Рішення від 13.05.2025 по справі 911/2578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2578/24

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/2578/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейт» (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 58/1, офіс 8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український термінал» (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Грибоєдова, буд. 2, приміщення 15.4)

про стягнення 70648,25 грн,

без повідомлення (виклику) сторін.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейт» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український термінал» (далі відповідач) про стягнення 70648,25 грн, з яких 65000,00 грн основного боргу та 5648,25 грн пені? які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення вантажу від 21.09.2023 №21/09/2023-2 щодо здійснення розрахунку за вказаним договором у строк, встановлений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2024 відкрито провадження у справі №911/2578/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.10.2024 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент надходження позову до суду.

Згідно з п.1 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся до суду відділенням поштового зв`язку без вручення адресату.

Відповідно до ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи суд наголошує, що згідно з ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвала Господарського суду Київської області від 01.10.2024 у справі №911/2578/24 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.10.2024.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, суд зазначає що ухвалу Господарського суду Київської області від 01.10.2024 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 01.10.2024 в його електронному кабінеті (модуль Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»).

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 01.10.2024 строк відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український термінал» (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейт» (далі перевізник) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажу від 21.09.2023 №21/09/2023-2 (далі договір) відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених договором, перевізник бере на себе зобов`язання на підставі узгодженого замовлення на перевезення доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із товарно-супровідними документами) з місця відправлення до пункту призначення та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувача, або виконати за винагороду доручення замовника по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та/або за її межами (міжнародним напрямкам), а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за надання послуг з перевезення вантажу, погоджену сторонам. Також перевізник, у разі наявності домовленості сторін, бере на себе зобов`язання здійснювати тривалі перевезення з метою доставки визначеного сторонами об`єму та виду вантажу з встановлених договором пункту відправлення та пункту призначення у встановлений сторонами строк (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору замовник зобов`язаний надавати перевізнику замовлення на перевезення вантажу шляхом направлення перевізнику на електронну пошту, зазначену у п.1.3 цього Договору, або надання уповноваженій від перевізника особі.

Згідно з п.2.1.2 договору замовник зобов`язаний забезпечити оформлення товарно-супровідних документів (товарно-транспортна накладна по внутрішнім перевезенням, CMR для міжнародних перевезень), і, в разі необхідності, інших документів в узгоджений сторонами термін.

Відповідно до п.2.1.7 договору замовник зобов`язаний оплатити послуги перевізника в узгоджені в договорі строки. Сторони заздалегідь обумовлюють види витрат, які підлягають сплаті замовником.

Відповідно до п.2.2.2 договору перевізник зобов`язаний належним чином виконати прийняте від замовника замовлення на перевезення.

Згідно з п.2.2.3 договору перевізник зобов`язаний виконати свої зобов`язання за Договором особисто, згідно Замовлення на перевезення, чи залучати для виконання своїх обов`язків інших осіб за умови, що він залишається відповідальним перед Замовником за виконання умов Договору та за власний рахунок. Послуги залучених осіб Перевізник оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з такими особами.

Вартість послуг по перевезенню та організації перевезення вантажів визначається за взаємною згодою сторін, визначається сторонами при подачі заявки та зазначається в рахунку на оплату та акті наданих послуг. Загальна ціна цього договору складається із вартості фактично наданих послуг, впродовж всього строку дії цього договору (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору розрахунки за надані згідно договору послуги здійснюються в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника в сумі, вказаній в рахунку перевізника.

Згідно з п.3.3 договору оплата вартості наданих послуг здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання акту наданих послуг та моменту отримання належним чином оформлених скан-копій або оригіналів документів, а саме: рахунку-фактури, товарно-транспортних накладних або CMR. У разі наявності помилок чи будь-яких мотивованих зауважень щодо належного оформлення документів наданих для взаєморозрахунків, Замовник протягом одного робочого дня з дати отримання таких документів повинен повідомити про це перевізника. В такому випадку оплата здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання належним чином оформлених скан-копій або оригіналів виправлених документів.

Перевізник зобов`язаний надсилати на електронну пошту замовника скан-копії рахунку-фактури, акту наданих послуг, разом з завіреними підтверджувальними документами одразу по факту надання послуг. Оригінали зазначених в цьому пункті документів перевізник зобов`язаний надати замовнику не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця за місяцем надання послуг. Оплата вартості наданих послуг перевізника здійснюється замовником після підписання сторонами акту наданих послуг та отримання замовником належним чином оформлених скан-копій або оригіналів документів, передбачених п.3.3. договору (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1. договору кількість прийнятих (зданих) перевізником вантажів визначається вагою, зазначеною в товарно-транспортній накладній (міжнародних товарно-транспортних документах CMR).

Згідно з п.5.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з договору (надалі іменується «порушення договору»), сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до « 31» січня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, передбачених цим договором та додатковими угодами до договору. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на 1 (один) календарний рік (п.8.1 договору).

Відповідно до п.8.2 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 103000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг від 08.06.2024 №107 на суму 52000,00 грн та від 09.06.2024 №108 на суму 51000,00 грн. Перелічені документи підписані з боку замовника та виконавця, скріплені печатками їх підприємств, а їх копії наявні в матеріалах справи.

Для оплати вартості наданих послуг позивач сформував рахунки від 08.06.2024 №107 на суму 52000,00 грн та від 09.06.2024 №108 на суму 51000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 23.07.2024 щодо сплати заборгованості за договором, в якій вимагав впродовж 5 (п`яти) днів з моменту отримання даної вимоги сплатити наявну заборгованість. Надіслання вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінний лист «Укрпошта» від 23.07.2024 та накладними «Укрпошта від 23.07.2024 №0410600578336 та від 23.07.2024 №0410600578352.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 38000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.06.2024 №154894 на суму 10000,00 грн та від 07.08.2024 №151 на суму 28000,00 грн, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 65000,00 грн.

Оскільки відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення, зокрема, основного боргу за надані послуги у розмірі 65000,00 грн (різниця між вартістю наданих послуг та сплаченими грошовими коштами).

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 65000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.

З огляду на те, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги,чим порушив умови вказаного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5648,25 грн пені, за загальним період прострочення з 14.06.2024 по 19.09.2024.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.9 договору у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.3, 3.4 цього договору, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що встановлена на дату порушення зобов`язань, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 65000,00 грн основного боргу та 5648,25 грн пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український термінал» про стягнення 70648,25 грн, з яких 65000,00 грн основного боргу та 5648,25 грн пені задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Український термінал» (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Грибоєдова, буд. 2, приміщення 15.4, ідентифікаційний код 44612608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейт» (03150, м. Київ, вул. Тютюнника Василя, буд. 58/1, офіс 8, ідентифікаційний код 43973361) 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 5648 (п`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн 25 коп. пені та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2025.

Суддя О.О. Третьякова