Рішення від 12.05.2025 по справі 640/18719/22

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року Справа№640/18719/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «ВОЛЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2022 року №344452, -

В С Т А Н О В И В:

28 жовтня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява селянського (фермерського) господарства «ВОЛЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 11.10.2022 року №344452 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно ТТН №2 від 24.08.2022 року позивач здійснював перевезення пшениці з м. Переяслава, Київської області до порту Південний м. Одеси, тара 15 020кг, нетто 24 560 кг, брутто 39 580кг. По факту в місці розвантаження 28.08.2022 р - тара 14 800 кг, нетто 24 720 кг, брутто 39 520 кг.

25.08.2022 службовими особами відповідача складено акт №339481 проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (Акт), яким зафіксовано порушення транспортним засобом, який належить позивачу, пункту 22.5. Правил дорожнього руху "перевезення вантажів з перевищенням вагових норм на одиночну вісь" при дозволених 11,5 т, фактично 14,69 т. 11.10.2022 відповідачем розглянуто справу про порушення законодавства на автомобільному транспорті на підставі чого винесено спірну постанову.

Позивач вважає вищевказане рішення протиправним, оскільки товариством здійснювалось перевезення сипучого вантажу - пшениця і його маса не є сталою у різних точках автомобіля.

Також, на думку позивача результати зважування не можна вважати достовірними з огляду на відсутність Методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів, що перевозять сипучий вантаж у русі. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

03 листопада 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу.

28 листопада 2022 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 14,69 т при нормативно допустимій - 11,5 т.

Представник відповідача звертає увагу, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Перевізника було належним чином повідомлено про розгляд справи, а саме направлено рекомендований лист (0308305502426), листа від 20.09.2022 № 30551/30/24-22, про те, що розгляд відбудеться 11.10.2022. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист було отримано 29.09.2022.

Отже, на думку представника відповідача, у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови, з моменту скоєння правопорушення.

З урахуванням наведеного представник Державної служби України з безпеки на транспорті вважає позовні вимоги необґрунтованими.

25 лютого 2025 року справу №640/18719/22 прийнято до провадження Донецького окружного адміністративного суду.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

25 серпня 2022 року посадовими особами відповідача проведено заходи габаритно-вагового контролю.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Mercedes, номерний знак НОМЕР_1 , що перебуває на балансі позивача, було встановлено, що навантаження на одиночну вісь склало 14,69 т при нормативно допустимій - 11,5 т, про що свідчить довідка №0063141.

25 серпня 2022 року інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області складено акт № 339481.

У зв`язку з наведеним, відповідачем було прийнято постанову №344452 від 11.10.2022 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 34000,00 грн.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III), державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положеннями статті 6 Закону №2344-III також встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 року №103, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 КУпАП від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

І) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (ч. 2 ст. 122-2, ч. 2, 3 ст. 132-1, ст. 132-2, ч. 1, 2, 4, 5 і 7 ст. 133-1, ст. 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (ч. 3 ст. 119, ч. 5 ст. 133, ч. 2, ст. 134, абзаци 4, 6 та 7 ст. 135).

Згідно ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3-4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила), передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою, Національною поліцією - 4,35 м), навантаження на одинарну вісь 11,5 т, На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 т, від 1 до 1,3 метра 16 т, від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 т, від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 т, від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни - 23 т, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 т.

На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 т, понад 1,3 до 1,4 метра - 24 т.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Згідно з пунктами 1, 3, та 4, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як убачається із матеріалів справи, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача марки Mercedes, р.н. НОМЕР_1 виявлено, що повна маса вказаного транспортного засобу становила 37,9 т, а фактичні осьові навантаження становили: 7,36 т; 14,69 т; 7,83 т; 8,02 т, що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.08.2022 року №0063141, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.08.2022 року №0072137.

Суд звертає увагу, що в пункті 9 акту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зазначені відстані між осями.

Отже доводи позивача про відсутність замірів відстаней між осями спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, встановлено, що повна маса вказаного транспортного засобу перевищувала 2% вагових обмежень, та його нормативно допустимий ваговий параметр на одиничну вісь становив 14,69 при допустимій 11,5 т.

Доводи позивача про те, що ним перевозився подільний та сипучий вантаж (пшениця) є необґрунтованими, оскільки отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше 2 відсотків є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень статті 48 Закону. При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів (сипучих: зерно або наливних: бензин, бетон, тощо).

Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.

Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.

Таким чином, доводи позивача щодо неможливості достовірно встановити що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей, є необґрунтованими.

Окрім того, доводи позивача про те, що вантаж, який перевозився (пшениця), є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.

Щодо доводів позивача про відсутність відповідної методики проведення габаритно-вагового контролю суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин не була затверджена і відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671.

З огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17.

Наразі, відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

За правилами до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Таким чином, всупереч доводів позивача, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу.

Щодо відсутності доказів використання вимірювального і зважувального обладнання, яке пройшло метрологічну атестацію, суд зазначає наступне.

Так, матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 "Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів". Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Засіб зважувальної техніки (Ваги автомобільні електронні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу AR-WIM зав №0011094), що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, є сертифікованим, має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та є технічно справним.

Відповідно до п. 8 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Так, суд зазначає, що відповідач надав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.05.2021 чинне до 26.05.2022, згідно якого, Ваги автомобільні електронні AR-WIM заводський номер 0011094, відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування.»

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану" позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року . який діє по теперішній час.

Отже, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 26.05.2021 на момент перевірки вважалось чинним.

При цьому, суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки, а тому доводи позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставними, а його сумніви щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правові позиції, викладені Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 540/383/21, з огляду на наступне.

У постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 540/383/21 Верховним Судом висловлена правова позиція, що за відсутності замірів відстаней між осями не можливо встановити, що осі транспортного засобу є саме одиночними та як наслідок встановити факт перевантаження на вісь. Разом з цим, в матеріалах цієї справи наявні заміри відстаней між осями.

Суд враховує, що з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного суду в кожній конкретній справі.

Приймаючи до уваги надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд вважає, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами обставини, що викладені у акті перевірки №339481 від 25.08.2022 року.

Таким чином, позов селянського (фермерського) господарства «ВОЛЯ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2022 року №344452, не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючисьнормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову селянського (фермерського) господарства «ВОЛЯ» (місцезнаходження: вул. Озерна, буд. 1, урочище Чаплин, сільрада Стовп`язька, Київська область, 08436, код ЄДРПОУ 20597514) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.10.2022 року №344452 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв