Рішення від 12.05.2025 по справі 640/100/21

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 р. № 640/100/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК СПЕЦТЕХНІК» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБК СПЕЦТЕХНІК» з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №38394/43614501/2 від 24.07.2020, №38119/43614501/2 від 24.07.2020, №39579/43614501/2 від 31.07.2020, №39573/43614501/2 від 31.07.2020, №38270/43614501/2 від 24.07.2020;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні датою їх складання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішеннями за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено в реєстрації податкових накладних, оскільки ним надано всі необхідні документи для розблокування податкових накладних, реєстрація яких відповідачем була зупинена. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, у зв`язку з чим, просить зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу №640/100/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК СПЕЦТЕХНІК» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - до Харківського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 дана справа передана на розгляд судді.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України документальне підтвердження щодо того, які саме документи були подані позивачем під час процедури розблокування податкових накладних: № 26 від 23.06.2020; № 28 від 24.06.2020; № 43 від 30.06.2020; № 44 від 30.06.2020; № 46 від 30.06.2020.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішення ДПС №38394/43614501/2 від 24.07.2020, №38119/43614501/2 від 24.07.2020, №39579/43614501/2 від 31.07.2020, №39573/43614501/2 від 31.07.2020, №38270/43614501/2 від 24.07.2020 прийняті за результатами розгляду скарг ТОВ «ТБК СПЕЦТЕХНІК», в порядку та строки, встановлені законодавством та не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, тому підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

Судом установлено, що ТОВ «ТБК СПЕЦТЕХНІК» пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 43614501 (а.с.19-24).

Так, судом установлено, що ТОВ «ТБК СПЕЦТЕХНІК» складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №26 від 23.06.2020, №28 від 24.06.2020, №43 від 30.06.2020, №44 від 30.06.2020, №46 від 30.06.2020 (а.с.243-244, 215-216, 184-185, 165-166, 84-85).

Відповідно до квитанцій №9157090614 від 07.07.2020, №9157096334 від 07.07.2020, №9164967605 від 13.07.2020, №9164633981 від 13.07.2020, №9157095896 від 07.07.2020 реєстрація податкових накладних зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.86, 171, 186, 219, 247).

Позивачем були направлені повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.87, 170, 218, 246).

Комісією ГУ ДПС у м. Києві були прийняті рішення від 16.07.2020 № 1742666/43614501, від 16.07.2020 №1742664/43614501, від 22.07.2020 №1756478/43614501, від 22.07.2020 №1756479/43614501, від 16.07.2020 №1742665/43614501, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з підстав ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робі, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (а.с. 89-90, 168-169, 187-188, 220-221, 248-249).

ТОВ «ТБК СПЕЦТЕХНІК» оскаржено зазначені рішення в адміністративному порядку до ДПС шляхом подання скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.91-94, 172-175, 189-192, 222-225, 250-253).

Комісією центрального рівня були прийняті рішення за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- №38394/43614501/2 від 24.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 № 1742666/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 26 від 23.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.255);

- №38119/43614501/2 від 24.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 № 1742664/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 28 від 24.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.227);

- №39579/43614501/2 від 31.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 22.07.2020 №1756478/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 43 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.194);

- №39573/43614501/2 від 31.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 22.07.2020 № 1756479/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 44 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.177);

- №38270/43614501/2 від 24.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 № 1742665/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 46 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.96).

Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано статтею 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до приписів п.п.56.1, 56.2 та 56.10 ст.56 ПК України № 2755-VI (у редакції від 01.07.2020) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

З 01.02.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі Порядок №1165), яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Згідно пункту 12 Порядку №1165 (у редакції від 11.12.2019) за результатами розгляду скарги комісія центрального рівня протягом строку, зазначеного у пункті 11-1 цього Порядку, приймає одне з таких рішень:

- задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня;

- залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін.

У відповідності до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що оскаржувані в цій справі рішення ДПС України за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №38394/43614501/2 від 24.07.2020, якими залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 № 1742666/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 26 від 23.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, №38119/43614501/2 від 24.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 № 1742664/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 28 від 24.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, №39579/43614501/2 від 31.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 22.07.2020 №1756478/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 43 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, №39573/43614501/2 від 31.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 22.07.2020 № 1756479/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 44 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, №38270/43614501/2 від 24.07.2020, яким залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 16.07.2020 № 1742665/43614501 про відмову у реєстрації податкової накладної № 46 від 30.06.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін, самі по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначений висновок підтверджується численною практикою Верховного Суду висвітленою у постановах від 11.06.2019 по справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 по справі №826/7961/16, від 24.06.2019 по справі № 826/11001/15, від 06.02.2020 по справі №810/101/16.

Так, у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 640/15530/19 касаційний суд висновував, що рішення ДПС України за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актом реалізації контролюючими органами повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжують для платника жодних правових наслідків, у зв`язку з чим правові підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд зазначає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Такий висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 27.04.2020 (справа № 360/1050/19).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що рішення ДПС України за результатами розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Пунктами 1, 3, 8 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

З аналізу вказаних вище норм законодавства можна дійти висновку, що право на звернення до суду мають особи, права, свободи та інтереси яких порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень на момент звернення. Особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом самостійно визначає спосіб, передбачений статтею 5 КАС України, та обґрунтовує у позовній заяві заявлені вимоги, задоволення яких повинно призвести до поновлення прав, свобод та інтересів.

Важливо зазначити, що відповідно до усталеної судової практики обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка безпосередньо або через представника стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16 та ін.).

У статті 9 КАС України закріплені принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).

У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом). достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суду неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Отже, саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету, підстав позову та обрання способу захисту. З огляду на наведене, суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, зважаючи на підстави позову, що унеможливлює зміну судом предмету позову у цій справі.

Позивач у позовній заяві, не зважаючи на твердження відповідача щодо обраного неефективного способу захисту, наполягає на скасуванні саме рішень ДПС України, а не рішень Комісії ГУ ДПС в м. Києві.

Заяв від позивача про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, поданих у порядку частини першої статті 47 КАС України, матеріали справи не містять.

Верховний Суду у постанові від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 вказав, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для скасування рішень ДПС України за результатами розгляду скарги щодо рішень про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №38394/43614501/2 від 24.07.2020, №38119/43614501/2 від 24.07.2020, №39579/43614501/2 від 31.07.2020, №39573/43614501/2 від 31.07.2020, №38270/43614501/2 від 24.07.2020, оскільки останні не створюють жодних правових наслідків для позивача, на відміну від рішень комісії регіонального рівня - ГУ ДПС в м. Києві від 16.07.2020 №1742666/43614501, від 16.07.2020 №1742664/43614501, від 22.07.2020 №1756478/43614501, від 22.07.2020 №1756479/43614501, від 16.07.2020 №1742665/43614501 про відмову в реєстрації податкових накладних, які позивачем до суду не оскаржуються.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Отже, рішення комісії регіонального рівня, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних, в межах позовних вимог не є предметом оскарження, є чинними прийняті ГУ ДПС у м. Києві, яке не є відповідачем у даній справі, а тому позовна вимога про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №26 від 23.06.2020, №28 від 24.06.2020, №43 від 30.06.2020, №44 від 30.06.2020, №46 від 30.06.2020 за умови наявності не скасованих рішень Комісії ГУ ДПС в м. Києві від 16.07.2020 № 1742666/43614501, від 16.07.2020 № 1742664/43614501, від 22.07.2020 №1756478/43614501, від 22.07.2020 №1756479/43614501, від 16.07.2020 № 1742665/43614501 є передчасною та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Суд звертає увагу, що доводи позивача фактично зводяться до протиправності рішень Комісії ГУ ДПС в м. Києві від 16.07.2020 № 1742666/43614501, від 16.07.2020 №1742664/43614501, від 22.07.2020 №1756478/43614501, від 22.07.2020 №1756479/43614501, від 16.07.2020 №1742665/43614501, які позивач не оскаржує. Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про скасування зазначених рішень.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК СПЕЦТЕХНІК» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити ді - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН