Рішення від 28.03.2025 по справі 320/9543/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2025 року справа №320/9543/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку та розмірах, визначених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, рішенням Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради згідно повідомлення №1601 від 19 червня 2023 року позивачу протиправно відмовлено в задоволенні заяви про призначення та виплати грошової допомоги при народженні дитини, оскільки пропуск строку у 12 календарних місяців після народження дитини був незначний та пов`язаний з незалежних від позивача причин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості, оскільки за правилами статті 11 Закону №2811-ХІІ допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 20.08.2009 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області за № 367/5822/20 від 10.09.2020 встановлено факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Донецьк, Донецької області, Україна, матір`ю якої є позивач, а батьком ОСОБА_3 .

17.09.2020 Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво серії НОМЕР_2 про народження ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за № 3251-7001744724, №3251-7001744856 від 22.03.2023 року.

Фактичне місце проживання Позивача: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, на заяву позивача від 09.06.2023 про призначення допомоги при народженні дитини, листом за № 1601 від 19.06.2023 відмовив в призначенні допомоги при народжені дитини.

Відмова в призначенні допомоги обґрунтована тим, що звернення за допомогою було подано пізніше 12 календарних місяців після народження дитини.

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини 1 статті 13 з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими законами України.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частина 1 та 4 ст. 1 Закону № 2811-XII встановлюють, що громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

За приписами ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751).

За приписами п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Керуючись п. 44 № 1751 у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.

Як не заперечується сторонами у справі, позивачка дійсно з дня народження дитини ОСОБА_2 та звернення до відповідача із заявою (23.11.2023) пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

При цьому, в обґрунтування поважності пропуску строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, позивач зазначає, що перебувала на тимчасово окупованій території м. Донецьк без забезпеченої можливості безпечно виїхати з цієї території разом з чотирма неповнолітніми дітьми та немовлям. Перетнула державний кордон України, лінію розмежування з тимчасово окупованою територію України лише 19.03.2023 року що підтверджується інформацією наданою головним центром спеціальної інформації державної прикордонної служби України. Позивач звернулася 09.06.2023 до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, одразу після отримання довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.03.2023 року як самої позивачки, так і її дітей, після переміщення з тимчасово окупованої території - м. Донецьк.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною відмову, викладену у повідомленні №1601, у наданні державної допомоги при народженні дитини, яка створює правові наслідки, і зобов`язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи спір, судом враховані правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі №591/610/16, від 06 вересня 2018 року в справі № 242/5735/16-а, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку та розмірах, визначених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.