Рішення

від 01.05.2025 по справі 199/3727/25

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 199/3727/25

(2/199/2970/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі представника позивача Лавренка П.Є., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпра цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши, що 17.10.2024 приблизно о 01:10 у місті Дніпрі, на вулиці Калинова, біля будинку №23, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у трудових відносинах з комунальним підприємством "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради" на посаді водія автотранспортних засобів санітарних бригад екстреної медичної допомоги, та керуючи спеціальним транспортним засобом - автомобілем екстреної (швидкої) медичної допомоги ("Автоспецпром", реєстраційний номер НОМЕР_1 ), належного підприємству, скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до обставин ДТП та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №152383 від 17.10.2024, складеному на відповідача у справі інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, відповідач, рухаючись у темний (нічний) час доби та під час дії "комендантської години" по вулиці Калинова, в напрямку вулиці Янтарна, міста Дніпра, виявив перешкоди на автомобільній дорозі у вигляді найпростіших загороджень з металу ("протитанкових їжаків"), не вжив всіх заходів аж до повної зупинки ТЗ або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого вчинив зіткнення з такими загородженнями.

Вказаними вище діями, відповідач порушив пункт 12.3. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, належний підприємству автомобіль отримав механічні пошкодження, а позивачу були нанесені матеріальні збитки.

Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення (№199/8803/24), відповідач з обставинами викладеними у протоколі погодився, свою провину вчиненому правопорушенню визнав, та надав пояснення щодо механізму ДТП, якими підтверджується обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між порушенням відповідачем вимог Правил (та статті 124 КУпАП) зі спричиненням матеріального збитку позивачу, повністю встановлена постановою Амур- Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2024 у справі №199/8803/24.

Згідно висновку №10087 судового експерта-азтотоварознавця ОСОБА_2 по визначенню вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу (КТЗ), ринкова вартість досліджуваного КТЗ становить 2173600,00 грн. Первинна вартість (ціна нового) одиниці спеціалізованого автомобіля швидкої медичної допомоги на базі Citroen Jumper, становить 2600000,00 грн. Вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля АСПА.941157.014.03, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , пошкодженого у наслідок від ДТП, становить 303006,63 грн.

Позивач зазначає, що між комунальним підприємством "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Дніпропетровської обласної ради" та товариством з обмеженою відповідальністю "КЛУБ АВТОСЕРВІС" (господарським товариством, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів) укладений та діє договір про технічне обслуговування/ ремонт, належних підприємству, транспортних засобів. Так, відповідно до замовлення-наряду №1156 від 07.01.2025, наданого вищевказаному товариству, та акту надання послуг №7 від 09.01.2025, пошкоджений транспортний засіб "Автоспецпром" ("Citroen Jumper "), р/н НОМЕР_2 був відремонтований.

При цьому, загальний розмір ремонту/наданих послуг склав 166761,10 грн - вартість матеріального збитку, завданого відповідачем позивачу. Також, підприємством були понесені витрати на проведення товарознавчого дослідження, у розмірі 5000,00 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 171761,00 грн., а також судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2025 року було відкрито провадження по справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, де зазначив, що його матеріальна відповідальність перед позивачем може бути тільки в межах середнього місячного заробітку і не більше. У даному випадку необхідно керуватися нормами Кодексу законів про працю України щодо матеріальної відповідальності працівників, а не застосовувати цивільно-правову відповідальність щодо стягнення матеріальної шкоди.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.10.2024 року о 01:10 годині в м.Дніпро, вул. Калинова, 23м, водій ОСОБА_1 ,, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем на посаді водія, при виконанні трудових обов`язків, керуючи транспортним засобом - автоспецпром 18/YO8CO/510 (Citroen Jamper), державний номерний знак НОМЕР_2 , у разі виникнення небезпеки для руху, не вжив всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого вчинив зіткнення з протитанковим їжаком. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмованих немає.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`яти десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом (ч. 1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Зі змісту ч.ч.1,2,4 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику.

Статте. 131 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Стаття 134 КЗпП України передбачає випадки, за наявності яких, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Зокрема п.1 цієї статті зазначає, що між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз`яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інши хцінностей (недостача,зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно статті 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 посада водія не входить до цього Переліку.

Крім того, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 27 травня 2008 року N 146/06/186-88, зазначено, що наявність посади або роботи в Переліку посад, і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, не дає підстави для укладення договору про повну матеріальну відповідальність, якщо у змісті трудової функції працівника відсутні перелічені обов`язки.

Однак, такі трудові функції не передбачають таких дій як незабезпечення збереження цінностей, які були передані працівнику для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, оскільки однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов`язаної зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду наведені у постановах від 29.01.2018 року у справі № 743/1641/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 523/4413/16-ц, від 28.07.2021 року у справі № 524/2050/19, від 29.10.2020 у справі № 264/2076/17.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач не надає докази на підтвердження повної матеріальної відповідальності відповідача.

Отже посилання позивача, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (діяльність пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортиних засобів, механізмів та обладнання) відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове праві, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку хибне.

З огляду на зазначене вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася в період виконання відповідачем трудових обов`язків, та підстави для його притягнення до відповідальності у повному розмірі шкоди, заподіяної позивачу внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відсутні.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Таким чином, до працівника може бути пред`явлений позов підприємством, установою, організацією про відшкодування шкоди у повному розмірі у випадку, коли працівник завдав таку шкоду підприємству не при виконанні ним трудових обов`язків.

Як встановлено матеріалами справи та заперечувалось сторонами відповідач перебував у трудових відносинах із позивачем та виконував трудові обов`язки, транспортний засіб на праві власності належить позивачеві.

Таким чином, враховуючи, що завдана шкода пов`язана з виконанням відповідачем трудових обов`язків, він має нести матеріальну відповідальність згідно зі ст.132 КЗпП України розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Період, за яким обчислюється середня заробітна плата, визначено розділом ІІ.

У матеріалах справи відсутні данні щодо розміру середнього місячного заробітку відповідача, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивачем вимоги до відповідача належними та допустимими доказами не доведені.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.131-134 КЗпП України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- відмовити.

Судові витрати позивача віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 12 травня 2025 року.

Суддя Руденко В.В.