Рішення

від 09.05.2025 по справі 500/946/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/946/25

09 травня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грицюка Р.П.

за участю:

секретаря судового засідання Годуна В.В.,

представника позивача Притули О.Б.,

представника відповідача Друзюка Р.М.,

представника тертьої особи СКП "Ритуальна служба" Редькви Н.М.,

представника третьої особи Щирби Н.А. - Гнатюк Д.С.,

третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засідані у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПОЗИЦІЇ СТОРІН ТА ПРИЙНЯТІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ РІШЕННЯ.

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через адвоката - Притулу Оксану Богданівну, звернулися ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 із позовною заявою до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради (далі - СКП Ритуальна служба) про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2023 №975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» від 11.12.2024 № 1884.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, маючи намір встановити індивідуальні пам`ятники на могилах своїх загиблих рідних, позивачі відмовилися від встановлення пам`ятників за кошти місцевого бюджету. Однак відповідач, відмовив останнім у таких діях, зазначивши, що самовільне встановлення намогильної споруди на об`єкті будівництва «Пантеон Героїв Тернополя», де поховані родичі позивачів, заборонено, що передбачено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.08.2023 "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя".

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 500/2145/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя".

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 у частині погодження за запровадження пункту 17 Положення про Пантеон Героїв Тернополя, яким заборонялося самостійне встановлення будь-яких інших намогильних споруд на території Пантеону Героїв Тернополя.

Рішення виконавчого комітету виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2023 №975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» від 11.12.2024 №1884 пункт 10 доповнено положенням, що роботи з облаштування та встановлення намогильних споруд проводяться підрядною організацією, визначеною СКП «Ритуальна служба» у відповідності до проектної документації, пункт 13 доповнено посиланням на заборону встановлення намогильних споруд, відмінних від визначених у пунктах 15, 16 даного Положення, пункт 16 доповнено вказівкою на виготовлення елементів намогильної споруди з природного каменю (пісковика).

Позивачі зазначають, що всупереч висновкам Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 03.12.2024, відповідач прийняв протиправне зазначене рішення, яким порушив їх право користування місцем поховання померлих. Зазначають, що законодавство України не містить заборони встановлювати індивідуальні намогильні споруди за власні кошти на місцях почесних поховань. Зміст спірного рішення відповідача суперечить положенням правових актів вищої юридичної сили та прийняте з метою ухилення від виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024, адже в іншій формі передбачає вже скасовану судом заборону на самостійне встановлення намогильних споруд.

Позивачі наполягають, що отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, як і встановлення намогильних споруд виключно визначеною СКП «Ритуальна служба» підрядною організацією із одночасною забороною встановлення відмінних від затверджених Положенням намогильних споруд, не передбачено ні Законом №1102, ані Порядком утримання кладовищ №193. Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні. Встановлення намогильних споруд та меморіальних табличок єдиного встановленого зразка передбачено ст. 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 №935 виключно на території Національного військового меморіального кладовища, яким не може вважатися місце почесних поховань Пантеон Героїв Тернополя.

Ухвалою від 24.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач та третя особа - спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради подали відзив і пояснення на позовну заяву, у яких заперечують проти задоволення позову та просять суд відмовити у його задоволенні.

Так, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечуються, наступними доводами. Так, рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №1027 «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі. Тому, за твердженням відповідача, саме з 2016 року в місті Тернополі започатковано створення меморіального комплексу для гідного вшанування полеглих Героїв. З метою організації поховання і ритуального обслуговування загиблих військових у війні російської федерації проти України 08.03.2022 СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради видано наказ №24 «Про впорядкування поховань військових».

Саме на земельній ділянці, яка в 2016 році вищевказаним рішенням виконавчого комітету міської ради погоджена СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради під меморіальний комплекс, поховані сини позивачів ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ОСОБА_12 , ОСОБА_9 ОСОБА_13 .

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 №975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Положення регламентує порядок діяльності Пантеону Героїв Тернополя та здійснення почесних поховань на його території загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу. Метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу та віддання їм належних військових почестей. Поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба». Також вказане Положення встановлює уніфікованість до могил та намогильних споруд, які розташовуються на території Пантеону Героїв Тернополя, зокрема передбачено розміри могили та затверджено зразок і розміри намогильної споруди.

Перш ніж підготувати Положення про Пантеон Героїв Тернополя відбувалися постійні зустрічі між посадовими особами Тернопільської міської ради, представниками СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради та родинами загиблих військовослужбовців, щодо облаштування Пантеону, зокрема його зовнішнього вигляду та окремих елементів. На вказаних зустрічах вирішено, що Пантеон розташовуватиметься на ділянці АТО, яка визначена рішенням виконавчого комітету під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі.

11.12.2024 виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №1884 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2023 №975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя», відповідно до якого виконавчий комітет вирішив внести зміни до Положення про Пантеон Героїв Тернополя, а саме:

1.1 Пункт 10 Положення доповнено абзацом наступного змісту: «Роботи з облаштування могил та встановлення намогильних споруд проводяться підрядною організацією визначеною СКП «Ритуальна служба» у відповідності до проектної документації.»,

1.2 Пункт 13 Положення після слова «поховання» доповнено словами «, встановлення намогильних споруд відмінних від визначених у пунктах 15, 16 даного Положення» далі по тексту,

1.3 Пункт 16 Положення після слів «з природного каменю» доповнено словом «(пісковика)».

Відтак, відповідач зазначає, що враховуючи норми статей 10, 11, 40, 51, 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», котрі визначають коло повноважень виконавчих органів міських рад, у тому числі їх виконавчих комітетів, а також норми статті 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу», якою регламентовано, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється, в тому числі, виконавчими органами органів місцевого самоврядування, беручи до уваги те, що саме виконавчим комітетом у відповідності до норм частини третьої статті 23 даного Закону прийнято рішення від 30.11.2016, яким погоджено СКП «Ритуальна служба» використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у ІІ Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі, на якій в подальшому, згідно наказу СКП «Ритуальна служба» від 08.03.2022 визначено здійснювати поховання загиблих військових у війні російської федерації проти України. Виконавчим комітетом прийнято рішення №975 від 16.08.2023, яким він погодив Положення про Пантеон Героїв Тернополя, у подальшому 11.12.2024 прийнято оспорюване рішення про внесення змін. З огляду на наведене, відповідач вважає, що оспорюване рішення прийнято у спосіб, на підставі та у порядку встановленими Конституцією та Законами України.

У письмових поясненнях третьої особи СКП "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради, окрім наведених відповідачем доводів, йдеться про те, що отримано та затверджено робочий проект облаштування кладовища "Пантеон Героїв Тернополя з будівництвом каплиці за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька", що слугувало підставою для виконання будівельно-монтажних робіт на Пантеоні Героїв Тернополя у відповідності до діючої проектно-кошторисної документації. Замовник СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради разом з підрядною організацією ПП «Бусол» проводять будівництво Пантеону Героїв Тернополя згідно чинного законодавства та вимог, які зазначені у вищевказаному робочому проекті. Робочий проект визначає порядок розташування могил, тротуарів, проїжджих частин згідно креслень. Робочий проект пройшов експертизу, отримав позитивний висновок (експертний звіт), а тому з огляду на вищевикладене, влаштування пам`ятника індивідуального дизайну та будь-яке втручання у запроектовані конструкції є неможливим, оскільки це буде відхиленням від робочого проекту та проектно-кошторисної документації. Будівництво Пантеону Героїв Тернополя проводиться відповідно до вищевказаної проектно-кошторисної документації та рішення виконавчого комітету міської ради від 16 серпня 2023 року №975, яким погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя.

Ухвалами від 24.03.2025 до участі у справі на підставі поданих до суду заяв залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

На адресу суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи ОСОБА_1 Гнатюк Д.С., з яких слідує, що позивачі уже зверталися до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання нечинним та скасування Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі №500/2145/24 суд визнав протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 у частині погодження та запровадження пункту 17 Положення, яким регламентовано, що самостійне встановлення будь-яких інших намогильних споруд на території Пантеону Героїв Тернополя заборонено. Поряд із цим, суд залишив в силі пункти 15 і 16 Положення, які передбачають виготовлення намогильних споруд уніфікованого зразка, а саме намогильна споруда, складається з пам`ятника, постаменту та намогильної плити. Пам`ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю. Положенням про Пантеон Героїв Тернополя та проектною документацією не передбачено встановлення інших намогильних споруд окрім мальтійського хреста. Скасування судом пункту 17 Положення жодним чином не впливає на процес облаштування Пантеону Героїв Тернополя та виготовлення намогильних споруд, які передбачені робочим проектом «Облаштування кладовища «Пантеон Героїв Тернополя» з будівництвом каплиці за адресою: місто Тернопіль вул. Микулинецька».

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач, позивачі та представник скаржника та треті особи повідомлені в установлену порядку, у тому числі шляхом розміщення відповідної публікації відповідачем.

Ухвалою суду від 29.04.2025 закрито провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_10 з огляду на смерть позивача і неможливість правонаступництва у спірних правовідносинах.

У судовому засіданні 29.04.2025, 09.05.2025 представник позивачів підтримала позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову з мотивів наведених у відзиві, представник СКП «Ритуальна служба », а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 і її представник Гнатюк Д.С., Гаврилюк О.В., Балдюк Ж.З., Ратниченко В.В., Саломон Н.Я., Левків Л.І., Стефанишин О.Н. також заперечили проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд встановив наступні обставини.

ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Сини позивачів ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , ОСОБА_9 ОСОБА_13 проходили військову службу у Збройних Силах України і при виконанні бойових завдань загинули відповідно 01.10.2022, 28.11.2022.

Поховані загиблі на Микулинецькому кладовищі в АДРЕСА_1 .

На підставі наданих лікарських свідоцтв про смерть родинам загиблих СКП «Ритуальна служба» видало свідоцтва про поховання ОСОБА_11 №419 від 07.10.2022 і ОСОБА_13 №753 від 20.12.2022.

Зі змісту зазначених свідоцтв слідує, що поховання загиблих здійснено на ділянці №АТО, в одинарних могилах, на Микулинецькому кладовищі розміщеному в м. Тернополі. При цьому, інформація щодо номера ділянки (сектору), ряду, місця поховання не зазначена.

Також свідоцтвами на поховання стверджено, що відповідно до ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» користувач має право, на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про проведення підховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, розпорядження щодо догляду за могилою; здійснення інших дій, пов`язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.11.2016 №1027 «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено спеціалізованому комунальному підприємству "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою АДРЕСА_1 .

СКП «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради 08.03.2022 видано наказ №24 «Про впорядкування поховань військових», пунктом 1 якого визначено здійснювати поховання загиблих військових у війні російської федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у II Світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою АДРЕСА_1 .

Саме на земельній ділянці, яка у 2016 році вищевказаним рішенням виконавчого комітету міської ради відведена для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, поховані ОСОБА_11 і ОСОБА_13 .

На дату здійснення вказаних поховань жодних заборон щодо встановлення індивідуальної намогильної плити особами, які здійснили такі поховання, не існувало.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 №975 погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя. Вважаючи, що рішенням виконавчого комітету міської ради від 16.08.2023 №975, яким погоджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя, таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та таким, що порушує їх право на індивідуальне захоронення своїх синів, позивачі звернулись з позовом до адміністративного суду. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 500/2145/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 "Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов задоволено частково, визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 975 від 16.08.2023 у частині погодження за запровадження пункту 17 Положення, яким заборонялося самостійне встановлення будь-яких інших намогильних споруд на території Пантеону Героїв Тернополя.

Рішення виконавчого комітету виконавчого комітету Тернопільської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2023 №975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» від 11.12.2024 №1884, зокрема, пункт 10 доповнено положенням, що роботи з облаштування та встановлення намогильних споруд проводяться підрядною організацією, визначеною СКП «Ритуальна служба» у відповідності до проектної документації, пункт 13 доповнено посиланням на заборону встановлення намогильних споруд, відмінних від визначених у пунктах 15, 16 даного Положення, пункт 16 доповнено вказівкою на виготовлення елементів намогильної споруди з природного каменя (пісковика).

Вважаючи зазначене рішення таким, що суперечить закону і прийнятим з метою ухилення від виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024, позивачі звернулися за захистом своїх прав до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у позовній заяві і відзиві, суд приходить до таких висновків.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положенням частини другої статті 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими для виконання на відповідній території.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування визначені Конституцією України цим Законом та іншими Законами України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Частиною першою статті 51 вказаного Закону регламентовано, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Нормативно-правовий акт місцевого самоврядування це офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює або припиняє загальнообов`язкові правила поведінки для певної (невизначеної) кількості осіб, прийнятий суб`єктом місцевого самоврядування з нормотворчими повноваженнями та діє в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Суб`єктами нормотворчості серед іншого є також виконавчі органи місцевого самоврядування.

Приписи нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування підлягають обов`язковому виконанню на відповідній території всіма фізичними та юридичними особами, кому вони адресовані.

Нормативно-правові акти місцевого самоврядування приймаються відповідним суб`єктом в межах встановленої нормотворчої компетенції, яка передбачає право на встановлення, зміну та скасування правових норм. Перелік нормотворчих повноважень встановлюється законодавством, а також відповідними нормативно-правовими актами місцевого самоврядування, в першу чергу статутом територіальної громади.

Нормативно-правові акти місцевого самоврядування є універсальним інструментом регулювання різноманітних відносин, що має міжгалузевий та комплексний характер. Це виявляється в тому, що нормативно-правові акти місцевого самоврядування є джерелами багатьох галузей права (конституційного, муніципального, фінансового, господарського, земельного, адміністративного, в тому числі і щодо похоронної діяльності, тощо).

З позовом про оскарження рішення, яке має ознаки нормативно-правового акта, можуть звернутися як особи, щодо яких застосовано це рішення, так і особи, які є суб`єктами правовідносин, у яких воно буде застосоване.

Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 320/2015/22.

Оскаржуване позивачами рішення стосується порядку почесного поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України, а як наслідок, вказане рішення стосується невизначеного кола осіб, прийняте суб`єктом нормотворчості та має ознаки нормативно-правового акта виконавчого органу місцевого самоврядування.

Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулювання відносин, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлення гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання, визначені Законом України «Про поховання та похоронну справу» (далі - Закон № 1102-IV), відповідно до частини 1 якого поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно до ст.2 Закону №1102, місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Відповідно до ст.29 Закону №1102 власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).

Частиною 4 ст. 4 Закону № 1102-IV передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.

Організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово- комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства (ст. 8 Закону №1102).

Відповідно до ст. 11 Закону №1102 поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого, якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого видається свідоцтво про смерть.

Місце поховання та повноваження органів щодо його впорядкування регламентується ст. 23 Закону №1102. Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка (ч.1 ст.23 Закону).

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог (ч.2 ст.23 згаданого Закону).

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою (ч.3 ст.23 Закону №1102).

Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави (ч.4 ст.24 Закону №1102).

Системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дозволяє суду прийти до висновку, що саме до компетенції виконавчого комітету ради належить питання відведення секторів для почесних поховань, поховань померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань) у місцях поховання.

Відповідно до ст. 9 Закону №1102-IV ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Статтею 10 Закону №1102-IV установлено, що надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону №1102 особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

У відповідності до ст.23 Закону №1102 для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається. Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Типовим положенням про ритуальну службу в Україні, затвердженим наказом Держитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, передбачено, що ритуальна служба здійснює організацію поховання померлих і надання ритуальних послуг відповідно до статей 9, 10, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", організовує виконання роботи з благоустрою місць поховань відповідно до кошторису; забезпечує функціонування місць поховань відповідно до порядку, визначеного відповідним виконавчим органом сільської, селищної та міської ради згідно зі статтею 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», на підставі договору-замовлення забезпечує безперешкодний доступ на територію кладовища суб`єкта господарської діяльності (виконавця послуг), з яким укладено договір про надання ритуальних послуг.

Ритуальна служба забезпечує у доступному для огляду місці, у якому проводиться оформлення замовлень на організацію та проведення поховання померлого, надання замовнику наочної інформації стосовно виконавців послуг, з якими укладені договори про надання послуг, їх адреси та режиму роботи.

Ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб`єктами господарювання в такому порядку: суб`єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім`я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) такі документи: копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб`єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб`єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована. Договір про надання послуг укладається на термін три роки, але за згодою сторін цей термін може бути іншим.

Згідно ст. 12 Закону № 1102-IV особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до міського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання.

Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із міським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, серед інших послуг передбачено монтаж намогильної споруди.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що надання ритуальних послуг, як то облаштування могил, монтаж намогильних споруд тощо, належить до повноважень ритуальних служб або суб`єктів господарювання інших форм власності за договором і замовники ритуальних послуг мають право обирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності.

Пунктом 1.1 оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1884 від 11.12.2024 пункт 10 Положення про Пантеон Героїв Тернополя доповнено посиланням на проведення робіт з облаштування могил та встановлення намогильних споруд підрядною організацією, визначеною СКП «Ритуальна служба» у відповідності до проектної документації, що не суперечить викладеному вище законодавству, оскільки не передбачає заборони користувачу місця поховання у виборі підрядної організації при замовленні виконання відповідних ритуальних послуг і кореспондується з положеннями статей 9, 10, 12 Закону №1102- IV.

Отже, суд не вбачає протиправним пункт 1.1 оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1884 від 11.12.2024, яким доповнено пункт 10 Положення про Пантеон Героїв Тернополя посиланням на облаштування могил і монтажу намогильних споруд визначеною ритуальною службою підрядною організацією у відповідності до проектної документації.

Щодо доводів позовної заяви, які стосуються поширеної оскаржуваним рішенням №1884 від 11.12.2024 заборони на встановлення індивідуальних намогильних споруд, відмінних від визначених пунктами 15, 16 Положення, особами, які здійснили таке поховання до запровадження обумовлених обмежень, то суд зазначає таке.

Метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу та віддання їм належних військових почестей. Поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП.

Також вказане Положення про Пантеону Героїв Тернополя встановлює уніфікованість до могил та намогильних споруд, які розташовуються на території Пантеону Героїв Тернополя, зокрема передбачено розміри могили та затверджено зразок і розміри намогильної споруди.

Разом з тим, позивачі зазначають, що ані вимогами закону, ані свідоцтвами про поховання ОСОБА_11 №419 від 07.10.2022, ОСОБА_13 № 753 від 20.12.2022 не передбачено обов`язку отримання дозволу для встановлення індивідуальної намогильної споруди при похованні.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, на території вказаного вище кладовища, зокрема, на відведеній для захоронення загиблих в Антитерористичній операції ділянці поховано загиблих військовослужбовців ОСОБА_11 і ОСОБА_13 в одинарних могилах. На час поховання на вказаних ділянках з 2022 року до 16.08.2023 не існувало жодних заборон на встановлення особами, які здійснили поховання, індивідуальної намогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання. Більше того, виданими свідоцтвами про поховання зазначених військовослужбовців підтверджується право осіб, які здійснили таке поховання на встановлення індивідуальної надмогильної споруди.

За змістом повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті по «Облаштуванню кладовища «Пантеон Героїв Тернополя», яке міститься у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 12.09.2024 розпочато виконання будівельних робіт на вказаному об`єкті за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 29, яке передбачає заборону на улаштування надмогильних плит, відмінних від затвержених.

У ході розгляду справи судом установлено, що дію Положення про Пантеон Героїв Тернополя з оскаржуваними змінами під час виконання робіт по будівництву кладовища поширено на існуючі поховання загиблих військовослужбовців ОСОБА_11 і ОСОБА_13 в одинарних могилах на земельній ділянці, відведеній для захоронення загиблих в Антитерористичній операції, яких поховано у 2022-2023 роках до затвердження 16.08.2023 виконавчим комітетом відповідного Положення про Пантеон Героїв Тернополя, тобто на час поховання не існувало жодних застережень та обмежень прав осіб, які здійснили поховання та встановили індивідуальні намогильні плити.

Згідно зі ст.2 Закону №1102 місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; намогильні споруди - пам`ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам`ять про померлих; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Відповідно до ст.29 Закону №1102 власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).

Статтею 4 Закону №1102 визначено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах, зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції:

1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону;

2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону.

3) створюють ритуальні служби;

4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом;

5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності;

6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 11 Закону №1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого, якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого видається свідоцтво про смерть.

Згідно з ст.25 Закону №1102 за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.

Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.

На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

Отже, статтею 25 Закону №1102 визначено, що для встановлення надмогильної споруди необхідна згода користувача місця поховання (особи, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання).

При цьому у даному випадку, статтею 25 Закону №1102 також визначено, обов`язок спеціалізованого комунального підприємства видати свідоцтво про поховання, яке дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили та реєстрацію намогильної споруди у книзі обліку намогильних споруд.

З метою реалізації положень Закону України "Про поховання та похоронну справу", наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року, №193 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за №1110/9709 "Про затвердження нормативно - правових актів щодо реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" затверджено:

- Типове положення про ритуальну службу в Україні;

- Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг;

- Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення;

- Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі - Порядок утримання кладовищ №193).

Так, у відповідності до п.1.1 Порядку утримання кладовищ №193, для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації у постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території.

Згідно п.2.8 та п.2.9 Порядку утримання кладовищ №193 під кожну могилу надається ділянка таких розмірів: одинарне поховання площею земельної ділянки 3,3 кв. м, довжина 2,2 м, ширина 1,5 м.

Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори: 1) для почесних поховань, 2) поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), 3) сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.

У відповідності до п.2.11 Порядку утримання кладовищ №193, після здійснення поховання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству.

Згідно з п.2.13 Порядку утримання кладовищ №193 на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили.

Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи:

оригінал свідоцтва про смерть похованого;

свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди;

документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації;

реквізити виконавця намогильної споруди.

Одразу після отримання ритуальною службою або виконавчим органом сільської, селищної, міської ради документів, визначених у цьому пункті, вони мають забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі.

Отже, Порядком утримання кладовищ та інших місць поховань, визначено обов`язок ритуальної служби забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда після отримання відповідних документів.

При цьому, отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, органу місцевого самоврядування або його виконавчого органу не передбачено ні Законом №1102, ані Порядком утримання кладовищ №193.

Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні.

Крім того, судом установлено, що до 2004 року законодавством передбачалося надання замовнику дозволу адміністрації кладовища на встановлення намогильної споруди.

Зокрема, Інструкцією про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України КДІ-204/12 Україна 182-91, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу України від 16.12.1991 №126 (далі Інструкція №126), передбачалося здійснення установлення пам`ятників і намогильних споруд на кладовищах міст і селищ міського типу, як правило, підприємствами ритуальної служби. Допускалося їх установлення іншими організаціями та силами замовника з письмового дозволу адміністрації кладовища (абз.3 п.1.1.8, абз.2 п.4.4.5 Інструкції №126). Громадяни або представники організації, на ім`я яких зареєстровано могили, мали право встановлювати на місці поховання з дозволу адміністрації кладовища намогильні споруди, виготовлені згідно з діючими РСТ, і проводити благоустрій, озеленення та прибирання (пп.б) п.4.6.3 Інструкції №126)

Однак, наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 №193 затверджено Порядок утримання кладовищ, а також визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 16.12.91 №126 "Про затвердження нормативних актів з питань ритуального обслуговування", у тому числі - Інструкції №126.

Як уже встановлено судом, норми Закону України "Про поховання та похоронну справу" та Порядку утримання кладовищ №193 не встановлюють повноважень, органів місцевого самоврядування, виконавчих органів та підприємств ритуальної служби (адміністрації кладовища, тощо) щодо надання дозволів на встановлення/заміну намогильних споруд.

Тобто, законодавець відійшов від вказаного правового регулювання правовідносин поховання та затвердив інші норми законодавства у цій сфері, які не передбачають повноважень відповідача чи будь-яких інших органів щодо внесення заборон на встановлення/заміну (виконавцем волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання) індивідуальних намогильних споруд на могилах загиблих родичів або надання відповідного дозволу на вказане.

Натомість, пунктом 1.2 рішення виконавчого комітету №1884 від 11.12.2024, пункт 13 Положення про Пантеон Героїв Тернополя доповнено забороною на встановлення індивідуальних намогильних споруд, відмінних від визначених у пунктах 15, 16 Положення, що свідчить про невідповідність зазначеного положення наведеним вимогам закону, позаяк містять заборону на самостійний вибір виконавцем волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання індивідуальної намогильної споруди на могилах загиблих родичів. І при цьому, така заборона поширена за мовчазною згодою відповідача на поховання, здійснені до запровадження оскаржуваного рішення та Положення.

На час здійснення поховань ОСОБА_11 і ОСОБА_13 територія Микулинецького кладовища за адресою АДРЕСА_1 не відносилася до території почесного поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України та не містила жодних подібних обмежень, які запроваджені оскаржуваним рішенням.

За відомостями виданих свідоцтв про поховання ОСОБА_11 і ОСОБА_13 користувачі, серед іншого, відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» мають право на встановлення намогильних споруд у межах могили чи надання згоди на встановлення намогильної споруди іншим членам родини без будь-якої на те згоди інших осіб.

За таких обставин, здійснюючи вказані поховання позивачі (як виконавці волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачі місця поховання) мали законні сподівання на наявність у них права, визначеного 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили загиблого родича, позаяк, на дату проведення зазначених поховань жодних законодавчих обмежень, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні не існувало.

Однак зі сплином часу, а зокрема починаючи з 17.08.2023 згідно п.1 наказу СКП "Ритуальна служба" №52 та мовчазної згоди відповідача на існуючих похованнях перелічених вище військовослужбовців (родичів позивачів), які здійснені до дати прийняття Положення про Пантеон Героїв Тернополя з 12.09.2024 розпочато будівництво кладовища на існуючих похованнях.

В ході розгляду справи відповідач та третя особа на стороні відповідача СКП "Ритуальна служба" не надали суду жодного доказу, з якого убачалося, що позивачі надали свою згоду на влаштування на існуючих могилах загиблих військовослужбовців (родичів) надмогильних плит єдиного зразка та їх добровільної відмови від наданого ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» права на влаштування індивідуальних надмогильних плит та вказаних могилах.

При цьому, відповідач не надав суду доказів відсутності вільної земельної ділянки на території м.Тернопіль чи сектору на існуючому кладовищі, який би був вільний від існуючих поховань, де можливе було улаштування кладовища Пантеон Героїв Тернополя з урахуванням обмежень запроваджених пунктами 15, 16 Положення про Пантеон Героїв Тернополя без порушення прав користувачів вже існуючих поховань.

Також відповідач не надав суду доказів того, що улаштування кладовища Пантеон Героїв Тернополя із урахуванням обмежень запроваджених п. 15, 16 Положення на існуючих похованнях (родичів позивачів), які здійснені у 2022-2023 роках, було єдиним можливим варіантом у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок та неможливості проектного вирішення будівництва такого кладовища без порушення прав позивачів, як користувачів існуючих поховань.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що позивачі, як користувачі місця поховання, зверталися до СКП "Ритуальна служба" та до органів місцевого самоврядування з проханням надати дозвіл на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могил, проте у задоволенні вказаних заяв відмовлено з підстав поширення на згадані поховання загиблих військовослужбовців вимог Положення про Пантеон Героїв Тернополя та відносно реалізації якого лише 12.09.2024 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Крім того, суд зазначає, що стаття 129-1 Конституції України гарантує обов`язковість судового рішення до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, ч. 2 ст. 14 КАС України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. При цьому, у ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення.

Застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, передбачає обов`язковість фактів, установлених цим судовим рішенням, для суду при розгляді інших справ, без необхідності їх нового доказування; преюдиційні обставини, встановлені в судовому рішенні, що набуло законної сили, суд зобов`язаний враховувати під час розгляду іншої справи навіть у випадку, якщо фактично це судове рішення не було виконано.

З огляду на наведене, суд зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №975 від 16.08.2023 у частині погодження за запровадження пункту 17 Положення про Пантеон Героїв Тернополя, яким заборонялося індивідуальне встановлення намогильних споруд на його території.

Внесення відповідачем оскаржуваним рішення змін до Положення про Пантеон Героїв Тернополя, відповідно до яких у іншій зовнішній формі словесного вираження Положення доповнено аналогічним за змістом формулюванням, що визнане рішенням суду від 03.12.2024 протиправним щодо заборони встановлення індивідуальних намогильних споруд, суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», нівелює обов`язковість судового рішення і є порушенням принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведених обставин, суд погоджується з доводами позивачів, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для прийняття оскаржуваного рішення в частині запровадження пункту 1.2, яким пункт 13 Положення про Пантеон Героїв Тернополя доповнено забороною встановлення індивідуальної намогильної споруди в частині поховань, які існували на дату запровадження вказаних обмежень, тобто прийняття згаданого Положення.

З огляду на наведене, з урахуванням висновків Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №500/2145/24, суд не вбачає протиправним пункт 1.3 оскаржуваного рішення №1884 від 11.12.2024, яким пункт 16 доповнено посиланням на можливість влаштування елементів намогильної споруди з природного каменю, зокрема, пісковика, адже таке формулювання не передбачає заборони щодо встановлення індивідуальної намогильної плити, стосується уточнення зразку намогильної споруду згідно робочого проекту і не посягає на права позивачів.

Відтак, суд приходить до висновку, що положення пункту 1.2 оскаржуваного рішення №1884 від 11.12.2024 викладене відповідачем так, що суперечить належному особам, які здійснили поховання загиблих родичів, праву, визначеному ст. 25 Закону №1102 щодо встановлення намогильних плит.

Отож, зібраними доказами у справі підтверджується, що оскаржуване рішення в частині пункту 1.2, яким пункт 13 Положення про Пантеон Героїв Тернополя доповнено посиланням на заборону встановлення індивідуальних намогильних споруд поширює свою дію на раніше здійснені захоронення ОСОБА_11 і ОСОБА_13 та безпосередньо стосується прав позивачів.

Таким чином, наведене свідчить про невідповідність пункту 1.2 рішення виконавчого комітету №1884 від 11.12.2024 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2023 №975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя» правовим актам вищої юридичної сили, а відтак є протиправним і нечинним у цій частині.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пунктів 5, 6 та 8 ч. 2 ст. 2 КАС України та ст.10 і 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» дії та рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень повинні відповідати критеріям добросовісності, розсудливості та пропорційності, який полягає у дотриманні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно із частинами 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.

Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).

Верховний Суд у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Критеріями дотримання такого балансу є:

1) втручання суб`єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів;

2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб;

3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю;

4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Натомість, відповідач приймаючи оскаржуване рішення та поширюючи його дію на існуючі захоронення не обґрунтував та не довів належними доказами неможливість улаштування кладовища Пантеон Героїв Тернополя на ділянках, які вільні від вказаних поховань та що улаштування такого кладовища на існуючих похованнях загиблих родичів позивачів було виключно єдиним можливим та безсумнівним варіантом у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок; неможливості проектного вирішення будівництва кладовища Пантеон Героїв Тернополя із урахуванням запроваджених обмежень на існуючих похованнях (родичів позивачів) без порушення прав позивачів як користувачів існуючих поховань.

Крім того, оскаржуване рішення позивача та доповнення щодо заборони встановлення користувачами існуючих поховань намогильних споруд, відмінних від передбачених Положенням про Пантеон Героїв Тернополя, не містять жодного обґрунтування на захист якого вкрай надзвичайно важливого суспільного (публічного) інтересу направлені вимоги визначені у пункті 1.2 рішення виконавчого комітету №1884 від 11.12.2024 та як ця вимога забезпечує справедливий баланс між суспільними (публічними) інтересами держави та запровадженими обмеженнями на реалізацію уже набутого позивачами приватного права на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах існуючих могил загиблих родичів.

Не обґрунтував відповідач перевагу суспільного (публічного) інтересу над набутим приватним інтересом позивачів (користувачів поховання) щодо реалізації належних їм прав встановлювати індивідуальні намогильні споруди у межах існуючих могил згідно статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу».

Відповідно до частини 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Як наслідок, діяльність відповідача, як органу державної влади повинна бути спрямована на дотримання принципу верховенства права, відповідно до якого нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та необхідність визнати протиправним та нечинним пункт 1.2 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1884 від 11.12.2024 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2024 № 975 «Про погодження Положення про Пантеон Героїв Тернополя».

З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України та обставин щодо часткового задоволення позовних вимог, суд здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог та присуджує за рахунок бюджетного фінансування виконавчого комітету Тернопільської міської ради на користь позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 судові витрати, понесені по сплаті судового збору при поданні адміністративного позову до суду у розмірі 605,60 грн кожному.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1884 від 11.12.2024 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 16.08.2023 №975 «Про погодження Положення про ОСОБА_14 » у частині запровадження пункту 1.2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетного фінансування виконавчого комітету Тернопільської міської ради судові витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_8 у розмірі 605,60 гривень і ОСОБА_9 у розмірі 605,60 грн.

Зобов`язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради опублікувати оголошення відповідно до вимог статті 265 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 04058344);

третя особа:

- Спеціалізоване комунальне підприємство "Ритуальна служба" Тернопільської міської ради (адрсеса реєстрації: вул. Микулинецька, 27, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46008 код ЄДРПОУ 03353302)

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 );

- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_3 );

- ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_4 );

- ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_6 РНОКПП НОМЕР_5 );

- ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_6 );

- ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_8 РНОКПП НОМЕР_7 );

- ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_9 РНОКПП НОМЕР_8 ).

Головуючий суддяГрицюк Р.П.