Рішення

від 12.05.2025 по справі 600/3578/24-а

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/3578/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до військової частини НОМЕР_1 з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі солдату ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви та пакету документів позивача від 26.06.2024 щодо одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності солдату ОСОБА_1 згідно п. 13 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 від 26.06.2024 про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, та направити висновок до Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог п. 13 Порядку №975 допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в ненаданні відповідного висновку по розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі ступенем втрати працездатності в розмірі 25 відсотків від отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тим самим позбавив його права на прийняття Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення, визначеного п.13 Порядку №975, а саме: про призначення одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 28.08.2024 заяву позивача про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі солдату ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій, - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі солдату ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій повернуто позивачу. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині позовних вимог про визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви та пакету документів ОСОБА_1 від 26.06.2024 щодо одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності солдату ОСОБА_1 згідно п. 13 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 від 26.06.2024 про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, та направити висновок до Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на заяву позивача про виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 25 % у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності було розглянуто та 22.07.2024 на адресу позивача за вихідним №50/28/13-7356 надіслана відповідь до якої, в погоджені його заяви відмовлено у зв`язку із тим, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Вказував, що позивача звільнено з військової служби 06.10.2023, тобто тримісячний строк закінчувався 06.01.2024, а довідка МСЕК встановлення часткової втрати працездатності датована 06.05.2024 отже тримісячний термін пропущено на 121 день, а тому заяву позивача залишено без погодження, про що повідомлено листом від 22.07.2024 за вих. №50/28/13-М7356.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.06.2023 №50/08/12-2240, позивач 15.05.2023 отримав поранення під час виконання бойового завдання: "Наскрізне кульове поранення обох стегон". 01 год. 30 хв. в результаті обстрілу із стрілецької зброї противником позицій 1 РТГр БТГр НОМЕР_2 бригади оперативного призначення НГ України в районі н.п. Спірне, Донецької області солдат ОСОБА_1 отримав поранення.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №090732 від 06.05.2024 позивачу визначено 25 % ступеня втрати працездатності. Поряд із цим, позивач не являється інвалідом, про що свідчить довідка про невизнання інвалідом №95.

26.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності - 25%.

Листом від 18.07.2024 відповідачем повідомлено позивача про те, що нарахування грошового забезпечення в Національній гвардії України здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців Національній гвардії України та іншим особам", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 №200. Вказано. що згідно розділу ХХ Інструкції в липні 2023 року позивачу була нарахована та виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 національної гвардії України 22.07.2024 на адресу позивача за вихідним №50/28/13-7356 надіслана відповідь на його звернення від 26.06.2024, згідно якої, на його адресу надіслано документи, які були розглянуті, в погоджені його заяви відмовлено у зв`язку із тим, що виплата одноразової допомоги (далі - ОГД) без погодження, оскільки з дати звільнення з військової служби до дати встановлення 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою пов`язаною із захистом Батьківщини минуло більше ніж три місяці, наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів печення № 306 від 05.10.2023, довідку про результати визначення у хованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках А №090732 видана 06.05.2024.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовцем поранення (контузія, каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення нвалідності, а також особою, звільненої з військової служби, яка частково па працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової частини.

Посилаючись на те, що у вказаній відповіді не міститься жодної інформації щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, позивач вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви та пакету документів позивача від 26.06.2024 щодо одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності, тому звернувся до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

За змістом ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII(дал - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

За правилами ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

За змістом до ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

За нормами ч. 2 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За змістом ст. 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок №975.

Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби (п.п. 7 п. 4).

У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму (п. 18 Порядок №975).

Судом встановлено, що 26.06.2024 позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності - 25%.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не надано відповідь на таку заяву.

Отже, спірним питанням у даній справі, є бездіяльність, на думку позивача, військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви та пакету документів від 26.06.2024 щодо одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності.

Щодо наведеного, суд звертає увагу на те, що згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заву листа від 22.07.2024 №50/28/13-7556 військовою частиною повідомлено позивача про те, що заяву позивача щодо виплати одноразової допомоги залишено без погодження, оскільки з дати звільнення з військової служби до дати встановлення 25% втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою пов`язаною із захистом Батьківщини минуло більше ніж три місяці, наказ про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення №306 від 05.10.2023, довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках 12ААА №090732 видана 06.05.2024. Вказано, що відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовцем поранення (контузія, травма, каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби , що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненої з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової частини.

Отже, вказані обставини, підтверджують розгляд відповідачем заяви позивача від 26.06.2024, в якій останній просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням відсотка втрати професійної працездатності без установлення інвалідності - 25%.

Зазначене, на думку суду, виключає бездіяльність з боку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду заяви та пакету документів позивача від 26.06.2024 щодо одноразової грошової допомоги, у зв`язку з частковою втратою працездатності в розмірі 25 відсотків без встановлення інвалідності.

У зв`язку із цим, суд звертає увагу позивача на те, що у випадку не погодження із відмовою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті та нарахуванні одноразової грошової допомоги, позивач, у відповідності до Порядку №976, має право оскаржити її до суду.

Посилання позивача на лист від 18.07.2024, яким його повідомлено про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та відсутності інформації щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач 26.06.2024 звертався до командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України також із рапортом, в якому просив клопотання перед вищим командуванням про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік, у зв`язку з втрато. працездатності без встановлення інвалідності (25 %), пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану.

За результатами розгляду вказаного рапорту, відповідач листом від 18.07.2024 й надав відповідь.

Відтак, з урахуванням вищевикладених обставин, оцінюючи в сукупності обставини справи, письмові докази, суд приходить до висновку, про відсутність бездіяльності з боку відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя В.О. Григораш