Рішення

від 30.04.2025 по справі 905/106/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.04.2025 Справа №905/106/25

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання Руденко Е.В.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" "Фавор".

Відповідач ОСОБА_1 .

Про розірвання договору та стягнення 86911,52 грн.

Представники учасників справи:

від позивача Іванов А.В.;

від відповідача не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма" "Фавор" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення заборгованості у розмірі 86911,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №220621 від 22.06.2021, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, штрафні санкції, 3% річних, інфляційні втрати та розірвати вказаний договір.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Відзив на позов не надав.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

22.06.2021 між Фізичною особою-підприємцем Юрченко Сергієм Борисовичем (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Фавор" (далі покупець) укладено договір поставки № 220621 (далі договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язаний передати у власність покупця продукцію, надалі товар, у кількості, асортименті і по цінах, зазначених сторонами в додатках (специфікаціях) або у видаткових накладних на умовах і порядку, передбачених цим договором, а покупець прийняти та сплатити за товар. Постачання товару може здійснюватись за домовленістю як силами постачальника, так і силами покупця, але за рахунок покупця. Передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця і поставка вважається завершеною при підписанні уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (а.с.6-8).

Згідно з п. 2.1 договору, найменування та кількість товару зазначається в видаткових накладних або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на основі заявки покупця в строк 5 днів з моменту отримання заявки, виходячи з наявного товару на складі постачальника. У разі, якщо постачальник не може виконати заявку в повному обсязі і здійснити поставку у встановлений строк, то він зобов`язаний повідомити про це покупця протягом 12 годин з часу отримання заявки, або письмово повідомити у поставці з інших причин. У разі неможливості виконання заявки в повному обсязі (відсутність замовленого товару) за узгодженням сторін в заявку вносяться зміни, не пізніше ніж за 1 (один) день до запланованої дати поставки.

Ціни на товар вказані в видаткових накладних або в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (п.7.1 договору).

За змістом пунктів 7.5, 7.6, якщо жодна із сторін за 10 (десять) календарних днів до дати закінчення дії даного договору не повідомила про розірвання цього договору, договір вважається пролонгованим на один рік. При відсутності заперечень сторін договір продовжує свою дію щорічно на один рік.

На виконання умов договору від 22.06.2021, позивачем на рахунок відповідача було перераховано кошти за поставку товару у розмірі 264000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2641 від 01.07.2021 (а.с.15).

Відповідачем позивачу було поставлено товар на загальну суму 193248 грн, що підтверджується видатковими накладними №Ю-05.08 від 05.08.2021, №Ю-07.10 від 07.10.2021, №Ю-08.11 від 08.11.2021, №Ю-15.12 від 15.12.2021, №Ю-14.021 від 14.02.2022, №Ю-23.02 від 23.02.2022 (а.с.17-23).

24.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав потягом семи календарних днів з моменту отримання претензії повернути сплачену суму коштів за непоставлений товар у розмірі 70752 грн (а.с.9-10).

Відповідь на вказану претензію надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 712 ЦК України, продавцем (постачальником) може бути лише особа, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання юридичні особи, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч.3 ст.265 ГК України).

В той же час, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Юрченко Сергій Борисович припинив діяльність як фізична особа-підприємець з 08.06.2023, номер запису 2002770060011026390.

Відтак, після втрати статусу фізичної особи-підприємця та припинення підприємницької діяльності, відповідач не може бути стороною договору поставки, а отже договір поставки не може продовжувати свою дію щорічно на один рік на підставі п.7.6. договору.

Враховуючи, що договір поставки припинив дію у зв`язку з припиненням відповідачем підприємницької діяльності до часу звернення позивача до суду, вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає.

Відповідач, після припинення діяльності як фізична особа підприємець, діючи добросовісно та розуміючи, що виконання ним зобов`язань за договором є неможливим, мав би повернути сплачені позивачем грошові кошти за непоставлений за договором товар.

Станом на дату ухвалення рішення у справі, доказів виконання відповідачем зобов`язання з повернення позивачу грошових коштів в сумі 70752 грн не надано, а відтак зазначена вимоги підлягає задоволенню.

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в розмірі 1067,08 грн за період з 11.06.2024 по 11.12.2024 та інфляційні втрати в сумі 5838,62 грн за період з червня 2024 року по листопад 2024 року.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд задовольняє ці вимоги повністю на суму 1067,08 грн та 5838,62 грн відповідно.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9253,82 грн, які нараховані на підставі п 5.2 договору, суд відмовляє у цій частині з урахуванням наступного.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення поставки.

Отже, сторонами в п.5.2 договору погоджений штраф за несвоєчасну поставу товару постачальником.

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на основі заявки покупця в строк 5 днів з моменту отримання заявки, виходячи з наявного товару на складі постачальника. У разі, якщо постачальник не може виконати заявку в повному обсязі і здійснити поставку у встановлений строк, то він зобов`язаний повідомити про це покупця протягом 12 годин з часу отримання заявки, або письмово повідомити у поставці з інших причин. У разі неможливості виконання заявки в повному обсязі (відсутність замовленого товару) за узгодженням сторін в заявку вносяться зміни, не пізніше ніж за 1 (один) день до запланованої дати поставки.

Відтак, сторонами в договорі погоджено, що поставка товару здійснюється партіями на основі заявки покупця.

В той же час, позивачем не надано доказів надання та отримання відповідачем обумовленої договором заявки на поставку відповідної партії товару.

За таких обставин, позивачем не доведено порушення відповідачем умов п.5.2 договору та, відповідно, підстави для застосування відповідальності до відповідача у виді штрафу відсутні.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Юрченка Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" "Фавор" (вул. Тулузи, 5, м. Київ, 03170, ідентифікаційний код юридичної особи - 21505980) борг у розмірі 70752 (сімдесят тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн, інфляційні втрати у розмірі 5838 (п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 62 коп., 3% річних у розмірі 1067 (одна тисяча шістдесят сім) грн 08 коп. та витрати з оплати судового збору в сумі 2705 (дві тисячі сімсот п`ять) грн 60 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.05.2025.

Суддя О.В. Говорун