,61 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан", які знаходяться в банківських установах або інших кредитно-фінансових установах, виявлених в ході виконання ухвали суду, адже це відповідає суті обраного способу судового захисту у межах цієї справи.

Суд вважає, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

На переконання суду, накладення арешту саме на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, розмір яких обмежується ціною позову, є обґрунтованим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову заявленим позовним вимогам, спрямований на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вже зазначалось, заявник також просив суд накласти арешт на належне відповідачу майно.

Однак, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про належне на праві власності відповідачу майно на суму позову.

Попри наведені у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 правові висновки щодо існування для сторони заявника завищеного стандарту доказування при обґрунтуванні підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно у такій категорії справ, загальні норми ГПК України не звільняють таку сторону від обов`язку доказування самого факту існування майна, щодо якого він просить вжити заходи забезпечення позову.

Окрім того накладення арешту на майно відповідача буде суперечити принципам адекватності та співмірності при вирішенні питання про забезпечення позову.

Враховуючи положення ст. 141 ГПК України, суд констатує відсутність на час прийняття ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків особи, щодо якої вживаються заходи забезпечення, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову сприяє збереженню існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задоволити заяву ПП "Вестхім" про забезпечення позову та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 1186370,61 грн, що знаходяться на рахунках ТОВ "Медичний центр "Віасан" у будь-яких банківських та фінансово-кредитних установах, які будуть встановлені під час виконання ухвали, а у задоволенні заяви в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - відмовити.

Частинами 7-10 статті 145 ГПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 136-140, 141, 145, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Вестхім" б/н від 08.05.2025 (вх. №3405 від 09.05.2025) про забезпечення позову задоволити частково.

2. Накласти арешт в межах ціни позову 1186370 грн 61 коп. до вирішення справи по суті на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" (46008, місто Тернопіль, вулиця Медова, 12, ідентифікаційний код 40897236).

3. В решті заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Стягувачем за даною ухвалою є Приватне підприємство "Вестхім" (76018, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 62А, ідентифікаційний код 19394119).

5. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" (46008, місто Тернопіль, вулиця Медова, 12, ідентифікаційний код 40897236).

6. Дана ухвала є виконавчим документом, який в порядку ч. 2 ст. 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею 12.05.2025.

7. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки - до 13.05.2028 включно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.05.2025.

Суддя І.П. Шумський