Рішення від 12.05.2025 по справі 212/10714/23

Справа № 212/10714/23

2/212/73/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді: Пустовіт О.Г., з участю секретаря судового засідання Манько В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Горбенко І.В., представника відповідача Пастернак Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС» (далі - ТОВ «КРІСТ СЕРВІС», відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В обґрунтування своїх вимог позивач суду зазначила, що у 01.09.2020 року її було прийнято на роботу оператора теплового пункту ТОВ «КРІСТ СЕРВІС». 31.07.2023 року її було звільнено з роботи у зв`язку з закінченням 01.08.2023 року трудового договору між замовником ПРАТ «ЦГЗК» та підрядником ТОВ «КРІСТ СЕРВІС», однак у день звільнення позивачу трудову книжку не видали, тільки через значний час, а саме 19.09.2023 року поштовим відправленням ОСОБА_1 отримала трудову книжку. Позивач неодноразово зверталась до відповідача про видачу належним чином оформленої трудової книжки вчасно, у день звільнення, однак жодної відповіді так і не отримала. Як зазначили посадові особи відповідача, в телефонному режимі, вони це зробили виключно через те, що позивач звернулась за захистом своїх порушених прав до Державної служби України з питань праці.

Крім того, відповідач ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» не провів розрахунок шляхом перерахування усіх виплат на банківський рахунок для виплати заробітної плати, фактичний розрахунок проведено 30.08.2023 року. Оскільки відповідач не видав позивачу трудової книжки при звільненні, то з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за період з 31.07.2023 року по 19.09.2023 року. За затримку видачу копії наказу про звільнення за загальний період з 31.07.2023 року по день ухвалення рішення у справі або фактичної видачі трудової книжки і копії наказу про звільнення. Із виписки про доходи (особовий рахунок) з 01.01.2023 року по 16.12.2023 року вбачається, що розмір заробітної плати позивача за червень 2023 року становив 5702,87 грн., за липень 9448,28 грн. Тобто, загальна кількість відпрацьованих днів за червень 2023 року та липень 2023 року становить 43 дні. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача становить 15151,15 грн./43 дні = 352,35грн. Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 38758,40 грн.

Просить суд, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, видачі трудової книжки та копії наказу про звільнення за період з 31.07.2023 року по день ухвалення судового рішення в розмірі 38758,50 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23 січня 2024 року представником відповідача ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» до суду подано відзив на позовну заяву. Відповідно до якого відповідач зазначає, що 01.09.2020 року відповідно до наказу №103-к про прийняття на роботу від 28.08.2020 року позивача прийнято на роботу на посаду оператор теплового пункту. 31.07.2023 року відповідно до наказу (розпорядження) № 13-к про припинення трудового договору від 31.07.2023 року, підстава звільнення п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач заперечує викладене позивачем, оскільки нею було проставлено власноручний підпис в рядку «З наказом (розпорядження) ознайомлений». В цей же день видано копію цього наказу. Цього ж дня ОСОБА_1 було повідомлено про те, що трудові книжки працівників знаходяться у центральному офісі відповідача у місті Київ. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Таким чином, під час звільнення відповідачем було роз`яснено про необхідність письмово надати згоду на пересилання трудової книжки. Однак, позивач скористалась цим правом лише наприкінці серпня 2023 року, після чого трудову книжку було відправлено з супровідним листом 12.09.2023 року, оскільки директор Товариства перебувала у щорічній відпустці з 24.08.2023 по 11.09.2023 року. Крім того, ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» здійснило повний розрахунок з позивачем. Зазначає, що позивач невірно розрахувала суму позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачу трудової книжки. Також позивачем пропущені строки позовної давності ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» вважає, що ним виконано усі вимоги трудового законодавства, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами, просить відмовити у задоволенні позову.

26 січня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що доводи відповідача є необґрунтованими з підстав викладених у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі.

10 вересня 2024 року представником позивача адвокатом Горбенко І.В. заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

14 квітня 2025 року представником позивача адвокатом Горбенко І.В. подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до клопотання вказує, що позивачу надіслано 19.09.2023 року лише трудову книжку, без копії наказу про звільнення, отже донарахування середнього заробітку складає з 17.12.2023 року по 30.04.2025 року. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 498 днів*352,35 грн.( сума середньої заробітної плати позивача) = 175470,30 грн., разом за період з червня 2023 року по квітень 2025 року складає сума 38758,50 грн.+ 175470,30грн.=214228,80 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача Горбенко І.В. та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги згідно до позовної заяви та клопотання про збільшення позовни вимог підтримали у повному обсязі, посилаючись на зазначені вище обставини.

Представник відповідача Омельченко Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала посилаючись на факти зазначені у відзиві на позов, а саме, що підприємство відповідача на даний час у повному обсязі виплатило належні позивачу виплати при розрахунку при звільненні.

Заслухавши представників сторін, перевіривши письмові матеріали справи, заслухашви свідка, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволенні позову з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Стаття 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1ст. 21 Кодексу законів про працю Українитрудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з моменту укладення трудового договору, в даному випадку у формі видання наказу про прийняття на роботу, з працівником розпочинаються трудові правовідносини, одним із обов`язкових елементів яких є виконання визначених посадовою інструкцією конкретних функціональних обов`язків.

Судом встановлено та не заперечено сторонами що, позивач ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» з 01.09.2020 року оператором теплового пункту, 31.07.2023 року звільнена за угодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 та копією наказу (розпорядження) № 103-к від 28.08.2020 року долученими до матеріалів справи.

31 липня 2023 року видано наказ № 13-к про припинення трудового договору (контракту) щодо працівника ОСОБА_1

21 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» із заявою про відправлення їй трудової книжки

19 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 поштою отримала трудову книжку, що підтверджується копією опису цінного листа та відміткою про отримання конверту. Лист відправлено 12.09.2023 року.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що також працювала на підприємстві відповідача та була звільнена за подібних обставин, її трудову книжку також не хотіли видавати, наказ про звільнення також не був виданий їй, розрахунок по заробітній платі здійснений із затримкою.

Відповідно до п.а ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995р., тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ч. 1ст.36 КЗпП України(за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди про це.

Припинення трудового договору за п. 1ст. 36 КЗпП Українизастосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п.1ст.36 КЗпП Українине передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1статті 36 КЗпПможуть бути укладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1статті 36 КЗпП Україниі раніше домовлена дата звільнення.

Стаття 47КЗпП Українивизначає обов`язокроботодавця провестирозрахунок зпрацівником,а саме роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Під час судового розгляду встановлено, що розрахунок проведений із працівником ОСОБА_1 не у день звільнення 31.07.2023 року, а 30.08.2023 року, стороною відповідача також не доведено належними та допустимими доказами письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, а також не доведено факту видачі працівникові копії наказу(розпорядження) про звільнення у день звільнення 31.07.2023 року та у подальшому.

Частиною 5 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачікопії наказу (розпорядження) про звільненняз винироботодавцяпрацівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул- це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Однак, з копії трудової книжки позивачки встановлено, що 30.08.2023 року ОСОБА_1 прийнята на роботу комірником ремонтної дільниці цеху мереж та підстанцій, наказ від 30.08.2023 року.

Працівник вже не перебуває у стані вимушеного прогулу, а отже відсутні підстви для такої компенсації. Таким чином, позивач ОСОБА_1 реалізувала своє право на працю і не була позбавлена можливості заробляти, отже з 30.08.2023 року відсутні підстави вважати, що позивач перебувала у стані вимушеного прогулу, що унеможливлює стягнення середнього заробітку за період після 30.08.2023 року і до ухвалення рішення по справі.

Отже, період вимушеного прогулу, з урахуванням означеного вище, слід визначити з31.07.2023 року (день звільнення) по30.08.2023 року(день прийняття на нове робоче місце).

Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на числокалендарних днів за цей період.

Як видно із матеріалів справи, позивач працювала у червні та травні 2023 року повні робочі місяці, тому суд бере для розрахунку2 повних відпрацьованих календарні місяці роботи, що передували звільненню.

Відповідно до розрахункового листка за травень 2023 року ОСОБА_1 нараховано заробітної плати у розмірі 7108,52 грн. до виплати 5722,36 грн., за червень 2023 року 7084,30 грн. до виплати 5702,87 грн., за липень 2023 року 11737,00 грн. до виплати 9448,28 грн. Посада - оператор теплового пункту, оклад/ тариф 2684,00 грн..

Згідно абз. 3 п. 2, п. 8 вказаного Порядку середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів у періоді вимушеного прогулу, а середньоденна заробітна плата визначається шляхом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

В період вимушеного прогулу включаються робочі дні з31.07.2023 рокупо 30.08.2023 року.

Середньоденна заробітна плата позивача без врахування податків і зборів становить (7180,52грн. + 7084,30 грн.) : (16 днів + 17 днів) =432,27 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу (без врахування податків і зборів) становить:432,27грн. * 17 робочих днів =7 348,59 грн.

Наведене узгоджується також з викладеним у постанові Великої Палати Верховного

від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19 , провадження № 14-47цс21, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно приписів п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З врахуванням встановлених судом обставин, та враховуючи те, що в обґрунтування своїх вимог представником відповідача не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що позивачу вручено копію наказу (розпорядження) про звільнення від 31.07.2023 року, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 за затримку видачікопії наказу (розпорядження) про звільненняз винироботодавця середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу підлягає задоволенню у розмірі 7 348,59 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки слід зазначити наступне.

10.06.2021 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 № 1217-IX, яким положення статті47,48,235 КЗпП Українибули викладені в новій редакції.

Відповідно до ч. 1статті 47 КЗпП України, - роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У відповідності достатті 48 КЗпП України, - облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеномуЗаконом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Ізстатті 235 КЗпП України, було виключено відповідальність роботодавця за затримку видачі трудової книжки.

Приймаючи до уваги викладене, така правова підстави для відповідальності роботодавця як затримка видачі трудової книжки, на яку посилається позивач, з 10.06.2021 року відсутня, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.

Частиною 1,2 ст. 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, судом не встановлено порушення строків позовної давності.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та ін шими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представником позивача адвокатом Горбенко І.В. заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 10000,00 грн.

Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 1448 від 01.08.2022 року між адвокатом Горбенко І.В. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги та додаткову угоду № 4 від 24.12.2023 року. Розмір винагороди адвоката сторони погодили у вигляді фіксованої оплати за надання правової допомоги та подання позову до суду першої інстанції у сумі 10000,00 грн.,яка сплачується замовником до подання позовної заяви у повному обсязі. Згідно погодженого сторонами 30.05.2024 року Акту прийому-передачі послуг до договору № 1448 про надання правової допомоги від 01.08.2022 року, сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг та розмір гонорару за надані послуги 10000,00 грн.

Таким актом сторони підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 10000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сплатила за надані послуги грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 29 від 31.05.2024 року.

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом Горбенко І.В. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги Приходько О.Л. задоволено частково, а відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення судових витрат, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача ТОВ «КРІСТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

У відповідності дост.141ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн. за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4,10,12,13,19,76-81,82,89,137, 141,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі копії наказу про звільнення за період з 31.07.2023 року по 30.08.2023 року у розмірів 7 348,59 грн. ( сім тисяч триста сорок вісім гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС» на користь держави судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІСТ СЕРВІС», юридична адреса: м.Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ЄДРПОУ 40449756.

Повний текст рішення складено та підписано 12 травня 2025 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт