Рішення від 13.05.2025 по справі 903/1052/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2025 року Справа № 903/1052/24Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврук С.М. довіреність №1 від 01.01.2025

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1052/24 за позовом Волинського пункту тимчасового перебування іноземці та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІОСТАНДАРТ» про визнання недійсною додаткову угоду та стягнення 15528,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2024 представник Волинського пункту тимчасового перебування іноземці та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України подав до суду позовну заяву до Державного підприємства Волиньторф, в якій просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 26.08.2022 до договору від 11.07.2022 №61 та стягнути з відповідача кошти в розмірі 15528,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що додаткова угода №1 суперечать вимогам п.2 ч.5 ст.41 ЗУ Про публічні закупівлі, а тому підлягає визнанню недійсною. Вважає, що отримані ДП Волиньторф кошти в розмірі 15528,00 грн за товар, який не був поставлений підлягають стягненню із відповідача на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 11 лютого 2025 року о 10:00 год.

Протокольною ухвалою від 11.02.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 11.03.2025 о 11:00 год.

11.03.2025 представник відповідача подала до суду письмові пояснення, в яких просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Протокольною ухвалою від 11.03.2025 суд відклав розгляд справи на 18.03.2025 о 11.30 год. Явку представника позивача в наступне судове засідання визнав обов`язковою.

В судовому засіданні 18.032025 представник позивача просив суд повернутися на стадію підготовчого провадження, у зв`язку з подачею клопотання про заміну відповідача у справі.

Представник відповідача поклалася на розсуд суду.

Протокольною ухвалою від 18.03.2025 суд усне клопотання представника позивача про перехід на стадію підготовчого провадження задовольнив. Повернувся зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження. Відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 25.03.2025 о 11.00 год.

25.03.2025 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить суд замінити неналежного відповідача на належного, а саме: з Державного підприємства Волиньторф на ТОВ Агробіостандарт та просить долучити до матеріалів справи уточнену позовну заяву, в якій просить суд:

1.Визнати недійсною додаткову угоду№ 1 від 26.08.2022 до договору від 11.07.2022 №61.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт на користь Волинського пункту тимчасового перебування іноземці та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України кошти в сумі 15 528 гривень.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Агробіостандарт на користь Волинського пункту тимчасового перебування іноземці та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн.

В обгрунтування зазначає, що під час розгляду в судовому засіданні справи Позивачем було отримано інформацію, яка відсутня у детальної інформації пре юридичну особу, про те, що відповідно до Наказу від 11.10.2023 № 01691 Про зміну способу приватизації об`єкта малої приватизації: єдиного майнового комплексу, було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу об`єкта малої приватизації державної власності-єдиного майнового комплексу державного підприємства Волиньторф (код за ЄДРПОУ 00426302) за адресою: Волинська обл., Камінь-Каширський р-н (колишній-Маневицький), с. Прилісне, вул. Сойне, 15 Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОБІОСТАНДАРТ (код ЄДРПОУ 43065223).

Розділом 3 Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації державної власності - єдиного майнового комплексу державного підприємства Волиньторф (код за ЄДРПОУ 00426302), за результатами електронного аукціону з Умовами від 06.11.2023, визначено, що Покупець (ТзОВ АГРОБІОСТАНДАНГ), який придбав Об`єкт приватизації як єдиний маковий комплекс, є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків державного підприємства Волиньторф (код ЄДРПОУ 00426302).

Однак доводить, що ні директором ДП Волиньторф, ні Керуючим з припинення, на претензії, які були датовані 17.01.2024 та 26.07.2024, тобто після підписання договору купівлі-продажу, позивача не було повідомлено про те, що правонаступником, а відповідно і в подальшому Відповідачем, у разі звернення з Позовом, є ТзОВ АВТОБІОСТАНДАРТ.

Відповідно до положень частин 2,3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати да позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу і залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, ТОВ АГРОБІОСТАНДАРТ стало переможцем аукціону у відповідності до Протоколу про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230913-24890, найменування лоту: Єдиний майновий комплекс державного підприємства "Волиньторф" (код за ЄДРПОУ 00426302), за адресою: Волинська обл. Камінь-Каширський р-н (колишній - Маневицький р-н), с. Прилісне, вул. Срйне, 15.

Протокол про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20230913-24890 сформовано 05.11.2023.

06.11.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ АГРОБІОСТАНДАРТ укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства ВОЛИНЬТОРФ (код за ЄДРПОУ 00426302), за результатами електронного аукціону з умовами посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Голубенко Н.І. зареєстрований в реєстрі № 938.

30 листопада 2023 року ТОВ АГРОБІОСТАНДАРТ отримано Рішення Антимонопольного комітету України № 320-р Про надання дозволу на концентрацію.

05 грудня 2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та ТОВ АГРОБІОСТАНДАРТ укладено Акт приймання-передачі об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства ВОЛИНЬТОРФ (код за ЄДРПОУ 00426302) посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Холявка В.Я., зареєстрований в реєстрі за №395,396.

У період з 12.01.2024 по 13.01.2024 зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості за ТОВ АГРОБІОСТАНДАРТ та передано все майно ДП ВОЛИНЬТОРФ на користь ТОВ АГРОБІОСТАНПАРТ.

Ухвалою суду від 23.03.2025 заяву Волинського пункту тимчасового перебування іноземці та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, задоволено. Замінено неналежного відповідача Державне підприємство Волиньторф (код ЄДРПОУ 00426302) належним відповідачем ТОВ «АГРОБІОСТАНДАРТ» (48100, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, місто Теребовля, вул.Мазепи І., будинок 7). Запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві. Звернути увагу відповідача, що відзив повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство. Звернути увагу відповідача на вимоги ст. 165 ГПК України щодо відзиву. Роз`яснено відповідачу, що у разі не подання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами. Запропоновано позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив із врахуванням вимог ст. 166 ГПК України, з урахуванням положень ч. 3-6 ст. 165 ГПК. Надати суду докази направлення відповіді на відзив з доданими до нього документами на адресу відповідача. Підготовче засідання відкладено на 29.04.2025 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 29.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 13.05.2025 о 11.00 год.

Ухвалою повідомленням від 29.04.2025 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 08.05.2025) повідомлено відповідача про розгляд справи по суті 13.05.202 об 11:00 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Волинським пунктом тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (Далі - Замовник) проведено відкриті торги № UА-2022-05-31-002965-а та укладено із ДП «Волиньторф» (Далі -Постачальник) договір від 11.07.2022 № 61 про закупівлю за кошти Державного бюджету товарів, а саме твердого палива (255 т торф`яних брикетів) на суму 651899,85 гривень.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін в наступних випадках: в залежності від обсягу затвердження кошторисних призначень, обсягу реального фінансування, реальної потреби Покупця (п.3.2. договору).

Згідно п.3.3 договору, Постачальник гарантує, що товар поставляється покупцю за узгоджених Сторонами умовах за цінами, що не перевищують базового значення середніх цін по області.

При зменшенні ціни за одиницю товару, який постачається за цим Договором, та даними моніторингу цін, які оприлюднюються на офіційному сайді Державної служби статистики України або за даними статистичних спостережень головного управління державної статистики у Волинській області, порівняно з попередніми періодами. Покупцем проводиться коригування ціни за одиницю товару до рівня середніх цін. Таке коригування проводиться автоматично без укладання додаткових угод.

При незгоді Постачальника зі зменшенням ціни товару на умовах, встановлених даним пунктом Договору, він має довести рівень цін на товар документально (довідки Торгово-промислової палати України, її територіальних підрозділів по Волинській області, підтвердження відпускних цін товаровиробника на момент перегляду ціни, інші документи згідно з чинним в Україні законодавством).

У відповідності до п.3.4. договору, сторони домовились, що визначені вище суттєві умови щодо ціни та вартості товару в частині її підвищення можуть бути переглянуті за взаємною згодою сторін на підставах, прямо передбачених нормами діючого законодавства щодо здійснення державних закупівель та наявності письмового звернення постачальника з наданням ним документального обгрунтування підвищення ціни.

Належними документами для обгрунтування збільшення ціни за одиницю товару при зростанні рівня середніх цін на товар є: довідка, видана територіальним відділенням Державної служби статистики України із зазначенням ціни наданий товар.

Згідно до п.3.5 договору, звернення Постачальника щодо підвищення ціни розглядається Покупцем у десятиденний строк з прийняттям відповідного рішення по суті звернення. Про прийняте рішення Покупець інформує Постачальника в зручний для Сторін спосіб. Про прийняття рішення про підвищення ціни та/або вартості товару, сторони укладають про таке додаткову угоду до даною Договору. До укладання додаткової угоди Постачальник зобов`язаний здійснювати поставки за попередніми (узгодженими діючими) цінами. Відмова Постачальника від виконання Замовлення в період розгляду Звернення не допускається.

Істоті умови Договору можуть бути змінені шляхом укладання додаткової угоди до даною Договору лише у випадках, прямо передбачених ЗУ «Про публічні закупівлі» (п.3.6 договору).

Відповідно до п.п.3.6.1 - 3 6.5 договору, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю (зміна ціни підтверджується документом, виданим територіальним відділенням Державної служби статистики України), за умови узгодження такої ціни із Замовником. Узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості та якості товару). Зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок. Покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. Зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

За результатами укладення додаткової угоди №1 від 26.08.2022 до Договору № 61 від 11.07.2022 внесено зміни до його істотних умов, зважаючи на які ціна за одиницю товару зросла із 2556,47 грн до 2676,47 грн (вартість товару наведено з урахуванням сум податку на додану вартість), або на 4,7%.

Додаткову угоду № 1 від 26.08.2022 укладено на підставі звернення ДП «Волиньторф» до Замовника із пропозицією збільшення ціни за одиницю товару, обгрунтовуючи таку необхідність наступними документами: наказами директора ДП «Волиньторф» № 122 від 25.05.2022 та № 173 від 26.07.2022 «Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові», а також висновками Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2022 № В-35С та від 03.08.2022 № В-480.

Згідно наказу ДП «Волйньторф» № 122 від 25.05.2022 встановлено з 01.06.2022 оптово-відпускні ціни на брикети та напівбрикети торфові, що реалізуються торфозаводами державного підприємства «Волиньторф» у розмірі 2280 грн за тонну.

Наказом ДП «Волиньторф» № 173 від 26.07.2022 встановлено з 01.08.2022 оптово-відпускні ціни на брикети та напівбрикети торфові, і що реалізуються торфозаводами державного підприємства «Волиньторф» у розмірі 2790 грн за тонну.

При цьому, на момент укладення договору поставки № 61 від 11.07.2022 ціна за 1 тонну брикетів торфових становила 2556,47 грн, що є на 12,1 % більше від ціни, за якою державне підприємство реалізовувало брикети торфові згідно наказу ДП «Волиньторф» №122 від 25.05.2022 «Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові».

Відповідно до висновку Волинської торгово-промислової палати від 28.04.2022 № В-350, за результатами аналізу комерційних пропозицій, середньоринкова ціна брикетів торфових на території України станом на квітень 2022 року становить 4950 грн за тонну.

Також, як вказано у висновку Волинської торгово-промислової палати від 03.08.2022 № В-484, за результатами аналізу комерційних пропозицій підприємств, які займаються реалізацією аналогічного товару, середньоринкова ціна торфобрикетів на території України станом на липень 2022 року становила 5420 грн за тонну.

Разом з цим, додаткову угоду № 1 укладено на підставі документів, які не встановлюють наявності факту коливання ціни на товар в період між 11.07.2022 та 26.08.2022.

Окрім цього, у висновках торгово-промислової палати зазначено, що цінова інформація, вказана у них, дійсна тільки на дату складення. Висновки видані в інформаційно-консультативних цілях та за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься точної інформації про коливання цін на брикети торфові станом як на момент звернення підприємства про внесення змін до договору, так і на момент підписання додаткової угоди №1.

Вказані вище висновки не містять відомостей щодо динаміки ціни на брикети торфові, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору № 61 від 11.07.2022 та додаткової угоди, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни товару на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме сторонами, за відсутності визначених законом умов, збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Щодо визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 26.08.2022 до договору від 11.07.2022 №61, судом враховано наступне.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п.п. 88-90 указаної постанови) викладено правовий висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема:

« 88. Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

89. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

90. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі».

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 відсотків від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. При цьому, кожна така зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін (п. 42.4 постанови Верховного суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19).

В іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар проколивалася на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди, то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору

Верховний Суд під час розгляду справи № 903/383/22 врахував, свою ж сталу та послідовну позицію, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиниці товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Верховний Суд у його постанові від 16.02.2023 по справі №903/366/22 зазначає, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Разом з тим, сторонами при укладенні оскаржуваних додаткових угод не дотримано вказаних вимог чинного законодавства, у зв`язку з наступним.

Вивченням змісту висновків Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-350 від 28.04.2022 та №В-484 від 03.08.2022 встановлено, що вказані документи містять інформацію, згідно якої середня ціна на торфові брикети на території України станом квітень 2022 становить 4950 грн, а станом на липень 2022 - 5420 грн, відповідно.

Згідно примітки до зазначених висновків, вони видані в інформаційно-консультативних цілях, а цінова інформація вказана в них є дії єною тільки дату складання.

Таким чином, висновки Волинської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься жодної інформації про коливання та динаміки цін на брикети торфові на ринку.

Як зазначено вище, Договір укладено 11.07.2022, а Додаткову угоду № 1 - 26.08.2022, однак, жоден наданий ДП «Волиньторф» документ, в тому числі і висновки Волинської торгово-промислової палати № В-350 від 28.04.2022 та № В-484 від 03.08.2022 не містить інформації про середню вартість на ринку одиниці предмету закупівлі станом на дату укладення Договору та станом на дату ініціювання або укладення додаткової угоди № 1 до Договору, а також інформацію про коливання цін на торф`яні брикети впродовж вказаного періоду.

Крім того, аналіз висновку Волинської торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу В-484 від 03.08.2022 свідчить, що він містить інформацію про середню вартість одиниці предмету закупівлі, яка склалась на ринку в липні 2022 року, тоді як додаткова угода № 1 до Договору укладена 26.08.2622, тобто через більше ніж півмісяця після складання висновку. Таким чином, додаткова угода № 1 укладена за відсутності будь-якої інформації, яка б посвідчувала коливання середніх цін на торфові брикети на ринку впродовж травня.

У даному випадку Відповідач не довів, а ні наявності коливання ціни товару на ринку, а ні тих обставин, що стверджуване останнім коливанням ціни брикетів.

Упродовж дії Договору, відповідно до накладних від 25.08.2022 № 2841, №2857 ДП «Волиньторф» поставлено, а Волинським ПТПІ отримано та сплачено за 35,9 тон брикету по вартості 2556,47 за одиницю на загальну суму 91777,26 грн з ПДВ.

Виходячи із ціни у Договорі, без урахування вказаної вище оскаржуваної додаткової угоди, Позивач за поставлений товар повинен був сплатити 422 584,49 три (з ПДВ) (165,3 т. торфових брикетів х 2556,47 грн/т 422 584,47 грн (з ПДВ).

Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено Замовником за брикети торфові по ціні, визначеною умовами Договору (без урахування додаткових угод), становить 15 528 грн (438 112,47 грн-422 584,06 грн).

Відповідно, отримані ДП «Волйньторф» кошти у сумі 15528 грн за товар, підлягають стягненню із Відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Щодо необхідності застосування при вирішенні аналогічних спорів норм ч. 1 ст. 670 ЦК України неодноразово висловлювався Верховний Суд, переглядаючи справи у подібних правовідносинах № 924/674/21 та № 927/105 8/21.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 26.08.2022 до договору від 11.07.2022 №61.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІОСТАНДАРТ» (вул.Мазепи І., будинок 7, місто Теребовля, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48100, код ЄДРПОУ 43065223) на користь Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (вул.Перемоги, 27, с.Журавичі, Луцький р-н, Волинська обл, 45213, код ЄДРПОУ 34435054) кошти в сумі 15528,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень), а також 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписане 13.05.2025.

СуддяІ. О. Гарбар