Ухвала

від 13.05.2025 по справі 243/6335/21

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/243/730/2025

Справа № 243/6335/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon, на підставі наказу №29про впровадженнядистанційної роботиСлов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від10травня 2022року,та підчас трансляціїз приміщенняДержавної установи«Вінницька установавиконання покарань№1», кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021052510000375 від 25 березня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч.2 ст.121 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч.2 ст.121 КК України.

До суду від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні прокурор просить продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор вважає, що ризики, відповідно до яких було обрано цей запобіжний захід до теперішнього часу не зменшились і не відпали. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що може побудити останнього на дії, що призведуть до переховування від правосуддя, а також до перешкоджання встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Зазначила, що необхідність продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена ризиками, передбаченими ст.177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків.

Ризик можливого переховування від суду обумовлений тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, а відтак усвідомлює, що за вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення може понести покарання у виді позбавлення волі на строк, більше 10 років з конфіскацією належного йому майна. Зазначена обставина з високим ступенем імовірності може побудити ОСОБА_3 почати переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст. 2 КПК України.

Ризик можливого незаконного впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні обумовлений тим, що обвинуваченому ОСОБА_3 відомі анкетні дані та місце мешкання свідків, тому він, з огляду на невизнання ним своєї причетності до вчинених кримінальних правопорушень, не перебуваючи в умовах ізоляції від суспільства, матиме змогу здійснювати на них незаконний вплив з метою спонукання їх до зміни своїх показань.

Прокурор зазначає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України, окрім тримання під вартою, не може запобігти викладеним вище ризикам, тому необхідність продовження стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання, просила його задовольнити, продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти продовження відносно її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказала про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.

Законний представник потерпілого ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи буда повідомлена належним чином, заяв та клопотань до суду не надала.

Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.

Станом на теперішній час у Слов`янському міськрайонномусуді Донецької області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч.2 ст.121 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою суду ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений судом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у своїх рішеннях, а саме «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Суд, враховуючи відомості про сукупність обставин пред`явленого обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_3 , та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні прокурором в її клопотанні, приходить до переконання, що висновки викладені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд разом з тим враховує позиції, думки та доводи обвинуваченого на свою користь та його захисника щодо заперечення стосовно клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч.2 ст.121 КК України, доводи обвинуваченого та його захисника не перевищують саме суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні, який, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та його тяжкості, є наявним в даній справі та полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Інший вид запобіжного заходу на думку суду не зможе в достатній мірі забезпечити додержання обвинуваченим його обов`язків та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши у своїй сукупності доводи прокурора про існування вищевказаних ризиків, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю довела, що на теперішній час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення покарання.

Крім того, суд також зазначає, що ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 4 ст. 189 КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна (вимагання), поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, за ч. 3 ст. 146 КК України, тобто у незаконному викраденні однієї людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому з корисливих мотивів, за ч.2 ст. 121 КК України, тобто у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, що свідчить про те, що жодний інший запобіжний захід не стане на заваді продовжити кримінальну діяльність. За вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, а тому зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

Суд зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Судом приймається до уваги, що ОСОБА_3 утримується під вартою з 30 березня 2021 року, однак в даному випадку, з огляду на практику Європейського суду, враховуючи тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , спосіб його можливого вчинення останнім та суспільний інтерес, на теперішній час обмеження права обвинуваченого на свободу є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ризику переховування обвинуваченого, впливу на потерпілого, свідків, забезпечення належного виконання їм своїх процесуальних обов`язків.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, як з приводу заявленого клопотання прокурора, так і заперечень обвинуваченого та його захисника, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим злочину особливої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк до дванадцяти років; вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров`я обвинуваченого виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_3 , у разі зміни запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, може переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинуваченого меншим злом аніж процедура його відбування у разі визнання його винним, суд вважає доведеним, що на теперішній час ризики, відповідно до яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, у зв`язку з чим є підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .

Суд зважає на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні трьох кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, а тому ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень та ризик втечі існують з високим ступенем ймовірності.

Суд вважає, що зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, а аніж тримання під вартою для запобігання виникненню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає доцільним продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1».

Суд також,відповідно довимог чинногокримінального процесуальногозакону,розглянув йальтернативні триманнюпід вартоюзаходи забезпеченнякримінального провадженнявідносно обвинуваченого,які передбаченіст.176КПК України,однак звертаєувагу на те, що Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Провведення воєнногостану вУкраїні».Станом на теперішній час, на територіїДонецької області убезпосередній близькостідо містаСлов`янськ,де фактичномешкає обвинувачений,тривають активнібойові дії,триває евакуаціямирного населенняу безпечнірегіони України,а відтак контроль за виконанням обвинуваченим умов запобіжного заходу, який буде не пов`язаний з триманням під вартою, здійснювати не можливо. Крім того, прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченому не визначається у зв`язку із обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину із застосуванням насильства.

Також, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на теперішній час перебуває у ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1», суд вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Учасники судового провадження не висловили заперечень щодо проведення судового засідання режимі відеоконференції.

Положенням ч. 1 ст. 336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне здійснювати судове провадження в режимі відеоконференції.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 199, 336 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» на строк 60 (шістдесят) діб, починаючи з 13 травня 2025 року по 11 липня 2025 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Проводити судові засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1».

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1».

Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.

Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст ухвали проголошений 13 травня 2025 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1