Ухвала від 12.05.2025 по справі 909/554/24

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/554/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі

за позовом керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

до: 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка, 2) Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей"

про визнання недійсним договору про надання агротехнічних послуг від 02.04.2024 № 02/04/2024 та зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за участю Івано-Франківської обласної прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24. Вказана касаційна скарга була надіслана 21.04.2025 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX (далі - Закон від 29.06.2023 № 3200-IX).

Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (в тому числі до частин 6 - 8 статті 6, статей 42, 242, пункту 2 частини 2 статті 290, статей 291, 292 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX).

Однак у поданій касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка. Таким чином, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення відомостей про наявність електронного кабінету в особи, від імені якої подається касаційна скарга, сприяє обміну документів між іншими учасниками справи в електронній формі.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

У касаційній скарзі Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка викладено обґрунтування того, в чому, на його думку, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. При цьому скаржник зазначає, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 оскаржується на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка також містить посилання на постанови Верховного Суду та Верховного суду України.

Проте касаційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка хоч і містить посилання на пункти 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, її зміст не є належним чином обґрунтованим з огляду на те, що скаржник чітко не наводить самі висновки, які, на його думку, не були враховані при ухваленні оскаржуваного судового рішення, та не зазначає норми (норм) права, щодо застосування якої (яких) не враховано висновки Верховного Суду. Крім того, скаржник не вказує у касаційній скарзі норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, а також не наводить сам висновок і не обґрунтовує необхідність відступлення від нього. Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т. Г. Шевченка також не зазначає у касаційній скарзі норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду. Таким чином, у касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що посилання на ухвали Вищого господарського суду України не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Скаржник також зазначає про порушення апеляційний господарським судом норм процесуального права.

Водночас Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання скаржника на нез`ясування обставин справи та недослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі не може вважатися достатньою підставою касаційного оскарження, оскільки у касаційній скарзі не обґрунтовано підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, скаржником не наведено належного обґрунтування передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження.

Отже, касаційна скарга Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником належним чином не обґрунтовано передбаченої пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави касаційного оскарження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установив Верховний Суд, керівник Коломийської окружної прокуратури подав позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в червні 2024 року. Її предметом є 2 вимоги немайнового характеру про:

- визнання недійсним договору про надання агротехнічних послуг від 02.04.2024 № 02/04/2024, укладеного між Державним навчальним закладом "Городенківський професійний ліцей" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Т. Г. Шевченка;

- зобов`язання Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка звільнити земельну ділянку загальною площею 69,60 га (з кадастровим номером 2621610100:06:002:0090), яка відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 0126041 UA від 14.05.2008 перебуває у постійному користуванні Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей".

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024 установлено у розмірі 3028,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 у задоволенні позовних вимог керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка, Державного навчального закладу "Городенківський професійний ліцей" про визнання недійсним договору про надання агротехнічних послуг від 02.04.2024 № 02/04/2024 та зобов`язання звільнити земельну ділянку відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог керівника Коломийської окружної прокуратури.

Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т. Г. Шевченка у касаційній скарзі просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2024 у справі № 909/554/24 залишити в силі.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 12 112,00 грн, а саме 3028,00 грн х 2 х 200 %, де 3028,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру; 2 - кількість вимог немайнового характеру, рішення щодо яких оскаржується; 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Т. Г. Шевченка додав до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 21.04.2025 № 0.0.4325199441.1 на суму 200,00 грн. Однак у поданій квитанції в реквізитах щодо призначення платежу взагалі відсутні відомості щодо судового рішення, за оскарження якого справляється судовий збір, а також не зазначено номер справи, у якій воно було прийнято, що свідчить про неналежне виконання скаржником вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається касаційна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Сільськогосподарському виробничому кооперативу ім. Т. Г. Шевченка необхідно подати до суду касаційної інстанції:

- касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника, а також навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (з урахуванням змісту цієї ухвали);

- належні докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (12 112,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

При цьому клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка про зупинення дії постанови Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 909/554/24 поки не розглядається, оскільки касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 909/554/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай