Постанова

від 08.05.2025 по справі 902/1115/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року Справа № 902/1115/22(902/469/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників:

позивача: Марчук Г.В. (адвокат)

відповідача: Кулаковський О.М. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 13.01.2025 суддею Тісецьким С.С. у м. Вінниця (повний текст рішення складено 16.01.2025) у справі № 902/1115/22(902/469/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт"

до ОСОБА_1

про стягнення 437275, 33 грн

в межах справи № 902/1115/22

за заявою ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Якимівський Граніт" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О.І. звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 437275, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство послалось на отриманням ОСОБА_1 , за відсутності будь-яких підтверджуючих документів, з каси ТзОВ "Якимівський Граніт" грошових коштів на загальну суму 452802 грн, з огляду на що позивач просив суд стягнути з відповідача на користь товариства вказані кошти як безпідставно отримані.

Згодом, позивачем було заявлено про зменшення розміру позовних вимог та, відповідно, останній приросив господарський суд стягнути з відповідача 437275, 33 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.01.2025 у даній справі позов ТзОВ "Якимівський Граніт" до ОСОБА_1 про стягнення 437275, 33 грн задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 236358 грн безпідставно набутих коштів та 2836, 29 грн витрат на сплату судового збору; відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 200917, 33 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить останнє скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 236358 грн безпідставно набутих коштів; відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Мотивуючи доводи скарги відповідач вказав про те, що матеріали позовної заяви товариства не містять належних, достовірних, допустимих доказів того, що відповідач отримував грошові кошти, а наявні в матеріалах справи видаткові касові ордери не містять обов`язкових реквізитів без яких цей документ не може свідчити про факт отримання грошових коштів відповідачем. На думку скаржника, жоден із наявних в матеріалах справи видаткових касових ордерів не містить відомостей про отримання відповідачем грошових коштів. Скаржник вважає, що за відсутності у видаткових касових ордерах прізвища та ініціалів особи отримувача та відомостей про документ, яким посвідчується особа, безпідставно робити висновок про те, що відповідач отримав грошові кошти за будь-яким із видаткових касових ордерів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2025 у справі № 902/1115/22(902/469/24); призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просило суд останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити.

Представник позивача скаргу заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В силу приписів ст. ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 у період з 28.01.2020 по 22.06.2021 займав посаду керівника ТзОВ "Якимівський Граніт".

Матеріалами справи стверджується, що протягом періоду з 28.01.2020 по 24.06.2021 відповідальною особою, яка несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, був директор товариства ОСОБА_1 . Згідно наказу (розпорядження) про переведення на іншу роботу № 00000000009 - 0000000005 від 24.06.2021 ОСОБА_1 було переведено на посаду директора з виробництва. Наказом № 00000000010 - 0000000026 від 24.06.2021 директором товариства призначено ОСОБА_2 (власник).

Як вбачається з документів, отриманих ліквідатором від керівника ТзОВ "Якимівський Граніт", у період з 2020-2021 роки колишнім директором, а в подальшому - директором з виробництва товариства ОСОБА_1 , без відображення в документах бухгалтерського обліку та без достатніх правових підстав, отримувались кошти банкрута на наступні цілі у наступних розмірах:

1. Готівкова виручка ТзОВ "Якимівський Граніт", отримана ОСОБА_1 та не здана в касу підприємства. У період з 13.06.2021 по 18.08.2021 ОСОБА_1 отримано з каси товариства грошові кошти на загальну суму 129000 грн із призначенням "здача виручки" на підставі видаткових касових ордерів (згідно переліку), а всього на 129000 грн. Із виписки по рахунку товариства в АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалась здача отриманої за відповідними видатковими касовими ордерами готівки до банку 16.07.2021 на суму 15000 грн, 04.08.2021 на суму 13000 грн, 17.08.2021 на суму 76000 грн, та 18.08.2021 на суму 12000 грн. При цьому, відомості щодо надходження на рахунок товариства коштів на суму 13000 грн, отриманих ОСОБА_1 з каси 13.06.2021, у вказаній виписці відсутні. Вказане також підтверджується Звітом про фактичні результати узгоджених процедур щодо перевірки окремих фінансових операцій на предмет відповідності їх здійснення вимогам чинного законодавства України ТзОВ "Якимівський Граніт" за період діяльності з 01.03.2021 по 31.10.2021 (далі по тексту - Звіт), відповідно до якого загальна сума невідповідності отриманих та внесених в касу підприємства ОСОБА_1 коштів складає 13000 грн.

2) Погашення заборгованості. Відповідно до виписки по рахунку товариства № 26000055357154, у період з 01.01.2020 ОСОБА_1 надано товариству поворотну фінансову допомогу на загальну суму 217000 грн за договорами згідно відповідного переліку. При цьому, з рахунку товариства ОСОБА_1 було перераховано 182747 грн із призначенням платежів "поповнення картки ОСОБА_1 2330002613 (повернення поворотної фінансової допомоги)". Окрім того, виписка по рахунку банкрута містить відомості про надання ТзОВ "Якимівський Граніт" та повернення ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги: всього надано ОСОБА_1 - 26000 грн, повернуто ОСОБА_1 - 38250 грн. Також, відповідно до видаткових касових ордерів, з каси підприємства ОСОБА_1 видано грошові кошти із призначеннями "погашення заборгованості", "фін. допомога", "погашення фіндопомоги" на загальну суму 170800 грн. Зазначені обставини також частково підтверджуються Звітом, відповідно до якого різниця між наданими та повернутими ОСОБА_1 коштами підлягає відшкодуванню на користь товариства.

3) Видача коштів на відрядження. У період з 26.02.2020 по 08.07.2021 ОСОБА_1 отримано із каси товариства грошові кошти на загальну суму 53938 грн із призначенням "на відрядження" на підставі відповідних видаткових касових ордерів. Відповідно до виписки по рахунку товариства в АТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_1 перераховувались із рахунку товариства кошти з призначенням платежу "поповнення рахунку ОСОБА_1 (відшкодування витрат за авансовими звітами)" на загальну суму 2500 грн: 500 грн - 25.06.2021 та 2000 грн 06.09.2021. Відповідно до Звіту, витрати на відрядження директору з виробництва ОСОБА_1 слід розглядати як здійснення фінансових операцій, які не знайшли свого відображення в бухгалтерському обліку товариства та не підтверджені оригіналами первинних документів. Зазначений висновок зроблений у зв`язку із відсутністю у документах бухгалтерського обліку відображення операцій з видачі готівки ОСОБА_1 на відрядження, а також зв`язку із ненаданням останнім звітів про використання отриманих під звіт коштів та ненаданням первинних документів, що підтверджують використання отриманих коштів саме на цілі, пов`язані з господарською діяльністю товариства. Окрім того, відповідно до висновку експерта, за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 120220200600000252 № 7629,8192-8199/22-21 від 20.12.2022 (далі - Висновок експерта), висновки, викладені в звіті про фактичні результати узгоджених процедур в частині видачі коштів на відрядження ОСОБА_1 , частково підтверджуються.

4) Видача коштів на оренду житла. У період з 29.01.2020 по 04.08.2021 ОСОБА_1 отримано із каси товариства грошові кошти на загальну суму 47900 грн із призначенням "за оренду житла" на підставі відповідних видаткових касових ордерів. Згідно Звіту, 47900 грн готівкових коштів ТзОВ "Якимівський Граніт" було видано ОСОБА_1 "на оренду житла" без дотримання чинного законодавства, оскільки відсутні будь-які відомості про наявність в укладеному з останнім трудовому договорі умови про компенсацію вартості оренди житла працівником, а також у зв`язку із не відображенням відповідних операцій у бухгалтерському обліку товариства. Зазначене також підтверджується отриманою ліквідатором від керівника підприємства посадовою інструкцією директора ОСОБА_1 , якою не передбачено права останнього на отримання компенсацій за оренду житла. У Висновку експерта також зазначено про те, що висновки, викладені в звіті про фактичні результати узгоджених процедур, в частині видачі коштів на відрядження ОСОБА_1 , частково підтверджуються.

5) Видача коштів на паливо. У період з 25.02.2020 по 04.08.2021 ОСОБА_1 отримано із каси товариства грошові кошти на загальну суму 40445 грн із призначенням "за паливо/заправка" на підставі відповідних видаткових касових ордерів. Відповідно до Звіту, витрати товариства на придбання палива ОСОБА_1 є такими, що дають підстави розглядати їх як отримання додаткового блага ОСОБА_1 , оскільки такі витрати не відображені у документах бухгалтерського обліку підприємства. Крім того, у Звіті встановлено, що за результатами перевірки ведення бухгалтерського рахунку 10 "Основні засоби", станом на дати видачі відповідних коштів, будь-які транспортні засоби, в тому числі орендовані, за товариством не обліковувались, що свідчить про відсутність будь-якого зв`язку між відповідною видачею коштів на паливо та господарською діяльністю банкрута. У Висновку експерта вказано, що викладені в звіті про фактичні результати узгоджених процедур в частині видачі коштів директору з виробництва ОСОБА_1 на придбання палива підтверджуються на суму 34 050,00 грн.

6) Видача коштів на ремонт автомобілів. У період з 07.04.2020 по 25.06.2021 ОСОБА_1 отримано із каси товариства грошові кошти на загальну суму 30067 грн із призначенням "ТО/ремонт транспортного засобу" на підставі відповідних видаткових касових ордерів. При цьому, як вказано вище, станом на дати видачі коштів ОСОБА_1 , будь-які транспортні засоби, в тому числі орендовані, за товариством не обліковувались, що свідчить про використання отриманих від підприємства коштів на цілі, що не пов`язані із його господарською діяльністю. Відповідно до Звіту, витрати товариства на ТО транспортних засобів не були належним чином оформлені як господарські операції у первинних документах бухгалтерського обліку та не мали підстав для виникнення у зв`язку із відсутністю на підприємстві власних або орендованих транспортних засобів, у зв`язку із чим такі витрати необхідно розглядати як отримання додаткового блага ОСОБА_1 . У Висновку експерта вказано, що викладені в звіті про фактичні результати узгоджених процедур в частині видачі коштів директору з виробництва ОСОБА_1 на здійснення витрат, пов`язаних із ремонтом, придбанням запасних частин для автотранспортних засобів підтверджуються на суму 1000 грн, іншу частину неможливо підтвердити у зв`язку із відсутністю касових ордерів.

7) Видача коштів в якості премій та погашення заборгованості по заробітній платі. У період з 05.05.2020 по 23.09.2021 ОСОБА_1 отримано із каси товариства грошові кошти на загальну суму 93563 грн із призначенням "премія/зарплата/погашення боргу по з/п/борг за минулі відрядження" на підставі відповідних видаткових касових ордерів. При цьому, відповідно до Звіту, відомості про здійснення зазначених нарахувань у бухгалтерському обліку підприємства не відображено, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для нарахування відповідних премій чи заробітної плати, та, відповідно, безпідставність отримання відповідачем зазначених коштів з каси підприємства. У Висновку експерта вказано, що викладені в звіті про фактичні результати узгоджених процедур, в частині здійснення витрат ОСОБА_1 за різними призначеннями (в т.ч. щодо видачі готівкою премій/заборгованості по з/п, заборгованості за відрядження), підтверджуються на суму 105265 грн.

8) Видача коштів на різні потреби. У період з 14.08.2020 по 12.07.2021 ОСОБА_1 отримано із каси товариства грошові кошти без відображення таких операцій у бухгалтерському обліку підприємства на підставі відповідних видаткових касових ордерів, а саме: а) видача коштів на продукти - всього: 2925 грн.; б) видача коштів "під звіт" - всього: 2770 грн.; в) видача коштів на невстановлені цілі - всього: 10139 грн.; г) видача коштів на різні потреби - всього: 31249 грн. Відповідно до Звіту, операції з видачі та використання в господарській діяльності цих коштів у бухгалтерському обліку підприємства не відображено, що свідчить про відсутність будь-яких підстав для видачі таких коштів ОСОБА_1 . У Висновку експерта вказано, що викладені в звіті про фактичні результати узгоджених процедур, в частині здійснення витрат ОСОБА_1 за різними призначеннями, частково підтверджуються на суму 105265 грн.

Відтак, позовна заява товариства обґрунтована отриманням у період 2020-2021 роки ОСОБА_1 , за відсутності будь-яких підтверджуючих документів, з каси та з рахунку товариства грошових коштів на загальну суму 452802 грн, що складається з: 13000 грн - отримані з каси підприємства та не здані до банку кошти; 124297 грн - надлишок повернутої ТзОВ "Якимівський Граніт" поворотної фінансової допомоги, наданої ОСОБА_1 ; 56438 грн - отримані з каси підприємства кошти із призначенням "на відрядження"; 47900 грн - отримані з каси підприємства кошти із призначенням "оренда житла"; 40445 грн - отримані з каси підприємства кошти із призначенням "за паливо/заправка"; 30076 грн - отримані з каси підприємства кошти із призначенням "на ремонт автомобіля"; 93563 грн - отримані з каси підприємства кошти із призначенням "премії та погашення заборгованості з заробітної плати"; 47083 грн - отримані з каси підприємства кошти із призначенням на різні потреби.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Якимівський Граніт" зверталось до ОСОБА_1 із вимогою про сплату боргу, однак, відповідні кошти відповідачем товариству не повернуто.

Разом з тим, згодом, ліквідатором товариства було встановлено наявність у ОСОБА_1 права на отримання коштів з каси підприємства в якості відшкодування відповідних витрат на суму 15526, 67 грн, у зв`язку з чим позивачем було заявлено про зменшення розміру позовних вимог та, відповідно, останній просив суд стягнути з відповідача 437275, 33 грн.

Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 (далі - Положення), останнє визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.

Згідно п. 3 розділу І Положення, касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату готівки, розрахункові документи, електронні розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки (п. 23 розділ ІІІ). Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки (п. 26 розділ ІІІ).

Згідно ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату здійснення відповідних виплат), будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Згідно п. 2, 3 Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841 (далі - Порядок, в редакції, чинній на дату здійснення відповідних оплат), його дія поширюється на осіб, що видали платнику податку - фізичній особі кошти на відрядження або під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та платників податків - фізичних осіб, які отримали такі кошти. Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Відповідно до п. 19 Положення (у відповідній редакції), готівка під звіт або на відрядження видається суб`єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України. Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно приписів статті 164 Податкового кодексу України, до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, входять доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

В силу пп. 14.1.48. Податкового кодексу України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Статтею 1212 ЦК України обумовлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України). Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому, за змістом ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст.11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1212 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як стверджується матеріалами справи, зокрема, висновком експерта № 7629,8192-8199/22-21 від 20.12.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022020060000252, останнім підтверджується факт отримання відповідачем коштів в розмірі 236358 грн (на відрядження, оренду житла, паливо, ремонт автомобіля, погашення заборгованості по з/п, на різні потреби) без відповідних на те правових підстав, що підпадає під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів ст. 1212 ЦК України, яке підлягає поверненню набувачем потерпілому.

В силу ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить про те, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальними правилами статті 86 ГПК України.

Суд відмічає, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання відповідачем - ОСОБА_1 зазначених коштів із каси підприємства для здійснення відповідних фінансових операцій, реальне здійснення яких, а також їх спрямування на забезпечення діяльності підприємства, не підтверджується жодними первинними документами, та які не відображені в бухгалтерській звітності позивача.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 236358 грн безпідставно набутих коштів.

Окрім того, позивач, окрім іншого, визначив як безпідставно набуті відповідачем кошти в розмірі 124297 грн. Згідно виписки по рахунку позивача, вказані кошти - це надлишок повернутої ТзОВ "Якимівський Граніт" поворотної фінансової допомоги, наданої ОСОБА_1 згідно ряду договорів про надання фінансової допомоги, відповідно, позивач просив стягнути їх з відповідача в порядку ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені кошти не підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів ст. 1212 ЦК України, яке підлягало б поверненню набувачем потерпілому з огляду на те, що відображення у виписці по рахунку позивача операцій щодо надання/повернення поворотної фінансової допомоги, отриманої від відповідача згідно ряду договорів про надання фінансової допомоги, свідчить про існування договірних правовідносин між сторонами з цього приводу, що виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, відсутність у матеріалах справи зазначених договорів про надання фінансової допомоги, унеможливлює дослідження та надання оцінки умовам, на яких такі договори були укладені між сторонами, та відповідно унеможливлює встановлення факту вчинення платежів поза межами передбачених договорами платежів та щодо наявності/відсутності переплати (надлишкового повернення) фінансової допомоги, на чому наголошує позивач.

В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що наявні в матеріалах справи видаткові касові ордери, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставне набуття ОСОБА_1 коштів товариства, не підтверджують факту видачі саме ТзОВ "Якимівський Граніт" та факту отримання саме відповідачем, грошових коштів, оскільки, на думку скаржника, не містять обов`язкових реквізитів, а саме: найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи, яка вдала касовий ордер, відомостей про документи що посвідчують особу отримувача грошових коштів і її прізвище, ім`я та по батькові.

З даного приводу апеляційний господарський суд зазначає слідуюче.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи позивачем видаткових касових ордерів, останні містять такі відомості: сума грошових коштів; кому видавались грошові кошти; підстава видачі грошових коштів. Переважна більшість касових ордерів містить підпис керівника ТзОВ "Якимівський Граніт" - ОСОБА_1 , або головного бухгалтера, повноваження якого виконував ОСОБА_1 , а також підпис одержувача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас, навіть за наявності недоліків первинних документів, суд, в сукупності із відображеною в таких первинних документах інформацією, для встановлення реальності господарської операції також оцінює інші докази (аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 758/12462/20-ц).

Суд констатує, що попри те, що в долучених до матеріалів справи видаткових касових ордерах не зазначено найменування підприємства - ТзОВ "Якимівський Граніт", наявні в матеріалах справи документи дозволяють чітко встановити, що останні видані саме товариством та відображають господарські операції з видачі коштів саме ОСОБА_1 .

Як зазначено вище, в матеріалах справи наявні копія Звіту про фактичні результати узгоджених процедур щодо перевірки окремих фінансових операцій на предмет відповідності їх здійснення вимогам чинного законодавства України ТзОВ "Якимівський Граніт" за період діяльності з 01.03.2021 по 31.10.2021 та копія висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 120220200600000252 № 7629,8192-8199/22-21 від 20.12.2022, в яких особи, наділені спеціальними знаннями в сфері бухгалтерського обліку та аудиту, в тому числі акредитований експерт, дійшли висновків про підтвердження вказаними видатковими касовими ордерами факту видачі саме ТзОВ "Якимівський Граніт" саме ОСОБА_1 коштів, що належали товариству, без відображення таких операцій в документах бухгалтерського обліку підприємства.

Суд констатує також наявну в матеріалах справи значну кількість доказів, які додатково доводять обставини отримання відповідачем відповідних коштів, зокрема, докази перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах із ТзОВ "Якимівський Граніт" (відомості відображені у Звіті та Висновку експерта, а також в документах податкової звітності банкрута (податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку), що підтверджує той факт, що відповідач, у період видачі відповідних касових ордерів, був безпосередньо пов`язаний із товариством, а саме, будучи директором (в подальшому - директором з виробництва), мав доступ до каси підприємства та мав можливість безпідставно отримувати кошти підприємства.

Окремо суд зауважує про наявність в матеріалах справи доказів відкритого кримінального провадження № 12022020060000252 за фактом вчинення директором ТзОВ "Якимівський Граніт" ОСОБА_1 , за попередньою змовою із бухгалтером ОСОБА_3 та інженером з охорони праці ОСОБА_1 , розтрати та привласнення майна та грошових коштів від господарської діяльності товариства.

У свою чергу, попри встановлені обставини перебування відповідача у трудових відносинах із товариством, ОСОБА_1 як не надано будь-яких доказів неотримання коштів з каси підприємства, так і жодних доказів використання отриманих останнім коштів в повному обсязі для забезпечення діяльності товариства в той час, як надані позивачем докази (видаткові касові ордери, Звіт, Висновок експерта, виписки по рахунках банкрута, відомості щодо працівників ТзОВ "Якимівський Граніт") в своїй сукупності доводять факт видачі коштів товариством ОСОБА_1 без достатньої на те правової підстави.

В апеляційній скарзі відповідач також вказує про те, що оскільки позивачем не надано жодних інших первинних документів фінансового обліку, які повинні вестися на підприємстві, позовна заява є не обґрунтованою.

Як встановлено судом, ліквідатором товариства, із пояснень ОСОБА_2 (колишнього керівника ТзОВ "Якимівський Граніт") виявлено, що бухгалтерські документи товариства, в тому числі касова книга та головна книга підприємства, передані останнім правоохоронним органам і долучені до матеріалів кримінального провадження. Згодом, за результатами витребування у ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області відповідних документів, ліквідатором до суду першої інстанції було подано додаткові пояснення від 16.12.2024 вих. №02-115/113, в яких повідомлено про те, що лише 02.12.2024 ліквідатором засобами підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС із матеріалів справи № 902/1115/22(902/609/24) отримано витребувані від ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області бухгалтерські документи товариства, в тому числі авансові звіти працівників за 2020 рік, які було долучено до матеріалів справи та у зв`язку із виявленими доказами часткового використання ОСОБА_1 отриманих коштів на потреби підприємства на підставі авансових звітів, подано заяву про зменшення позовних вимог.

Водночас, попри те, що ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надано до суду всі матеріали кримінального провадження, останні не містять будь-яких доказів, що спростовували б позицію позивача (окрім авансових звітів, які враховано ліквідатором та подано заяву про зменшення позовних вимог на відповідну суму).

Більше того, як вірно встановлено судом першої інстанції із наявних доказів, відповідні операції щодо видачі коштів з каси підприємства не відображено в документах бухгалтерського обліку підприємства, що додатково підтверджує протиправність діяльності скаржника щодо отримання коштів з каси підприємства та спростовує доводи апеляційної скарги, зокрема, щодо відсутності в матеріалах справи інших документів бухгалтерського обліку, як підстави для скасування судового рішення.

В силу ст. ст. 13, 14 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2025 у справі № 902/1115/22(902/469/24) є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 13 січня 2025 року у справі № 902/1115/22(902/469/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Справу № 902/1115/22(902/469/24) повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено "13" травня 2025 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.