Рішення

від 12.05.2025 по справі 916/851/25

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/851/25Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/851/25

За позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) (69619, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 21А, код ЄДРПОУ 43315529)

про стягнення 18 350,48грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення 18 350,48грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/851/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Південне міжрегіональне управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/81/25/13669/25 від 12.03.2025 Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 11.03.2025 по справі № 916/851/25 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Південному міжрегіональному управлянню Міністерства юстиції (м. Одеса) в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 11.03.25р о 21:00.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Південне міжрегіональне управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

26.03.2025р. за вх. №9672/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Крім того, 26.03.2025р. за вх. №9660/25 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

02.04.2025р. за вх. №10566/25 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, 02.04.2025р. за вх. №10552/25 до суду від позивача надійшли заперечення щодо застосування строків позовної давності.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Як вказує позивач, Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить нежитлові приміщення першого та другого поверхів №504, які розташовані за адресою Одеська область, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, будинок 5. Вказане право підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ №41865 від 22.08.2011 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 31377540 від 21.09.2011.

12.06.2001 Управлінню юстиції в Одеській області згідно з договором оренди від 12.06.2001р. №270/204, укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, надано у строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого та другого поверху, загальною площею 640,5 кв.м, розташоване за адресою м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, будинок 5

Згідно з п. 1.2 Договору, термін дії договору оренди визначено до 12.06.2011.

Додатковим погодженням від 01.07.2005р. змінено назву Орендаря з Управління юстиції в Одеській області на Одеське обласне управління юстиції.

Додатковою угодою від 01.03.2007 змінено місцезнаходження та банківські реквізити Орендаря на «Головне управління юстиції в Одеській області, 65028, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 34, р/р35215001004626 та 35225002004626 в ГУДКУ в Одеській обл.. МФО 828011, код 34929741».

Додатковим погодженням від 27.07.2012р. внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за місяць.

06.03.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Головним управлінням юстиції в Одеській області було укладено нову редакцію договору оренди №270/204, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужинською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №555, відповідно до умов якого Орендарю надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого та другого поверхів, загальною площею 640,5кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської Дивізії, будинок 5.

Пунктом 1.2 договору оренди в новій редакції передбачено, що термін дії договору оренди 25 років з 06.03.2013р. до 06.03.2038р.

Додатковим договором від 01.06.2013р. внесено зміни до договору оренди у частині назви орендодавця з «Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради».

Додатковим договором від 12.04.2018р. внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за місяць. За орендоване приміщення Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з 12.04.2018р. в розмір 828,47, що розрахована на 01.03.2018 (без урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 17.08.2020р. внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати.

Додатковим договором від 01.09.2020р. було змінено назву Орендаря з Головне управління юстиції в Одеській області на Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Зважаючи на те, що усі додаткові погодження до договору оренди є його невід`ємними частинами, мають відповідну юридичну силу та є обов`язковими до виконання.

Пунктом 2.2. Договору в новій редакції встановлено, що за орендовані нежитлові приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання цього Договору рік 1,00 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції до 10 лютого поточеного року за попередній рік. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендар вносить орендну плату один раз на рік до 10 лютого поточного року, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством (п.2.4 договору).

Положеннями п.4.2 договору в новій редакції, зокрема передбачений обов`язок орендаря своєчасно вносили орендну плату.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання щодо внесення орендної плати належним чином не виконав, в насідок чого у нього утворилась заборгованість з орендної плати, яка за розрахунком позивача складає 18 355,12грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу III "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статтями 283-291 ГК України.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 270/204 від 12.06.2001р., нова редакція від 06.03.2013р. виникли правовідносини оренди.

При цьому, порядок внесення та розмір орендної плати неодноразово переглядались додатковими погодженнями, про що судом було зазначено по тексту рішення вище.

Так, пунктом 2.2. Договору в новій редакції від 06.03.2013р. встановлено, що за орендовані нежитлові приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання цього Договору рік 1,00 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції до 10 лютого поточеного року за попередній рік. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендар вносить орендну плату один раз на рік до 10 лютого поточного року, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Додатковим договором від 12.04.2018р. внесено зміни до договору оренди в частині розрахунку орендної плати за місяць. За орендоване приміщення Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з 12.04.2018р. в розмір 828,47, що розрахована на 01.03.2018 (без урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 17.08.2020р. внесено зміни до договору оренди у частині розрахунку орендної плати, а саме встановлено річну орендну плату 1,0грн на рік без ПДВ.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності..

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідача по орендній платі за період з 01.04.2019р. по 31.01.2025р. на сумі 18 355,12грн. вважає його правильним та обґрунтованим. Проте враховуючи той факт, що позивач в прохальній частині позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 18 350,48грн. та оскільки суд не може вийти за межи заявлених позивних вимог задоволенню підлягає саме розмір заборгованості з орендної плати визначений позивачем в прохальній частині позовній заяві.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймається оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса), який за наслідками ліквідації Головного управління юстиції в Одеській області є його правонаступником на моментом підписання додаткового договору №5 від 17.08.2020р., документів про наявність дебіторської заборгованості перед Департаментом комунальної власності Одеської міської ради за відповідним договором оренди, у встановленому законом порядку не отримувало, в інших доказів на підтвердження заборгованості позивачем не надано.

Суд відповідні посилання відповідача до суд не приймає, оскільки відповідно до положень ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов1язки переходять до правонаступників.

Отже, майнові права і обов`язки Головного управління юстиції в Одеській області перейшли до його правонаступника - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Не отримання від Головного управління юстиції в Одеській області документів про наявність дебіторської заборгованості за відповідним договором оренди, не звільняє відповідача від обов`язку щодо оплати відповідної заборгованості.

Крім того відповідач вказує, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами розмір заявленої заборгованості оскільки останнім не надано та в матеріалах справи відсутні рахунки, або акти які позивачем повинні були виставлені відповідачу для здійснення належної їх оплати

Поряд з цим суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки п. 4.11 договору, передбачено, що орендар зобов`язаний у строк до 30 січня поточного року здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем за попередній рік та результати перевірки оформлюються актом, що підписується обома сторонами, отже у позивача виникає обов`язок оформляти акти звіряння саме за вимогою відповідача, при цьому доказів звернення останнього з такими вимогами до позивача матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що рахунок це документ, який складається з метою подання контрагенту для оплати товарів, робіт або послуг, але він не обов`язково є бухгалтерським документом, адже його складання не є фактом здійснення господарської операції.

Щодо заяви відповідача за вх. №9660/25 від 26.03.2025р. щодо застосування наслідків спливу строку позовної даності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з відповідним позовом до суду в березні 2025 році з вимогами за період з 01.04.2019 по 31.01 2025

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та постановою КМУ №383 від 25.04.2023 строк її дії продовжений до 30.06.2023р.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб з подальшим продовженням.

Відповідно до пункта 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Аналогічна позиція, щодо строку позовної давності викладена в постанові ВС КГС від 17.04.2024 у справі № 903/877/20 (903/933/23).

Отже, урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину та воєнного стану, суд зазначає що на момент звернення позивача з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності, підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) (69619, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 21А, код ЄДРПОУ 43315529) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Південного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції (м. Одеса) (69619, м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 21А, код ЄДРПОУ 43315529) на користь Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 18 350 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят)грн. 48коп. та судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 травня 2025 р.

Суддя К.Ф. Погребна