Постанова від 02.04.2025 по справі 912/98/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 року м.Дніпро Справа № 912/98/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2024 (суддя Закурін М.К.)

у справі № 912/98/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2024 у справі № 912/98/24, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити постанову про відмову у відкритті провадження у справі № 912/98/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега".

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- навіть якщо відповідні положення про форс-мажор у договорі відсутні, положення ст. 617 ЦК України «Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання» та ч. 2 ст. 218 ГК України «Підстави господарсько-правової відповідальності» можуть бути використані стороною для захисту своїх інтересів, якщо особа на може з об`єктивних причин (у зв`язку з обставинами непереборної сили) виконати умови договору;

- заборгованість ТОВ «КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ» виникла саме внаслідок ведення бойових дій та ракетних обстрілів Києва починаючи з лютого 2022 року по квітень 2022 року", що підтверджується обставинами, встановленими Господарським судом міста Києва та відображеними в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року у справі № 910/12022/23, що має преюдиціальне значення у цій справі № 912/98/24, а тому суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали не звернув належної уваги на діючий мораторій, не відобразив дані факти в оскаржуваній ухвалі та безпідставно відкрив провадження у справі про банкрутство боржника за заявою кредитора, в порушення положень абзацу восьмого статті 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства;

- 13.02.2024 року ТОВ «КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за договором суборенди приміщення № 20/03-2021 у розмірі 2 941 024,00 грн., тобто у Боржника наявна дебіторська заборгованість на балансі, стягнення якої в повному обсязі задовольнить вимоги ініціюючого кредитора. Наразі у Боржника є можливість задовольнити вимоги Кредитора за рахунок стягнення дебіторської заборгованості;

- жоден з кредиторів не звернувся до господарських судів із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, бо Боржник виконує усі належні йому зобов`язання;

- між Боржником та ТОВ "ОМЕГА" існує спір про право щодо вимог останнього до Боржника, оскільки вимоги ТОВ «Омега» виникли на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12022/23. Повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 року було сформовано 19.12.2023 року. Оприлюднено 25.12.2023 року, а станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали та на дату подання апеляційної скарги ТОВ "КБД" не зареєструвало свій електронний кабінет в підсистему ЄСІТС "Електронний суд" та не отримувало копії зазначеного рішення суду, у зв`язку з чим не пропустило строк на подання апеляційної скарги на це рішення;

- судом першої інстанції не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів, не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахування усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв визначених ГПК України

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

12.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ініціюючого кредитора ТОВ "Омега" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 02.04.2025 брали участь представник ініціюючого кредитора ТОВ "Омега" та представник боржника ТОВ «КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ» (апелянта). Інші учасники провадження, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представників учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 02.04.2025 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Представник кредитора заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11.01.2024 ТОВ «Омега» звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент».

В обґрунтування заяви ТОВ «Омега» вказало, що:

- ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» має перед ним заборгованість на загальну суму 2580985,26 грн, яка виникла за результатами несплачених сум за договором оренди № 1-ОС/19 від 27.12.2019 та стягнутих компенсаційних виплат за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12022/23,

- цим рішенням Суд установив обставини, які не потребують додаткового доказування у межах поданої заяви, а саме щодо наявних договірних відносин з боржником по договору оренди, тривалості періоду невиконання взятих на себе зобов`язань щодо сплати орендних та комунальних платежів, зокрема починаючи з 2020 року, та суми заборгованості,

- ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» на час розгляду заяви має 14 виконавчих проваджень про стягнення з нього заборгованості на користь інших осіб, що вказує на його неможливість виконувати майнові, грошові зобов`язання, строк виконання яких настав, протягом тривалого часу,

- ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не виходить на спілкування щодо сплати наявної заборгованості починаючи з 2022 року, а його дії зі зміни місця реєстрації підприємства з м. Києва на м. Кропивницький вказують на умисне небажання у подальшому мати контакти з ТОВ «Омега»,

- з урахуванням таких обставин та встановленої законодавством можливості захистити свої економічні інтереси не тільки примусовим стягненням, але й у процедурі банкрутства, ТОВ «Омега» не зверталося до виконавчої служби про виконання судового рішення і ця обставина, на його думку, не є перешкодою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також у заяві ТОВ «Омега» навело пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича для виконання повноважень розпорядника майна. У свою чергу, до заяви додало відповідну заяву арбітражного керуючого Карасюка Л.В., якою він погоджується виконувати повноваження розпорядника майна.

ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не визнало подану заяву та зазначило, що:

- між сторонами існує спір про право щодо стягнення спірної заборгованості, оскільки воно ще не втратило час на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12022/23;

- наявна військова агресія вплинула на його фінансовий стан та на можливість виконувати взяті на себе зобов`язання за договором, проте, товариство може розрахуватися із ТОВ «Омега» протягом певного часу за рахунок стягнутої з інших дебіторів відповідної суми заборгованості, підтвердженням чому є звернення до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості з ТОВ «Роял Люві Фінанс»;

- на його думку, ТОВ «Омега» не використало право на примусове стягнення заборгованості та передчасно звернулося до суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки у даному випадку лише за процедурою примусового стягнення може бути досягнутий найкращий результат виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що 21.11.2023 Господарський суд міста Києва у справі №910/12022/23 ухвалив рішення, яким стягнув з ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» на користь ТОВ «Омега»: 758 563,30 грн боргу по орендній платі, 655 154,55 грн боргу з відшкодування комунальних послуг, 421 855,69 грн штрафу, 97 100,51 грн пені, 365 975,15 грн інфляційних, 149 619,71 грн річних, 36 724,03 грн витрат по сплаті судового збору та 95 992,32 грн витрат на правничу допомогу.

За змістом рішення суд з`ясував, що 27.12.2019 ТОВ «Омега», як орендодавець, та ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент», як орендар, уклали договір оренди нежитлового приміщення № 1-ОС/19. Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ «Омега» зобов`язалося передати у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Максима Берлінського, буд. 15; загальною площею 680 кв. м, а ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» зобов`язалося сплачувати орендну плату та комунальні платежі.

У подальшому сторони договору уклали ряд додаткових угод до нього, якими неодноразово змінювали розмір орендної плати за певні місяці у сторону її зменшення у зв`язку з карантинними заходами у м. Києві.

Так, додатковими угодами погодили, що орендна плата: № 3 від 18.03.2020 - за березень 2020 року складає 137 541,60 грн; № 4 від 31.03.2020 - за квітень 2020 року складає 96 701,15 грн; № 5 від 30.04.2020 - за травень 2020 року складає 94 399,90 грн; № 6 від 28.05.2020 - за червень 2020 року складає 94 039,75 грн; № 7 від 30.06.2020 - за липень-серпень 2020 року складає 317 344,44 грн; № 8 від 29.09.2020 - за жовтень 2020 року складає 178 356,15 грн; № 9 від 30.11.2020 - за грудень 2020 року складає 169 552,39 грн; № 10 від 30.12.2020 - за січень 2021 року складає 65 964,00 грн; № 11 від 26.02.2021 - за березень 2021 року складає 156 492,00 грн; № 12 від 30.03.2021 - за квітень 2021 року складає 58 500,00 грн.

Під часу судового засідання представник ТОВ «Омега» пояснив, що зменшення орендної плати відбувалося на прохання ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» з урахуванням його фінансового становища та відсутності ділової, господарської активності у період карантину.

Поряд з цим, суд у справі № 910/12022/23 установив, що ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не виконало взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та комунальних платежів у період з 01.01.2020 по 30.04.2022, у зв`язку з чим заборгувало 758 563,30 грн боргу по орендній платі та 655 154,55 грн боргу з відшкодування комунальних послуг. У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» повинне також сплатити неустойку у сумі 421 855,69 грн штрафу та 97 100,51 грн пені, а також 365 975,15 грн інфляційних та 149 619,71 грн річних.

У відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, а тому вказані обставини не підлягають повторному доказуванню у межах цієї справи, оскільки наведене рішення набрало законної сили, а безпосередньо ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не надало доказів як апеляційного його оскарження, так і поновлення апеляційним судом строку на відповідне оскарження.

Суд першої інстанції констатував, що під час судового розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не надало доказів сплати наявної суми заборгованості за наведеним рішенням Суду.

Як слідує з інформаційної довідки з Єдиного реєстру боржників за пошуком стосовно ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» у Реєстрі наявні 14 записів, за якими ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» являється боржником.

Зокрема, згідно з роздруківки даних з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 31.01.2024 за результатами пошуку стосовно наявних виконавчих проваджень, у яких боржником є ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент», до Системи внесені данні про 14 відкритих виконавчих проваджень відносно ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент».

Виконавчі провадження відкриті у період з 29.07.2022 по 04.01.2024.

Поряд з цим, відповідно до листа № 6603/30.18-26/15 від 22.01.2024 Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відділі на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження АСВП 73934027 про стягнення з ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» заборгованості за наказом № 910/2654/21 від 28.11.2022 (244 930,60 грн заборгованості з орендної плати, 89 652,31 заборгованості з оплати комунальних послуг, 940,90 грн річних, 32 201,66 грн пені, 5 572,36 грн витрат по сплаті судового збору) та податкової недоїмки за вимогою № Ю-7227-1128У від 27.10.2023 на користь головного управління ДПС у Кіровоградській області у сумі 18 875,84 грн.

Під час судового розгляду представник ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» підтвердив наявність виконавчих проваджень про стягнення заборгованості на користь інших кредиторів, а також вказав на наявність дебіторської заборгованості перед ним.

Так, як слідує з першого аркушу позовної заяви ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» звернулося з позовом до ТОВ «Роял Люві Фінанс» про стягнення заборгованості за договором поставки. На цьому аркуші наявна відмітка Господарського суду міста Києва про реєстрацію позовної заяви у суді 13.02.2024, але вхідний номер реєстрації відсутній.

При цьому з тексту першого аркушу позовної заяви не вбачається розмір заявленої до стягнення суми.

За результатом розгляду заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство «Київ Бізнес Девелопмент» відсутні, а наявні докази вказують на невиконання ним своїх зобов`язань перед кредитором, що є достатнім для відкриття провадження у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що:

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

- неплатоспроможність неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. Заява кредитора може ґрунтуватися на об`єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов`язань перед цим кредитором.

За приписами ч. 1-3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Згідно правового висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, кредитор, звертаючись до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, має підтвердити наявність боргу (у т.ч. неустойки) належними доказами, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарській правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Все це подається кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20.

Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, зроблені в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19).

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов`язку для кредитора заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання кредитор має можливість, крім звернення до суду з позовом до боржника, застосувати щодо такого боржника встановлені КУзПБ процедури для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження (правова позиція, наведена в постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

Колегія суддів також зауважує, що вимоги ст. 34 КУзПБ, які ставляться до змісту заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не вимагають надання ініціюючим кредитором доказів неможливості виконання боржником своїх майнових зобов`язань, строк яких настав.

Водночас, у будь-якому випадку на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник повинен надати документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Інакше таке банкрутство матиме ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань (правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20).

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє відповідність його вимог до боржника розміру, встановленому законом, обґрунтованість цих вимог, їх безспірність, реальну, а не формальну неспроможність їх виконати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що завданням підготовчого засідання господарського суду в розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю грошового зобов`язання боржника перед ініціюючим кредитором;

встановлення наявності або відсутності спору про право;

встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (п. 68 постанови Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, п. 48 постанови Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19).

Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18).

При цьому відповідно до ч. 6 ст. 39 КУзПБ господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Варто зазначити, що виходячи з положень Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, при цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом та самостійно розглядає заявлені грошові вимоги, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду приймає процесуальне рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно визнавши частково чи повністю грошові вимоги кредитора або відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, встановивши, до прикладу, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» має тривалу та значну суму заборгованості (невиконаного майнового зобов`язання) перед ТОВ «Омега», що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/12022/23 (яким з нього Суд стягнув 2 580 985,26 грн), а також на даний час має заборгованості перед іншими 14 кредиторами, що підтверджується інформацією про наявні виконавчі провадження про примусове їх стягнення.

Ці виконавчі провадження розпочаті протягом останнього часу - у період з 29.07.2022 по 04.01.2024.

Натомість ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не надало до суду жодного доказу у підтвердження власної фінансової спроможності та наявного майна, за рахунок яких можливе виконання існуючих зобов`язань, строк виконання яких настав.

Як слушно зауважив господарський суд, надана ним копія першого аркушу позовної заяви взагалі не підтверджує суму дебіторської заборгованості та не вказує на безпосередній судовий розгляд такого позову.

Суд також обґрунтовано вказав на те, що ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент», при наявності заборгованості та судового розгляду по її стягненню, не вживало заходів узгодження з ТОВ «Омега» можливості мирного, добровільного врегулювання питання погашення заборгованості, у тому числі шляхом відтермінування її погашення. Така пропозиція від його представника пролунала лише у судовому засіданні у межах розгляду заяви про банкрутство (та й то як відповідь на питання суду щодо цього).

У свою чергу, представник ТОВ «Омега» заперечив стосовно надання ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» додаткового часу для добровільної сплати та вказав, що керівництво та засновники боржника тривалий час ухиляються від спілкування: саме ця обставина і змусила його звернутися до суду із заявою про банкрутство, а перереєстрація юридичної адреси взагалі вказує на умисне ухилення від виконання зобов`язань.

Також, суд установив, що ТОВ «Омега» не використало право на примусове стягнення заборгованості за рішенням суду, але це не є перешкодою для ініціювання справи про банкрутство, оскільки відповідних перепон та заборон КУзПБ не містить. Більш того, ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не надало доказів того, що стягнення заборгованості у примусовому порядку виконавчою службою є більш дієвим способом погашення заборгованості ніж застосування судових процедур банкрутства у конкретних правовідносинах між сторонами при наявності уже 14 відкритих виконавчих проваджень і такий спосіб може бути оцінений судом як підстава для тверджень про передчасність початку судових процедур банкрутства.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції правомірно виснував, що ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» має несплачену заборгованість перед ТОВ «Омега» у сумі 2 580 985,26 грн, у тому числі станом на час розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, та не має фінансової можливості виконати ці зобов`язання на цей час.

При цьому суд правильно зазначив, що між сторонами відсутній спір про право щодо стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1-ОС/19, який би підлягав вирішенню у порядку позовного провадження, оскільки він є вже вирішеним у межах справи № 910/12022/23, за яким рішення на даний час набрало законної сили. Поряд з цим, під час судового розгляду заяви ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» не надало доказів його оскарження або відтермінування самого стягнення заборгованості.

ТОВ «Київ Бізнес Девелопмент» також не надало доказів погашення заборгованості у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відтак, підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство «Київ Бізнес Девелопмент» відсутні, а наявні докази вказують на невиконання ним своїх зобов`язань перед кредитором, що є достатнім для відкриття провадження у справі, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження ТОВ "КБД" про те, що вимоги ТОВ "ОМЕГА" не були задоволені внаслідок збройної агресії проти України, зокрема через ведення бойових дій та ракетні обстріли м. Києва в лютому-квітні 2022 року, є безпідставними з огляду на таке.

Посилаючись на встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі № 910/12022/23 обставини як на такі, що мають преюдиційне значення, Боржник цитує не мотивувальну частину цього рішення (в якій відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України зазначається висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів), а описову (яка згідно з пунктом 1 частини третьої зазначеної статті ГПК України містить стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача).

Однак, обставинами, які не підлягають доказуванню у спорі між тими самими сторонами, тобто мають преюдиційне значення, є виключно ті обставини, що були встановлені судом, тобто містяться у мотивувальній частині рішення суду (а не в його описовій частині).

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №910/12022/23 матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін договору акти надання послуг, а саме оренди нежитлового приміщення, за період з лютого 2020 року по жовтень 2021 року включно. Акти надання послуг за період з листопада 2021 року по березень 2022 року підписані та скріплені печаткою лише позивачем, з боку відповідача підписи відсутні. Також матеріали справи містять підписані та скріплені печатками сторін договору акти надання послуг, а саме на відшкодування витрат за використану електроенергію, воду та на теплопостачання, за період з січня 2020 року по жовтень 2021 року включно. Акти надання послуг за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року підписані та скріплені печаткою лише позивачем, з боку відповідача підписи відсутні. З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій вбачається, що відповідачем за весь період дії договору було сплачено позивачу 4.042.602,66 грн, з яких 3.687.729,18 грн орендної плати (включаючи 163.050,20 грн гарантійного внеску) та 354.873,48 грн за комунальні послуги. Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 758.563,30 грн. Також матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати відшкодування витрат за використану електроенергію, воду та на теплопостачання, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та становить 655.154,55 грн.

Також, як свідчать встановлені обставини, Боржник систематично прострочував оплати по Договору оренди нежитлового приміщення № 1-ОС/19 від 27.12.2019 року та з грудня 2020 року мав постійне часткове прострочення оплат. Починаючи з листопада 2021 року Боржник перестав відшкодовувати ТОВ "ОМЕГА" вартість спожитої електроенергії та отриманих послуг з теплопостачання та водопостачання, а оренду плату за січень 2022 року, яка підлягала до оплати не пізніше 10.01.2022 року, взагалі не сплатив, про що свідчать: копія Виписки АТ "УКРЕКСІМБАНК" за рахунком № НОМЕР_1 за період з 27.12.2019 по 31.03.2022; копії з копій розрахунків заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 1-ОС/19 від 27.12.2019 року станом на 28.07.2022 року, оригінальні примірники яких зберігаються в матеріалах справи № 910/12022/23 в Господарському суді міста Києва).

Тобто Боржник перестав відшкодовувати комунальні витрати з листопада 2021 року, а погашати орендні платежі в січні 2022 року, а тому немає підстав вважати, що ці прострочення виникли і не були погашені внаслідок збройної агресії проти України.

Апелянтом не доведено суду прямого причинно-наслідкового зв`язку між настанням форс-мажорних обставин та зупинкою виконання ним своїх зобов`язань. При цьому такі обставини можуть звільняти лише від відповідальності, а не власне від самого зобов`язання.

Колегія суддів відхиляє аргументи Боржника про наявність у Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" дебіторської заборгованості перед ТОВ "КБД" на суму 2 941 024 грн, чого достатньо для покриття заборгованості перед ТОВ "ОМЕГА" як необґрунтовані, оскільки ним не надано жодних доказів існування такої заборгованості.

При цьому щодо інформації про пред`явлення позову до ТОВ "РОЯЛ ЛЮВІ ФІНАНС", то ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 року у справі № 910/1706/24, що була оприлюднена в ЄДРСР 20.02.2024 року, зазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено ТОВ "КБД" строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року, що була оприлюднена в ЄДРСР 05.04.2024 року, зазначену позову заяву було повернуто ТОВ "КБД" у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 19.02.2024 року.

Боржником не надано доказів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 року у справі № 910/1706/24 або повторного звернення до суду з відповідним позовом.

Апеляційний суд вважає також безпідставною тезу Боржника про наявність спору між ним та ТОВ "ОМЕГА" щодо вимог останнього за Договором оренди нежитлового приміщення № 1-ОС/19 від 27.12.2019 року, адже як вже було зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12022/23 за позовом ТОВ "ОМЕГА" до ТОВ "КБД" про стягнення 2 550 484,01 грн зазначений позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "КБД" на користь ТОВ "ОМЕГА" 758 563 грн 30 коп. боргу по орендній платі, 655 154 грн 55 коп. боргу з відшкодування комунальних послуг, 421 855 грн 69 коп. штрафу, 97 100 грн 51 коп. пені, 365 975 грн 15 коп. інфляційних втрат, 149 619 грн 71 коп. 3% річних, 36 724 грн 03 коп. витрат по сплаті судового збору, 95 992 грн 32 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Повне текст рішення складено 19.12.2023 року.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 09.01.2024 року.

Попри поінформованість Боржника про це рішення суду щонайменше з 13.02.2024 року (дата подання Боржником через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відзиву на заяву про відкриття провадження у справі № 912/98/24 про банкрутство ТОВ "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ", в якому Боржник посилається на це рішення, зокрема зазначає дату його оприлюднення в ЄДРСР 25.12.2023 року), ТОВ "КБД" не оскаржило це рішення в апеляційному порядку, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Неотримання боржником оригіналу рішення не позбавляє його права на апеляційне оскарження з огляду на вищевстановлені обставини обізнаності ТОВ "КБД" з його змістом, відповідно не свідчить про наявність спору про право.

По суті вимог ТОВ "ОМЕГА" заперечень ТОВ "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" суду не представлено.

Наведене вказує на остаточність вирішення рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/12022/23 спору щодо заборгованості Боржника перед ТОВ "ОМЕГА" за Договором оренди нежитлового приміщення № 1-ОС/19 від 27.12.2019 року

Щодо зауваження про те, що жоден з кредиторів не звернувся до господарських судів із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, бо Боржник виконує усі належні йому зобов`язання, то такі не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю доводів апелянта й про те, що суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у справі про банкрутство боржника за заявою кредитора, в порушення положень абзацу восьмого статті 1-6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, виходячи з наступного.

Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ було доповнено пунктом 1-6 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" № 3249-IX від 13.07.2023, що набрав чинності з 29.07.2023.

Цим пунктом, зокрема, установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе господарському суду, що він внесений до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) та має діючий контракт з державними замовниками у сфері оборони або вимоги кредитора (кредиторів) не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.

У вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника пріоритетним (порівняно з питанням щодо обґрунтованості заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника та визначення їх розміру) є дотримання законодавчих обмежень/заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, які є чинними на дату розгляду та вирішення судом відповідного питання.

Натомість у даній справі Боржником не доведено, а судом не встановлено, що: ТОВ "КИЇВ БІЗНЕС ДЕВЕЛОПМЕНТ" є суб`єктом господарювання ОПК, тобто приналежність боржника до підприємств оборонно-промислового комплексу; його єдиний майновий комплекс перебуває на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій; у підприємства Боржника відсутнє майно на території України, підконтрольній органам державної влади України; вплив цих обставин на невиконання боржником свого зобов`язання перед кредитором,

а тому обставини, на які посилається останній (пункт 1-6 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)) не є такими, які дають підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

У даному випадку колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2024 у справі № 911/414/23, де Суд скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 вказав на те, що: «судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано належної правової оцінки обставинам щодо зміни місцезнаходження юридичної особи - ТОВ "Агрозахист Донбас"; не встановлено загальний обсяг майна Боржника, не встановлено того чи перебуває або не перебуває єдиний майновий комплекс боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій (Наказ від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією"), а також відсутність у підприємства Боржника майна на території України, підконтрольній органам державної влади України, і чи вплинули ці обставини на невиконання боржником свого зобов`язання перед кредитором».

У даному випадку а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції боржник таких доказів не представив.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

З огляду на правовий висновок Верховного Суду у постановах від 29.03.2018 у справі № 916/4644/15 та від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18 обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено на кредитора.

У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18, наведено правовий висновок, що на стадії звернення кредитора з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Враховуючи матеріали, додані до заяви кредитора, встановивши відповідні обставини, господарський суд в цілому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання вимог ініціюючого кредитора в розмірі 2 675 165,26 грн, з яких 2 062 029,06 грн основної заборгованості, 518 956,20 грн штрафу та пені, 94 180 грн судових витрат, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном.

За таких умов, судом відхиляються відповідні доводи апеляційної скарги як такі, що не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами законодавства, які підлягають застосуванню. Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника не спростовують мотивів та висновків господарського суду, викладених в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2024, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2024 у справі № 912/98/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 14.02.2024 у справі №912/98/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Бізнес Девелопмент".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.05.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко