Рішення від 05.05.2025 по справі 921/77/25

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/77/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач", вул. Поліська 14, м. Тернопіль, 46400

до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79007

про стягнення 765 000 грн упущеної вигоди

За участі представників:

позивача: Корсун М.М.

відповідача: Тарарук Л.Р.

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський Облагропостач", звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою, сформованою у системі "Електронний суд", до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про стягнення 765 000 грн упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт завдання товариству 765000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати за період з 20.11.2018 по квітень 2023 року), яку позивач не одержав внаслідок незаконного використання відповідачем належної позивачу під`їзної колії не загального користування із розташованим на ній стрілочним переводом СП №10.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 10 березня 2025 року о 10:30 год. Крім того, суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

28 лютого 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 28.02.2025 (вх. № 1460), в якому відповідач наводить свої заперечення щодо позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 05.03.2025 (вх. №1577 від 04.03.2025), у якій останній навів свої аргументи щодо необґрунтованості наведених у відзиві заперечень та просить суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

10.03.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 07.03.2025 (вх. № 1654 від 10.03.2025).

10.03.2025 до суду від позивача надійшла заява б/н від 07.03.2025 (вх. № 1667 від 10.03.2025) щодо поданих відповідачем заперечень на відповідь на відзив.

10.03.2025 о 10:23 год., надійшло повідомлення про замінування адміністративної будівлі Господарського суду Тернопільської області, що знаходиться за адресою вул. Князя Острозького, 14а, м. Тернопіль, про що складено відповідний Акт Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025, у зв`язку з чим призначене на 10:30 год. 10.03.2025 підготовче засідання у справі № 921/77/25 не відбулося.

Ухвалою суду від 10.03.2025 враховуючи об`єктивну неможливість проведення підготовчого засідання 10.03.2025, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів та відповідно неможливістю вирішення судом завдань підготовчого провадження, визначених ст. 177 ГПК, суд в порядку ст. 120 ГПК України повідомив сторін, що підготовче засідання у цій справі буде проведено 31 березня 2025 року о 10:00 год.

31.03.2025 судом відкладено підготовче засідання у цій справі до 14.04.2025 до 12:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутніх в засіданні представників сторін повідомлено під розписку.

10.04.2025 від відповідача надійшло клопотання (вх..№2572), у якому останній повідомив про направлення представником відповідача 21.02.2025 на адресу ТОВ "Інтертранс-Д" м. Дніпро адвокатського запиту стосовно договору від 29.09.2022, укладеного між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ТОВ "Інтертранс-Д", в інтересах якого діяв ФОП Мачуга І.Б. Проте поштове відправлення отримувачем не забрано і повернуто відправнику, в підтвердження чого до клопотання долучено копію з трекінгу поштового відправлення №4600200032901.

14.04.2025, заслухавши представників сторін, враховуючи, що сторонам забезпечено можливість подати заяви по суті справи, визначені ст.161 ГПК України, які вони мали намір подати, беручи до уваги відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч.2 ст.183 ГПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05 травня 2025 року об 11:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до п.7 ч.2 ст. 223 ГПК України, про що присутніх в засіданні представників сторін повідомлено під розписку.

В судове засідання 05.05.2025 прибув представник позивача та повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№1577 від 05.03.2025), заяві щодо заперечень відповідача (вх.№1667 від 10.03.2025), та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

В судове засідання 05.05.2025 також прибув представник відповідача, проти позову заперечив з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№1460 від 28.02.2025), запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1654 від 10.03.2025).

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників сторін та досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

05 травня 2025 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог статей 233, 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи та доводи позивача:

У позові ВАТ "Тернопільський Облагропостач" стверджує, що до належної позивачу під`їзної колії, без дозволу ВАТ "Тернопільський Облагропостач" відповідачем було приєднано іншу колію, примикання якої до колії залізниці було здійснено із використанням належного позивачу стрілочного переводу СП №10, тобто із використанням належної позивачу на праві власності стрілки, хрестовин і сполучних колій, внаслідок незаконного використання відповідачем належної позивачу за законом під`їзної колії не загального користування із розташованим на ній стрілочним переводом СП №10, власником якого є позивач, що встановлено рішеннями судів у справах №914/2012/16 та №921/186/23, останній не одержав дохід у вигляді упущеної вигоди у розмірі 750 000,00 грн, який міг би одержати від використання стрілочного переводу № 10 для подачі вагонів ПП "Метопал".

При визначенні розміру упущеної вигоди позивач виходив з укладеного 29.09.2022 між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та фізичною особою-підприємцем Мачугою І.Б. договору, предметом якого є користування розташованим на належній ВАТ "Тернопільський Облагропостач" під`їзній залізничній колії незагального користування стрілочним переводом №10, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, за умовами якого розмір плати за згодою сторін встановлено 500 грн за день, або ж 15 000 грн в місяць.

За аналогією із вже діючим між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачуга І.Б. договором, позивач вважає, що від використання відповідачем стрілочного переводу №10 для подачі вагонів ПП "Метопал", без відповідних правових підстав позивач не одержує дохід в сумі по 15 000 грн в місяць.

Вважає, що вищевказану суму ВАТ "Тернопільський Облагропостач" могло б одержати від використання стрілочного переводу №10 у разі використання цього майна на підставі відповідного договору, як це прямо передбачено статтями 74, 75 Статуту залізниць України.

Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" від 05.05.2023 №05/05-2023/01 про проведення дослідження на отримання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" доходу за користування стрілочним переводом СП №10, складеним за заявою (замовленням) ВАТ "Тернопільський Облагропостач", величина доходів (упущеної вигоди), які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, в результаті передачі в оренду вказаного стрілочного переводу за період дослідження (з листопада 2018 року до квітня 2023 року) становить 948 980,20 грн.

Щодо часу не одержання такого доходу позивач зазначає строк дії укладеного між структурним підрозділом відповідача та ПП "Метопал" договору, тобто із 20.11.2018 по квітень 2023 року, оскільки без укладення із позивачем відповідного Договору відповідач за рахунок ВАТ "Тернопільський Облагропостач" одержував дохід впродовж 4 років та 3-х місяців, внаслідок чого безпідставно збагатився, а позивач не отримав такий дохід, тому і вважає за необхідне стягнути з відповідача всю суму, яку він не отримав, як власник стрілочного переводу № 10.

При цьому зазначає, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 у справі № 921/186/23 в задоволенні позовних вимог ВАТ "Тернопільський Облагропостач" до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про 1) зобов`язання АТ "Українська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП №10 та до врегулювання питання відповідно до вимог статей 74, 75 та 78 Статуту залізниць України утриматися від вчинення будь-яких дій, пов`язаних із самовільним (без дозволу власника) використанням належного ВАТ "Тернопільський Облагропостач" стрілочного переводу СП №10, який розташовано на під`їзній колії незагального користування за адресою: м. Тернопіль, вул.Поліська, 14; 2) стягнення з відповідача 765 000 грн доходу, одержаного Товариством від самовільного використання стрілочного переводу СП №10 без належних для цього правових підстав відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов`язано АТ "Українська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП № 10, що розташований на під`їзній колії незагального користування за адресою: вул. Поліська, 14 м. Тернопіль. Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 765 000 грн.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 921/186/23 скасовано в частині задоволення позовної вимоги ВАТ "Тернопільський Облагропостач" про стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 765 000 грн доходу, одержаного відповідачем від самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 без належних для цього правових підстав. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 у справі № 921/186/23 про відмову в задоволенні позову в цій частині залишено в силі. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №921/186/23 залишено без змін.

Скасовуючи постанову Західного апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги ВАТ "Тернопільський Облагропостач" про стягнення з АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 765 000 грн доходу, одержаного відповідачем від самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 без належних для цього правових підстав, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зазначив, що апеляційний суд на порушення положень статті 14, частини 3 статті 46, частини 5 статті 269 ГПК України фактично з власної ініціативи розглянув і задовольнив позовну вимогу про стягнення 765 000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15 000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць), тоді як Підприємство заявило лише таку позовну вимогу майнового характеру, як відшкодування доходу, одержаного відповідачем починаючи з 20.11.2018 внаслідок самовільного використання стрілочного переводу СП № 10.

Вважає, що апеляційним судом встановлено факт завдання відповідачем позивачу 765000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15 000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць).

А тому, в силу ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Оскільки у розгляді справи №914/2012/16 та справи №921/186/23 участь брали як ВАТ "Тернопільський Облагропостач", так і Регіональна філія "Львівська залізниця", встановлені у них обставини у будь-якій іншій справі, у якій беруть участь ті самі особи, повторному доказуванню вже не підлягають.

Також стверджує, що ВАТ "Тернопільський Облагропостач" стало відомо про порушення свого права 24.02.2023, тобто про те, що відповідач безоплатно користується належним позивачу майном стрілочним переводом СП № 10, який для цього взяв на свій баланс, із відповіді одного із структурних підрозділів відповідача від 24.02.2023 за № ДН-2-ДНМ-2/75, а тому виходячи із вимог частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається саме з цього часу.

При цьому позивач нормативно посилається на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України.

Аргументи та доводи відповідача:

Відповідач у своїх запереченнях, викладених у відзиві на позов від 28.02.2025 (вх. №1460 від 28.02.2025) проти позовних вимог заперечує, просить суд в позові відмовити та зазначає, що докази, якими позивач обґрунтовує наявність правових підстав для стягнення збитків у формі упущеної вигоди: копія договору від 29.09.2022, висновок експерта від 05.05.2023, та переписка між ним та виробничими підрозділами регіональної філії "Львівська залізниця" щодо використання під`їзної колії зі стрілочним переводом №10 не можуть підтверджувати реальну можливість позивача отримати відповідні доходи (упущену вигоду), виходячи з наступного.

Відповідно до технічного паспорта під`їзної залізничної колії на станції Тернопіль УВТК "Міністерства оборони України" (перетворений згодом у ДП "Шепетівський військовий лісгосп"), виготовленого у 2019 році філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту", АТ "Українська залізниця" через СП №10 залізницею на підставі укладених у встановленому порядку договорів на подавання та забирання вагонів (експлуатацію залізничних під`їзних колій) може здійснюватись подавання та забирання вагонів для ДП "Шепетівський військовий лісгосп", ВАТ "Тернопільський Облагропостач", та ПП "Метопал". Оскільки з позивачем зазначений договір не укладався, залізницею могло здійснюватись подавання та забирання вагонів лише для двох інших вказаних суб`єктів господарювання чи їх контрагентів.

Зазначає, що посилаючись на договір від 29.09.2022, позивач одночасно намагається підтвердити можливість отримання ним доходу у такому ж розмірі з ПП "Метопал", якщо б його права не були порушені з вини відповідача. При цьому у позовній заяві вказує на порушення залізницею п.71, п.74 та п.78 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (зі змінами та доповненнями).

Вважає, що позивач допускає у даному випадку неправильне тлумачення норм матеріального права, а саме п.74 Статуту, який передбачає погодження залізницею з власником під`їзної колії її використання для проведення маневрових робіт, перестановку рухомого складу та з іншою метою саме для потреб залізниці. Норми п.74 Статуту кореспондуються з п.75 Статуту, у якому визначено, що у договорах на подавання та забирання вагонів та договорах на експлуатацію залізничних під`їзних колій передбачається можливість використання під`їзних колій для потреб залізниці. Договір про подачу та забирання вагонів залізниця з позивачем у в період з 2018 по даний час не укладала, оскільки останній послугами залізниці не користувався, такий договір укладено з ПП "Метопал", який використовує під`їзну колію залізниці від СП №10 до власної огородженої площадки для складування вантажів. Договір про користування СП №10, як одного з елементів під`їзної колії позивача міг бути укладений позивачем безпосередньо з ПП "Метопал" без участі залізниці, як це передбачено п.73 Статуту та випливає із змісту права власності, передбаченого ст.317 ЦК України щодо права власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Для виконання умов договору про подачу та забирання вагонів ПП "Метопал" залізниця використовувала СП №10 для надання послуг саме цьому підприємству, а не для потреб залізниці. Крім того, відповідно до п.78 Статуту залізниць України примикання споруджуваних залізничних під`їзних колій до існуючих допускається з дозволу начальника залізниці і відповідного підприємства. З моменту створення ВАТ "Тернопільський Облагропостач" у 1996 році примикання інших під`їзних колій до під`їзної колії позивача не проводилось. Під`їзна колія, якою користувалось ПП "Метопал", починаючи з 2018 року, побудована у 1953 році, про що свідчить інвентарна картка обліку основних засобів.

Звертає увагу, що залізниця ніяким чином не перешкоджала позивачу користуватися СП №10 на власний розсуд, в тому числі укладати у встановленому порядку договори на використання стрілочного переводу з іншими зацікавленими суб`єктами господарювання.

Будь-яких доказів того, що позивач звертався до ПП "Метопал" з приводу укладення договору на користування СП №10 до позовної заяви не долучено. Під час дії договору про подачу та забирання вагонів ДП "Шепетівський військовий лісгосп" для надання послуг контрагентам останнього (зокрема ТОВ "Інтертранс-Д") залізницею також використовувався СП №10, однак це не завадило позивачу укласти договір від 29.09.2022 на користування СП №10.

Вважає, що залізницею під час виконання договору про подачу та забирання вагонів з ПП "Метопал" не допущено порушень вимог законодавства (протиправність поведінки), тобто відсутній один із елементів складу цивільного (господарського) правопорушення; позивачем не долучено до позовної заяви конкретних доказів, які б свідчили про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, які не отримані через винні дії відповідача; позивач не вживав заходів з метою отримання доходу (упущеної вигоди), неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача.

Також звертає увагу на те, що до позовної заяви не долучено доказів, що підтверджують повноваження ФОП Мачуга І.Б. підписувати саме господарські договори, в даному випадку договір від 29.09.2022, від імені ТОВ "Інтертранс-Д" чи в інтересах товариства від свого імені. У зв`язку із цим припускає, що ФОП Мачуга І.Б. діяв у даному випадку з перевищенням повноважень, а відповідно до ст.241 ЦК України, правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Такою дією могли б бути докази оплати за надані позивачем послуги з користування СП №10, які до позовної заяви не долучені.

Зазначає про те, що вартість утримання під`їзної колії довжиною 335 м та стрілочного переводу №10, якими користувалось ТОВ "Інтертранс-Д", та утримання лише СП №10, яким користувалось ТОВ "Метопал" є неспівмірними величинами, тому не може бути покладено за основу при обрахуванні позивачем отриманих збитків (упущеної вигоди). При цьому позивач не долучає доказів, які б свідчили про витрати, які він поніс у минулому чи несе в даний час на ремонт та технічне обслуговування СП №10, тоді як працівниками Тернопільської дистанції колії разом з представниками вітковласника ПП "Метопал-Ласунка" щомісячно проводилися обстеження під`їзної колії, а також СП №10, від якого відходить під`їзна колія до місць навантаження/ вивантаження вагонів цього підприємства, а виявлені недоліки усуваються працівниками виробничого підрозділу "Тернопільська дистанція колії" за кошти залізниці.

Звертає увагу на те, що долучений позивачем експертний висновок від 05 травня 2023 року вих.№05/05-2023/01, який покладений в основу розрахунку упущеної вигоди, є недопустимим доказом, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2024 року у справі №921/186/23, а постанова Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі №921/186/23 в частині стягнення із залізниці збитків скасована постановою Верховного Суду від 16.04.2024 у вказаній справі, тому позивач безпідставно посилається на ч.4 ст.75 ГПК України.

Отже, відповідач вважає, що позивачем не доведено розміру завданих збитків (упущеної вигоди), як і не доведено складових елементів збитків.

Крім того, відповідач просить застосувати наслідки спливу терміну позовної давності для пред`явлення позивачем позовних вимог до залізниці про відшкодування збитків (упущеної вигоди).

У відповіді на відзив від 04.03.2025 (вх.№1577 від 05.03.2025) позивач наводить свої спростування тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, зокрема щодо висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" від 05.05.2023 № 05/05-2023/01, позовної давності, преюдиційності, презумпції правомірності правочину, розміру збитків, та з посиланням на пп.1.6, 2.1, 2.7, 2.8 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, зазначає, що договір про користування СП №10, як одного з елементів під`їзної колії позивача, не міг бути укладений позивачем безпосередньо з ПП "Метопал" без участі залізниці, оскільки під`їзні колії як позивача, так і ПП "Метопал" не обслуговуються власними локомотивами, а мав бути укладений між відповідачем та ПП "Метопал" за погодженням з позивачем, власником СП №10.

У запереченнях на відповідь на відзив від 07.03.2025 (вх.№1654 від 10.03.2025) відповідач наводить свої спростування тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив, зокрема щодо преюдиційності, доводів відповідача стосовно тлумачення п.74 Статуту залізниць України та посилань позивача на пп.1.6, 2.1, 2.7, 2.8 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" від 05.05.2023 № 05/05-2023/01.

У заяві щодо заперечень відповідача (вх.1667 від 10.03.2025) позивач, в порядку ч.3 ст.42 ГПК України, зазначив, що доводи відповідача щодо невизнання позову не визнає та просить врахувати, що Верховний Суд скасував постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №921/183/23 тільки в силу того, що апеляційний суд на порушення положень статті 14, частини 3 статті 46, частини 5 статті 269 ГПК України фактично з власної ініціативи розглянув і задовольнив позовну вимогу про стягнення 765 000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15 000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць), тоді як Підприємство заявило лише таку позовну вимогу майнового характеру, як відшкодування доходу, одержаного відповідачем починаючи з 20.11.2018 внаслідок самовільного використання стрілочного переводу СП № 10.

Звертає увагу на те, що преюдиціальне значення у цій справі надається юридичним фактам, тобто обставинам (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків встановленим судовими рішеннями, доданими до позову, а не правовій оцінці таких обставин та зазначає, що апеляційний господарський суд встановив і Верховний суд підтвердив правову оцінку, що позивачу, як власнику майна (стрілочного переводу СП № 10) чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський Облагропостач" є власником під`їзної залізничної колії не загального користування, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, в тому числі СП №10, що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2017, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018, постановою Верховного Суду від 03.07.2023 у справі №914/2012/16 та підтверджено постановами Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Отже, факт набуття позивачем права власності на стрілочний перевід СП № 10 в червні 1996 року, приймається судом як преюдиційний.

Водночас суд вважає помилковими твердження позивача про те, що апеляційним судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 921/186/23 встановлено факт завдання відповідачем позивачу 765 000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15 000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць), у зв`язку з чим вказує, що дана обставина в силу ч.4 ст.75 ГПК України у цій справі повторному доказуванню не підлягає, з огляду на таке.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі №921/186/23 рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 в справі №921/186/23, яким відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Тернопільський Облагропостач" до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" про зобов`язання відповідача припинити користування стрілочним переводом СП №10, до врегулювання питання у відповідності до вимог ст. 74, 75 та 78 Статуту залізниць України, утриматись від вчинення будь-яких дій пов`язаних із самовільним (без дозволу власника) використанням належного позивачу стрілочного переводу СП №10, який розташовано на під`їзній колії не загального користування за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14; стягнення 765 000,00 грн доходу, одержаного від самовільного використання стрілочного переходу СП №10 без належних для цього правових підстав, скасовано. Позов задоволено. Зобов`язано акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП №10, що розташований на під`їзній колії не загального користування за адресою вул. Поліська, 14 м.Тернопіль. Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" 765 000,00 грн.

У вказаній постанові апеляційним судом встановлено, що оцінюючи подані суду докази та встановивши обставини про те, що позивач є власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном (стрілочним переводом СП № 10), а також враховуючи положення статей 391, 396 ЦК України апеляційний господарський суд задоволив позов ВАТ "Тернопільський Облагропостач" в частині зобов`язання відповідача (акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця") припинити користування стрілочним переводом СП №10, що розташований на під`їзній колії не загального користування за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

Враховуючи задоволення позовної вимоги про зобов`язання акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП №10, що розташований на під`їзній колії не загального користування за адресою вул. Поліська, 14 м. Тернопіль та враховуючи межі позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" на користь відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" 765 000,00 грн, як безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" без належних на те правових підстав стрілочним переводом СП № 10.

Моментом коли відповідач дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави апеляційний суд вказав рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 в справі № 914/2012/16, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2018 у справі №914/2012/16 та постановою Верховного Суду від 03.07.2023 в справі № 914/2012/16, якими підтверджено наявність у ВАТ "Тернопільський Облагропостач" права власності на залізничну під`їзну колію до складу якої і ввійшли маневрові пристрої (СП № 10).

Постановою Верховного Суду від 16.04.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 921/186/23 скасовано в частині задоволення позовної вимоги Відкритого акціонерного товариства "Тернопільський Облагропостач" про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 765 000 грн доходу, одержаного відповідачем від самовільного використання стрілочного переводу СП № 10 без належних для цього правових підстав. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.06.2023 у справі № 921/186/23 про відмову в задоволенні позову в цій частині залишено в силі.

У вказаній постанові касаційний суд зазначив, що зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду переконливо свідчить про те, що з урахуванням оцінки наявних у справі доказів (договору оренди від 29.09.2022, укладеного між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачугою І. Б., експертного висновку від 05.05.2023 № 05/05-2023/01 про проведення дослідження на отримання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" доходу (упущеної вигоди) за користування стрілочним переводом СП № 10, складеного за заявою Підприємства), апеляційний суд фактично з власної ініціативи розглянув і задовольнив позовну вимогу про стягнення 765 000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць), тоді як Підприємство заявило лише таку позовну вимогу майнового характеру, як відшкодування доходу, одержаного відповідачем починаючи з 20.11.2018 внаслідок самовільного використання стрілочного переводу № 10.

Верховний Суд наголосив на тому, що чинне цивільне законодавство чітко розмежовує як відносини відшкодування особі збитків у виді неодержаних нею доходів (упущеної вигоди), що є предметом регулювання положень пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, та кондикційні відносини відшкодування потерпілій особі (легітимному власнику) доходів, що отримані або могли бути отримані саме особою, яка володіє або володіла чужим майном безпідставно та зобов`язана повернути їх власнику майна (предмет регулювання норми абзацу 1 частини 1 статті 1214 ЦК України), так і особливий суб`єктний склад учасників цих відносин, які не можна ототожнювати, оскільки такі позовні вимоги різні за своєю природою (предметом і підставами).

З урахуванням наведеного, суд відзначає, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі №921/186/23 в частині стягнення 750 000 грн скасована постановою Верховного Суду від 16.04.2024, підставою скасування постанови Західного апеляційного господарського суду у вказаній частині був розгляд і задоволення апеляційним судом з власної ініціативи позовної вимоги про стягнення 765 000 грн збитків у виді упущеної вигоди (неодержаних доходів у виді щомісячної орендної плати в розмірі 15000 грн, нарахованих за період з 20.11.2018 по 20.02.2023 (51 місяць), що є предметом регулювання положень пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, тоді як Підприємство заявило лише таку позовну вимогу майнового характеру як відшкодування доходу на підставі частини 1 статті 1214 ЦК України, одержаного відповідачем, починаючи з 20.11.2018 внаслідок самовільного використання стрілочного переводу СП № 10.

При цьому Верховний Суд зазначив, що такі різні за своєю природою (предметом і підставами) позовні вимоги не слід ототожнювати.

За загальним правилом умовою виникнення додаткового кондиційного обов`язку з повернення доходів від безпідставно набутого майна є лише недобросовісна поведінка набувача, отримання або можливість отримання набувачем відомостей про неправомірність володіння чужим майном є моментом, з якого на зазначену особу покладаються додаткові обов`язки, зокрема, виникає обов`язок повернути фактично отримані від спірного майна доходи, або доходи, які могли бути отримані за нормальних умов.

Тоді як згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), заявляючи вимогу про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, вину боржника а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

Отже, Західним апеляційним господарським судом не встановлювались обставини, за наявності яких підлягають відшкодуванню збитки у вигляді упущеної вигоди та не досліджувались докази, визначені законом для застосування такої відповідальності з врахуванням чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника, що знайшло підтвердження у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23.

У зв`язку з наведеним, розгляд цієї справи здійснюється за загальними правилами розподілу обов`язку доказування, визначеними ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначає позивач, до належної ВАТ "Тернопільський Облагропостач" на праві власності під`їзної залізничної колії не загального користування, в тому числі стрілочного переводу №10, без дозволу ВАТ "Тернопільський Облагропостач" як законного власника СП № 10, Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" незаконно примкнула новоспоруджену залізничну під`їзну колію, після чого також без дозволу законного власника розпочала її самовільне користування, чим порушила вимоги статей 71, 74 та 78 Статуту залізниць України за якими, використовувати належну іншому власнику під`їзну залізничну колію для проведення маневрових робіт, постановки рухомого складу та з іншою метою, залізниця має право виключно за погодженням з таким власником, яке фіксується у договорі про експлуатацію залізничної під`їзної колії.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема згідно інвентарної картки обліку основних засобів 24585, верхня будова під`їзної колії №1 ТОВ "Галичина Ласунка" станції Тернопіль у тому числі стрілочний перевід №10, побудовані у 1953 році.

Відповідно до технічного паспорта під`їзної залізничної колії №1 ПП "Метопал" на станції Тернопіль, виготовленого у 2018 році фізичною особою - підприємцем Шот Іваном Ярославовичем, під`їзна залізнична колія №1 примикає стрілочним переводом №54 до колії 26а станції Тернопіль, межа під`їзної колії граничний стовпчик стрілочного переводу №54, залізнична колія №1 та стрілочні переводи №54, 55, 9, 10, 37 знаходяться на балансі і технічному утриманні ВП "Тернопільська дистанція колії". У розділі 2.5.5. Технічного паспорта визначено стрілочні переводи за допомогою яких може здійснюватись подавання та забирання вагонів ПП "Метопал".

Відповідно до технічного паспорта під`їзної залізничної колії на ст.Тернопіль УВТК "Міністерства оборони України" (ДП "Шепетівський військовий лісгосп"), виготовленого у 2019 році філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту Львівське відділення "АТ "Українська залізниця", під`їзна залізнична колія УВТК "МО України", примикає стрілочним переводом №54 до залізничної колії №26а Промзона Тернопіль, знаходиться на балансі ВП "Тернопільська дистанція колії" РФ Львівська залізниця, межа під`їзної колії граничний стовпчик стрілочного переводу №54. У розділі 2.5.5. Технічного паспорта визначено стрілочні переводи № 54, 55, 9, 10, 37, 36, 39 за допомогою яких може здійснюватись подавання та забирання вагонів ДП "Шепетівський військовий лісгосп".

17.11.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" регіональна філія "Львівська залізниця" виробничий структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" та ДП "Шепетівський військовий лісгосп" укладено договір № Л/ДН-2/21/375/м/п про подачу та забирання вагонів ДП "Шепетівський військовий лісгосп" при станції Тернопіль Львівської залізниці. Відповідно до умов договору, Статуту залізниць України, Правил перевезення вантажів здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під`їзної колії, яка належить Залізниці, примикає стрілочним переводом №54 до колії №26а станції Тернопіль Львівської Залізниці і обслуговується локомотивом залізниці. При цьому, пунктом 2 Договору передбачено, що розгорнута довжина під`їзної колії становить 661,4 метри.

08.04.2022 представником ТОВ "Інтертранс-Д", який діє на підставі Статуту, менеджером Мачугою І.Б. подано Начальнику станції Тернопіль І.Цимбалістому Заявку (угоду) №0804 про подачу на під`їзну колію ДП "Шепетівський військовий лісгосп" л/ДН-2/21/375/м/п вагону(ів), які будуть прибувати протягом 08.04.2022 в адресу підприємства для навантаження/вивантаження вантажу брухт чорних металів.

29.09.2022 між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачуга І.Б., як представником ТОВ "Інтертранс-Д" (із реєстрацією в м.Дніпро) в м.Тернопіль, який уповноважений в тому числі і на укладення в інтересах ТОВ "Інтертранс-Д" договорів, пов`язаних із діяльністю товариства по збиранню та відправленню споживачам брухту чорних металів залізничними вагонами, укладено договір, предметом якого є розташований на належній ВАТ "Тернопільський Облагропостач" під`їзній залізничній колії не загального користування стрілочний перевід СП № 10, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

В розділі 2 "Платежі та порядок розрахунків" договору передбачено, що за експлуатацію залізничної під`їзної колії не загального користування (шлях 41а) із розміщеним на ній стрілочним переводом СП № 10, Контрагент, як представник ТОВ "Інтертранс-Д" сплачує підприємству плату в сумі 500 грн за день або ж 15 000 грн в місяць. В цей розрахунок включені всі витрати, що пов`язані з амортизацією стрілочного переводу № 10, самої залізничної під`їзної колії, включаючи поточний ремонт як безпосередньо колії, так і розташованого на ній стрілочного переводу із стрілкою.

Листом від 24.02.2023 №ДН-2-ДНМ-2/75 виробничий структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця", у відповідь на адвокатський запит від 14.02.2023 №74 про правові підстави самовільного відтранспортування вагонів ПП "Метопал" із використанням частини під`їзної колії (м.Тернопіль, вул. Поліська, 14), зокрема стрілочного переводу СП №10, що належить на праві власності ВАТ "Тернопільський Облагропостач", повідомив позивача про те, що подача вагонів здійснюється згідно укладеного договору №П/ДН-2/18/888/М/п від 20.11.2018 з доповненнями, укладеного між Регіональною філією "Львівська залізниця" та ПП "Метопал", зокрема з використанням стрілочного переводу №10, який знаходиться на балансі ВСП "Тернопільська дистанція колії" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця", та у зв`язку із тим, що вказаний договір містить конфіденційну інформацію, тому відповідно до п.2 ст.24 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" його копія не може бути надана.

Попередньо листом від 08.02.2023 №ДС-19/66 Виробничий структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" Станція Тернопіль в особі начальника станції повідомив позивача, що подача вагонів здійснюється згідно укладеного договору №П/ДН-2/18/888/М/п від 20.11.2018 між виробничим підрозділом ВСП "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" та ПП "Метопал".

З метою укладення договору про подачу та збирання вагонів для їх подачі на під`їзну колію не загального користування ВАТ "Тернопільський Облагропостач", що примикає до станції Тернопіль Львівської залізничної дороги, позивач неодноразово протягом 2024 року звертався із письмовими зверненнями до відповідача, що вбачається із листа ВАТ "Тернопільський Облагропостач" від 08.10.2024, копія якого долучена до матеріалів справи.

Листом від 03.10.2024 №Д-2/8304 начальник служби роботи станцій регіональної філії АТ "Українська залізниця" повідомив позивача, що для укладення договору про подачу та забирання вагонів згідно п. 1.5. розділу 12 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 №823, потрібно надати дійсний на даний час Технічний паспорт під`їзної колії та Місцеву інструкцію про порядок обслуговування і організацію руху на під`їзній колії погоджену та затверджену встановленим порядком. Зазначив, що подача та забирання вагонів на вказану під`їзну колію має проводитися через стрілочний перевід №10, а відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 справа №921/186/23 регіональну філію "Львівська залізниця" зобов`язано припинити користування стрілочним переводом СП №10, що розташований на під`їзній колії не загального користування за адресою вул. Поліська, 14 м. Тернопіль, у зв`язку з чим укладення договору про подачу та забирання вагонів можливе після зняття заборони господарського суду та надання діючої технічної документації.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Згідно з положеннями статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною третьою статті 386 ЦК України встановлено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявляє вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 765 000, 00 грн, обґрунтовуючи їх як збитки у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди), які він міг би отримати від ПП "Метопал" у разі використання належного позивачу на праві власності стрілочного переводу №10 на підставі договору, як це передбачено ст.74, 45 Статуту залізниць України, коли б відповідач не порушив право позивача, користуючись безоплатно належним позивачу СП №10.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 ГК України.

Так, ч. 2 ст. 224 ГК України, передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 ГК України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги норм права щодо необхідності встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки, дій чи бездіяльності особи;

2) шкідливого результату такої поведінки (збитки), наявності та розміру понесених збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті позивачем для їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Водночас суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання (висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця", виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та заподіянням шкоди, а також реальний характер доходів, які позивач би безперечно отримав, якби не протиправні дії відповідача.

На підтвердження обставин перешкоджання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" користуватися спірним стрілочним переводом СП № 10 та обґрунтовуючи наявність збитків, позивач посилається на рішення у справі №921/186/23, зокрема постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, договір між АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та ПП "Метопал" про подачу і збирання вагонів (в тому числі за допомогою СП № 10), у зв`язку з чим ВАТ "Тернопільський Облагропостач" не має можливості в повній мірі використовувати вказаний СП № 10 в своїй господарській діяльності та отримання доходу від користування третіми особами належного йому СП № 10, та вказує, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягала у незаконному користуванні стрілочним переводом №10 без дозволу позивача, як законного власника, та без укладення відповідного договору в порушення ст.71,74,78 Статуту залізниць України, відповідач завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 765 000 грн.

Так, судом встановлено, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі №921/186/23, зобов`язано акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" припинити користування стрілочним переводом СП №10, що розташований на під`їзній колії не загального користування за адресою вул. Поліська, 14 м. Тернопіль, при цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном (стрілочним переводом № 10).

