Рішення

від 08.04.2025 по справі 314/3273/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/3273/24

Провадження № 2/314/198/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08.04.2025 року м.Вільнянськ

Справа № 314/3273/24;

Провадження № 2/314/198/2025;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ;

-відповідач ОСОБА_2 ;

-третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визначення місця проживання дитини,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 30 листопада 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 30 листопада 2019 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблено відповідний актовий запис № 159.

Від вказаногошлюбу сторонимають неповнолітньогосина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ,яке видано 04 березня 2020 року, Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що зроблено відповідний актовий запис № 49.

З початку 2022 року, стосунки та спільне життя не склалося, через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного домогосподарства, а також щодо виховання дитини. Кожен з сторін почав жити окремо, фактично сім`я припинила своє існування, шлюбних стосунків не підтримують.

19.12.2022 рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, справа № 314/2041/22, провадження № 2/314/728/2022, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, рішення набрало законної сили 19.01.2023.

Після розірвання шлюбу, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з батьком, що підтверджується довідками виданими Виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, № 31 від 8.02.2024 та № 73 від 08.05.2024.

Відповідач, ОСОБА_2 в березні 2023 року, через військові дії під час російського вторгнення в Україну, евакуювалась до Республіка Польща, що підтверджується копією закордонного паспорту відповідача, серії НОМЕР_3 .

Після від`їзду до Польщі, відповідач до України не повернулася, син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , весь час проживає разом з батьком ОСОБА_1 , та знаходиться виключно на його утриманні.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за його розвитком та здоров`ям.

Позивач ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною.

Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ДНЗ № «Калинонька».

Виходячи з того, що увесь час дитина проживала з позивачем, він займається його вихованням та піклуванням, піклується про розвиток та навчання.

За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дитини, в його є свій дитячий куточок, де він грається, є спальний куточок, де він відпочиває, дитина забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку. Таким чином, мешкаючи разом з дитиною, позивач має змогу надати дитині власну кімнату обладнану усім необхідним для його відпочинку та навчання.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовільнити у повному розмірі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, в якій просила позовні вимоги позивача задовільнити в повному обсязі.

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області на судове засідання не з`явилися, надали до суду висновок щодо доцільності проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.08.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

18.08.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів.

19.08.2024 на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву.

26.08.2024 на адресу суду від виконавчого комітету Вільнянської міської ради надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи орган опіки та піклування виконавчий комітет Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

10.10.2024 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області витребувано інформацію з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, щодо перетину державного кордону України гр. ОСОБА_2

28.01.2025 ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області залучено в якості третьої особи, виконавчий комітет Матвіївської сільської ради, як орган опіки і піклування.

Ухвалою суду від 12.12.2024 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши надані докази, суд

встановив

30 листопада 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 , було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 30 листопада 2019 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про що зроблено відповідний актовий запис № 159.

Від вказаногошлюбу сторонимають неповнолітньогосина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ,яке видано 04 березня 2020 року, Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що зроблено відповідний актовий запис № 49.

З початку 2022 року, стосунки та спільне життя не склалося, через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного домогосподарства, а також щодо виховання дитини. Кожен з сторін почав жити окремо, фактично сім`я припинила своє існування, шлюбних стосунків не підтримують.

19.12.2022 рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, справа № 314/2041/22, провадження № 2/314/728/2022, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, рішення набрало законної сили 19.01.2023.

Після розірвання шлюбу, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з батьком, що підтверджується довідками виданими Виконавчим комітетом Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, № 31 від 8.02.2024 та № 73 від 08.05.2024.

Відповідач, ОСОБА_2 в березні 2023 року, через військові дії під час російського вторгнення в Україну, евакуювалась до Республіка Польща, що підтверджується копією закордонного паспорту відповідача, серії НОМЕР_3 .

Після від`їзду до Польщі, відповідач до України не повернулася, син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , весь час проживає разом з батьком ОСОБА_1 , та знаходиться виключно на його утриманні.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за його розвитком та здоров`ям.

Позивач ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною.

Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ДНЗ № «Калинонька».

Виходячи з того, що увесь час дитина проживала з позивачем, він займається його вихованням та піклуванням, піклується про розвиток та навчання.

За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дитини, в його є свій дитячий куточок, де він грається, є спальний куточок, де він відпочиває, дитина забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку. Таким чином, мешкаючи разом з дитиною, позивач має змогу надати дитині власну кімнату обладнану усім необхідним для його відпочинку та навчання.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд вважає обґрунтованими з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 ЦК України, є визначення місця проживання дитини.

Частиною 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 79ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Рішення суду повинно бути мотивованим і обґрунтованим, і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 8 ст.7СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст.12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до положень ст.141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.157Сімейного кодексуУкраїни питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

За положеннями ст.6Сімейного кодексуУкраїни правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою дитиною вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 160, ст. 161СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами ч. 1 ст.161Сімейного кодексуУкраїни якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

При вирішенні спору про місце проживання дитини, суд повинен виходити з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини та приймати до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Так, в ході судового розгляду даної справи встановлено наступне.

30.11.2019 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась спільна дитина син ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини.

19.12.2022 року рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області шлюб було розірвано.

Після розлучення, син постійно проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем створені належні матеріально-побутові умови для проживання та розвитку малолітнього сина, а також для забезпечення його потреб.

Слуханням справи не встановлено обставин, які б згідно положень ч. 2 та ч. 3 ст.161СК України унеможливлювали передачу дитини для проживання з позивачем.

Згідно положень ст. 3 Міжнародної Конвенції про права дітей 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною та набрала чинності 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На підставі встановлених судом обставин, враховуючи принципи, за якими суд при визначенні місця проживання дитини повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини, суд прийшов до переконання, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде якнайкраще проживати разом зі своїм батьком ОСОБА_1 , оскільки при вирішенні наявного спору судом було встановлено такі обставини, які свідчать про створення батьком значно кращих умов, ніж матір`ю. Жодних доказів, які б свідчили про недбале або жорстоке ставлення батька до дитини, негативний вплив на його особистість, нема.

Згідно ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У сукупності наведеного, аналізуючи докази, зібрані у справі, суд, виходячи включно із рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання та виховання дитини, закріплених у нормах національного законодавства, зазначених вище, та в інтересах самої дитини, приходить до висновку, що оскільки малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розлучення сторін по справі проживає разом з батьком, мати дитини має можливість приймати участь у вихованні сина в рівній мірі з батьком дитини, при цьому батько відповідно має всі умови для проживання та виховання дитини, достатній фінансовий стан для утримання дитини, забезпечення лікування, тому дитину слід залишити проживати з батьком, що буде повністю відповідати правам та інтересам дитини, яка має повне право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.

Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються із судового збору в 1211,20 грн., вони понесені та сплачені позивачем і в силу ст.141ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4, ст.ст. 12, 13, 16, 77, 81, 82, 141, 211, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 6, 7, 8, 16, 141, 150, 155, 157,160-161, ст.ст. 180 - 181 СК України, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -

вирішив:

1.Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визначення місця проживання дитини- задовольнити.

2.Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08.04.2025.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: орган опіки та виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 25486771, адреса: вул. Бочарова, 4, м. Вільнянськ, Запорізька область.

Третя особа: орган опіки та виконавчого комітету Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 0435324, адреса: вул. Центральна, 77А, с. Матвіївка, Запорізький район, Запорізька область.

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

08.04.2025