Рішення від 12.05.2025 по справі 910/14713/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2025Справа № 910/14713/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІКОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ «ДІПтрансгаз», ОСОБА_1

про стягнення 93956,56 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВІКОН» звернулося до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ «ДІПтрансгаз» та ОСОБА_1 про стягнення 93956,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем 1, як покупцем за Договором поставки №20-12/01 від 20.12.2022 та відповідачем 2, як поручителем за Договором поруки від 20.12.2022 порушено взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 68889,80 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованість у розмірі 68889,80 грн, а також нараховані 25% річних у розмірі 7428,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 3000,42 грн, штраф у розмірі 6888,98 грн та пеню у розмірі 7749,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач 1 вказану ухвалу суду отримано 14.01.2025, що підтверджується Повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

З метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02034, м. Київ, вул. Лаврухіна Миколи, буд.15/46, кв.408.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, відповідач 2 мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду від 13.01.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідачі в установлений судом строк відзивів на позовну заяву не подали, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.

Положеннями ч.9 ст.165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВІКОН» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВТГ «ДІПтрансгаз» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №20-12/01 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені Договором передати у власність Покупцеві Товар в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі. (п.1.1. Договору)

Загальна вартість (ціна) цього Договору буде визначена як вартість всього поставленого товару по Договору на підставі всіх видаткових накладних на отриманий товар в період дії даного Договору відповідно до Специфікації та/або рахунків-фактур. (п.2.2. Договору)

Відповідно до п.5.2. Договору оплата за товар здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу (платежів) на підставі виставлених Постачальником рахунку-фактури (рахунків-фактури) на умовах їх оплати за товар (за кожну партію товару), що зазначений в таких рахунках-фактурах протягом 75 календарних днів з дати отримання товару (за кожну партію товару) Покупцем, після підписання сторонами видаткових накладних.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 68889,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №64 від 15.03.2024 на суму 17418,24 грн; №65 від 16.03.2024 на суму 33120 грн; №63 від 25.03.2024 на суму 18351,56 грн.

Вказані видаткові накладні підписані представника позивача та відповідача 1, та містять печатки підприємств.

Таким чином, враховуючи викладене та п.5.2. Договору, суд зазначає, що строк виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними є таким, що настав.

В той же час, відповідач 1 в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 68889,80 грн.

Крім того, судом встановлено, що 20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВІКОН» (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВТГ «ДІПтрансгаз» (далі - Боржник) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель) укладено Договір поруки, відповідно до умов якого Поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед Стороною 1 за невиконання або неналежне виконання Боржником взятих на себе зобов`язань, що випливають із укладених між Стороною 1 та Боржником: Договору поставки №20-12/01 від 12.12.2022; угод, додаткових угод, змін, доповнень та додатків до Договору поставки №20-12/01 від 12.12.2022, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому та є або будуть його невід`ємними частинами. (п.1.1. Договору поруки)

Пунктом 1.2. Договору сторони встановили, що зобов`язання Поручителя перед Стороною 1 є безумовними і дотримання будь-яких умов крім тих, що передбачені цим Договором та Договором поставки не потребують.

Згідно з п.1.4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Стороною 1 за виконання зобов`язання Боржником за Договором поставки №20-12/01 від 12.12.2022 в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи оплату за товар та/або повернення авансу, а також відшкодування Стороні 1 витрат та/або збитків, завданих порушенням боржником зобов`язань за Договором поставки №20-12/01 від 12.12.2022, сплати неустойки (пені, штрафу, тощо). Розмір відповідальності визначається Договором поставки №20-12/01 від 12.12.2022 та чинним законодавством України.

Відповідно до п.1.5. Договору поруки у разі порушення Боржником зобов`язань по Договору поставки №20-12/01 від 12.12.2022 Поручитель і Боржник відповідають перед Стороною 1, як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Сторони 1 вимагати виконання зобов`язань згідно цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині), як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного з них окремо.

Поручитель несе відповідальність як у випадку порушення Боржником будь-якої частини зобов`язання, передбаченого Договором поставки №20-12/01 від 12.12.2022, так і при невиконанні його в цілому. (п.1.6. Договору поруки)

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу 2 вимогу №05-11/24 від 05.11.2024 про сплату суми боргу за Договором поставки №20-12/01 від 12.12.2022, а також відповідачу 2 вимогу до поручителя №05-11/24-1 від 05.11.2024 про сплату за боржника суми боргу за Договором поставки №20-12/01 від 12.12.2022.

Відповіді на вказані вимоги матеріали справи не містять, так само як і не містять доказів сплати суми заборгованості, ані відповідачем 1, ані відповідачем 2, як поручителем.

Оскільки заявлена позивачем заборгованість у розмірі 68889,80 грн підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми заборгованості у розмірі 68889,80 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення солідарно з відповідачів 25% річних у розмірі 7428,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 3000,42 грн, штрафу у розмірі 6888,98 грн та пені у розмірі 7749,34 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.8.2. Договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договору та додатках до нього, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Якщо заборгованість за поставлений Товар становить більше 15 календарних днів, Покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого Товару в зазначені в даному Договорі та додатках до нього строки. При прострочення оплаті за цим Договором з Покупця стягуються 25% річних від простроченої суми вказаної у відповідній Специфікації або іншому додатку до цього Договору.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 25% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано, зокрема, Договір про надання правової допомоги №01/04-24 від 01.04.2024, акт надання правової допомоги від 18.11.2024 на суму 10000 грн.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом, а також враховуючи повне задоволення заявлених позовних вимог, суд зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 10000 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВТГ «ДІПтрансгаз» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20; ідентифікаційний код 34047002) та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВІКОН» (04053, м. Київ, Кудрявський Узвіз, буд. 5Б; ідентифікаційний код 37514788) заборгованість у розмірі 68889 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 80 коп., пеню у розмірі 7749 (сім тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 34 коп., штраф у розмірі 6888 (шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 98 коп., 25% річних у розмірі 7428 (сім тисяч чотириста двадцять вісім) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 3000 (три тисячі) грн 42 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 12.05.2025.

Суддя Я.В. Маринченко