Рішення

від 09.05.2025 по справі 179/152/25

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/152/25

2/179/222/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2025 року с-ще Магдалиніва

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючої судді Кравченко О.Ю.

за участю секретаря Хорольської І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи:Приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуБондар ІринаМихайлівна,Самарівський відділдержавної виконавчоїслужби уСамарівському районіДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.07.2022 року під час подання державному реєстратору документів для реєстрації права оренди земельної ділянки стало відомо, що Державним виконавцем Магдалинівського районного відділу державної виконавчої служби (на теперішній час Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області) Федориненком О.В. 14 червня 2016 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню ВП №51420066.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була винесена на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни №2653 від 05.04.2016, який був направлений державному виконавцю для примусового виконання заявою АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинений нотаріусом без необхідної перевірки та встановлення безспірності боргу та не відповідає вимогам ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріусом не дотримано вимог щодо перевірки безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.

Так, 23.09.2011 між Позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, згідно якого позивач отримав позику в розмірі 4000 грн.

На момент вчинення виконавчого напису між сторонами існував спір щодо розміру грошових вимог стягувача до боржника та вимоги стягувача не були безспірними. Жодних повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк» чи нотаріуса про нарахування боргових зобов`язань в сумі 24471,77 грн, зазначеній у виконавчому написі нотаріуса, на адресу позивача не надходило.

Стягувачем було заявлено до стягнення за виконавчим написом борг в загальній сумі 24471,77 грн, однак відповідно до рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 у справі №179/2210/19 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.09.2011 року в сумі 122434,85 грн., позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» були задоволені частково та визначено загальну суму заборгованості, що підлягала стягненню з позивача на користь банку за вказаним кредитним договором в розмірі 8734,54 грн., з яких: 2593,06 грн. заборгованість за кредитом; 6171,48 грн.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 у справі №179/2210/19 набрало законної сили 14.04.2020.

Отже, приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису порушив вимоги закону та не переконався у безспірності заборгованості, яку позивач оспорює повністю.

Також позивач зазначає, що кредитний договір, який був укладений між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладався в письмовому вигляді, шляхом підписання відповідної Анкети-заяви, при цьому укладений договір не посвідчувався нотаріально.

Звертає увагу на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, за змістом яких кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Кредитний договір, на підставі якого нотаріусом було здійснено оскаржуваний виконавчий напис, не був нотаріально посвідченим, що беззаперечно вказує на відсутність у нотаріуса підстав для його винесення.

На підставі наведених обставин, позивач просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни №2653 від 05.04.2016 щодо стягнення з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 24471,77 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 14.02.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов. За клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. засвідчені копії документів, які стали підставою для вчинення виконавчого напису №2653 від 05.04.2016. Витребувано у Самарівського ВДВС у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного МУЮ (м.Одеса) засвідчені копії матеріалів, які стали підставою для відкриття виконавчого провадження №51420066.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача, Колодочка П.О., у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 24.04.2025 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача подав письмові пояснення, в яких просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову. Свою позицію представник відповідача обґрунтовує тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 визнає факти укладення з АТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, отримання кредитним коштів та часткове виконання за ним, а також не заперечує проти наявності заборгованості за кредитним договором, що підтверджується рішенням по справі №179/2210/19. При цьому жодного доказу на підтвердження відсутності боргу позивач не надав. Також наголошує на тому, що банк не є належним відповідачем, оскільки не має права видавати виконавчі написи. Звертає увагу на те, що позивач своїх боргових зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк» не виконав та досі має заборгованість за договором. Виконавчий напис вчинений з дотриманням норм діючого законодавства, для вчинення виконавчого напису АТ КБ «ПриватБанк» були надані всі необхідні документи.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не прибула. На виконання ухвали суду про витребування доказів повідомила, що не має можливості надати документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №2653 від 05.04.2016, оскільки вони вилучені для знищення внаслідок спливу строку зберігання, який складає 3 роки.

Представник Самарівського ВДВС у Самарівскому районі Дніпропетровської області Південного МУЮ (м.Одеса) Федориненко О.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав письмові пояснення, відповідно до яких повідомив, що на виконанні у Магдалинівському районному відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №51420066 з примусового виконання виконавчого напису №2653 від 05.04.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 24471,77 грн. 28.07.2016 виконавче провадження №51420066 завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Відповідно до п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 №1829/5, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки. Виконавчі провадження після закінчення терміну їх зберігання підлягають знищенню.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що на виконанні у Магдалинівському районному відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №51420066 з примусового виконання виконавчого напису №2653, виданого 05.04.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 24471,77 грн. В рамках ВП №51420066 постановою державного виконавця від 14.06.2016 було накладено арешт на все майно позивача та заборонено його відчуження.

28.07.2016 виконавче провадження №51420066 завершене на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 року у справі №179/2210/19 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23.11.2011 року у розмірі: 2593,06 грн. заборгованість за кредитом; 6171,48 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №64059250 від 04.07.2022 позивачу ОСОБА_2 відмовлено у державній реєстрацій права оренди земельної ділянки у зв`язку з наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»(тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі Порядок).

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II Порядку).

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника- фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису (підпункт 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат» та Порядку.

Відповідно до п. 2 Переліку (в редакції, яка діяла станом на час вчинення нотаріальної дії), для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Вказані висновки також підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76ЦПК Українивизначено,що доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77,78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що виконавчий напис нотаріуса №2653 від 05.04.2016 вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, без необхідної перевірки та встановлення безспірності боргу. Виконавчий напис не відповідає вимогам ст.88 закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріусом не дотримано вимог щодо перевірки безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, а кредитний договір, на підставі якого нотаріусом було здійснено оскаржуваний виконавчий напис, не був нотаріально посвідченим, що беззаперечно вказує на відсутність у нотаріуса підстав для його винесення.

Разом з тим, належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема копії оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса від 05.04.2016 №2653 позивачем суду не надано, що позбавляє суд, принаймні, встановити за яким саме кредитним договором стягувалась заборгованість, розмір та складові заборгованості.

З пояснень третіх осіб та наданих на їх підтвердження документів, судом встановлено, що станом на час розгляду справи, матеріали виконавчого провадження №51420066 та документи, які стали підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса, знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Надані позивачем до матеріалів справи постанова про накладення арешту на майно боржника, рішення державного реєстратора та рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2020 у справі №179/2210/19 не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки не доводять обставин на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Доводи позивача щодо відсутності підстав для вчинення виконавчого напису у зв`язку з тим, що кредитний договір не був нотаріально посвічений, суд відхиляє оскільки оспорюваний позивачем виконавчий напис №2653 був вчинений нотаріусом 05.04.2016 року, тобто до втрати чинності п.1 та п.2 Постанови КМУ №662 віл 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», які втратили чинність згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

На підставі наведеного, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача. Відповідачем не було заявлено вимог щодо стягнення з позивача понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141, 142,206, 259,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д.

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул.Центральна, буд.6/9.

Третя особа Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ідентифікаційний номер юридичної особи 34893684, юридична адреса: 51200, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська, буд.7.

Датою ухвалення рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09.05.2025.

Суддя О.Ю. Кравченко