Рішення

від 13.05.2025 по справі 910/1048/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2025Справа № 910/1048/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" (Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка)

до Приватного підприємства "Термопласт" (м. Київ)

про стягнення 391 353,41 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Еліт Декор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Термопласт" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 391 353,41 грн, з яких: 322 560,92 грн попередньої оплати за непоставлений товар по договору №01/03/2024 від 01.03.2024, 40 027,64 грн пені, 23 885,18 грн інфляційних втрат та 4 879,67 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

Копія цієї ухвали була вручена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" про заміну позивача у справі правонаступником.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Еліт Декор", оформленим протоколом №05/02/25 від 05.02.2025 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" шляхом перетворення Приватного акціонерного товариства "Еліт Декор".

27.03.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну організаційно-правової форми позивача (з Приватного акціонерного товариства "Еліт Декор" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 51, корпус 5, прим. 8; ідентифікаційний код 32044761) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 51, корпус 5, прим. 8; ідентифікаційний код 32044761).

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" про заміну сторони правонаступником у справі №910/1048/25 задоволено та замінено позивача у справі №910/1048/25 - Приватне акціонерне товариство "Еліт Декор" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 51, корпус 5, прим. 8; ідентифікаційний код 32044761), правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 51, корпус 5, прим. 8; ідентифікаційний код 32044761).

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2024 між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено Договір №01/03/2024 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Продавець зобов`язується на підставі отриманих заявок від Покупця постачати та передавати у власність, а Покупець - приймати та оплачувати продукцію (надалі - Товар), відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід`ємну частину цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору Товар постачається на підставі заявок Покупця, в яких зазначається асортимент та кількість товару, необхідного для кожної поставки Товару. Кількість кожної партії Товару, що поставляється повинна відповідати погодженому Сторонами замовленню по кількості, зазначеній в товаросупроводжувальних документах та видаткових накладних.

Відповідно до п.3.5. Договору моментом здійснення оплати є момент списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури: від 19.06.2024 №644 на суму 161 280,46 грн з ПДВ та від 23.07.2024 №738 на суму 161 280,46 грн з ПДВ.

Позивач оплатив виставлені рахунки на загальну суму 322 560,92 грн платіжними інструкціями: №162382 від 20.06.2024 на суму 161 280,46 грн з ПДВ та №162954 від 28.07.2024 на суму 161 280,46 грн з ПДВ.

Згідно з п. 2.3. Договору Продавець зобов`язаний відвантажити товар протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту 100% оплати виставленого Рахунку-фактури. Продавець мав право достроково виконати зобов`язання по відвантаженню товару.

Таким чином, обов`язок щодо поставки товару на загальну суму 322 560,92 грн мав бути виконаний відповідачем 04.07.2024 (рахунок-фактура від 19.06.2024 №644) та 08.08.2024 (рахунок-фактура від 23.07.2024 №738).

Проте відповідач поставку оплаченого позивачем товару не здійснив.

Як вказує позивач, на теперішній час основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 322 560,92 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

26.12.2024 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 24/12 від 24.12.2024, в якій відмовився від Договору у зв`язку з не передачею товару та вимагав повернути попередню оплату.

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів поставки позивачу товару за Договором матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 322 560,92 грн попередньої оплати є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також 40 027,64 грн пені, 23 885,18 грн інфляційних втрат та 4 879,67 грн 3% річних.

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення строків здійснення поставки товару Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована відповідачу пеня на підставі п. 5.3. Договору за період прострочення з 05.07.2025 по 31.12.2025 (рахунок-фактура від 19.06.2024 №644) та з 09.08.2024 по 22.01.2025 (рахунок-фактура від 23.07.2024 №738).

Як вірно зазначив позивач у позовній заяві, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та не передання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Таким чином, пеня за п. 5.3. Договору може нараховуватись лише до 26.12.2024 - дати пред`явлення позивачем претензії № 24/12 від 24.12.2024 про відмову від Договору та повернення коштів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу позивача на те, що до пред`явлення претензії № 24/12 від 24.12.2024 про відмову від Договору та повернення коштів у відповідача було наявне зобов`язання з поставки товару, яке не є грошовим та на яке на здійснюються нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідне грошове зобов`язання виникло у відповідача після пред`явлення позивачем цієї вимоги (26.12.2024).

За розрахунком суду, сума пені, належної до стягнення з відповідача (нарахована до 25.12.2024 включно), складає 35 975,24 грн (19 992,61 грн по рахунку-фактурі від 19.06.2024 №644) та 15 982,63 грн по рахунку-фактурі від 23.07.2024 №738).

Сума інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати за період з 26.12.2024 по 22.01.2025 складає 3 870,73 грн, 3 % річних - 741,90 грн.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими, доведеними, не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню, є вимоги про стягнення з відповідача 322 560,92 грн попередньої оплати, 35 975,24 грн пені, 3 870,73 грн інфляційних втрат та 741,90 грн 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Термопласт" (02094, м. Київ, вул. Вінстона Черчилля (Червоноткацька), буд. 42, офіс 311; ідентифікаційний код 31519581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт Декор" (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 51, корпус 5, прим. 8; ідентифікаційний код 32044761) 322 560 (триста двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн 92 коп. попередньої оплати, 35 975 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 24 коп. пені, 3 870 (три тисячі вісімсот сімдесят) грн 73 коп. інфляційних втрат, 741 (сімсот сорок одну) грн 90 коп. 3 % річних та 4 357 (чотири тисячі триста п`ятдесят сім) грн 79 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко