Рішення від 29.04.2025 по справі 469/1532/24

29.04.2025 Справа № 469/1532/24

4-с/469/4/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

скаржник ОСОБА_1 - не з`явилась,

представникскаржника ОСОБА_2 - не з`явилась,

представник Березанського відділу ДВС у

Миколаївському районі Миколаївської області

Південного міжрегіонального

управління Міністрества юстиції (м.Одеса) - не з`явився,

представник заінтересованої особи ГУ ДПС у

Миколаївській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Березанського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-

в с т а н о в и в:

07 листопада 2024 року заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (надалі - Березанський відділ ДВС).

В обґрунтування скарги зазначала, що їй на праві спільної часткової власності належить успадковане майно: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 921, виданого 21.06.2024 року державним нотаріусом Южненської державної нотаріальної контори Одеської області Бураковою О.І.

В серпні 2024 року вона звернулася до Центру надання адміністративних послуг Коблівської сільської ради Миколаївської області щодо реєстрації права власності своєї частки квартири та дізналася, що все її нерухоме майно знаходиться під обтяженням, зареєстрованим 16.04.2014 року за № 56305733, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.04.2014 року, яка була винесена державним виконавцем Яриш Надією Василівною.

Вказана заборона була накладена в межах виконавчого провадження № 42857030 в складі зведеного виконавчого провадження № 37569419 з примусового виконання вимоги про сплату боргу від 15.11.2013 № ф-4000, виданої Березанським відділенням Очаківської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області боргу в сумі 2 412,70 грн.

28 січня 2015 року виконавче провадження № 37569419 було завершене на підставі п.2 ч.І ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження», в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення, заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Проте, державний виконавець у постанові про завершення виконавчого провадження не зазначив про зняття арешту, накладеного на майно скаржниці, чим порушив ч.2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час закінчення виконавчого документа).

20 серпня 2024 року скаржниця звернулася із заявою до Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області про зняття арешту із нерухомого майна. Однак, її було повідомлено, що зняти арешт з майна боржника не виявляється можливим, оскільки виконавче провадження знищене, у зв`язку із закінченням терміну його зберігання.

На сьогодні вона має намір розпорядитися належним їй майном, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити; накладений на все нерухоме майно, порушує її право власності, внаслідок чого, вона не має змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд; підстав для продовження обтяження на майно не має, у зв`язку з відсутністю заборгованості, що підтверджується інформацією Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 02.10.2024 року № 21582/6/14-29-13-06-04.

Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просила суд зобов`язати Березанський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області зняти арешт, накладений в межах виконавчого провадження №37569419 за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.04.2014, виданою старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції Яриш Надією Василівною, реєстраційний номер обтяження 56305733, на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року скаргу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду скарги по суті з викликом сторін.

У судове засідання скаржник та її представник не з`явилися, представник скаржника надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю та відсутності скаржника, скаргу підтримали (а.с.38).

Представники Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та заінтересованої особи Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області у судове засідання не з`явились та не повідомили причину неявки, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою старшого державного виконавця Березанського відділу ДВС Яриш Н.В. від 16 квітня 2014 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження під час примусового виконання виконавчого провадження № 42857030 в складі зведеного виконавчого провадження № 37569419 з примусового виконання вимоги про сплату боргу від 15.11.2013 № ф-4000, виданої Березанським відділенням Очаківської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області боргу в сумі 2 412,70 грн. (а.с.14-16).

Постановою старшого державного виконавця Березанського відділу ДВС Яриш Н.В. виконавче провадження № 42857030 в складі зведеного виконавчого провадження № 37569419 завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; строк повторного пред`явлення - 28 січня 2016 року (а.с.16).

Вказані обставини підтверджуються інформацією Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області від 26.08.2024 року та витягом з Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП спецрозділ) від 22.08.2024 року (а.с.14-16).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 жовтня 2024 року на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови старшого державного виконавця Березанського відділу ДВС Яриш Н.В. від 16 квітня 2014 року, реєстраційний номер обтяження 56305733 від 16.04.2014 року (а.с.12-13).

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини першоїстатті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 рокувизначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цьогоЗаконузаходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Завимогамистатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною другоюстатті 50 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження»підлягає примусовому виконанню.

Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження»регулює випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Частиною четвертою цієї статті передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, і повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, не є такою підставою.

Частиною п`ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законом України «Про виконавче провадження»не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

У статті 447ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що виконавчий документ - вимогу про сплату боргу від 15.11.2013 № ф-4000, видану Березанським відділенням Очаківської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області боргу в сумі 2412,70 грн. на підставі постанови старшого державного виконавця Березанського відділу ДВС Яриш Н.В. від 28 січня 2015 року повернуто стягувачу Березанському відділенню Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області на підставі п.2 ч.1ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, на момент повернення виконавчого листа стягувачу, у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 22 цього Закону.

А відтак дії державного виконавця є правильними.

Станом на 07 листопада 2024 року - день звернення ОСОБА_1 зі скаргою до суду, виконавчий лист відносно скаржниці на виконанні не перебував.

Як вбачається з відповіді Березанського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 серпня 2024 року, виконавче провадження № 42857030 в складі зведеного виконавчого провадження № 37569419 знищено у зв`язку із закінченням трирічного строку зберігання (а.с.14).

Відповідно до довідки ГУ ДПС у Миколаївській області від 02.10.2024 року, ОСОБА_1 не має податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб (а.с.17).

Згідно результатів пошуку за даними АСВП виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні.

В матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з 28 січня 2015 року (повернення виконавчого листа стягувачу) до дня розгляду цієї справи у суді органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання вимоги Березанського відділення Очаківської ОДПІ про сплату боргу від 15.11.2013 № ф-4000, виданої відносно ОСОБА_1 .

Отже, стягувач не ініціював продовження виконавчих дій, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, тому збереження більше 10 років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання виконавчого документа, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання виконавчого документа, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржниці ОСОБА_1 .

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 липня 2023 року у справі №761/687/14 (провадження №61-5887св23).

Виконавцем не доведено суду підстав збереження арешту, накладеного на майно скаржниці у 2014 році (наявність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також будь-які відомості стосовно рішення про стягнення виконавчого збору).

Отже, наведене свідчить про відсутність з боку стягувача ГУ ДПС у Миколаївській області претензій до боржниці ОСОБА_1 з виконання виконавчого документа від 15.11.2013 № ф-4000 та є підставою для скасування наявного арешту щодо майна останньої.

Разом з тим, вимога про зобов`язання зняти арешт саме державного виконавця є безпідставною.

Враховуючи наведене, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зняття арешту, накладеного постановою старшого державного виконавця Березанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Яриш Н.В. від 16.04.2014 року в межах зведеного виконавчого провадження № 37569419 на майно ОСОБА_1 .

За таких обставин, скарга підлягає частковому задоволенню

Щодо клопотання скаржниці поновити строк звернення до суду зі скаргою суд зазначає таке.

Положеннямистатті 449 ЦПК Українипередбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження бездіяльності державного виконавця Березанського відділу ДВС щодо не скасування арешту з майна ОСОБА_1 після завершення виконавчого провадження №3756941, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.04.2014 року, а не рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, а тому скарга не є такою, що подана поза межами процесуального строку, передбаченогостаттею 449 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.258-261,447-452 ЦПК України,суд -

п о с т а н о в и в:

Скаргу задовольнити частково.

Зняти арешт, накладений постановою старшого державного виконавця Березанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Яриш Надією Василівною від 16 квітня 2014 року, реєстраційний номер обтяження 56305733, в межах зведеного виконавчого провадження №37569419 на все нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В задоволенні інших вимог скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала судунабирає законноїсили післязакінчення строкудля поданняапеляційної скарги,якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги ухвала,якщо їїне скасовано,набирає законноїсили післярозгляду справиапеляційним судом.

Суддя: