Ухвала від 12.05.2025 по справі 910/8275/24

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8275/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій»,

2) ОСОБА_2 ,

3) Приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ,

про визнання недійсним рішення загальних зборів та договору управління спадщиною, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», що оформлено протоколом від 30.06.2023 № 1/06.23; визнання недійсним з моменту укладання договору управління спадщиною від 30.06.2023 № 1/2023 та застосування наслідків його недійсності; скасування з 03.07.2023 державної реєстрації призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій" ОСОБА_2 , що зареєстрована 03.07.2023 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1005531070021001776; скасування з 07.07.2023 державної реєстрації виправлення помилки щодо призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайський аграрій'' ОСОБА_2 , що зареєстрована 07.07.2023 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1005537770022001776.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі №910/8275/24 та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні 16.04.2025 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду поновлено судовий розгляд.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 у справі № 910/8275/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 залишено без змін.

22.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, протокольну ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 910/8275/24.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).

06.05.2025 ОСОБА_1 подано до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 06.05.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2024, протокольну ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі № 910/8275/24, та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 19.06.2025 о 10:15, у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал судових засідань № 2 (каб. №209).

07.05.2025 на розгляд Суду надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, у якій заявник просить:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» надавати позивачу ОСОБА_1 письмове повідомлення про намір укладання правочинів, договорів, що пов`язані із розпорядженням майном та коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на суму, що перевищує - 1 000 000,00 грн, не пізніше ніж за 5 робочих днів до їх укладання, до остаточного вирішення справи № 910/8275/24;

- заборонити ОСОБА_2 та/або іншим особам, які діють від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» укладати правочини, договори, що пов`язані із розпорядженням майном та коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на суму, що перевищує - 1 000 000,00 грн, до остаточного вирішення справи № 910/8275/24.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Губенко Н.М., Мамалуй О.О.).

12.05.2025 від ОСОБА_2 надійшли заперечення проти заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, які мотивовані тим, що долучені позивачем до заяви копії контрактів та митних декларацій жодним чином не свідчать про недобросовісності та/або нерозумності дій директора товариства і не можуть свідчити про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заборони здійснювати директору управління поточною діяльністю товариства, що в результаті призведе до непоправних наслідків; заходи до забезпечення позову є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог; заходи забезпечення позову фактично стосуються повноважень загальних зборів та виконавчого органу, права іншого учасника товариства можуть бути порушені; обставини, покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не вказують на наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони діючому директору виконувати функціональні обов`язки виконавчого органу управління товариством.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 тощо).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників (учасників) товариства, визнання недійсним з моменту укладання Договору управління спадщиною та скасування в ЄДР реєстраційних записів.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

Колегія суддів у розгляді даного питання ураховує, що позивачка у цій справі, звертаючись з відповідною заявою, має намір захистити свої права як спадкоємиці учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій», які порушені (на її думку) внаслідок ухвалення оспорюваного рішення загальних зборів, що відбулись 30.06.2023, тобто після смерті її батька (учасника спірного товариства/спадкодавця) та до отримання останньою як спадкоємиці за законом свідоцтва на спадщину (20.03.2024) щодо спадкування частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» у розмірі 70%.

В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 вказала, що її батько, ОСОБА_4 , був директором та засновником (учасником) ТОВ «Дунайський Аграрій», володіючи 70% корпоративних прав у цьому товаристві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

30.06.2023 на підставі Договору управління спадщиною приватний нотаріус передав ОСОБА_2 в управління 70% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» без права розпорядження.

30.06.2023 були проведені загальні збори засновків (учасників) товариства, рішення яких було оформлено протоколом № 1/06.23 від 30.06.2023 на яких було призначено директором товариства - ОСОБА_2 .

У подальшому, а саме 20.03.2024 позивачці як спадкоємці за законом видано свідоцтво на спадщину щодо спадкування частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» у розмірі 70%.

17.07.2023 приватний нотаріус Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко Марії Дмитрівни припинила повноваження управління спадковим майном відповідача ОСОБА_2 .

15.05.2024 ОСОБА_2 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» було укладено Договір № 1-05/2024 від 15.05.2024 на поставку органічної зеленої сочевиці урожаю 2024 року на суму - 192 600,00 EURO, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.05.2024 складає - 8 249 058,00 грн (42,83 грн за 1 євро).

20.08.2024 відповідачем ОСОБА_2 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» було укладено Договір № 1 від 20.08.2024 насіння органічної чорної гірчиці на суму - 44 880,00 EURO, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.08.2024 складає - 2 046 528,00 грн (45,60 грн за 1 євро).

З огляду на вищевикладене позивачка вважає, що зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» надавати позивачу письмове повідомлення про намір укладання правочинів, договорів, що пов`язані із розпорядженням майном та коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на суму, що перевищує - 1 000 000,00 грн, не пізніше ніж за 5 робочих днів до їх укладання, та заборона ОСОБА_2 та/або іншим особам, які діють від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» укладати правочини, договори, що пов`язані із розпорядженням майном та коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайський аграрій» на суму, що перевищує - 1 000 000,00 грн, до остаточного вирішення справи обумовлено тим, що ці заходи забезпечення позову дозволяють позивачу контролювати дії відповідача та своєчасно реагувати на потенційно ризиковані правочини чи договори. Вжиття заходів забезпечення позову у справі необхідно позивачу задля охорони матеріально - правових інтересів позивача від недобросовісних дій із боку відповідача, у тому числі від продажу майна, розтрати грошових коштів.

ОСОБА_1 не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.

У заяві про забезпечення позову позивачка обмежилася лише посиланням на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду у справі та посиланням на укладення ОСОБА_2 договорів на поставку, яке не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів, викладені у заяві ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, Суд вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки зазначені у заяві обставини не доводять, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/8275/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй