Рішення

від 12.05.2025 по справі 910/13453/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.05.2025Справа № 910/13453/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті»

до Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни

про стягнення 26 522, 57 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.05.2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 26 522, 57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

13.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2025.

17.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» надійшли додаткові пояснення по справі.

24.02.2025 від Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 24.02.2025 представник відповідача надав усні пояснення по справі, представник позивача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 10.03.2025.

У судовому засіданні 24.02.2025 було повідомлено сторін про відкладення розгляду справи під розписку на 10.03.2025.

У судовому засіданні 10.03.2025 було повідомлено сторін про відкладення розгляду справи під розписку на 31.03.2025.

У судовому засіданні 31.03.2025 було повідомлено сторін про відкладення розгляду справи під розписку на 14.04.2025.

У судовому засіданні 14.04.2025 було повідомлено сторін про відкладення розгляду справи під розписку на 21.04.2025.

21.04.2025 від Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 21.04.2025 представник позивача надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2025.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еф Ай Ем Ріелті» (далі- Позивач/Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Борисенко Оленою Василівною (далі - Відповідач/Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 06- 2023/Р (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове офісне приміщення загальною площею 105 кв. м., яке знаходиться в Будівлі, розташованій за адресою: Україна, 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, 1 поверх.

Відповідно до п. 3.1. Договору, передача приміщення Орендареві та приймання приміщення Орендодавцем по завершенню строку оренди здійснюється за відповідними Актами прийому-передачі.

Згідно пункту 3.2. Договору, приміщення на умовах цього Договору надається Орендарю в оренду на один календарний рік починаючи з дати підписання Акту прийому - передачі згідно з цим Договором. Дія Договору вважається автоматично продовженою на аналогічний строк, якщо жодна із Сторін не менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону у письмовій формі про свій намір не продовжувати дію Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Орендар щомісячно, з першого по п`яте число місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, сплачує орендну плату в розмірі 120, 00 (сто двадцять) грн. з ПДВ за кожний м. кв.

Відповідно до п. 4.2 Договору, розмір місячної орендної плати складає 12 600,00 (дванадцять тисяч шістсот) грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 крім орендної плати Орендар зобов`язується здійснювати щомісячно наступні платежі:

- п. п. 4.3.1- відшкодування витрат Орендодавця за фактично використану Орендарем електроенергію на підставі показників відповідних лічильників до п`ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому була використана електроенергія;

- п. п. 4.3.2- оплата за експлуатаційні витрати Орендодавця за приміщення з першого по п`яте число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, що становить 186, 00 (сто вісімдесят шість) грн. з ПДВ за кожний квадратний метр орендованої площі, всього - 19 530,00 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. з ПДВ.

Нарахування орендної плати та інших платежів здійснюється з дати підписання Акту прийому-передачі, який засвідчує, що Орендар отримав Приміщення у користування відповідно до умов цього Договору.(п. 4.6. Договору).

Відповідно до п. 4.9. Договору, Сторони протягом усього строку дії Договору щомісяця підписують Акти здачі-прийняття робіт з оренди Приміщення та про компенсацію Орендодавцю витрат, передбачених п. п. 4.3.1, 4.3.2 Договору. Підписані Орендарем примірники актів здачі-приймання робіт повертаються Орендодавцю до п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.10. Договору передбачено, якщо Акти здачі-приймання робіт не повернуті Орендодавцю в строки, визначені в п. 4.9. Договору, і не надійшло заперечення по змісту цих Актів, вони вважаються підписаними Орендарем, а роботи вважаються наданими та виконаними в повному обсязі.

Як зазначає Позивач відповідно до Акта приймання-передачі об`єкта оренди за Договором, що є Додатком 2 до Договору, Позивач передав Відповідачу вказане приміщення 03.06.2023.

Відтак, відповідно до умов Договору, Орендодавець надав Орендарю у строкове користування відповідне приміщення.

Позивач також зазначає, що у Відповідача виникла заборгованість за Договором з 01.01.2024 по 15.02.2024 та становить 21 887,90 грн., в підтвердження чого Позивачем надано

- Рахунок-фактуру №553 від 31.01.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024) в розмірі 4 950,75 грн., Акт надання послуг №553 від 31.01.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024),

- Рахунок-фактуру №356 від 01.02.2024 (експлуатаційні витрати за приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024); (оренда нежитлового приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024) на суму 16 724,40 грн.

- Акт надання послуг №356 від 15.02.2024 (експлуатаційні витрати за приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024); оренда нежитлового приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024)

- Рахунок-фактура №887 від 15.02.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за лютий 2024 року в розмірі 212,75 грн.

- Акт надання послуг №887 від 15.02.2024 Відшкодування витрат за електроенергію за лютий 2024 року.

23.02.2024 Позивачем було направлено Відповідачу поштове повідомлення № 0303801139607, яке містило вищезазначені рахунки-фактури та акти надання послуг.

Вказане відправлення не вручене отримувачу та повернуто відправнику через закінчення встановленого терміну зберігання 11.03.2024.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 26 522, 57 грн. з яких 21 887, 90 грн. - основний борг, 2 975, 20 грн. - пеня, 1 251, 43 грн. - інфляційні втрати, 408, 04 - 3 % річних.

В ході розгляду справи, Господарським судом міста Києва встановлено, що ФОП Борисенко Олена Василівна з 17.02.2025 припинила свою підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець, що також підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 № 338/180/17, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту вищевказаних пунктів договорів строк виконання відповідачем встановленого грошового зобов`язання на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, Позивачем надано разом з позовною заявою:

- Рахунок-фактуру №553 від 31.01.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024) в розмірі 4 950,75 грн., Акт надання послуг №553 від 31.01.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за січень 2024),

- Рахунок-фактуру №356 від 01.02.2024 (експлуатаційні витрати за приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024); (оренда нежитлового приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024) на суму 16 724,40 грн.

- Акт надання послуг №356 від 15.02.2024 (експлуатаційні витрати за приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024); оренда нежитлового приміщення (з 01.02.2024 по 15.02.2024)

- Рахунок-фактура №887 від 15.02.2024 (Відшкодування витрат за електроенергію за лютий 2024 року в розмірі 212,75 грн.

- Акт надання послуг №887 від 15.02.2024 Відшкодування витрат за електроенергію за лютий 2024 року.

В матеріалах міститься лист Позивача, який було направлено Відповідачу (поштове повідомлення № 0303801139607), який містив вищезазначені рахунки-фактури та акти надання послуг. Вказане відправлення не вручене отримувачу та повернуто відправнику через закінчення встановленого терміну зберігання 11.03.2024.

Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що ним усі оплати було здійснено вчасно та в повному обсязі, на підтвердження чого надано відповідні платіжні інструкції.

Господарський суд міста Києва зазначає, наданими Відповідачем доказами, а саме платіжними інструкціями підтверджено оплату за Договором у період з 14.06.2023 по 23.01.2024, однак оплата за рахунками-фактурами №№ 553 від 31.01.2024, 356 від 01.02.2024, 887 від 15.02.2024 на суму 21 887,90 грн. - відсутня.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, утримання та обслуговування нерухомого майна підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Відповідно до п. 7.1. Договору, за прострочення платежів за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення зобов`язання від розміру заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів та відшкодування витрат за отримання комунальних послуг, експлуатаційних витрат, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню.

Окрім того, оскільки за приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов`язку чи відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Борисенко Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» (Україна, 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СОБІНОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 33061840) - основний борг у розмірі 21 887 (двадцять одна тисяча) грн. 90 коп., пеню у розмірі 2 975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 408 (чотириста вісім) грн. 04 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 251 (одна тисяча двісті п`ятдесят одна) грн. 43 коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.05.2025.

Суддя І.В. Алєєва