Зазначене судове рішення в цій частині набрало законної сили, а, отже, встановлені в ньому обставини в силу ст.75 ГПК України не підлягають потворному доказуванню, про що судом було зазначено вище.

Як вбачається із долученого відповідачем технічного паспорта під`їзної залізничної колії №1 ПП "Метопал" на станції Тернопіль, виготовленого у 2018 році фізичною особою підприємцем Шот Іваном Ярославовичем, під`їзна залізнична колія №1 примикає стрілочним переводом №54 до колії 26а станції Тернопіль, межа під`їзної колії граничний стовпчик стрілочного переводу №54, залізнична колія №1 та стрілочні переводи №54, 55, 9, 10, 37 знаходяться на балансі і технічному утриманні ВП "Тернопільська дистанція колії". У розділі 2.5.5. Технічного паспорта визначено стрілочні переводи №54, 55, 9, 10, 37 за допомогою яких може здійснюватись подавання та забирання вагонів ПП "Метопал". Із технічного паспорта під`їзної залізничної колії на ст.Тернопіль УВТК "Міністерства оборони України" (ДП "Шепетівський військовий лісгосп"), виготовленого у 2019 році філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту Львівське відділення "АТ "Українська залізниця", вбачається, що під`їзна залізнична колія УВТК "МО України", примикає стрілочним переводом №54 до залізничної колії №26а Промзона Тернопіль, знаходиться на балансі ВП "Тернопільська дистанція колії" РФ Львівська залізниця, межа під`їзної колії граничний стовпчик стрілочного переводу №54. У розділі 2.5.5. Технічного паспорта визначено стрілочні переводи № 54, 55, 9, 10, 37, 36, 39 за допомогою яких може здійснюватись подавання та забирання вагонів ДП "Шепетівський військовий лісгосп".

Відповідно до технічного паспорта під`їзної залізничної колії на станції Тернопіль УВТК "Міністерства оборони України" (ДП "Шепетівський військовий лісгосп") через СП №10 залізницею на підставі укладених у встановленому порядку договорів на подавання та забирання вагонів (експлуатацію залізничних під`їзних колій) може здійснюватись подавання та забирання вагонів для ДП "Шепетівський військовий лісгосп", ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ПП "Метопал".

З матеріалів справи, зокрема з листа ВАТ "Тернопільський Облагропостач" від 08.10.2024, копія якого долучена до матеріалів справи вбачається, що позивач у 2024 році звертався із письмовими зверненнями до відповідача щодо укладення договору про подачу та збирання вагонів для їх подачі на під`їзну колію, у відповідь на який відповідач повідомив позивача, що для укладення договору про подачу та забирання вагонів згідно п. 1.5. розділу 12 Правил перевезення вантажів, затвердженим наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 №823, потрібно надати дійсний на даний час Технічний паспорт під`їзної колії та Місцеву інструкцію про порядок обслуговування і організацію руху на під`їзній колії погоджену та затверджену встановленим порядком (лист від 03.10.2024 №Д-2/8304), дана обставина не заперечується і представниками сторін.

Отже, залізницею здійснювалось подавання та забирання вагонів на підставі відповідних договорів з 2018 року для ПП "Метопал", з 2019 року ДП "Шепетівський військовий лісгосп" та їх контрагентів в даному випадку ТОВ "Інтертранс-Д" у 2022 році, договір про подачу та забирання вагонів позивачем з 2018 по даний час з ВАТ "Тернопільський Облагропостач" залізницею не укладено (доказів протилежного матеріали справи не містять).

Поряд з цим суд відзначає, що договір, на який посилається позивач у позовній заяві про подачу та забирання вагонів (експлуатацію залізничних під`їзних колій), укладений 20.11.2018 між Залізницею і ПП "Метопал", до матеріалів справи не долучено ні позивачем, ні відповідачем. Також не було заявлено позивачем клопотання про витребування судом зазначеного договору в порядку ст. 81 ГПК України, при цьому відповідач не заперечує факту укладення такого договору та надання послуг підприємству.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні 05.05.2025 зазначив, що не вбачав за необхідне витребування такого доказу, з огляду на обставини, встановлені судами, зокрема під час розгляду справи №921/186/23.

Відповідно до п.71 Статуту залізниць України (надалі Статут) взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під`їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії і станції примикання.

Відповідно до п.73 Статуту порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під`їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під`їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під`їзна колія. У разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці між залізницею і контрагентом укладається договір на подачу і забирання вагонів. Усі розрахунки за обслуговування здійснюються безпосередньо між ними. Розрахунки, пов`язані з амортизацією залізничних під`їзних колій, за участь контрагента у ремонті та утриманні колії у всіх випадках здійснюються безпосередньо між підприємством і його контрагентом.

Відповідно до п.74 Статуту залізниця за погодженням з підприємством може використати залізничну під`їзну колію для проведення маневрових робіт, постановки рухомого складу та з іншою метою.

У договорах про експлуатацію залізничної під`їзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання під`їзних колій для потреб залізниці (п.75 Статуту залізниць України).

Відповідно до п.77 Статуту термін дії договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії і договору на подачу та забирання вагонів визначається сторонами. Договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії і договір про подачу і забирання вагонів укладаються між залізницею або відповідною уповноваженою начальником залізниці організацією та підприємством, якому належить під`їзна колія.

Враховуючи зазначене вище, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач невірно тлумачить пункт 74 Статуту, який передбачає погодження залізницею з власником під`їзної колії її використання для проведення маневрових робіт, перестановку рухомого складу та з іншою метою саме для потреб залізниці. Норми пункту 74 Статуту кореспондуються з пунктом 75 Статуту, у якому визначено, що у договорах на подавання та забирання вагонів та договорах на експлуатацію залізничних під`їзних колій передбачається можливість використання під`їзних колій для потреб залізниці.

Тоді як на виконання договору про подачу та забирання вагонів ПП "Метопал" залізниця використовувала СП №10 для надання послуг саме цьому підприємству, а не для потреб залізниці.

Отже, Договір про користування СП №10, як одного з елементів під`їзної колії позивача міг бути укладений позивачем безпосередньо з ПП "Метопал" без участі залізниці, як це передбачено п.73 Статуту та випливає із змісту права власності, передбаченого ст.317 ЦК України щодо права власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст.78 Статуту залізниць України примикання споруджуваних залізничних під`їзних колій до існуючих допускаються з дозволу начальника залізниці і відповідного підприємства.

Як вбачається із інвентарної картки обліку основних засобів, долученої відповідачем до матеріалів справи, з моменту створення ВАТ "Тернопільський Облагропостач" у 1996 році примикання споруджуваних під`їзних колій до під`їзної колії позивача не проводилось, а під`їзна колія, якою користувалось ПП "Метопал" з 2018 року, побудована у 1953 році.

Таким чином, позивач помилково посилається на пункт 78 Статуту та стверджує у позові про те, що одержання від ВАТ "Тернопільський Облагропостач" дозволу на примикання до належної йому під`їзної колії незагального користування (зовнішньої залізничної колії) від розташованого на ній стрілочного переводу СП № 10, - будь-яких інших під`їзних залізничних колій, - є обов`язковим. В судовому засіданні представником позивача визнано вказану помилку.

При цьому, поза увагою суду не може залишитись та обставина, що будучи власником з 1996 року під`їзної залізничної колії, в тому числі СП №10, враховуючи рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2017 у справі №914/2012/16, позивач лише у лютому 2023 року звернувся до відповідача із адвокатським запитом про правові підстави самовільного відтранспортування вагонів ПП "Метопал" із використанням частини під`їзної колії, зокрема стрілочного переводу №10, тобто впродовж тривалого періоду позивач не цікавився та не був обізнаний про використання свого майна, тоді як власність зобов`язує і власник майна має цікавитися ним, не вживав жодних заходів, спрямованих для одержання доходів (упущеної вигоди), при цьому 29.09.2022 укладає із ФОП Мачуга І.Б., як представником ТОВ "Інтертранс-Д" (із реєстрацією в м.Дніпро) в м.Тернопіль, який уповноважений в тому числі і на укладення в інтересах ТОВ "Інтертранс-Д" договорів, пов`язаних із діяльністю товариства по збиранню та відправленню споживачам брухту чорних металів залізничними вагонами, договір, предметом якого є розташований на належній ВАТ "Тернопільський Облагропостач" під`їзній залізничній колії не загального користування стрілочний перевід СП № 10, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

Зі змісту договору від 29 вересня 2022 року вбачається, що ФОП Мачуга І.Б. в інтересах ТОВ "Інтертранс-Д" (контрагент ДП "Шепетівський військовий лісгосп") уклав договір з позивачем, предметом якого є користування СП №10. За експлуатацію залізничної під`їзної колії не загального користування (шлях 41а) із розміщеним на ній стрілочним переводом СП №10, Контрагент, як представник ТОВ "Інтертранс-Д" сплачує Підприємству плату в сумі 500 грн за день або ж 15000 грн в місяць. В цей розрахунок включені всі витрати, що пов`язані з амортизацією стрілочного переводу №10, самої залізничної під`їзної колії, включаючи поточний ремонт як безпосередньо колії, так і розташованого на ній стрілочного переводу із стрілкою.

Отже, позивач, посилаючись на даний договір, обґрунтовує можливість отримання ним доходу у вигляді упущеної вигоди у такому ж розмірі з ПП "Метопал", якщо б його права не були порушені з вини відповідача. При цьому, будь-яких доказів того, що позивач звертався до ПП "Метопал" з приводу укладення договору на користування СП №10 до позовної заяви позивачем не долучено.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що під час дії договору про подачу та забирання вагонів ДП "Шепетівський військовий лісгосп" для надання послуг контрагентам останнього (зокрема ТОВ "Інтертранс-Д") залізницею також використовувався СП №10, однак це не завадило позивачу укласти договір від 29.09.2022 на користування СП №10.

Щодо такої складової як протиправна поведінка, суд відзначає, що матеріали справи не містять і позивач таких доказів суду не надав, що саме внаслідок протиправних дій відповідача договір між позивачем та ПП "Метопал" не був укладений. Наявний у матеріалах справи лист відповідача 24.02.2023 №ДН-2-ДНМ-2/75, яким виробничий структурний підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця", у відповідь на адвокатський запит від 14.02.2023 №74 про правові підстави самовільного відтранспортування вагонів ПП "Метопал" із використанням частини під`їзної колії (м.Тернопіль, вул. Поліська, 14), зокрема стрілочного переводу СП №10, що належить на праві власності ВАТ "Тернопільський Облагропостач", яким відповідач повідомив позивача про те, що подача вагонів здійснюється згідно укладеного договору №П/ДН-2/18/888/М/п від 20.11.2018 з доповненнями, укладеного між Регіональною філією "Львівська залізниця" та ПП "Метопал", зокрема з використанням стрілочного переводу №10, який знаходиться на балансі ВСП "Тернопільська дистанція колії" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця", сам по собі не є належним і допустимим у розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України доказом неможливості укладення договору з ПП "Метопал" з метою отримання доходу від використання свого майна без інших допустимих доказів, які позивачем надані не були, а доказів, з яких причин і обставин договір між позивачем та ПП "Метопал" не був укладений, матеріали справи взагалі не містять. Не є такими доказами і рішення судів у справі №921/186/23, які на думку позивача підтверджують протиправну поведінку відповідача, внаслідок якої позивач не отримав дохід у вигляді упущеної вигоди з підстав, зазначених судом вище.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що позивач вчиняв заходи, спрямовані на реальне отримання доходу від використання свого майна.

Водночас судом враховано, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 у справі №921/186/23 встановлено, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном (стрілочним переводом СП № 10), та зобов`язано відповідача (АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця") припинити користування стрілочним переводом СП №10, що розташований на під`їзній колії не загального користування за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14.

При цьому, згідно вказаної постанови протиправність поведінки відповідача полягала у користуванні залізничною під`їзною колією, в тому числі СП №10, без належних на те правових підстав, так як відповідачем не було підтверджено наданими суду доказами права власності на вказане майно, тоді як знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що наявність технічного паспорту (та схеми поздовжніх та поперечних профілів залізничних колій, які є невід`ємними додатками до технічного паспорту) є достатньою підставою для висновку про належність позивачу, окрім під`їзної колії не загального користування, і на стрілочний перевід СП № 10.

На підтвердження обставин перешкоджання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" користуватися спірним стрілочним переводом СП № 10, ним було надано суду докази про те, що АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" та ПП "Метопал" укладено договір про подачу і збирання вагонів (в тому числі за допомогою СП №10), а ВАТ "Тернопільський Облагропостач" не отримує доходу від користування третіми особами належного йому СП №10, а також не має можливості в повній мірі використовувати вказаний СП №10 в своїй господарській діяльності, що надалі і слугувало підставою для задоволення апеляційним судом позовної вимоги про стягнення з відповідача неотриманого доходу на підставі ст. 1212-1214 ЦК України, в розмірі 765 000 грн, що згодом було скасовано Верховним Судом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про недоведення позивачем такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка відповідача, що мала б наслідком саме неукладення договору позивачем з ПП "Метопал", без участі відповідача, як це передбачено п.73 Статуту залізниць України, як вже зазначалося вище матеріали справи не містять жодних доказів і відомостей, які перешкодили позивачу укласти такий договір.

Крім того, суд доходить висновку про недоведення позивачем такої складової цивільного правопорушення як наявність у нього збитків, що виникли внаслідок через неукладення договору з ПП "Метопал", тобто, позивачем не доведено, що він реально міг би отримати прибуток у розмірі 765 000 грн.

Щодо такої складової цивільного правопорушення як причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, суд відзначає таке.

Важливим елементом доказування наявності збитків (упущеної вигоди) є також встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

У спірних правовідносинах, по-перше, позивачем не доведена протиправна поведінка відповідача, що мала б наслідком неукладення договору позивачем з ПП "Метопал" (з метою отримання доходу), по-друге, не доведені збитки (упущена вигода) позивача, а тому не вбачається із матеріалів справи наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що внаслідок укладення договору відповідачем з ПП "Метопал", позивач не зміг укласти такий договір з 2018 року з ПП "Метопал", і внаслідок цього поніс збитки (упущену вигоду) у розмірі 765 000 грн.

Відповідно не доведено позивачем і такої складової цивільного правопорушення як вина відповідача.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Щодо визначеного позивачем розміру збитків, суд також вважає за необхідне відмітити таке.

Розмір збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) позивачем обґрунтовується:

- власним розрахунком, виходячи із визначеного в договорі від 29.09.2022 розміру орендної плати (15000,00 грн в місяць *51 місяць);

- укладеним 29.09.2022 між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачуга І.Б., як представником ТОВ "Інтертранс-Д" (із реєстрацією в м.Дніпро) в м.Тернопіль, договором, предметом якого є розташований на належній ВАТ "Тернопільський Облагропостач" під`їзній залізничній колії не загального користування стрілочний перевід СП № 10, який знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14. При цьому, в розділі 2 "Платежі та порядок розрахунків" Договору передбачено, що за експлуатацію залізничної під`їзної колії не загального користування (шлях 41а) із розміщеним на ній стрілочним переводом СП № 10, Контрагент, як представник ТОВ "Інтертранс-Д" сплачує підприємству плату в сумі 500 грн за день або ж 15 000 грн в місяць, включаючи всі витрати, що пов`язані з амортизацією стрілочного переводу № 10, самої залізничної під`їзної колії, поточний ремонт як безпосередньо колії, так і розташованого на ній стрілочного переводу із стрілкою. При цьому, доказів виконання договору: оплат за вказаним договором, а також доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем, останнім до матеріалів справи не долучено.

- висновком суб`єкта оціночної діяльності ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" від 05.05.2023 №05/05-2023/01 про проведення дослідження на отримання ВАТ "Тернопільський Облагропостач" доходу за користування стрілочним переводом СП №10, згідно з яким величина доходів (упущеної вигоди), які позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, в результаті передачі в оренду вказаного стрілочного переводу за період дослідження (з липня 2018 року до квітня 2023 року) становить 948 980,20 грн.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що за змістом статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За змістом ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч.1 ст.98 ГПК України).

Відповідно до частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 ГПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічні висновки щодо такої обов`язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та щодо відхилення експертного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 ГПК України викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №904/684/18, від 15.12.2011 у справі №910/15946/20, від 21.09.2022 у справі №903/692/22, від 24.10.2022 у справі №908/1092/21, від 20.06.2023 у справі №924/588/20, від 07.11.2023 у справі №909/869/22.

Проте складений за заявою ВАТ "Тернопільський Облагропостач" висновок суб`єкта оціночної діяльності від 05.05.2023 № 05/05-2023/01, який долучений як доказ при зверненні із цією позовною заявою про стягнення 765 000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, не відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України, та не може вважатись належним і допустимим доказом у цій справі в підтвердження зазначених у позові обставин за відсутності належного доведення усіх складових цивільного правопорушення.

Окрім того, слід зазначити, що як у власному розрахунку заявленої до стягнення суми збитків (упущеної вигоди) внаслідок неможливості використовувати стрілочний перевід СП№10, так і у висновку ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" від 05.05.2023 №05/05-2023/01, взято за основу дані із договору від 29.09.2022, укладеного між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачугою І.Б. (як представником ТОВ "Інтертранс-Д"), у якому розрахунок орендної плати (15 000 грн в місяць) визначено за експлуатацію залізничної під`їзної колії не загального користування (шлях 41а) із розміщеним на ній стрілочним переводом СП № 10, включаючи всі витрати, що пов`язані з амортизацією стрілочного переводу № 10, самої залізничної під`їзної колії, поточний ремонт як безпосередньо колії, так і розташованого на ній стрілочного переводу із стрілкою. При цьому, пунктом 2 Договору від 29.09.2022 передбачено, що розгорнута довжина під`їзної колії становить 661,4 метри.

Водночас, як вказує відповідач у відзиві на позов та відповідно до відомостей з технічного паспорта під`їзної колії Тернопільського державного обласного підприємства матеріально-технічного забезпечення "Облагропостач" 1992 року, відстань від стрілки примикання СП №10 до території позивача складає 335 м.

Враховуючи наведене, суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що вартість утримання під`їзної колії та стрілочного переводу №10, якими користувалось ТОВ "Інтертранс-Д" та утримання лише СП №10, яким користувалось ТОВ "Метопал", є неспівмірними величинами. Тому розмір плати, визначений в договорі від 29.09.2022 між ВАТ "Тернопільський Облагропостач" та ФОП Мачуга І.Б., як представником ТОВ "Інтертранс-Д" (15000,00 грн) не може бути покладено за основу при визначенні позивачем отриманих збитків (упущеної вигоди).

Припущення відповідача про те, що договір від 29.09.2022, укладений ФОП Мачуга І.Б. в інтересах ТОВ "Інтертранс-Д" з перевищенням повноважень ФОП Мачугою І.Б., не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження таких припущень.

Збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.

Тобто, необхідно довести, що вигода позивача мала реальний характер і він би безперечно її отримав, якби не протиправні дії відповідача, чого у цій справі позивачем не доведено, тоді як з матеріалів справи вбачається, що неодержання позивачем очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого позивача, за відсутності фактів вжиття позивачем певних заходів щодо одержання упущеної вигоди, а тому відшкодуванню не підлягає.

Водночас суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Враховуючи наведене в сукупності суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду наявності складу правопорушення у діях відповідача, наявності та розміру збитків, протиправної поведінки, вини та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та внаслідок цього отриманими збитками позивача.

Також у матеріалах справи міститься заява відповідача (відзив на позов) про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі №922/1425/17.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК).

Отже, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

За таких обставин, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи в позові слід відмовити саме з підстав його необґрунтованості, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" збитків у вигляді упущеної вигоди, відтак, заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у цій справі покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 13, 20, 73-75, 86, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам справи відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 12.05.2025.

Суддя Н.В. Охотницька