Постанова

від 13.01.2010 по справі 9/2010

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

                                                                                                                                                                   

                                                                             ПОСТАНОВА

                                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         13.01.2010р.   Ленінський райсуд м. Запоріжжя у складі:

         головуючого       - МАХІБОРОДА Н.О.;                                                            

          при секретарі      - МИХАЙЛОВСЬКОМУ Д.С.;

         розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Запоріжжя про визнання неправомірними  дії УПСЗН щодо відмови в  перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 3-ї гр., що постраждав  внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язати УПСЗН нарахувати цю  суму відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильської катастрофи»  та стягнути на користь позивача за період часу з 01.01.2000р. по 31.12.2009р.,

                                                                            ВСТАНОВИВ:

  Позивач, який визнаний інвалідом 3-ї гр., що постраждав  внаслідок Чорнобильської катастрофи та втратив 50% працездатності,  звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними  дії щодо відмови в  перерахунку  щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період часу з 01.01.2000р. по 31.12.2009р.  та стягнення  недорахованої суми  з відповідача. Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна грошова допомога на оздоровлення  інвалідам 3-ї групи виплачується у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат,  розмір якої визначається на момент виплати, і нараховується відповідачем.

          У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.      

 Представник відповідача позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити,  посилаючись на вимоги чинного законодавства, а саме, з гідно до ст.63 вищевказаного Закону, фінансування витрат на оздоровлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст.62 Закону, роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

Відповідно до ст.67 Закону,  конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

    Так, постановою Кабміну України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996р. № 836 були передбачені розміри компенсаційних виплат, постановою Кабміну України від 16.05.2000р. № 800 було затверджено «Положення  про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постановою Кабміну України “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 12.07.2005р. № 562, встановлені відповідні розміри щорічної допомоги на оздоровлення, а постановою Кабміну України від 20.09.2005р. № 936 був затверджений «Порядок використання коштів державного бюджету для використання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. п. 1, 2 «Порядку використання коштів», головним розпорядником зазначених вище бюджетних коштів є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є Головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації, а потім тільки, районні управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чернобильської катастрофи» щорічна допомога   на оздоровлення  виплачується   громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Так, відповідно до видатків Державного бюджету, по кількості осіб, які знаходяться на обліку в Управлінні, в порядку та розмірах визначених Кабінетом Міністрів України, розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, Управлінню були перераховані цільові кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам Ленінського району м.Запоріжжя, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Управління виплатило позивачу перераховані кошти у повному обсязі. А саме,  у 2000-2004 роках  Управлінням виплачено позивачу допомогу у розмірі 21,50 грн. за 2005-2009 роки у сумі 90 грн. щорічно.

 Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк позовної давності встановлений в один рік   з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Заявлені позовні вимоги щодо стягнення допомоги за 2000-2008 роки заявлені з порушенням вказаних вимог.

 Позивач не обґрунтував, чому ним пропущений строк позовної давності, хоча  допомогу у 2000 - 2009 роках він одержав своєчасно.

 Позивачу при видачі посвідчення повідомляли про всі його права на пільги відповідно до законодавства України, в тому числі і право на отримання допомоги. Підтвердженням цього є і той факт, що позивач протягом всіх цих років реалізував своє право на отримання допомоги.

 Відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов’язки, а Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Відповідно до Указу Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. № 503/97 офіційними друкованими виданнями, де оприлюднюються акти законодавства України, є: “Офіційний вісник України”, газета “Урядовий кур’єр”, газета “Голос України”, “Відомості Верховної Ради України”. До того ж, ст. 68 Конституції України стверджує, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України  та законів України і незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Оскільки, позивач звернувся до суду у червні  2009 р., то позовні вимоги за 2000- 2008 роки не можуть бути задоволенні тому, що строк позовної давності сплинув.

 Відповідач вважає, що підлягають застосуванню вимоги ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Крім того, позивач посилається на те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений визначати розмір допомоги на оздоровлення. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007рік”  щодо звуження надання пільг, компенсацій, гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист.

Відповідно до п.3 Рішення КСУ від 09.07.2007р. №6-рп/2007, дані положення є неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення рішення, тобто,  з 09.07.2007, а позивач допомогу отримав у травні, тобто, ще до прийняння рішення конституційного суду.

Оскільки допомога носить разовий характер і її виплата проводилася у травні   2007 року, то застосовувати норми вищезгаданого рішення у нашому випадку не можливо, оскільки закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відповідно до ст.58 Конституції України.

Крім того, зупинення дії норми Закону і дія норм вищезазначених постанов непрямо стосується відповідача. Тому, відповідно до вимог чинного законодавства України, УПСЗН в Ленінському районі м.Запоріжжя, здійснює функцію виплати допомоги за бюджетними призначеннями, які є цільовими і які Управлінню перераховують розпорядники коштів вищого рівня. Також, Управління не є законодавчим органом влади і не може стверджувати, чи вірно зробив законодавчий орган влади чи ні.

Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядник коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Міністерством фінансів України у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України згідно закону про Державний бюджет України.

В 2008-2009 роках відповідно до Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та  Закону України “Про державний бюджет на 2009 рік” управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення в порядку і розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України

Виходячи з контексту ст. 22, 23 Бюджетного кодексу України,  місцеві органи  соціального захисту не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету , які одержують фізичні особи, надаються їм тільки через розпорядника коштів вищого рівня. Будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

УПСЗН  в Ленінському районі м.Запоріжжя  виконало свої функції  виплати допомоги на оздоровлення  в повному обсязі, відповідно до розміру коштів, перерахованих управлінню.

Згідно   ч.3, 4 ст.143 Конституції України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” органами виконавчої влади відповідачу делеговані повноваження у сфері соціального захисту населення. Держава фінансує здійснення цих повноважень за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Управління виконує функції виплати щорічної допомоги на оздоровлення,тобто, здійснює делеговані повноваження органів виконавчої влади, а не встановлює розміри цих виплат, які згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України визначаються тільки законом про Державний бюджет України. Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дiї. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю України.

         Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

         відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

        Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на  охорону   їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення,  визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Ст.48 цього Закону передбачено, що  щорічна грошова допомога на оздоровлення  інвалідам 3-ї групи виплачується у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат,  розмір якої визначається на момент виплати, і нараховується відповідачем. Позивач визнаний інвалідом 3-ї гр., що постраждав  внаслідок Чорнобильської катастрофи та втратив 50% працездатності /а.с.10/.

Відповідно до ч.5 ст.48 цього Закону, щорічна допомога   на оздоровлення  виплачується   громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Так, відповідно до видатків Державного бюджету, по кількості осіб, які знаходяться на обліку в Управлінні, в порядку та розмірах визначених Кабінетом Міністрів України, розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, Управлінню були перераховані цільові кошти для виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Ленінського району м.Запоріжжя.

Управління виплатило позивачу перераховані кошти у повному обсязі. А саме,  у 2000-2004 роках  Управлінням виплачено позивачу допомогу у розмірі 21,50 грн., а  за 2005-2009 роки у сумі 90 грн. щорічно /а.с.26/.

 Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строк позовної давності встановлений в один рік   з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Позивач звернувся до суду 11.06.2009р. щодо стягнення допомоги на оздоровлення за період часу з 2000 по 2009 рік,  але,  заявлені ним  позовні вимоги надані з порушенням строків позовної давності.

 Позивач не обґрунтував, чому ним пропущений строк позовної давності, хоча  допомогу у 2000 - 2009 роках він одержав своєчасно.

 Позивачу при видачі посвідчення повідомляли про всі його права на пільги відповідно до законодавства України, в тому числі і право на отримання допомоги. Підтвердженням цього є і той факт, що позивач протягом всіх цих років реалізував своє право на отримання допомоги.

  Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк позовної давності встановлений в один рік   з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Заявлені позовні вимоги щодо стягнення допомоги за 2000-2008 роки заявлені з порушенням вказаних вимог, тому,  позивачу слід відмовити в цій частині позовних вимог за пропуском строку позовної давності.

 Що стосується  вимог позивача щодо стягнення допомоги на оздоровлення  за 2009р., то,  в 2009 році, відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в порядку і розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України на 2009р., а саме відповідно до постанови Кабміну України від 12.07.2005р. № 562, позивач отримав суму попомоги за 2009р. - в січні 2009р., в сумі 90гр.  /а.с.26/. Ніяких інших змін до діючого законодавства на теперішній час прийнято не було.  

Виходячи з контексту ст. 22, 23 Бюджетного кодексу України,  місцеві органи  соціального захисту не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету , які одержують фізичні особи, надаються їм тільки через розпорядника коштів вищого рівня. Будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

УПСЗН  в Ленінському районі м.Запоріжжя  виконало, відносно позивача, свої функції  виплати допомоги на оздоровлення  в повному обсязі, відповідно до розміру коштів, перерахованих управлінню.

 Суд вважає, що  відповідач  виконав свої зобов’язання відносно виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення   в повному обсязі в межах своїх повноважень.  При цьому,  відповідач не встановлює розмір допомоги, а тільки,  виплачує  встановлену  Кабміном України  суму допомоги, відповідно затвердженого  Державного бюджету України.

Відповідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справ про оскарження дій та бездіяльності суб’єкту владних повноважень перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах  та у спосіб, що передбачені законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Суд вважає, що  відсутні підстави для задоволення позову.

         На підставі викладеного, та керуючись ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою КМУ від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.159-163 КАС України, суд

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

           В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району м. Запоріжжя про визнання неправомірними  дії УПСЗН щодо відмови в  перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення як інваліду 3-ї гр., що постраждав  внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язати УПСЗН нарахувати цю  суму відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та стягнути на користь позивача за період часу з 01.01.2000р. по 31.12.2009р. – відмовити.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

              СУДДЯ: