Рішення від 13.05.2025 по справі 904/5279/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2025Справа № 904/5279/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оверенсес»

про стягнення 183988,40 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оверенсес» про стягнення 183988,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами Договір №381 від 08.10.2021 був виконаний в повному обсязі, як позивачем, так і відповідачем. Так, позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 1103930,40 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 183988,40 грн. Позивач зазначає, що відповідач ймовірно є суб`єктом господарювання, який має право на пільгу, визначену п.197.15 ст.197 Податкового кодексу Україна та імовірно мав право на звільнення від оподаткування ПДВ на підставі п.197.15 ст.197 ПК України. На підставі вказаного, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі сплаченого ПДВ - 183988,40 грн в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвал, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.01.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02072, м. Київ, пр. Бажана Миколи, буд. 10.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ТОВ «Оверенсес» у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду 23.01.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

ТОВ «Оверенсес» в установлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.10.2021 між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Підрядник) укладено Договір №381 (далі - Договір) відповідно до умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої наказом Замовника від 23.09.2021 №56/1 та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту. (п.1.1. Договору)

Згідно з п.1.2. Договору об`єкт капітального ремонту: капітальний ремонт з утеплення фасаду, що становить складову частину житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 5.

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною Договору (додаток №1), є твердою і складає 1103930,40 грн, у тому числі ПДВ - 183988,40 грн. (п.2.1. Договору)

Договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. (п.2.3. Договору)

Пунктом 10.1. Договору визначено, що джерелом фінансування робіт є кошти міського бюджету. Фінансування здійснюється відповідно до плану фінансування (додаток №3). Зміна або поява додаткового джерела фінансування у період дії Договору регулюється укладенням додаткової угоди до Договору із зазначенням джерела фінансування та суми.

Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюється лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст. 23 (частини 1) Бюджетного кодексу України (п. 10.2. Договору)

Відповідно до п.16.1. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір вважається виконаним після введення об`єкту в експлуатацію та закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим договором (п. 16.3. Договору)

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір з виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту з утеплення фасаду, є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини першої ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини третьої ст. 843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно частини першої ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно частини першої ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини другої ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно частини четвертої ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем виконано та передано, а позивачем прийнято та оплачено роботи на загальну суму 1103930,40 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 183988,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами документів, зокрема, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 від 20.12.2021, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 20.12.2021, а також копіями рахунку-фактури №СФ-0000289 від 20.12.2021 на суму 1103930,40 грн та платіжного доручення №654 від 20.12.2021 на суму 1103930,40 грн із призначенням платежу « 1617310;3131;Крз ут.фас.,що ст.ск.чЖБ за а:в.Батумська5мД-12.21д381-08.10.21рСФ-0000289 КБ-3КБ-2в-20.12.21 тз UA-2021-09-08-003253-а-08.10.2021; у т.ч. ПДВ 183988,40 грн».

Замовником не оскаржувався ані договір, ані акти, ані інші документи. Будь-яких зауважень або претензій з боку Замовника, щодо виконання укладеного Договору не надходило.

У відповідно до положень статті 1212 ЦК України, на яку позивач посилається як на правову підставу позову, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору, або була відсутня взагалі.

Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Судом встановлено, що взаємовідносини сторін з виконання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту з утеплення фасаду, відбувались відповідно до укладеного між сторонами Договору №381 від 08.10.2021, тобто, за наявності відповідних правових підстав, а отже, положення ст.1212 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, позивачем та відповідачем підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за вказаним договором, які повністю оплачені замовником без претензій та зауважень.

Також судом відхиляються посилання позивача на пункт 197.15 ст.197 Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та виконання сторонами Договору відповідач був зареєстрований як платник ПДВ; ціна Договору, виставлення відповідачем рахунку-фактури та оплата робіт позивачем здійснювалась з урахуванням ПДВ.

Доказів звернення відповідача та отримання відповідачем пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України матеріали справи не містять, так само, як і не містять доказів утримання відповідачем сплаченої позивачем суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Суд не бере до уваги решту доводів, оскільки вони не впливають на вирішення даного спору по суті.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 13.05.2025

Суддя Я.В. Маринченко