Ухвала

від 06.05.2025 по справі 991/6481/22

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/6481/22

Провадження №11-кп/991/51/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представник потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_11 ,

розглянула апеляційні скарги (1) прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - (2) адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , (3) адвоката ОСОБА_10 , на вирок Вищого антикорупційного суду від 09.10.2023 у кримінальному провадженні № 52022000000000344 від 27.10.2022 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотарьово Хустського району Закарпатської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,

та (4) клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України.

Вступ

1.Ця справа стосується обвинувачення народного депутата України VIII скликання ОСОБА_7 у безпідставній (через забезпеченість власним житлом у м. Києві) реалізації гарантії депутатської діяльності у виді права на компенсацію витрат на оренду житла та винайму готельного номеру після набуття ним у власність квартири у м. Києві в стані «від забудовника».

2.Пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України охоплює період з 03.10.2016 до 15.03.2018 [з моменту набуття ОСОБА_7 у власність квартири до моменту дострокового припинення повноважень народного депутата].

3.Ключовим питанням, яке підлягає вирішенню у цій справі, є таке - з якого часу ОСОБА_7 вважається «забезпеченим житлом у місті Києві» в цілях реалізації зазначеної вище гарантії: (1) з моменту державної реєстрації права власності на квартиру у стані «від забудовника», тобто без встановлення наявності умов для фактичного проживання у квартирі [один юридичний факт у виді набуття у власність квартири - лише юридична складова]; (2) з моменту набуття належною на праві власності квартирою стану, придатного для проживання у ній [юридичний склад як сукупність двох юридичних фактів у виді набуття у власність квартири та її стану, що має бути придатним для проживання у ній - юридична та фактична складові]. У такому випадку факт придатності квартири для проживання може підтверджуватись фактичним проживанням у ній.

4.Саме навколо цього питання виник спір та від його вирішення залежить обсяг (період) обвинувачення і кримінально-правова кваліфікація дій за відповідною частиною статті 364 КК: (1) відповідно до позиції прокурора слід застосовувати перший підхід (період пред`явленого за частиною 2 статті 364 КК обвинувачення - з 03.10.2016 по 15.03.2018); (2) суд першої інстанції виходив з другого підходу та встановив, що квартира стала придатною для проживання з 01.09.2017, оскільки з цього часу ОСОБА_7 фактично став у ній проживати (період обвинувачення, визнаного судом доведеним - з 01.09.2017 по 15.03.2018, у зв`язку з чим пред`явлене обвинувачення перекваліфіковане з частини 2 на частину 1 статті 364 КК); (3) захист підтримував другий підхід, але заперечував встановлений судом першої інстанції час набуття квартирою стану, придатного для проживання, та фактичне проживання ОСОБА_7 у ній у встановлений судом період.

5.Під час апеляційного розгляду Суд вирішує наведене питання та розглядає лише апеляційну скаргу прокурора без розгляду по суті апеляцій захисту через те, що ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

6.Оскільки цей апеляційний розгляд є новим, то здійснюється з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції щодо необхідності правильної кримінально-правової кваліфікації діяння ОСОБА_7 за статтею 364 КК (щодо можливості зміни судом апеляційної інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, форми діяння зі «зловживання службовим становищем», яка наведена у обвинувальному акті, на «зловживання владою») із забезпеченням при цьому права обвинуваченого на захист.

Історія провадження

7.16.12.2022 до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК - зловживання службовим становищем, що виявилось в тому, що він як народний депутат України з 01.09.2017 по 15.03.2018 (включно) безпідставно (через забезпеченість власним житлом у м. Києві) отримував компенсацію оренди житла у м. Києві у розмірі 127 400 грн.

8.02.03.2023 прокурор змінив пред`явлене обвинувачення ОСОБА_7 з частини 1 статті 364 КК на частину 2 статті 364 КК (том 10 а. с. 105-115) - зловживання службовим становищем, що виявилось в тому, що він як народний депутат України з 03.10.2016 по 15.03.2018 (включно) безпідставно (через забезпеченість власним житлом у м. Києві) отримував компенсацію вартості винайму готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» [з 03.10.2016 по 31.08.2017] та оренди житла у м. Києві [з 01.09.2017 по 15.03.2018] у загальному розмірі 281 500 грн.

9.09.10.2023 вироком ВАКС: (1) ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, та йому призначено покарання; (2) звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності; (3) частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Управління справами Апарату Верховної Ради України майнову шкоду у розмірі 127 400 грн.

10.27.10.2023-08.11.2023 прокурор, захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

11.24.04.2024 ухвалою Апеляційної палати ВАКС: (1) вирок від 09.10.2023 - скасовано; (2) кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення; (3) цивільний позов - залишено без розгляду.

12.19.12.2024 постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС ВС): (1) частково задоволено касаційну скаргу прокурора; (2) ухвалу Апеляційної палати ВАКС від 24.04.2024 скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

13.08.01.2025 Апеляційна палата ВАКС відкрила апеляційне провадження.

14.10.02.2025 прокурор змінив прохальну частину апеляційної скарги, змінивши форму діяння за частиною 2 статті 364 КК, у вчиненні якого просив визнати винуватим обвинуваченого - зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою» (том 15 а. с. 91).

15.27.02.2025 обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК у зв`язку із закінченням строків давності (том 15 а. с. 120).

Короткий зміст вироку та висновки суду першої інстанції

16.Вироком ВАКС від 09.10.2023: (1) ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади в органах державної влади, на строк 2 роки із штрафом у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн; (2) на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК та частини 5 статті 74 КК ОСОБА_7 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності; (3) застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 49 620 грн залишено до набрання вироком законної сили; (4) частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_7 на користь Управління справами Апарату Верховної Ради України майнову шкоду у розмірі 127 400 грн; (5) вирішено питання про судові витрати.

17.Відповідно до зміненого обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачувався за частиною 2 статті 364 КК у зловживання службовим становищем, а саме в тому, що він як народний депутат України у період з 03.10.2016 по 15.03.2018 (включно) безпідставно (через забезпеченість власним житлом у м. Києві) отримав компенсацію вартості винайму готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» [з 03.10.2016 по 31.08.2017] та оренди житла у м. Києві [з 01.09.2017 по 15.03.2018] у загальному розмірі 281 500 грн.

18.Суд першої інстанції визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_7 за частиною 2 статті 364 КК (в частині періоду отримання компенсації вартості винайму готельного номеру з 03.10.2016 по 31.08.2017) та змінив правову кваліфікацію дій обвинуваченого з частини 2 на частину 1 статті 364 КК.

19.Так, суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, а саме у зловживанні службовим становищем, що виявилось в тому, що він як народний депутат України з 01.09.2017 по 15.03.2018 (включно) отримав неправомірну вигоду шляхом оренди у м. Києві квартири та одержання на належний йому картковий рахунок грошових коштів за орендоване житло з бюджетних коштів на суму 127 400 грн, що завдано істотної шкоди інтересам держави в особі Управління справами Апарату Верховної Ради України на вказану суму.

20.Суд дійшов таких висновків з огляду на таке:

(1) ОСОБА_7 протягом 27.11.2014-15.03.2018 включно був народним депутатом України VIII скликання, тому на постійній основі здійснював функції представника законодавчої влади України - тож був службовою особою у розумінні примітки до статті 364 КК;

(2) 03.10.2016 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_7 набув у власність квартиру у м. Києві в стані «від забудовника»;

(3) з 01.09.2017 ця квартира набула ознак житла у розумінні частини 1 статті 379 та частини 1 статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) - стала придатною для проживання та використовувалася обвинуваченим за призначенням. За таких обставин, з цієї дати ОСОБА_7 став забезпеченим житлом у м. Києві, а відтак втратив право на отримання коштів за оренду житла або винайму готельного номера у м. Києві, яке передбачене статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України»;

(4) разом з цим, ОСОБА_7 звернувся із заявою від 31.08.2017 до Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України, в якій просив з 01.09.2017 перераховувати кошти для компенсації вартості винайму житла [оренди квартири у АДРЕСА_2 ] на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ «Комінвестбанк»;

(5) у зв`язку з чим ОСОБА_7 з 01.09.2017 і до моменту припинення повноважень народного депутата України 15.03.2018 отримав компенсацію у розмірі 127 400 грн.

21.При цьому винайм ОСОБА_7 та отримання відшкодування готельного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ» у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 відповідало інтересам служби, адже у цей час квартира обвинуваченого, яка належала йому на праві власності, не набула ознак житла у розумінні норм ЦК.

Короткий зміст ухвали та висновки суду апеляційної інстанції

22.Ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 24.04.2024: (1) вирок від 09.10.2023 - скасовано; (2) кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення; (3) застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави скасовано та внесені як застава кошти повернуто особі, які їх сплатила; (4) цивільний позов Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_7 - залишено без розгляду; (5) процесуальні витрати віднесено на рахунок держави.

23.Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні апеляційної скарги прокурора та задовольнив апеляційні скарги захисту.

24.Так, Апеляційна палата ВАКС зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а саме: (1) час, з якого обвинувачений фактично почав використовувати квартиру як придатну для проживання - не раніше 01.09.2017; (2) відповідно правильно обчислив початок періоду безпідставного отримання компенсації вартості проживання за рахунок бюджетних коштів з 01.09.2017, а не з 03.10.2016 (з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири, на чому наполягав прокурор); (3) доведеним є факт непридатності квартири для проживання у період часу з 03.10.2016 по 01.09.2017 (підтверджується актом огляду квартири від 21.10.2016, висновками експертного будівельно-технічного дослідження від 02.06.2020 та від 28.04.2020).

25.Водночас Апеляційна палата ВАКС дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив вирок з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність з огляду на таке: (1) суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 в період часу з 27.11.2014 по 15.03.2018 на постійній основі здійснював функції представника законодавчої влади України, а тому у розумінні примітки до статті 364 КК він був службовою особою, тобто суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого зазначеною статтею; (2) народний депутат є представником влади, оскільки здійснює повноваження представника законодавчої гілки влади; (3) диспозиція статті 364 КК містить дві альтернативні форми діяння - зловживання владою та зловживання службовим становищем; (4) розмежування зловживання владою від зловживання службовим становищем (в складі кримінального правопорушення, передбаченого статті 364 КК) здійснюється з огляду на зміст повноважень, прав, обов`язків та можливостей, обумовлених ними, наданих для реалізації відповідних функцій, здійснення яких доручено особі; (5) відповідно до висновку щодо застосування статті 364 КК, викладеному у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 27.11.2023 у справі №991/3966/20, безпідставне використання представником влади гарантії, наданої державою для здійснення ним своїх повноважень, становить зловживання владою; (6) у цій справі ОСОБА_7 як за первісним обвинуваченням (за частиною 1 статті 364 КК), так і за зміненим (за частиною 2 статті 364 КК) - обвинувачувався за статтею 364 КК саме у зловживанні службовим становищем, а не у зловживанні владою; (7) оскаржуваним вироком ОСОБА_7 був визнаний винуватим за частиною 1 статті 364 КК саме у зловживанні службовим становищем; (8) хоч зловживання владою та зловживання службовим становищем визначені як об`єктивна сторона в межах статті 364 КК, проте ці діяння є альтернативними. Пред`явлене особі за цими діяннями обвинувачення повинно бути конкретним та містити чіткий виклад об`єктивної сторони складу інкримінованого кримінального правопорушення; (9) фактично сторона захисту доводила у суді першої та апеляційної інстанцій відсутність у діях ОСОБА_7 складу саме зловживання службовим становищем (а не зловживання владою), за що його в результаті було засуджено оскаржуваним вироком; (10) у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, у формі зловживання службовим становищем, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у зловживанні службовим становищем - закриттю.

Короткий зміст постанови та висновки суду касаційної інстанції

26.Постановою ККС ВС від 19.12.2024: (1) частково задоволено касаційну скаргу прокурора; (2) ухвалу Апеляційної палати ВАКС від 24.04.2024 скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

27.Постанова мотивована таким: (1) хоча «зловживання владою» і «зловживання службовим становищем» є альтернативними діяннями, передбаченими статтею 364 КК, недоведеність одного статусу при доведеності іншого не виключає можливості зміни в формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, порівняно з формулюванням в обвинувальному акті; (2) за практикою Європейського суду з прав людини якщо складові ознаки первісного обвинувачення охоплюють елементи перекваліфікованого злочину, обвинувачений має можливість захистити себе, тому перекваліфікація обвинувачення у судовому рішенні не становить порушення його права за статтею 6 Конвенції; (3) отже, питання, чи порушує права обвинуваченої особи зміна формулювання обвинувачення у вироку, залежить від того, яким чином це зачіпає право обвинуваченого на ефективний захист; (4) захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_8 в апеляційній скарзі стверджували, що ОСОБА_7 не є суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки подання народним депутатом заяви про виплату компенсації за житло не є реалізацією владних повноважень. Крім того, обвинувачений був упевнений, що надана ним інформація про набуття майнових прав на квартиру та в подальшому оформлення права власності на це житло мала бути врахована й перевірена в ході прийняття рішення про виплату компенсації за оренду житла розпорядником кошів - Апаратом ВР, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність причинного зв`язку між зверненням ОСОБА_7 із заявою про виплату йому компенсації за житло та негативними наслідками, що настали внаслідок здійснення такої виплати; (5) захисник ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзі вказував на відсутність у ОСОБА_7 у період з 27.11.2014 по 15.03.2018 статусу службової особи в розумінні примітки до статті 364 КК, у зв`язку з чим він не був суб`єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, обвинувачений мав право на отримання компенсації за винайм готельного номера за весь час повноважень народного депутата, оскільки його власна квартира тоді не була придатною для життя; (6) аналізуючи висловлені адвокатами аргументи, апеляційний суд не зазначив, яким чином інша (альтернативна) правова кваліфікація дій ОСОБА_7 , що становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, а саме зловживання владою, могла б вплинути на правову позицію сторони захисту та її спроможність здійснювати ефективний захист прав і законних інтересів ОСОБА_7 .

28.ККС ВС зазначив, що під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати викладене і здійснити необхідні дії з метою правильного застосування закону України про кримінальну відповідальність із забезпеченням права на ефективний захист обвинуваченого.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги прокурора

29.Прокурор в апеляційній скарзі просив: (1) скасувати оскаржуваний вирок; (2) ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим за частиною 2 статті 364 КК у зловживання владою та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади в органах державної влади, на строк 3 роки із штрафом у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн; (3) задовольнити цивільний позов Управління справами Апарату Верховної Ради України на суму 281 500 грн; (4) стягнути з ОСОБА_7 витрати на проведення експертиз у сумі 17 072,32 грн.

30.Прокурор посилався на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

31.Так, прокурор не погоджується з висновком суду про недоведеність обвинувачення за частиною 2 статті 364 КК та зміною з цієї підстави кваліфікації діяння з частини 2 на частину 1 статті 364 КК - внаслідок виключення судом першої інстанції з обсягу обвинувачення періоду отримання ОСОБА_7 компенсації вартості винайму готельного номеру з 03.10.2016 по 31.08.2017 через те, що в цей час належна ОСОБА_7 квартира була непридатною для проживання через незавершений ремонт.

32.На думку прокурора період отримання неправомірної вигоди слід обраховувати не з 01.09.2017 (за висновком суду є датою набуття квартирою ознак житла за критерієм придатності до проживання), а з 03.10.2016, тобто з моменту укладення ОСОБА_7 договору купівлі-продажу квартири у м. Києві та відповідно набуття її у власність.

33.В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилався на таке: (1) висновок про непридатність житла до проживання суд зробив на підставі доказів, які не можуть засвідчувати цей факт, адже вони отримані поза межами передбаченої законодавством процедури визнання житлового приміщення непридатним для проживання. Так, суд встановив недоліки квартири на підставі актів огляду квартири та зроблених на підставі цих актів висновків експертних будівельно-технічних досліджень, тоді як житлове приміщення може бути визнано непридатним для проживання лише на підставі рішення виконавчого комітету місцевої ради. Це передбачено Порядком обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим Постановою Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984. Саме цей Порядок суд використав при визначенні придатності квартири для проживання у ній з огляду на дотримання системи санітарних і технічних вимог; (2) ОСОБА_7 набув у власність житлове приміщення, яке можливо використовувати. Так, зі змісту договору купівлі-продажу квартири від 03.10.2016 слідує, що квартира не має незастережених недоліків, які знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, усі інженерні комунікації знаходяться у робочому стані і функціонують за призначенням; (3) за статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України» для встановлення наявності/відсутності законних підстав для отримання компенсації вартості проживання за рахунок бюджетних коштів вирішальне значення має лише факт наявності у власності житла у м. Києві, а не факт фактичного користування цим житлом, адже останнє залежить виключно від волі суб`єкта, як і проведення/непроведення ремонтних робіт, покращення його характеристик; (4) суд помилково визнав неналежним доказом висновок експерта № 1589 від 11.11.2019 за результатами проведення судової економічної експертизи [з підстав його часткової невідповідності первинним документам щодо виплачених обвинуваченому сум]. Цей висновок експерта не враховує платіж Управління справами Апарату ВРУ на користь ОСОБА_7 за 23.03.2018 (платіжне доручення № 2334), оскільки сам платіж здійснено поза межами інкримінованого періоду, проте його призначення - саме компенсація за березень 2018 року, тобто неправомірне отримання цієї суми входить до обсягу обвинувачення.

Вимоги та зміст апеляційних скарг захисників

34.Захисники просили: (1) скасувати вирок та (2) закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК - у зв`язку з відсутністю в діяння складу кримінального правопорушення.

35.Апелянти стверджували про істотне порушення процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

36.Захист оскаржував висновки суду першої інстанції щодо (1) придатності квартири для проживання та (2) наявності ознак складу злочину, а також (3) наводили заперечення на ухвалу суду про відмову у закритті кримінального провадження.

Доводи щодо стану квартири

37 .Так, не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про те, що з 01.09.2017 ОСОБА_7 був забезпечений житлом, придатним для проживання.

38.Цей висновок суд зробив за відсутності обставин, що свідчать про придатність квартири ОСОБА_7 для проживання, без врахування показань обвинуваченого та свідка, а також на підставі недопустимих/недостовірних доказів.

39.Так, висновок суду про придатність квартири для проживання з 01.09.2017 ґрунтується на тому, що з цього часу ОСОБА_7 почав проживати в ній, при цьому суд не навів обставин, які б свідчили, що квартира була «житлом, придатним до проживання».

40.У свою чергу висновок про проживання ОСОБА_7 у квартирі з 01.09.2017 суд зробив на підставі відомостей з бази даних щодо роботи встановленої у квартирі сигналізації, інформації зі служби таксі, трафіків мобільного телефону ОСОБА_7 щодо місця його перебування у нічний час доби в зоні дії покриття базових станцій за адресою квартири - які за висновком суду свідчили про збільшення динаміки відвідування квартири у вересні 2017 року.

41.Ці висновки суд зробив без врахування:

(1) показань обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що лише у травні 2017 року він отримав ключі від забудовника після усунення останнім недоліків квартири та ремонт квартири (зокрема через пошкоджену систему опалення) тривав протягом липня 2017 року - квітня 2018 року;

(2) показань свідка ОСОБА_12 (друг ОСОБА_7 , який проживає у тому ж житловому комплексі, що і обвинувачений), який чітко зазначив, що ОСОБА_7 робив ремонт у квартирі до Пасхи 2018 року та вселився у квітні 2018 року;

(3) об`єктивної неможливості зробити ремонт у квартирі площею понад 160 кв. м за три літні місяці - з 25.05.2017 (момент отримання ОСОБА_7 квартири) до 01.09.2017 (момент набуття квартирою ознак житла за висновком суду);

(4) щодо трафіків мобільного телефону ОСОБА_7 - з 01.09.2017 до лютого 2018 року ОСОБА_7 користувався квартирою свого рідного брата ОСОБА_13 (помер у 2021 році), яка знаходилась в тому ж будинку, що і квартира обвинуваченого, але в сусідньому під`їзді. За показаннями ОСОБА_12 ОСОБА_7 декілька раз в досліджуваний період (за версією захисту протягом січня - квітня 2018 року) залишався у нього в квартирі;

(5) щодо зняття з сигналізації та даних зі служби таксі - можливі випадки відвідування квартири її власником пояснюється участю в процесі ремонту;

(6) інформація щодо роботи сигналізації у квартирі та інформація зі служби таксі є недопустимими / недостовірними доказами з огляду на таке:

(6.1) щодо інформації (таблиця) зі Служби охорони про взяття/зняття з-під охорони належної ОСОБА_7 квартири у період з 01.06.2017 по 20.03.2018: 1) «інформація» не є «доказом» в розумінні КПК, адже інформація є джерелом завдяки якому доказ в наступному здобувається; 2) вона отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України - без попереднього дозволу слідчого судді як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 162 КПК для отримання конфіденційної інформацією (така позиція висловлена ККС ВС в постанові від 17.02.2022 у справі № 243/7978/18); 3) вона отримана від неналежного суб`єкта та поза встановленим КПК порядком (копія інформації отримана не у відповідності до вимог частини 3 статті 99 КПК - без участі спеціаліста та детектив не оглядав оригінал бази даних за місцем її знаходження; з надавачем інформації ОСОБА_7 не укладав договір надання послуг з охорони квартири); 4) існують обґрунтовані сумніви в достовірності цієї інформації з огляду на те, що в наведений у інформації час зняття/поставлення на сигналізацію ОСОБА_7 не перебував у м. Києві, зокрема, перебував за кордоном. Крім цього, дублюється/повторюється інформації про «зняття» сигналізації за відсутності даних про постановку на сигналізацію, що є неможливим (31.08.2017, 05.09.2017, 06.09.2017). На адвокатський запит Служба охорони повідомила, що інформація щодо роботи встановленої у квартирі сигналізації не зберіглась, а тому сторона захисту позбавлена можливості перевірити достовірність цих даних.

(6.2) щодо інформації зі служби «Еліт-таксі» - з аналогічних підстав. Крім цього, ця інформація не завірена у встановленому для цього порядку та не засвідчена уповноваженою особою.

Доводи щодо відсутності складу злочину

42.Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про те, що:

(1) ОСОБА_7 був службовою особою в розумінні примітки до статті 364 КК та як народний депутат здійснював функції представника влади - через те, що суд першої інстанції посилався на нерелевантні положення Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 [щодо визначення представника влади] та рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002. В той же час проігнорував наведений захистом висновок Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/8777/18 про те, що народний депутата України не є службовою особою органу влади та не належить до суб`єктів владних повноважень;

(2) заява народного депутата України про виплату компенсації за житло має обов`язковий характер та в Апарату ВРУ відсутні повноважень її перевіряти - цей висновок суду спростовується таким: 1) фактом здійснення відповідних перевірок щодо наявності у окремих народних депутатів права на отримання компенсації, про що повідомили свідки ОСОБА_14 (перший заступник керівника апарату - керуючий справами) та ОСОБА_15 (працівник бухгалтерії); 2) неналежним врегулюванням правовідносин зі здійснення перевірок на рівні відповідної Постанови; 3) можливість врегулювати це питання повністю охоплювалось повноваженнями керівника Апарату ВРУ;

(3) наявний безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між написанням ОСОБА_7 заяви та перерахуванням коштів у вигляді компенсації вартості житла на його особистий картковий рахунок - цей висновок спростовується таким: 1) показаннями свідка ОСОБА_15 (головний бухгалтер Управління справами) про те, що заява депутата без резолюції керівника не підлягала виконанню; 2) всупереч законодавству в Апараті ВРУ та Управлінні справами не були унормовані порядок перевірки законності виплат у зв`язку з бездіяльністю відповідальних за це посадових осіб;

(4) ОСОБА_7 усвідомлював відсутність законних підстав для отримання компенсації - до цього висновку суд дійшов без врахування таких обставин: 1) на момент звернення із заявою ОСОБА_7 усвідомлював, що у нього було відсутнє житло в м. Києва, адже у його квартирі у цей час проводився ремонт та вона була непридатною для проживання; 2) під час допиту в суді ОСОБА_7 повідомив, що перед подачею заяви він звертався до керівника або заступника керівника Апарату ВРУ з питанням чи має він право на отримання компенсації у зв`язку з наявністю у нього квартири без ремонту, на що отримав позитивну відповідь. При цьому свідок ОСОБА_14 не спростував факт такого звернення до нього ОСОБА_7 ; 3) ОСОБА_7 у липні 2017 року письмово повідомляв про наявність у нього квартири, а, починаючи з 2014 року, декларував майнові права на квартиру/квартиру у своїх щорічних деклараціях; 4) за висновком суду квартира стала придатною для проживання з 01.09.2017, тоді як ОСОБА_7 подав заяву за день до цього - 31.08.2017.

Доводи щодо закриття кримінального провадження

43.Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі виклали заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 18.05.2022 про відмову у закритті кримінальному провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

44.Позиція захисту щодо закінчення строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні полягала в тому, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 є виділеним та вже на момент такого виділення у первісному провадженні сплили строки досудового розслідування через повідомлення на певному етапі окремим особам про підозру.

45.Так, (1) у первісному кримінальному провадженні № 42018000000002581 ухвалою слідчого судді від 18.10.2021 строк судового розслідування було продовжено до 22.04.2022; (2) станом на дату введення воєнного стану в Україні в межах цього кримінального провадження роках вже було повідомлено про підозру ряду осіб - у 2019-2020 роках ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а тому у ньому з 22.04.2022 мав би продовжуватись строк досудового розслідування; (3) з цього кримінального провадження 12.10.2022 виділено провадження № 4202200000000344 та в межах нього 24.10.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_7 . Таким чином на момент направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 до суду закінчився строк досудового розслідування.

Позиція учасників судового провадження

46.Під час апеляційного розгляду 27.02.2025 обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив усно та подав до Суду у письмовому вигляді клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК через закінчення строку давності, у зв`язку з чим просив з цієї підстави скасувати оскаржуваний вирок та закрити кримінальне провадження (том 15 а. с. 120, 121-122).

47.Сторона захисту вважала, що у зв`язку із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК апеляційні скарги захисників не можна розглянути по суті, проте доводи викладені у ній необхідно врахувати як заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

48.Обвинувачений та захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

49.Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК через наявність апеляційної скарги прокурора, якою оскаржувалась зазначена правова кваліфікація злочину.

50.Представник потерпілого (Управління справами Апарату Верховної Ради України) підтримала позицію прокурора.

Оцінка та мотиви Суду

Межі судового розгляду

51.Суд здійснює новий апеляційний розгляд з врахуванням таких положень КПК.

52.Після скасування ухвали судом касаційної інстанції суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими КПК, в іншому складі суду (частина 1 статті 439 КПК). Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 «Провадження в суді апеляційної інстанції» КПК (частина 1 статті 405 КПК). Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (частина 4 статті 286 КПК). Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК). Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді (частина 2 статті 439 КПК).

53.Визначаючи межі апеляційного розгляду, колегія суддів виходить з таких особливостей цієї справи:

(1) Суд здійснює апеляційний розгляд з врахуванням вказівок суду касаційної інстанції щодо необхідності правильної кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого - можливості зміни судом апеляційної інстанції при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, правової кваліфікації діяння за статтею 364 КК (в частині зміни альтернативної форми діяння зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою») за умов дотримання права обвинуваченого на захист;

(2) оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого визнано винуватим за частиною 1 статті 364 КК - у безпідставному отриманні ОСОБА_7 компенсації за оренду житла у період з 01.09.2017 по 15.03.2018. При цьому суд перекваліфікував пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення з частини 2 на частину 1 статті 364 КК внаслідок виключення з обсягу пред`явленого обвинувачення періоду отримання компенсації з 03.10.2016 по 31.08.2017 (суд визнав недоведеним пред`явлене обвинувачення в частині отримання ОСОБА_7 грошової компенсації у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 через те, що прокурор не довів, що у цей час придбана ОСОБА_7 квартира була придатна для проживання);

(3) вирок оскаржили обидві сторони - і захист, і обвинувачення;

(4) захист оскаржував вирок в частині висновків про протиправне отримання ОСОБА_7 компенсації у період з 01.09.2017 по 15.03.2018 та просив виправдати ОСОБА_7 за частиною 1 статті 364 КК;

(5) прокурор оскаржував вирок в частині виключення з обсягу пред`явленого обвинувачення періоду отримання ОСОБА_7 компенсації з 03.10.2016 по 31.08.2017 та в апеляційній скарзі порушував питання про погіршення становища обвинуваченого, а саме про кваліфікацію його дій за частиною 2 статті 364 КК;

(6) на час нового апеляційного розгляду та відповідно до набрання вироком суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_7 за частиною 1 статті 364 КК сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення та обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності з цієї підстави.

54.Оскільки вирішення клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК є можливим лише в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги прокурора, який оскаржує зазначену правову кваліфікацію та просить визнати ОСОБА_7 винуватим за частиною 2 статті 364 КК, Суд: (1) першочергово розглядає апеляційну скаргу прокурора, в межах доводів якої перевіряє обґрунтованість обвинувачення щодо протиправного отримання ОСОБА_7 компенсації за винайм готельного номеру у період з 03.10.2016 по 31.08.2017, та в разі відмови у її задоволенні (2) вирішує клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК. У зв`язку з цим Суд (3) не розглядає по суті апеляційні скарги захисників, доводи яких стосуються законності отримання ОСОБА_7 компенсації за оренду квартири у період з 01.09.2017 по 15.03.2018. Разом з тим викладені у них доводи, що стосуються періоду отримання обвинуваченим компенсації за винайм готельного номеру у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 [щодо непридатності квартири для проживання у цей період] та порушень норм КПК [щодо направлення обвинувального акту поза межами строку досудового розслідування], Суд розглядає як заперечення (правову позицію сторони захисту) при розгляді апеляції прокурора.

55.Крім цього, (4) Суд враховує вказівки суду касаційної інстанції про те, що слід здійснити необхідні дії з метою правильного застосування закону України про кримінальну кваліфікації із забезпеченням права на ефективний захист обвинуваченого.

56.Під час апеляційного розгляду колегія суддів повторно дослідила копії актів огляду квартири від 21.10.2016 та 25.05.2017 (том 8 а. с. 159, 163), клопотання про дослідження яких прокурор заявив 06.05.2025 [при цьому у судовому засіданні від 01.05.2025 прокурор відмовився від клопотання про повторне дослідження доказів, яке міститься в його апеляційній скарзі].

57.За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного вироку Суд дійшов висновку, що: (1) прокурор не довів обвинувачення в частині протиправності отримання ОСОБА_7 компенсації у період з 03.10.2016 по 31.08.2017, тому немає підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з частини 1 на частину 2 статті 364 КК, тож в задоволенні апеляції прокурора слід відмовити; (2) наведені у вироку суду дії ОСОБА_7 за частиною 1 статті 364 КК слід перекваліфікувати зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою»; (3) клопотання ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності за частиною 1 статті 364 КК підлягає задоволенню, тому з цієї підстави слід скасувати вирок і закрити кримінальне провадження, а також вирішити похідні від цього процесуальні питання - залишити без розгляду цивільний позов, повернути заставу заставодавцю, покласти процесуальні витрати сторони обвинувачення з проведення експертиз на державу.

(1) Вирішення апеляційної скарги прокурора

58.Зі змісту обвинувального акту вбачається, що за версією обвинувачення загальний період протиправного отримання ОСОБА_7 компенсації вартості проживання за рахунок бюджетних коштів охоплюється з 03.10.2016 по 15.03.2018 [тобто з моменту реєстрації права власності на квартиру до дострокового припинення повноважень народного депутата] та умовно складається з двох періодів:

(1) з 03.10.2016 по 31.08.2017 він отримував компенсацію вартості винайму готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» (бюджетні кошти перераховувались на рахунок готелю);

(2) з 01.09.2017 по 15.03.2018 він отримував компенсацію вартості оренди житла за адресою: АДРЕСА_2 (бюджетні кошти перераховувались на картковий рахунок ОСОБА_7 ).

59.Прокурор не погоджується з тим, що суд першої інстанції виключив з обсягу обвинувачення період отримання ОСОБА_7 компенсації вартості винайму готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» з 03.10.2016 по 31.08.2017 через те, що в цей час належна ОСОБА_7 квартира була непридатною для проживання.

60.Фактично позиція прокурора зводиться до того, що ОСОБА_7 вважається забезпеченим житлом у м. Києві, з моменту набуття права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Квартира), тобто з 03.10.2016. Тож на думку прокурора саме з 03.10.2016 ОСОБА_7 втратив право на реалізацію гарантії депутатської діяльності у виді компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості оренди житла та винайму готельного номеру у м. Києві (період безпідставного отримання компенсації з 03.10.2016 по 15.03.2018).

61.Прокурор оскаржує застосований судом першої інстанції підхід про те, що ОСОБА_7 став забезпеченим житлом у м. Києві, а отже втратив право на реалізацію гарантії, не з моменту набуття у власність Квартири у стані «від забудовника», а з моменту набуття Квартирою стану, придатного для проживання [01.09.2017], що підтверджується фактом початку фактичного проживання у ній ОСОБА_7 . Тож за висновком суду першої інстанції отримання компенсації ОСОБА_7 у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 не суперечило інтересам служби.

62.Суть висновку суду першої інстанції щодо застосування гарантії, передбаченої статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України», зводиться до такого: наявність у власності народного депутата України квартири у м. Києві, яка є непридатною для проживання, не свідчить про забезпеченість такого депутата житлом та, як наслідок, не виключає право на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера.

63.Мотиви такого рішення суд першої інстанції навів у пункті 2.2.2.2 оскаржуваного вироку, виходячи з: (1) суті правової природи та призначення державної гарантії для народних депутатів, передбаченої статтею 35 Закону; (2) визначення у ЦК поняття житла та квартири через ознаку придатності для проживання у них; (3) придатність житла до проживання передбачає дотримання системи санітарних і технічних вимог; (4) оцінки доказів щодо стану придбаної ОСОБА_7 квартири на предмет придатності проживання у ній.

64.Так, суд першої інстанції зазначив:

(1) призначення державної гарантії для народних депутатів України, передбаченої статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України», обумовлено необхідністю забезпечити безперешкодну діяльність депутатів і парламенту в цілому. Будучи елементом статусу народного депутата України, гарантія винайму житла у м. Києві та компенсація визначеної вартості оренди житла або винайму готельного номера спрямована на створення належних умов для реалізації наданих депутату прав (депутатських повноважень), що передбачені Конституцією України та законами України;

(2) за змістом статей 2 та 9 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» Верховна Рада України проводить свою роботу сесійно. Сесії Верховної Ради України складаються із засідань Верховної Ради України, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях (депутатських групах) та з виборцями. Місцем проведення засідань за загальним правилом є будинок Верховної Ради України (м. Київ, вул. Грушевського, 5);

(3) статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України» передбачено право народного депутата отримати компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера. При цьому використання народним депутатом України такої гарантії відповідатиме інтересам служби виключно у випадку, якщо такий депутат не забезпечений житлом у м. Києві і місце його проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж м. Києва. Компенсація народному депутату України орендованого житла або готельного номера, який забезпечений житлом у м. Києві, суперечитиме меті встановлення відповідної гарантії та матиме своїм наслідком одержання неправомірної вигоди депутатом або третьою особою;

(4) відповідно до частини 1 статті 379 ЦК житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них;

(5) за змістом частини 1 статті 382 ЦК квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

(6) з огляду правову природу та призначення зазначеної державної гарантії наявність у власності народного депутата України квартири у м. Києві, яка є непридатною для проживання, не свідчить про забезпеченість такого депутата житлом та, як наслідок, не виключає право на компенсацію вартості оренди житла або винайм готельного номера;

(7) за змістом Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» від 26.04.1984 придатність житла передбачає систему санітарних і технічних вимог, дотримання яких робить відповідне житло придатним для проживання. На час придбання ОСОБА_7 квартири та отримання компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номера санітарні і технічні вимоги до житла визначалися ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»;

(8) відповідно до досліджених документів та показань свідків Квартира на момент її передачі ОСОБА_7 була у стані «від забудовника», сантехнічне обладнання та побутові прилади не встановлювалися, оздоблювальні роботи в квартирі не виконувалися, тож була непридатна для проживання у ній;

(9) лише з 01.09.2017 Квартира набула ознак спритності для проживання, оскільки саме з цього часу ОСОБА_7 став проживати у ній.

65.Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування ОСОБА_7 вартості винайму готельного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ» у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 відповідало інтересам служби, адже квартира обвинуваченого, яка належала йому на праві власності, не набула на той час ознак житла у розумінні частини 1 статті 379 та частини 1 статті 382 ЦК.

66.Суд погоджується з застосованим судом першої інстанції підходом, вважає його правильним та додаткового наводить (1) аналіз змісту гарантії у виді компенсації вартості оренди житла чи винайму готельного номеру; (2) аналіз динаміки перебування ОСОБА_7 у квартирі у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 (у нічний час доби).

(1.1) Щодо змісту гарантії у виді компенсації вартості оренди житла чи винайму готельного номеру

67.Держава гарантує народному депутату України забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень (частина 4 статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України»).

68.Однією з гарантій діяльності народних депутатів України є гарантія у виді компенсації вартості оренди житла чи винайму готельного номеру.

69.Так, відповідно до статей 32 та 35 Закону (в редакції Закону № 1301-VII від 03.06.2014):

(1) народному депутату протягом всього строку виконання депутатських повноважень щомісячно відповідно до положень статті 35 Закону видаються кошти для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера (частина 4 статті 32 «Фінансування видатків, пов`язаних з депутатською діяльністю» Закону);

(2) у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму) (частина 1 статті 35 «Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями» Закону);

(3) право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у м. Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж м. Київ (частина 2 статті 35 «Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями» Закону).

70.Оскільки реалізувати гарантію може «народний депутат, не забезпечений житлом у м. Києві», то в контексті обставин цієї справи слід вирішити, чи є «забезпеченим житлом у м. Києві» народний депутат за наявності у нього квартири у м. Києві у стані «від забудовника».

71.Для цього вирішення цього питання з огляду на доводи сторін та мотиви оскаржуваного вироку необхідно вирішити, чи має значення стан такої квартири - придана чи непридатна вона для проживання.

72.При вирішенні цього питання Суд в першу чергу виходить з суті будь-якої гарантії забезпечення діяльності особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

73.Так, гарантії мають цільове призначення та виконують певну функцію - створити умови для належного виконання особою свої повноважень.

74.Досліджувана у цій справі гарантія має цільове призначення та виконує функцію забезпечити народному депутату умов для проживання поблизу місця роботи (якщо депутат таких умов не має) на період виконання ним своїх повноважень. Гарантія має компенсаційний характер, адже фактично держава лише відшкодовує витрати депутата на проживання у м. Києві (винайм житла), якщо депутат «не забезпечений житлом у м. Києві».

75.Враховуючи те, що: (1) гарантія полягає у виплаті щомісячної компенсації за проживання, а саме за оренду житла чи винайм готельного номеру, при цьому винайм житла чи готельного номеру є рівнозначними в цілях виплати компенсації; (2) ця сума щомісячної компенсації є обмеженою в розмірі і визначається на рівні вартості однокімнатного одномісного готельного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ»; (3) за визначенням готельний номер є жилим приміщенням, придатним для тимчасового проживання в ньому - то народний депутат для припинення права на отримання компенсації має бути забезпеченим на рівні не меншому за аналогічні умови для проживання.

76.Тож набута депутатом квартира має бути придатною для проживання, тобто відповідати мінімальним санітарно-технічним умовам з метою забезпечення можливості фактичного проживання у ньому людини (так само як це може забезпечити передбачене у Законі орендоване житло чи вийнятий номер у готелі, витрати за проживання в яких компенсуються державою).

77.Покращення вже наявних мінімальних житлових умов з метою підвищення комфорту рівня проживання за рахунок проведення ремонтних робіт (здійснення більш якісного ремонту, зміна інтер`єру, перепланування площі, покращення побутових умов житла, заміни існуючих комунікацій, переклеювання шпалер, заміни меблів тощо) не впливає на факт забезпечення умовами для проживання в цілях вирішення питання про застосування гарантії, передбаченої статтею 35 Закону.

78.Такий висновок Суду про те, що квартира має відповідати мінімальним умовам для фактичного проживання у ній ґрунтується на: (1) обмеженому розмірі компенсації; (2) вимогах, які ставляться до готелю/готельного номеру; (3) динаміці законодавства щодо змісту цієї гарантії - компенсація вартості винайму готельного номеру завжди було рівнозначним варіантом створення депутату житлових умов (зокрема, у виді надання службового житла, яке в свою чергу мало бути придатне для проживання).

(1.1.1) Щодо граничного розміру компенсації

79.Висновок Суду про забезпечення житлових умов на рівні не менше за мінімальні узгоджується із запровадженим у 2014 році підходом Верховної Ради України щодо встановлення граничного розміру щомісячної суми компенсації [для оренди житла або винайму готельного номеру] на рівні граничної вартості винайму одномісного однокімнатного номеру в готельному комплексі «Київ», а в разі винайму номеру в готелі за вищою ціною - суму перевищення депутат сплачує власним коштом (пункти 1.4 та 3.2 Положення про порядок виплати народним депутатам України щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номера, затвердженого розпорядженням Голови ВРУ № 248 від 08.04.2014 - том 9 а. с. 75-76).

80.Аналогічним чином, але вже у фіксованій сумі в розрахунку винайму номеру в готелі «Київ» на одну добу, визначений граничний розмір суми компенсації у рішеннях Комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України від 04.02.2015 та від 13.07.2017 (том 9 а. с. 81-82, 85).

81.Так, з 01.01.2015 до 01.09.2017 така сума складала 460 грн на добу, а з 01.09.2017 - 650 грн на добу.

(1.1.2) Щодо вимог до готелю та визначення поняття готельного номеру

82.Враховуючи вищенаведений висновок про необхідність забезпечення народного депутата України житловими умовами на рівні не менше за мінімальні та гранично можливою сумою одержаної компенсації є вартість одномісного однокімнатного номеру в ДП «Готельний комплекс «Київ», Суд вважає за доцільне проаналізувати окремі вимоги до готелей та визначення готельного номеру.

83.Готель - засіб тимчасового розміщення, що складається з шести і більше номерів та в якому суб`єктом господарювання надаються готельні послуги. Готельна послуга - дії (операції) суб`єкта господарювання з тимчасового розміщення споживача шляхом надання номера (місця) в готелі, а також додаткові послуги, що надаються споживачу відповідно до категорії готелю (абзаци 12 та 13 статті 1 Закону України «Про туризм»).

84.Категорії готелям встановлюються за результатами добровільної сертифікації послуг і оцінювання відповідності готелів вимогам певної категорії. Роботи з оцінювання готелів виконуються відповідно до вимог ДСТУ 4269 «Послуги туристичні. Класифікація готелів» (пункти 3-1 та 9 Порядку встановлення категорій готелям та іншим об`єктам, що призначаються для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 № 803).

85.Так, пункт 4.4 ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів» [чинний від 01.07.2004] встановлює вимоги до готелів усіх категорій, зокрема, вони мають бути обладнані інженерними системами і устаткуванням, які забезпечують постійне електропостачання, водопостачання, каналізацію, вентиляцію тощо. Пункт 5 цих ДСТУ визначає вимоги до готелів, залежно від категорії (кількості «зірок»), передбачаючи додаткові вимоги щодо технічного, санітарного устаткування, оснащеності тощо. Зокрема, у готелях усіх категорій номери мають бути оснащені ліжком, а у готелях 3-5 зірок - санвузлом.

86.За положеннями статей 1 та 22 Закону України «Про туризм» номер у готелі - це жиле приміщення, призначене для тимчасового розміщення (проживання).

87.Номер (готелю) - окреме вмебльоване приміщення з однієї чи кількох кімнат, оснащене обладнанням та інвентарем для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (пункт 4.8 ДСТУ 4527:2006 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення» [чинний від 01.10.2006], абзац 10 пункту 1.3 Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 № 19).

88.За договорами з ДП «Готельний комплекс «Київ» ОСОБА_7 винаймав готельний номер - окреме вмебльоване приміщення, що складається з однієї кімнати, обладнаної для тимчасового проживання (пункт 1.1 договорів про надання послуг від 26.11.2014 та від 01.01.2017 (том 2 а. с. 77-80, 81-83).

(1.1.3) Щодо динаміки розвитку законодавства в аспекті забезпечення народного депутата умовами для проживання

89.Досліджувана у цій справі гарантія спрямована на забезпечення народного депутата мінімальними житловими умовами у м. Києві та має компенсаційний характер.

90.З динаміки змін до Закону України «Про статус народного депутата України» вбачається, що з моменту його прийняття у 1992 році компенсація вартості проживання народного депутата у готелі у різні періоди була еквівалентною до забезпечення народного депутата житловими умовами у виді службового житла, іншого приміщення для постійного проживання, одноразової компенсації на створення житлових умов, адже застосовувалась у випадку неможливості вирішити питання про забезпечення умов проживання іншим чином.

91.Зміст гарантії (форма та умови її реалізації) з моменту прийняття у 1992 році Закону зазнали суттєвих трансформацій та змін в бік звуження її обсягу. Зокрема, спочатку Закон передбачав дві форми реалізації цієї гарантії (отримання службового жилого приміщення та компенсації вартості проживання в готелі), потім чотири (отримання одноразової компенсації, отримання службового жилого приміщенням, іншого приміщення для постійного проживання, відшкодування проживання у готелі) та наразі лише одну (отримання компенсації для оренди житла або винайму готельного номеру).

92.Суттєво новий підхід до змісту та умов реалізації цієї гарантії був запроваджений у 2014 році, а саме: у березні 2014 року ця гарантія набула нинішнього змісту саме як право на отримання щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номеру, а остаточно була сформульована у червні 2014 року та з того часу діє у такій редакції без змін.

93.Динаміку розвитку законодавства щодо змін до Закону України «Про статус народного депутата України» в частині змісту гарантії умовно можна поділити на 3 етапи: з 1992 по 2001 рік, з 2001 по 2014 рік, з 2014 року по теперішній час.

Зміст гарантії у 1992-2001 роках

94.У цей період народним депутатам, які постійно проживають за межами Києва, на період виконання ними постійної роботи у ВРУ надавалось службове житлове приміщення, а для участі в сесіях ВРУ компенсувалась вартість проживання в готелі.

95.Так, у первісній редакції Закону ця гарантія містилась у статті 38, яка називалась «Надання народному депутату України службової жилої площі». Ця норма передбачала надання на час виконання постійної роботи у Києві службового жилого приміщення для спільного проживання з членами сім`ї (частина 1 статті 38). Проживання в готелі разом з депутатом, який не має службової жилої площі в Києві, в період роботи сесії Верховної Ради дружини (чоловіка) оплачується за рахунок кошторису Верховної Ради України. В інших випадках оплату за проживання в готелі дружини (чоловіка) та інших членів сім`ї депутат провадить за власні кошти (частина 4 статті 38). Іншою нормою передбачалось, що депутатам при виїзді за межі постійного місця проживання для участі в сесіях Верховної Ради України, в роботі її органів виплачуються добові з урахуванням оплати проживання в готелі, включаючи вихідні і святкові дні (частина 2 статті 34 «Відшкодування витрат, пов`язаних з депутатською діяльністю»).

96.У наступній редакції статті 38 (в редакції Закону від 07.07.1995 № 276/95-ВР) додатково зазначалось, що: (1) депутат має право на додаткову службову жилу площу у вигляді окремої кімнати, умебльованої і обладнаної як кабінет (частина 3 статті 38); (2) порядок надання службових жилих приміщень та користування ними встановлюється Верховною Радою України (частина 2 статті 38).

97.11.07.1995 Верховна Рада України постановою № 286/95-ВР затвердила Положення про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними. Це Положення визначало порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень у м. Києві на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України та користування ними (пункт 1 Положення).

98.Зокрема, Положення визначало:

(1) умови реалізації цієї гарантії народним депутатом (пункт 5 Положення) - 1) службові жилі приміщення надаються народним депутатам України, які постійно проживають за межами м. Києва; 2) службові жилі приміщення можуть надаватися також за їх бажанням тим народним депутатам України, які проживають у м. Києві, але потребують поліпшення житлових умов і перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов;

(2) вимоги до службового жилого приміщення - службове жиле приміщення має бути розташоване поблизу будинків Верховної Ради України і благоустроєне стосовно до умов м. Києва, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам, обладнане меблями, побутовою технікою тощо (додаток № 1) (пункт 11 Положення). При цьому у додатку № 1 до Положення наводився перелік обладнання та побутової техніки, якими комплектуються службові жилі приміщення;

(3) вимоги щодо площі - народним депутатам України і членам їх сімей службові жилі приміщення надаються у межах норм жилої площі, встановлених законодавством України. Народному депутату України надається додаткова службова жила площа у вигляді окремої кімнати для організації робочого кабінету (пункт 11 Положення);

(4) умови щодо відселення - при проведенні капітального ремонту з відселенням наймачеві та членам його сім`ї надається інше службове жиле приміщення (пункт 27 Положення);

(5) вимоги щодо надання народним депутатом письмового зобов`язання про виселення - перед прийняттям рішення про надання службового жилого приміщення Управління справами Верховної Ради України зобов`язане отримати від нього письмове зобов`язання про звільнення наданого службового жилого приміщення у разі одержання у м. Києві іншого благоустроєного жилого приміщення у постійне користування (пункт 15 Положення);

(6) підстави виселення зі службових жилих приміщень - народні депутати України, які одержали у м. Києві інше благоустроєне жиле приміщення у постійне користування, в тримісячний строк зобов`язані звільнити займане службове жиле приміщення з усіма особами, які з ними проживають (пункт 28 Положення).

99.У 1997 році частина 3 статті 38 (в редакції Закону від 25.09.1997 № 548/97-ВР) [попередня норма про те, що депутат має право на додаткову службову жилу площу у вигляді окремої кімнати, умебльованої і обладнаної як кабінет] була викладена в такій формі: депутат має право на додаткову житлову площу у вигляді окремої кімнати.

Зміст гарантії у 2001-2014 роках

100.У цей період зміст гарантії був максимально розширений і умови її реалізації не залежали від місця постійного проживання народного депутата.

101.Так, Законом від 22.03.2001 № 2328-III Закон України «Про статус народного депутата України» був викладений в новій редакції. З цього часу гарантія міститься у статті 35, яка називається «Забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями».

102.Відповідно до цієї норми народному депутату створюються належні житлові умови (частина 1 статті 35).

103.Гарантія (з врахуванням викладення статті 35 в новій редакції на підставі Закону № 144-IV від 12.09.2002) передбачала 4 способи її реалізації.

104.Так, народний депутат, незалежно від місця постійного проживання, за його бажанням мав право (частина 1 статті 35): (1) на отримання одноразової грошової компенсації для створення належних житлових умов - виплачується одноразово у розмірі вартості житла для нього та членів його сім`ї, які проживали разом з ним на день його обрання народним депутатом, відповідно до норм жилої площі, визначених законодавством, виходячи із середньої ціни одного квадратного метра житла у місті Києві на відповідний період (частина 2 статті 35); (2) на отримання на строк його повноважень службового жилого приміщення - службове жиле приміщення має бути розташоване поблизу адміністративних будинків Верховної Ради України і являти умебльовану квартиру з телефоном, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам та бути обладнаним побутовою технікою. При наданні службового жилого приміщення народний депутат має право на додаткову жилу площу у вигляді окремої кімнати (частина 7 статті 35); (3) на отримання жилого приміщення для постійного проживання відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 46 Житлового кодексу Української РСР [ця норма в редакції станом на 2002 рік передбачала, що поза чергою жиле приміщення надається особам, обраним на виборну посаду, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість] - при цьому статтю 50 цього Кодексу встановлювалось, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

105.Народному депутату до надання грошової компенсації, або службового жилого приміщення, або жилого приміщення для постійного проживання надається (4) номер у готелі для проживання його і членів його сім`ї, який оплачується за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України (частина 6 статті 35).

Зміст гарантії з 2014 року по теперішній час

106.Сучасного змісту гарантія набула у 2014 році, а саме виключно у виді права на отримання щомісячної компенсації для оренди житла або винайму готельного номеру у зв`язку внесенням змін Законами України від 28.02.2014 № 836-VII та від 03.06.2014 № 1301-VII.

107.Так, з 12.03.2014 - право на щомісячну компенсацію для оренди житла або винайму готельного номеру мають «народні депутати, місце реєстрації проживання яких знаходиться на відстані понад 30 км від територіальних меж Києва» (частина 2 статті 35 в редакції Закону України від 28.02.2014 № 836-VII - так званий законопроект щодо скасування пільг).

108.Відповідно до пояснювальної записки до цього Закону прогнозувалось, що зазначений Закон усуне привілейоване становище народних депутатів України, сприятиме вивільненню бюджетних коштів для вирішення гострих соціально-економічних проблем України.

109.З 07.06.2014 - право на отримання коштів на оренду житла або винайм готельного номера мають «народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Київ» (частина 2 статті 35 в редакції Закону України від 03.06.2014 № 1301-VII).

110.Отже, протягом всього часу дії Закону (на різних етапах за різних умов) депутат забезпечувався можливістю проживати у готелі за рахунок бюджетних коштів як один з можливих варіантів створення умов для фактичного проживання.

111.З урахуванням вищенаведеного в частині змісту гарантії забезпечення житлом Суд дійшов таких висновків: (1) передбачена у статті 35 Закону гарантія спрямована не на забезпечення (набуття) народним депутатом права власності на об`єкт житлової забудови (особа буде забезпечена житлом і в разі проживання у житлі, яке належить члену її сім`ї, наприклад, іншому з подружжя), а на забезпечення саме умов для фактичного проживання; (2) у цілях застосування гарантії не можна ототожнювати юридичний факт набуття ОСОБА_7 права власності на квартиру «у стані від забудовника» з фактом придатності такої квартири для фактичного проживання у ній; (3) оскільки для цілей застосування гарантії має значення не формальне набуття депутатом права власності на квартиру «в стані від забудовника», а її стан (наявність мінімальних санітарно-технічних умов, необхідних для фактичного проживання у ній людини) - то саме ця фактична обставина підлягає доказуванню та час з якого квартира стала придатною для проживання.

112.Для доведення факту придатності набутої депутатом квартири до проживання сторона обвинувачення може використовувати різні засоби доказування, в тому числі довести фактичне проживання у квартирі.

113 .У зв`язку з чим Суд досліджує, чи доводять надані прокурором докази фактичне проживання ОСОБА_7 у квартирі до 01.09.2017.

(1.2) Динаміка перебування ОСОБА_7 у квартирі у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 (у нічний час доби)

114.Встановлення цієї обставини здійснюється на підставі аналізу та подальшого співставлення таких даних:

(1) даних про з`єднання [вхідні та вихідні телефонні дзвінки, SMS-повідомлення, інтернет-з`єднання] у нічний час (з 22:00 однієї доби до 06:00 наступної доби) абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_7 , з прив`язкою до місцезнаходження базових станцій оператора телекомунікації ПрАТ «ВФ Україна», які знаходяться поблизу адреси Квартири та за допомогою яких відбувались з`єднання (протокол огляду від 10.10.2018 - том 7 а.с.1, 68-137; файл під назвою «02338.xlsx», розміщений на диску - том 8 а. с. 9; файл під назвою «20763.xlsx», розміщений на диску - том 6 а. с. 80). Якщо початок чи кінець періоду нічних з`єднань мали місце у інший період доби (у вечірній чи ранковий), то наводиться весь період з`єднань - від першого до останнього по часу з`єднання. Ці дані аналізуються за період з 03.10.2016 по 31.08.2017. До аналізу взято з`єднання в зоні дії 5-ти базових станцій, які знаходяться в радіусі приблизно до 540 м від місця знаходження квартири ( АДРЕСА_5 ), а саме з`єднання в зоні дії базових станцій за такими адресами: 1) АДРЕСА_6 - ця адреса знаходиться приблизно за 200 м від квартири; 2) АДРЕСА_7 - приблизно за 400 м від квартири; 3) АДРЕСА_7 (Київський технікум електронних приладів) - приблизно за 500 метрів від квартири; 4) АДРЕСА_8 - приблизно за 340 м від квартири; 5) АДРЕСА_9 - ця адреса знаходиться приблизно за 540 м від квартири (далі - базові станції за адресою квартири);

(2) даних про зняття з сигналізації та постановку на сигналізацію належної ОСОБА_7 квартири ( АДРЕСА_1 ). Хоч договір про взяття квартири під охорону був укладений ще 22.11.2016, проте дані про фактичний режим роботи сигналізації у матеріалах справи наявні лише з 01.06.2017 (том 8 а. с. 70-80, 81-94). Тож ці дані аналізується за період з 01.06.2017 по 31.08.2017;

(3) даних зі служби таксі «Еліт-таксі» про адреси, які були початковими, проміжними чи кінцевими точками маршруту за замовленнями з абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_7 . Ці дані аналізуються за період з 03.10.2016 по 31.08.2017 (том 8 а. с. 64-67).

115.Дані про з`єднання (в зоні дії базових станцій за адресою Квартири) за квітень-серпень 2017 року аналізуються із врахуванням часу перебування ОСОБА_7 поза м. Києвом та Київської областю, в тому числі за кордоном.

116.Враховуючи те, що: (1) у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 ОСОБА_7 відповідно до договорів винайму готельного номеру винаймав номер в ДП «Готельний комплекс «Київ» за адресою: АДРЕСА_10 (том 2 а. с. 77-80, 81-83); (2) в окремі дні наряду зі з`єднаннями (у нічний час) в зоні дії базової станції за адресою квартири мали місце з`єднання в зоні дії базової станції безпосередньо за адресою ДП «Готельний комплекс «Київ» [базова станція: м. Київ, вул. Грушевського, 26/1] чи базовою станцією в радіусі 200 м від нього [базова станція: м. Київ, вул. Липська, 5 (Готель Національний)] - такі з`єднання додатково відображаються при аналізі.

117.Виходячи з загального аналізу з`єднань ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири протягом 03.10.2016-31.08.2017, динаміка з`єднань у нічний час доби починає збільшуватись з квітня 2017 року.

118.Так, (1) у жовтні - грудні 2016 року мали місце одиничні з`єднання лише одного дня [19.10.2016], що свідчить про короткострокове (менше години) перебування ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири; (2) у січні - березні 2017 року так само мали місце одиничні з`єднання лише одного дня [20.01.2017], що свідчить про короткострокове (менше години) перебування ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири; (3) у квітні - серпні 2017 року поступово збільшується частота з`єднань - від одиничних, що свідчать про нетривале (до 1-4 годин) перебування ОСОБА_7 протягом ночі в зоні дії цих станцій, до перебування в зоні дії цих базових станцій всю ніч (з 22:00 до 06:00), всього 7 ночей у такі дати: 26 та 28 квітня, 14 червня, 16 та 30 липня, 01 та 29 серпня 2017 року.

119. Дані щодо з`єднань ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири узгоджуються зі здійсненими ОСОБА_7 викликами таксі із зазначенням адреси квартири як початкової точки маршруту у такі дати - 29.04.2017 та 12.05.2017. При цьому за даними служби таксі у замовленнях містилась інформація не лише про номер будинку, а й номер квартири із зазначенням номеру під`їзду - АДРЕСА_11 (том 8 а. с. 65-66).

120.Загалом за даними служби таксі «Еліт-Таксі» у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 з абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_7 , здійснено 25 замовлень (том 8 а. с. 63-67), з них лише у 3 замовленнях як початкова адреса маршруту була вказана адреса: АДРЕСА_11 , а саме: (1) 29.04.2017 час прибуття таксі о 05:45; (2) 12.05.2017 час прибуття таксі о 23:45 та о 23:55. При цьому 29.04.2017 кінцевою точкою маршруту була адреса: вул. Грушевського, 26/1, тобто ДП «Готельний комплекс «Київ».

121.Проте в абсолютній більшості замовлень - у 16 з 25, як початкова, проміжна чи кінцева адреса маршруту був ДП «Готельний комплекс «Київ» чи вул. Грушевського, 26/1 (05.11.2016, 14.11.2016, 28.11.2016, 22.12.2016, 23.12.2016, 07.02.2017, 16.03.2017, 03.04.2017, 29.04.2017, 24.05.2017, 25.05.2017, 22.06.2017, 07.07.2017, 24.08.2017, 29.08.2017, 31.08.2017).

122.Дані щодо з`єднань ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири, починаючи з 01.06.2017, додатково узгоджуються з даними щодо часу зняття з сигналізації та постановку на сигналізацію квартири. В абсолютній більшості у період з 01.06.2017 по 31.08.2017 зняття з сигналізації відбувалось один-декілька разів на тиждень (протягом денного періоду доби), а час з моменту зняття з сигналізації до постановки на сигналізацію становив від однієї-декількох хвилин до декількох годин. Лише в окремі дні зняття з сигналізації відбувалось у нічний час з постановкою на сигналізацію на ранок наступного дня чи вдень того ж дня, а саме: (1) 14.06.2017 о 22:03 зняття з сигналізації - 15.06.2017 о 07:52 постановка на сигналізацію; (2) 16.07.2017 о 03:32 зняття з сигналізації - 16.07.2017 о 13:08 постановка на сигналізацію; (3) 30.07.2017 о 22:47 зняття з сигналізації - 31.07.2017 о 12:09 постановка на сигналізацію; (4) 01.08.2017 о 23:41 зняття з сигналізації - 02.08.2017 о 09:28 постановка на сигналізацію; (5) 29.08.2017 о 23:47 зняття з сигналізації - 30.08.2017 о 08:57 постановка на сигналізацію.

123.Тобто дані щодо з`єднань (щодо перебування абонентського номеру ОСОБА_7 протягом всієї ночі в зоні дії базових станцій за адресою квартири) 14 червня, 16 та 30 липня, 01 та 29 серпня 2017 року узгоджуються з відповідним режимом роботи сигналізації, якою була облаштована квартира. Крім цього, час постановки на сигналізацію ранком та вдень наступного дня (тобто 15 червня, 16 та 31 липня, 02 та 30 серпня 2017 року) узгоджується з часом перебування абонентського номеру ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири.

АДРЕСА_12 .Отже, проведений аналіз дає підстави стверджувати, що вперше всю ніч з`єднання з абонентського номеру ОСОБА_7 фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою квартири 26.04.2017, а в подальшому - 28.04.2017, 14.06.2017, 16.07.2017, 30.07.2017, 01.08.2017, 29.08.2017.

125.Суд наводить узагальнений аналіз з`єднань ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій , які знаходяться в радіусі 540 м від адреси Квартири, протягом 03.10.2016 по 31.08.2017, при цьому період з квітня по серпень 2017 року наводиться з помісячною деталізацією.

Жовтень - грудень 2016 року

126.У цей період одиничні з`єднання мали місце лише одного дня, а саме: 19.10.2016 (у період з 22:37 по 22:39) - всього 3 з`єднання, проте решта з`єднань у нічний час, починаючи вже з 23:39, зафіксовані базовою станцією за адресою: вул. Грушевського, 26/1, тобто за адресою ДП «Готельний комплекс «Київ».

Січень - березень 2017 року

127.У цей період одиничні з`єднання мали місце лише одного дня, а саме: 20.01.2017 (у період з 23:48 - 00:00 21.01.2017) - всього 4 з`єднання, проте решта з`єднань у нічний час (як до, так і після зазначеного часу) забезпечувались базовими станціями не за місцем знаходження квартири.

Квітень 2017 року

128.Відповідно до місцезнаходження базових станцій, за допомогою яких відбувались з`єднання з абонентського номеру ОСОБА_7 , у квітні 2017 року з`єднання фіксувались у м. Києві лише пів місяця (з`єднання фіксувались поза межам міста Києва та Київської області у такі дати 1, 7-9, 14-24, 29-30 квітня 2017 року), з них чотири дні у нічний час за допомогою базових станцій за адресою квартири:

(1) 05.04.2017 (22:01 - 22:47) - 4 з`єднання, проте подальша більшість решти з`єднань у нічний час з 01:00 по 5:48 06.04.2017 зафіксовані базовою станцією за адресою: вул. Грушевського, 26/1, тобто за адресою ДП «Готельний комплекс «Київ»;

(2) 26.04.2017 (з 21:25) - 27.04.2017 (по 11:03) - 51 з`єднань (це всі з`єднання, які мали місце протягом зазначеного періоду часу);

(3) 27.04.2017 (з 22:02) - 28.04.2017 (по 00:05) - 10 з`єднань, проте подальші з`єднання відбувались в зоні дії базових станцій не за місцем Квартири, зокрема 01:17-05:17 28.04.2017 - в зоні дії базової станції за адресою: вул. Липська, 5 (Готель Національний), тобто приблизно за 200 м від ДП «Готельний комплекс «Київ» (вул. Грушевського, 26/1);

( 4) 28.04.2017 (з 23:18) - 29.04.2017 (до 05:43, 06:46) - 17 з`єднань (це всі з`єднання, які мали місце у нічний час). Ці відомості узгоджуються з даними зі служби таксі «Еліт Таксі» про те, що 29.04.2017 о 05:45 за адресою квартири, тобто: АДРЕСА_5 , прибуло таксі, яке було викликане з абонентського номеру ОСОБА_7 , та кінцевою точкою маршруту була адреса ДП «Готельний комплекс «Київ», а саме: вул. Грушевського, 26/1. При цьому 29.04.2017 о 06:02-06:03 з`єднання (два з`єднання) відбувались в зоні дії базової станції за адресою: вул. Грушевського, 26/1, тобто за місцем знаходження ДП «Готельний комплекс «Київ», а вже о 06:46 - з`єднання (2 з`єднання) знову мали місце в зоні дії базових станцій в радіусі 400 м від адреси квартири.

129.Отже, з 15 днів знаходження ОСОБА_7 у Києві з`єднання з його абонентського номеру фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою Квартири у нічний час доби 4 рази (ночі), при цьому 2 рази протягом всієї ночі - з 26 на 27 квітня та з 28 на 29 квітня 2017 року.

Травень 2017 року

130.Відповідно до даних щодо місцезнаходження абонентського номеру у травні 2017 року ОСОБА_7 був у м. Києві понад пів місяця (з`єднання фіксувались поза межам м. Києва та Київської області у такі дати 1-11, 19-21 травня 2017 року), з них чотири дні у нічний час перебував в зоні дії базових станцій за місцем знаходження квартири:

(1) 12.05.2017 (22:26 - 23:55) - 16 з`єднань, проте подальші з`єднання у нічний час фіксувались не за місцем знаходження квартири. Наведені дані узгоджуються з даними зі служби таксі «Еліт Таксі» про те, що 12.05.2017 о 23:45 та о 23:55 за адресою квартири, тобто: АДРЕСА_5 , прибуло таксі, яке була викликане з абонентського номеру ОСОБА_7 та була початковою точкою маршруту;

(2) 13.05.2017 (з 22:20) - 14.05.2017 (по 02:36) - 9 з`єднань, проте подальші з`єднання відбувались в зоні дії базових станцій не за місцем знаходження квартири, зокрема 04:36-05:36 в зоні дії базової станції: АДРЕСА_10 , тобто за місцем знаходження ДП «Готельний комплекс «Київ»;

(3) 14.05.2017 (22:00 - 22:14) - 9 з`єднань, проте подальші з`єднання відбувались в зоні дії базових станцій не за місцем знаходження квартири, зокрема 05:55 в зоні дії базової станції: вул. Липська, 5 (Готель Національний), тобто приблизно за 200 м від місця знаходження ДП «Готельний комплекс «Київ»;

(4) 22.05.2017 (з 22:52) - 23.05.2017 (по 01:00) - 6 з`єднань, проте подальші з`єднання відбувались в зоні дії базових станцій не за місцем знаходження квартири, зокрема 04:27-05:27 23.05.2017 в зоні дії базової станції: вул. Грушевського, 26/1, тобто за місцем знаходження ДП «Готельний комплекс «Київ»;

131.Таким чином, з 17 днів знаходження ОСОБА_7 у м. Києві з`єднання з його абонентського номеру фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою Квартири 4 рази (ночі) приблизно протягом 1,5-4 години.

Червень 2017 року

132.Відповідно до даних щодо місцезнаходження абонентського номеру у червні 2017 року ОСОБА_7 був у м. Києві понад пів місяця (з`єднання фіксувались поза межам м. Києва та Київської області у такі дати 2-5, 10-13, 16-19 червня 2017 року), з них два дні у нічний час перебував в зоні дії базових станцій за місцем знаходження квартири:

(1) 14.06.2017 (з 22:50) - 15.06.2017 (08:00) - 12 з`єднань (це всі з`єднання, які мали місце у нічний час). Ці дані узгоджуються з даними щодо зняття/постановки на сигналізацію квартири, а саме: 14.06.2017 о 22:03 відбулось зняття з сигналізації - 15.06.2017 о 07:52 постановка на сигналізацію;

(2) 29.06.2017 (21:54 - 22:12) - 4 з`єднання. Дані щодо цих з`єднань узгоджуються з режимом роботи сигналізації квартири у цей день, а саме: 29.06.2017 о 21:54 квартиру було знято з сигналізації та о 22:11 квартиру було постановлено на сигналізацію.

133.Отже, з 18 днів знаходження ОСОБА_7 у Києві з`єднання з його абонентського номеру фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою квартири 2 рази (ночі), при цьому протягом всіє ночі - з 14 на 15 червня 2017 року.

Липень 2017 року

134.Відповідно до даних щодо місцезнаходження абонентського номеру у липні 2017 року ОСОБА_7 був у м. Києві понад пів місяця (з`єднання фіксувались поза межам м. Києва та Київської області у такі дати 1-6, 17-20, 22-27 липня 2017 року), з них три дні у нічний час перебував в зоні дії базових станцій за місцем знаходження квартири:

(1) 16.07.2017 (03:31 - 13:12) - 20 з`єднань. Ці дані узгоджуються з режимом роботи сигналізації, якою облаштована квартира, а саме: 16.07.2017 о 03:32 відбулось зняття з сигналізації та о 13:08 постановка на сигналізацію;

(2) 16.07.2017 (21:42 - 23:08) - 8 з`єднань, проте подальші з`єднання відбувались в зоні дії базових станцій не за місцем знаходження квартири, зокрема з 23:24 16.07.2017 по 00:00 17.07.2017 в зоні дії базової станції: АДРЕСА_10 , тобто за місцем знаходження ДП «Готельний комплекс «Київ». Ці дані узгоджуються з даними щодо зняття/постановки на сигналізацію квартири - 16.07.2017 о 21:45 сигналізацію було знято та о 23:08 поставлено на сигналізацію;

(3) 30.07.2017 (з 22:46) - 31.07.2017 (по 09:52, з 12:08 до 12:16) - 33 та 7 з`єднань [31.07.2017 в проміжок часу між зазначеними з`єднаннями мали місце з`єднання в зоні дії базових станцій не за адресою квартири]. Ці дані узгоджуються з даними щодо зняття/постановки на сигналізацію Квартири, а саме 30.07.2017 о 22:47 відбулось зняття з сигналізації та 31.07.2017 о 12:09 постановка на сигналізацію.

135.Отже, з 17 днів знаходження ОСОБА_7 у м. Києві з`єднання з його абонентського номеру фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою Квартири 3 рази (ночі), при цьому 2 рази протягом всіє ночі - 16.07.2017 та з 30 на 31 липня 2017 року.

Серпень 2017 року

136.Відповідно до даних щодо місцезнаходження абонентського номеру у серпні 2017 року ОСОБА_7 був у м. Києві менше пів місяця (з`єднання фіксувались поза межам м. Києва та Київської області у такі дні - 2-14, 19-21, 25-28 серпня 2017 року), з них чотири дні у нічний час перебував в зоні дії базових станцій за місцем знаходження квартири:

(1) 01.08.2017 (з 23:37) - 02.08.2017 (по 09:33) - 23 з`єднань (це всі з`єднання, які мали місце у нічний час). Ці дані узгоджуються з даними щодо зняття/постановки на сигналізацію квартири: 01.08.2017 о 23:41 відбулось зняття з сигналізації та 02.08.2017 о 09:28 - постановка на сигналізацію;

(2) 23.08.2017 (о 22:58) - 2 з`єднання, проте подальші з`єднання відбувались в зоні дії базових станцій не за місцем знаходження квартири, зокрема з 00:07 по 05:07 24.08.2017 в зоні дії базової станції: АДРЕСА_10 , тобто за місцем знаходження ДП «Готельний комплекс «Київ». Ці дані узгоджуються з роботою сигналізації у зазначений час: 23.08.2017 о 22:35 було зняття сигналізації та о 22:57 була постановка квартири на сигналізацію;

(3) 29.08.2017 (з 23:43) - 30.08.2017 (по 09:02) - 22 з`єднання. При цьому 29.08.2017 о 23:47 відбулось зняття квартир з сигналізації та 30.08.2017 о 08:57 постановка на сигналізацію;

(4) 31.08.2017 (22:57 - 23:10) - 5 з`єднань. Ці дані узгоджуються з даними про те, що 31.08.2017 о 22:59 відбулось зняття квартири з сигналізації та о 23:08 постановка на сигналізацію.

137.Отже, з 11 днів знаходження ОСОБА_7 у м. Києві з`єднання з його абонентського номеру фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою квартири 4 рази (ночі), при цьому 2 рази протягом всіє ночі - з 1 на 2 серпня та з 29 на 30 серпня 2017 року.

138.Узагальнюючи наведені відомості, Суд зазначає, що з`єднання з абонентського номеру ОСОБА_7 фіксувалося за допомогою базових станцій за адресою квартири у квітні-серпні 2017 року протягом усієї ночі таку кількість разів: (1) у квітні - 2 рази; (2) у травні - жодного; (3) у червня - 1 раз; (4) у липні - 2 рази; (5) у серпні - 2 рази. При цьому з 14.06.2017 дані щодо місцезнаходження ОСОБА_7 у нічний час в зоні дії базових станцій за адресою квартири співпадають з даними щодо режиму роботи сигналізації, якою облаштована квартира, що може свідчити про фактичне перебування в квартирі у нічний час та можливу її придатність з цього часу до проживання.

139.У цьому аспекті Суд зазначає, що суд першої інстанції встановив поза розумним сумнівом придатність квартири для проживання саме з 01.09.2017, з огляду, зокрема, на те, що номер мобільного зв`язку, який належить ОСОБА_7 , з вересня 2017 року у нічний час доби головним чином перебував у зоні дії базових станцій, де знаходиться буд. АДРЕСА_5 .

140.Суд в загальному погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_7 став забезпечений житлом саме із 01.09.2017, оскільки з цього часу став фактично проживати у квартирі, та відхиляє при цьому ключовий довід апеляційної скарги прокурора про необхідність врахування періоду отримання ОСОБА_7 компенсації вартості винайму готельного номеру з 03.10.2016 по 31.08.2017 з огляду на таке:

(1) фіксування перебування абонентського номеру ОСОБА_7 у зоні дії базових станцій за адресою квартири у нічний час доби сукупно становила 7 разів протягом 5 місяців (травень-серпень 2017 року), до цього часу такі фіксування взагалі не мали місце. При цьому саме з 14.06.2017 такі фіксування перебування ОСОБА_7 підкріплені даними щодо режиму роботи сигналізації, якою облаштована квартира. Враховуючи несистематичність та одноразовість наявності таких фіксувань абонентського номеру ОСОБА_7 за адресою квартири протягом тривалого періоду та переважаючу кількість з`єднань у нічний час доби в інших місцях, в тому числі за адресою ДП «Готельний комплекс «Київ», Суд не може дійти висновку поза розумним сумнівом про придатність квартири, яка перебуває у власності обвинуваченого, для проживання до 01.09.2017;

(2) навіть за умови ствердження Судом про придатність квартири для проживання з квітня 2017 року це не вплине на факт встановлення завдання діянням шкоди інтересам держави у розмірі, необхідному для кваліфікації за частиною 2 статті 364 КК, вимога про що зазначена в апеляційній скарзі прокурора. Так, мінімальний поріг збитків для кваліфікації діяння за частиною 2 статті 364 КК станом на 2018 рік становив 220 250 грн (250 нмдг * 881 грн), тоді як з 14.06.2017 [дата початку узгодження фіксування абонентського номеру за відповідними базовими станціями та даними щодо часу зняття та постановки квартири на сигналізацію у нічний час доби] загальна сума відшкодування становить 169 720 грн (13800 + 14260 + 1460 + 127 400), що підтверджується сумами виплачених коштів як компенсація вартості винайму ОСОБА_7 готельного номеру, зазначеними у платіжних дорученнях та реєстрах за відповідні місяці (том 9 а. с. 32-40). Навіть якщо брати за початок відліку придатності житла найбільш мінімально можливу дату, а саме перше фіксування з`єднань за номером ОСОБА_7 в зоні дії базових станцій за адресою квартири протягом усього нічного часу - 26.04.2017, сума завданих збитків максимально становила б 197 780 грн (13800 + 14260 + 169 720) (том 9 а. с. 25-31). Отже, Суд встановив, що: (а) зазначених сум можливих завданих збитків все рівно не достатньо для досягнення мінімального порогу розміру спричиненої інтересам держави шкоди (тяжких наслідків), встановленого частиною 4 примітки до статті 364 КК, необхідного для кваліфікації вчиненого ОСОБА_7 діяння за частиною 2 статті 364 КК; (б) це не змінює правильність висновку суду першої інстанції про кваліфікацію вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення за відповідною частиною статті 364 КК з огляду на розмір спричиненої діянням шкоди та може мати вплив виключно на обсяг задоволення цивільного позову, який у цьому провадженні Судом не вирішується по суті, про що буде зазначено нижче;

(3) Суд не погоджується із твердженням прокурора, що 03.10.2016 ОСОБА_7 отримав у власність житло, яке можливо використовувати, оскільки у пункті 4.2 договору купівлі-продажу квартири (том 5 а. с. 27-28) зазначено, зокрема, про те, що квартира не має незастережних недоліків, які знижують цінність або можливість використання майна за цільовим призначенням, усі інженерні комунікації знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням. Так, (а) наведене положення договору не спростовує факту набуття 03.10.2016 квартири у власність «у стані від забудовника» (крім того, висновок суду про що прокурором не оскаржується); (б) зміст договору купівлі-продажу квартири свідчить про його типову форму [зокрема, аналогічні стандартні фрази використовувалися в договорі купівлі-продажу квартири, укладеного із братом ОСОБА_7 (том 8 а. с. 126-128), та в подальшому в договорі при продажу ним квартири (том 8 а. с. 130-132)] і спрямований першочергово на реєстрацію факту набуття особою права власності на об`єкт нерухомого майна, а не на встановлення факту придатності / непридатності житла для проживання; (в) вже 07.10.2016 ОСОБА_7 звернувся до ТОВ «Компанія з управління активами «Будкепітал» з вимогою про безоплатне усунення недоліків, виявлених при огляді квартири (том 11 а.с. 5);

(4) Суд також відхиляє посилання прокурора на недотримання ОСОБА_7 процедури визнання жилого приміщення непридатним для проживання, встановленого Порядком обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 189 від 26.04.1984, та відсутність звернення для отримання відповідної адміністративної послуги із огляду на таке: (а) цей нормативно-правовий акт не регулює відносини, що є предметом цього кримінального провадження, оскільки визначений у ньому порядок стосується визнання непридатними будинків державного і громадського житлового фонду; (б) з моменту купівлі ОСОБА_7 квартири до 01.09.2017 її дійсний стан встановлений судом першої інстанції на підставі ряду доказів, зазначених у пункті 2.2.2.2 оскаржуваного вироку, які у сукупності підтвердили твердження сторони захисту про непридатність у вказаний період часу квартири для проживання та доказове значення яких не було спростовано прокурором під час апеляційного перегляду; (в) навіть порушення порядку визнання квартири непридатною для проживання не може змінити фактичний стан такої квартири;

(5) прокурор взагалі не посилається на фактичні дані, які можуть свідчити про те, що з 03.10.2016 по 31.08.2017 квартира була придатною для проживання та не наводить даних на спростування висновку суду про те, що квартира у цей час була непридатною для проживання. При цьому захист повідомив інформацію та надав документи (зокрема, щодо передачі ключів), які викликають обґрунтований сумнів у версії сторони обвинувачення щодо можливості використання квартири у період з 03.10.2016 по 31.08.2017.

141.Виходячи із вищевикладеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

(1.3) Щодо доводу захисту про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК

142.У межа вирішення апеляційної скарги прокурора Суд розглядає аргумент захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про наявність підстав для про закриття кримінального провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК через направлення обвинувального акту до суду з пропуском строку досудового розслідування.

143.Суд відхиляє цей аргумент захисту, виходячи з нижче наведеного.

144.В апеляційній скарзі захист зазначив, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , яке є виділеним, закінчився строк досудового розслідування через те, що вже станом на момент його виділення у первісному провадженні сплили строки досудового розслідування.

145.Так, (1) у первісному кримінальному провадженні № 42018000000002581 ухвалою слідчого судді від 18.10.2021 строк судового розслідування було продовжено до 22.04.2022; (2) станом на дату введення воєнного стану в Україні в межах цього кримінального провадження вже було повідомлено про підозру ряду осіб - у 2019-2020 роках ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а тому у ньому з 22.04.2022 мав би продовжуватись строк досудового розслідування; (3) з цього первісного кримінального провадження 12.10.2022 виділено провадження № 4202200000000344 та в межах виділеного провадження 24.10.2022 повідомлено про підозру ОСОБА_7 . Таким чином, на момент направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 до суду закінчився строк досудового розслідування.

146.Аналогічні доводи сторона захисту наводила під час судового розгляду в клопотанні про закриття кримінального провадження та суд першої інстанції ухвалою від 18.05.2022 у задоволенні цього клопотання відмовив.

147.Суд першої інстанції мотивував своє рішення таким: (1) КПК розрізняє процедуру продовження строків досудового розслідування в залежності від наявності або відсутності у кримінальному провадженні особи, яка набула статусу підозрюваного; (2) у випадку скасування повідомлення про підозру або виділення матеріалів досудового розслідування щодо підозрюваного в окреме кримінальне провадження виключається належність такого кримінального провадження до категорії тих, в яких особі було повідомлено про підозру; (3) в протилежному випадку неможливим є дотримання приписів частини 3 статті 295 та частини 3 статті 295-1 КПК [щодо вручення прокурором підозрюваному та захиснику клопотання про продовження строку досудового розслідування, можливості у останніх подати на нього заперечення та взяти участь в судовому засіданні з розгляду цього клопотання слідчим суддею] та втрачається мета диференціації максимально допустимих строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях в залежності від наявності у такому провадженні особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного; (4) ухвалою слідчого судді від 18.10.2021 у кримінальному провадженні № 42018000000002581 як у провадженні, в якому жодній особі не було повідомлено про підозру (матеріали щодо ряду підозрюваних були виділені в окремі провадження), було продовжено строк досудового розслідування на шість місяців, тобто до 22.04.2022 (том 1 а. с. 230-235); (5) у період з 18.10.2021 по 24.10.2022 [тобто з моменту постановлення зазначеної ухвали та до повідомлення про підозру ОСОБА_7 ] у межах кримінального провадження № 42018000000002581 не повідомлялось про підозру будь-якій особі (том 2 а.с. 39-46); (6) відповідно до частини 8 статті 615 КПК у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення воєнного стану, строк від зазначеної дати до дати припинення чи скасування воєнного стану не зараховується до загальних строків, передбачених статтею 219 КПК; (7) отже, період часу з 24.02.2022 по 24.10.2022 не підлягає зарахуванню у загальний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002581. З наведених підстав відхиляються доводи захисту про закінчення строку досудового розслідування у зазначеному провадженні на момент виділення з нього в окреме провадження матеріалів щодо ОСОБА_7 та відповідно про направлення обвинувального акту до суду з пропуском строку досудового розслідування.

148.Колегія суддів погоджується з висновком суду першою інстанції відсутність підстав для закриття кримінального провадження за пунктом 10 часини 1 статті 284 КПК та додатково зазначає таке.

149.Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження [в якому відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР з 16.03.2018] закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

150.Питання щодо застосування цієї норми Суд вирішує через мету строків досудового розслідування.

151.Призначення строків досудового розслідування полягає в тому, щоб регламентувати часовий проміжок для отримання стороною обвинувачення доказів (ухвали АП ВАКС від 23.12.2019 у справі № 760/8240/19, від 23.12.2019 у справі № 760/8206/19, від 11.03.2021 у справі № 991/1379/21). Так, КПК пов`язує продовження строку досудового розслідування саме з необхідністю отримання доказів, а завершення досудового розслідування - з достатністю зібраних доказів (частина 1 статті 290 КПК). Тож тривалість строку досудового розслідування обумовлена тривалістю процесу зібрання доказів (проведення слідчих дій), а не вчиненням будь-яких інших процесуальних дій (в контексті доводів захисту у цій справі - направлення обвинувального акту до суду).

152.Тобто пункт 10 частини 1 статті 284 КПК стосується етапу кримінального провадження до завершення кримінального провадження та відкриття матеріалів досудового розслідування для ознайомлення стороні захисту.

153.За таких обставин кримінальне провадження закривається у разі, якщо сторона обвинувачення вичерпала строки для отримання доказів (проведення слідчих дій) та не отримала докази, достатні для доведення винуватості особи в суді. Відповідно направлення обвинувального суду до суду після етапу завершення досудового розслідування не має наслідком закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування, оскільки строки досудового розслідування встановлюються для інших цілей.

154.Норма пункту 10 спрямована на недопущення необґрунтованого і тривалого перебування особи в статусі підозрюваного за відсутності достатності доказів вчинення нею кримінального правопорушення (причетності до кримінального правопорушення).

155.У цій справі немає відомостей про тривале перебування обвинувачення у статусі підозрюваного без направлення до суду обвинувального акту щодо нього, що могло б істотно порушити його права. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 надійшов до суду до закінчення двох місяців з моменту повідомлення йому про підозру.

156.Так, (1) 22.10.2018 до ЄРДР внесено відомості за № 42018000000002581 за частиною 3 статті 191 КК за фактом безпідставної реалізації гарантії депутатської діяльності окремими народними депутатами; (2) 23.01.2020 внесено відомості за № 52020000000000066 за частиною 2 статті 364 КК за фактом можливого вчинення злочину ОСОБА_7 (том 2 а. с. 35, 162); (3) 27.10.2020 кримінальні провадженні № 42018000000002581 та № 52020000000000066 об`єднанні в одне під номером № 42018000000002581; (4) 12.10.2022 з зазначеного кримінального провадження в окреме за № 52022000000000344 виділено матеріали, що стосуються ОСОБА_7 (том 1 а. с. 146-168); (5) 24.10.2022 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за частиною 1 статті 364 КК та 07.11.2022 про її зміну; (6) 16.12.2022 обвинувальний акт надійшов до суду.

157.Отже, у цій справі строк досудового розслідування слід обчислювати з 24.10.2022.

158.Строк досудового розслідування (після повідомлення особі про підозру) обчислюється в тому кримінальному провадженні, в межах якого здійснюється досудове розслідування щодо підозрюваної особи. У разі виділення з основного (первісного) кримінального провадження в окреме матеріалів щодо підозрюваної особи строк досудового розслідування продовжує свій перебіг (обчислюється) вже у виділеному провадженні (а не в основному). В такому разі якщо внаслідок виділення матеріалів щодо підозрюваного в основному кримінальному провадженні не залишається жодної підозрюваної особи, то воно стає «фактовим», тому у ньому строки досудового розслідування (після повідомлення особі про підозру) не обчислюються.

159.Отже, факт повідомлення особі про підозру та всі правові наслідки, пов`язані з цим, мають правове значення лише для виділеного кримінального провадження. Виділення матеріалів щодо підозрюваної особи анулює перебіг строку досудового розслідування в кримінальному провадженні, з якого воно було виділено. Аналогічні правові наслідки має факт скасування повідомлення про підозру та закриття кримінального провадження щодо особи (якщо у провадження немає інших підозрюваних).

160.Такий висновок Суду відповідає позиції ККС ВС, висловленої в постановах від 14.01.2025 у справі № 367/1517/22 та від 13.12.2023 у справі № 169/867/21. Зокрема, в останній постанові ККС ВС зазначив, що чинний КПК не містить імперативної норми, відповідно до якої строки, сплив яких почався після повідомлення про підозру першій особі, мають враховуватися під час прийняття процесуальних рішень стосовно особи, якій повідомлено про підозру після виділення матеріалів кримінального провадження стосовно першої особи.

161.Окремо колегія суддів звертає увагу, що у цій справі у первісному кримінальному провадженні № 42018000000002581 розслідувались різні події злочину щодо різних осіб. Так, первісне кримінальне провадження було розпочато за фактом отримання рядом народних депутатів компенсації для винайму готельного номеру при наявності у них житла у м. Києві, внаслідок оприлюднення публікації в Інтернеті щодо отримання 170 народними депутатами зазначеної компенсації. Відповідно обставини реалізації окремими народними депутатами гарантії є різними та повідомлення про підозру окремим депутатам не стосується обставин підозри ОСОБА_7 .

162.Виходячи з наведеного підстав для закриття кримінального провадження немає.

(2) Вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК

(2.1) Щодо правильної правової кваліфікації дій обвинуваченого (з огляду на вказівку суду касаційної інстанції)

163.У межах вирішення питання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК Суд вирішує питання про правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_7 в межах диспозиції цієї норми.

164.Судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частини 1, 3 статті 337 КПК).

165.Прокурор кваліфікував пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за частиною 2 статті 364 КК і за правовою конструкцією воно пов`язане з протиправним вибуттям з фондів держави у період з 03.10.2016 по 15.03.2018 грошових коштів у загальній сумі 281 500 грн. Суд першої інстанції визнав пред`явлене прокурором обвинувачення доведеним лише в частині періоду з 01.09.2017, що призвело до зменшення розміру завданої діянням шкоди до 127 400 грн та відповідно вплинуло на зміну кваліфікації з частини 2 на частину 1 статті 364 КК.

166.Питання про те, за якою з форм діяння в межах статті 364 КК («зловживання владою» чи «зловживання службовим становищем») слід кваліфікувати дії народного депутата при протиправній реалізації гарантії, передбаченої статтею 35 Законом України «Про статус народного депутата України», у виді права на отримання компенсації за оренду квартири чи винайм готельного номеру - вирішено постановою Об`єднаної палати ККС ВС від 27.11.2023 у справі № 991/3966/20.

167.Відповідно до позиції Об`єднаної палати ККС ВС (постанова від 27.11.2023 у справі № 991/3966/20): (1) народний депутат є представником влади та є спеціальним суб`єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК, у формі зловживання владою; (2) зловживанням владою є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов`язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням функцій представника влади; (3) безпідставне зловживання гарантією, передбаченою частиною 2 статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України», безпосередньо пов`язане з набуттям повноважень представника влади і здійсненням ним владних повноважень, із реалізацією прав, які обумовлені ними; (4) таке зловживання має бути кваліфіковане як зловживання владою, а не зловживання службовим становищем, і таке діяння має кваліфікуватися за відповідною частиною статті 364 КК; (5) у кожному конкретному випадку слід з`ясовувати механізм заподіяння шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам і встановлювати чи має місце вибуття майна із фондів державної власності, оскільки такі дії можуть кваліфікуватися як кримінальні правопорушення проти власності за наявності відповідних ознак у вчиненому діянні.

168.Отже, інкриміноване ОСОБА_7 діяння [яке полягає у безпідставному одержанні компенсації вартості оренди житла через забезпеченість власним житлом у м. Києві] слід кваліфікувати за частиною 1 статті 364 КК, а саме як зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам в особі юридичної особи публічного права.

169.Оскільки: (1) прокурор у первісному та зміненому обвинувальних актах кваліфікував діяння ОСОБА_7 за частиною 1 та відповідно за частиною 2 статті 364 КК як «зловживання службовим становищем», (2) суд першої інстанції у вироку при формулюванні обвинувачення кваліфікував дії ОСОБА_7 за частиною 1 статтею 364 КК як «зловживання становищем», при цьому оскаржуваний вирок був ухвалений 09.10.2023, тобто до висловлення Об`єднаною палати ККС ВС 27.11.2023 наведеного вище висновку - то дії ОСОБА_7 за частиною 1 статті 364 КК слід перекваліфікувати зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою».

170.Така перекваліфікація Судом дій ОСОБА_7 не є порушенням права на захист з огляду на таке.

171.Фактично у цій справі не здійснюється зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за частиною 1 статті 364 КК, а замінюється лише форма одного альтеративного діяння в межах диспозиції цієї норми на інше - зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою».

172.При цьому питання про зміну правового становища обвинувачення (в бік покращення чи погіршення) не постає, адже альтернативні форми діяння в межах диспозиції частини 1 статті 364 КК є рівнозначними, не відрізняються між собою рівнем суспільної небезпечності та ступенем реалізації злочинної діяльності.

173.Така зміна форми діяння не стосується інакшої оцінки Судом фактичних обставин чи встановлення нових фактів - у цій справі абсолютно всі фактичні обставини є незмінними. В свою чергу сторона захисту сформувала свою позицію щодо фактичних обставин, які є предметом цього кримінального провадження - про одержання квартири у непридатному для проживання стані (а саме у стані «від забудовника») ще у 2020 році, тобто за два роки до повідомлення по підозру ОСОБА_7 та з цього часу лінія захисту щодо фактів не змінювалась. Це підтверджується: (а) клопотанням ОСОБА_7 , яке адресоване прокурору, про долучення документів до матеріалів кримінального провадження від 16.06.2020 (том 8 а. с. 137-199); (б) документами, долученими 25.04.2023 стороною захисту під час судового провадження, які є аналогічними тим, які бути відкриті стороні обвинувачення під час досудового розслідування (том 10 а. с. 153-250, том 11 а. с. 1-55); (в) клопотанням захисника від 17.08.2023 про долучення до матеріалів справи доказів (том 12 а. с. 121-178).

174.Загалом вирішення Судом питання про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_7 не залежить від зайнятої захистом позиції, одночасно з цим не є неочікуваним для захисту з огляду на ухвалені у цій справі судові рішення: (1) ухвалу АП ВАКС від 24.04.2024, якою з посиланням на позицію ОП ККС ВС (викладену у постанові від 27.11.2023 у справі № 991/3966/20) було констатовано, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався та був визнаний винуватим ОСОБА_7 , слід кваліфікувати як «зловживання владою» (а не як «зловживання службовим становищем»); (2) постанову ККС ВС від 19.12.2024, якою суду апеляційної інстанції надано вказівку здійснити правильну правову кваліфікацію діяння в межах диспозиції статті 364 КК.

175.Враховуючи наведене, а також те, що: (1) обвинувачений реалізував право на звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК у зв`язку з чим апеляційні скарги захисту по суті не розглядаються та відповідно (2) не розглядається по суті пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення, (3) оскаржуваний вирок має бути скасований та кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 підлягає закриттю - то така зміна кваліфікації не впливає та не може вплинути на захист обвинуваченого.

(2.2) Щодо клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності

176.Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК (частина 1 статті 44 КК, частина 1 статті 285 КПК).

177.Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості (пункт 3 частини 1 статті 49 КК в редакції станом на момент вчинення дій, зазначених у обвинувальному акті).

178.Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом (частина 2 стаття 44 КК, частина 1 статті 286 КПК).

179.Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (пункт 1 частини 2 статті 284 КПК). Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження (стаття 417 КПК).

180.Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальна справа щодо цієї особи (постанова ККС ВС від 08.04.2021 у справі № 712/7675/18).

181.У цьому провадженні суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, яке є злочином середньої тяжкості (пункт 3 статті 12 КК в редакції станом на момент вчинення злочину).

182.У вироку суд першої інстанції встановив, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_7 , мало місце у період з 01.09.2017 по 15.03.2018.

183.Отже, станом на 06.05.2025 з дня діяння, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_7 (15.03.2018 - останній день діяння, кваліфікованого за частиною 1 статті 364 КК, п`ятирічний строк сплив 16.03.2023), минув п`ятирічний строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину.

184.Під час апеляційного розгляду 27.02.2025: (1) Суд роз`яснив обвинуваченому положення КК та КПК про можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення у зв`язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності; (2) ОСОБА_7 заявив відповідне клопотання та надав суду заяву про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження (том 15 а. с. 120-122).

185.З наведених мотивів Суд дійшов висновку про необхідність: (1) перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за частиною 1 статті 364 КК зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою»; (2) скасувати оскаржуваний вирок; (3) звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 364 КК, а саме за зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним інтересам; (4) закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК

(2.3) Вирішення інших питань, пов`язаних із закриттям кримінального провадження

Щодо цивільного позову

186.Особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого (частина 1 статті 129 КПК).

187.Ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (частина 1 статті 129 КПК).

188.Отже, суд в межах кримінального провадження може стягнути на користь цивільного позивача суму відшкодування шкоди, спричиненої вчиненням інкримінованого обвинуваченому діяння (вирішити по суті цивільний позов), лише в разі закінчення кримінального провадження шляхом ухваленням обвинувального вироку, тобто в разі визнання обвинувачення доведеним за наслідками розгляду обвинувального акту по суті.

189.Водночас у разі закінчення кримінального провадження шляхом закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності через сплив строків давності суд не вирішує питання по суті обвинувачення (не досліджує докази, не встановлює фактичні обставини, не встановлює факт вчинення особою інкримінованого діяння та відповідно не встановлює винуватість особи), тому не може вирішити по суті пред`явлений до обвинуваченого цивільний позов. В такому випадку цивільний позов має бути залишений без розгляду.

190.Особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства (частина 7 статті 128 КПК).

191.Такий висновок Суду узгоджується з усталеною практикою ККС ВС з цього питання (постанови ККС ВС від 30.01.2025 у справі № 757/72925/17-к, від 08.05.2024 у справі № 376/2282/21, від 19.12.2023 у справі № 378/1005/20).

192.Враховуючи те, що: (1) в межах кримінального провадження Управління справами Апарату ВРУ пред`явило до ОСОБА_7 цивільний позов на суму 281 500 грн, тобто у відшкодування шкоди, спричиненої інкримінованим ОСОБА_7 діянням за частиною 2 статті 364 КК - сума отриманої ОСОБА_7 компенсації для винайму готельного номеру та оренди квартири у період з 03.10.2016 по 15.03.2018 (том 10 а. с. 121-122); (2) оскаржуваним вироком суд першої інстанції частково задовольнив цей позов, а саме на суму 127 400 грн, тобто на суму сплаченої безпосередньою на картковий рахунок ОСОБА_7 компенсації за оренду квартири у період з 01.09.2017 по 15.03.2018 в межах обвинувачення за частиною 1 статті 364 КК, визнаного судом доведеним; (3) у зв`язку з реалізацією ОСОБА_7 права на звільнення від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності за частиною 1 статті 364 КК оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю - цивільний позов Управління справами Апарату ВРУ слід залишити без розгляду.

193.Разом з тим Управління справами Апарату ВРУ має право пред`явити цей позов в порядку цивільного судочинства.

Щодо запобіжного заходу

194.Суд встановив, що: (1) ухвалою від 27.10.2022 до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 49 620 грн (том 9 а. с. 158-166); (2) 08.11.2022 ОСОБА_20 сплатила зазначену суму застави за ОСОБА_7 (том 11 а. с. 21); (3) суд першої інстанції в оскаржуваному вироку залишив запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили.

195.Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, зокрема, після закриття кримінального провадження (стаття 203 КПК). Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (частина 11 статті 182 КПК).

196.Враховуючи вищенаведене та постановлення рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, Суд дійшов висновку про необхідність (1) скасувати запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді застави та (2) повернути внесену за ОСОБА_7 заставу в розмірі 49 620 грн заставодавцю ОСОБА_20 .

Щодо процесуальних витрат

197.За положеннями частини 2 статті 124 КПК суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.

198.Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статтею 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави (постанова ОП ККС ВС від 12.09.2022 у справі № 203/241/17).

199.Отже, витрати сторони обвинувачення на проведення судових експертиз слід віднести на рахунок держави.

200.Інші учасники не заявляли про стягнення процесуальних витрат.

Висновки Суду за результатами апеляційного розгляду

201.Під час апеляційного розгляду Суд вирішив по суті лише апеляційну скаргу прокурора. Апеляційні скарги сторони захисту Суд по суті не розглядав через те, що ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Тож оскаржуваний вирок переглядався лише в частині періоду отримання компенсації з 03.10.2016 по 31.08.2017 (в межах оскарження прокурором), в частині періоду отримання компенсації з 01.09.2017 по 15.03.2018 (в межах оскарження захистом) - вирок не переглядався.

202.За результатами розгляду апеляції прокурора Суд дійшов висновку, що: (1) в контексті обставин цієї справи [набуття ОСОБА_7 у власність квартири у м. Києві у стані «від забудовника»] суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_7 вважається «забезпеченим житлом у м. Києві» [в цілях реалізації гарантії, передбаченої статтею 35 Закону України «Про статус народного депутата України», у виді права на компенсацію вартості оренди житла чи винайму готельного номеру] не з моменту набуття 03.10.2016 права власності на квартиру у м. Києві в стані «від забудовника», а з моменту набуття такою квартирою стану, придатного для проживання; (2) факт придатності квартири для проживання може підтверджуватись фактичним проживанням в ній; (3) прокурор не довів поза розумним сумнівом, що у період з 03.10.2016 по 31.08.2017 квартира ОСОБА_7 була придатною для проживання, тож підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 з частини 1 на частину 2 статті 364 КК немає, тому у задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити.

203.У межах розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК Суд: (1) перекваліфікував його дії в межах диспозиції цієї норми зі «зловживання службовим становищем» на «зловживання владою»; (2) звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 364 КК, оскільки станом на 06.05.2025 з дня діяння, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_7 (15.03.2018 - останній день діяння, кваліфікованого за частиною 1 статті 364 КК), минув п`ятирічний строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину; (3) з цієї підстави скасував оскаржуваний вирок та закрив кримінальне провадження; (5) вирішив похідні від цього процесуальні питання.

204.Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 417, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

2.Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.

3.Вирок Вищого антикорупційного суду від 09.10.2023 - скасувати.

4.На підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 364 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.

5.Кримінальне провадження № 52022000000000344 від 27.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК - закрити на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

6.Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у вигляді застави - скасувати, а внесену за ОСОБА_7 заставу в розмірі 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн повернути ОСОБА_20 .

7.Цивільний позов Управління справами Апарату Верховної Ради України до ОСОБА_7 - залишити без розгляду.

8.Процесуальні витрати сторони обвинувачення віднести на рахунок держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3