Ухвала від 06.05.2025 по справі 910/8761/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в розстроченні виконання рішення

06.05.2025Справа № 910/8761/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при помічнику судді Одинцової К.К., що за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"

про розстрочення виконання рішення

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"

про стягнення 14 929 062,46 грн

за участю представників:

від стягувача (позивача): Горбачов О.О.

від боржника (відповідача): Багдасарова Г.М.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" (далі - ТОВ "Південь Енерго Збут", заявник) із заявою про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

У обґрунтування поданої заяви боржник зазначив, що у зв`язку із введенням воєнного стану, наявністю заборгованості третіх осіб перед ТОВ "Південь Енерго Збут", а також накладенням арештів на рахунки заявника в межах відкритих виконавчих проваджень товариство знаходиться у важкому фінансовому стані та не має достатньої кількості обігових коштів для погашення боргу одноразовим платежем для виконання судового рішення. За таких обставин ТОВ "Південь Енерго Збут" просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у справі № 910/8761/24 рівними частинами по 1 492 906,25 грн на 10 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 розгляд вказаної заяви було призначено у судовому засіданні з викликом сторін відповідно до ч. 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стягувач (ПрАТ "Синтез Ойл") подав свої заперечення проти розстрочення боржнику виконання рішення, в яких вказав, що скрутне фінансове становище та обставини воєнного стану не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду, заявником не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, а долучені до заяви банківські довідки щодо арешту рахунків боржника не містять актуальної та належної інформації, яка б доводила неможливість виконання рішення. Крім того стягувач зазначив, що ПрАТ "Синтез Ойл" так само перебуває у скрутному фінансовому становищі та розраховує на отримання коштів від боржника.

У судовому засіданні представник ТОВ "Південь Енерго Збут" заявлені вимоги підтримав та просив розстрочити виконання рішення суду.

Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення заперечив, просив відмовити у задоволенні вимог боржника.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін, суд прийшов до висновку, що заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, позовні вимоги ПрАТ "Синтез Ойл" про стягнення 14 929 062,46 грн задоволено; стягнуто з ТОВ "Південь Енерго Збут" заборгованість в сумі 14 929 062, 46 грн та судовий збір у сумі 223 935, 93 грн.

20.03.2025 на виконання наведеного судового рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Також згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до роз`яснень Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Отже законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а обґрунтування пов`язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу. Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відповідач фактично посилається на свій важкий фінансовий стан та відсутність достатньої кількості обігових коштів для погашення боргу одноразовим платежем.

Проте боржником до поданої заяви не долучено доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, не подано до суду доказів наявності відкритих рахунків в банківських установах з наданням відомостей про відсутність на них грошових коштів, фінансових звітностей щодо відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, доказів наявної загрози банкрутства боржника.

У той же час долучені до заяви довідки АТ «Ощадбанк» № 112.33-06 БТ від 13.02.2024 та АТ «Укргазбанк» № 5-53/306/2024 від 09.02.2024 стосуються накладення арештів на банківські рахунки, які існували ще станом на лютий 2024, тобто, довідки не містять актуальної та належної інформації, яка б доводила неможливість виконання рішення у справі № 910/8761/24.

Твердження боржника про те, що складність виконання рішення суду у даній справі зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією Російської федерації проти України та введенням військового стану, суд відхиляє, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Крім того суд враховує майнові інтереси іншої сторони договору (стягувача), оскільки у зв`язку з введенням на території України військового стану через збройну агресію Російської федерації всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також перебуває в несприятливому економічному стані, оскільки неповернення належних йому коштів відповідачем протягом тривалого часу призводить до негативних наслідків у господарській діяльності ПрАТ "Синтез Ойл".

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Таким чином суд вважає, що наведені боржником обставини щодо неможливості виконати рішення вказують лише на несприятливі наслідки виконання рішення суду для заявника, а посилання на скрутне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована заява, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Таким чином суд вважає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" про розстрочення виконання рішення відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено в судовому засіданні 06 травня 2025 року.

Повна ухвала складена 12 травня 2025 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Головіна К.І.