Ухвала від 12.05.2025 по справі 906/1674/23

УХВАЛА

12 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 906/1674/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "РУДЬ"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Акціонерного товариства "РУДЬ",

2) ОСОБА_2

про стягнення 2 059 595,58 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви від 01.05.2024 про зміну предмету позову) до Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "РУДЬ") та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 2 059 595,58 грн за акції у зв`язку із неправомірним заниженням ціни їх викупу на підставі публічної безвідкличної вимоги від 10.01.2018 про примусове придбання акцій в усіх власників акцій Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", в тому числі 592 574,40 грн недоплати за акції/збитків, 110 316,00 грн 3% річних, 439 408,02 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені, а також понесених судових витрат.

2. Господарський суд Житомирської області рішенням від 07.11.2024 позов задовольнив частково; стягнув солідарно з Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 4 906,93 грн 3% річних; 7 138,77 грн інфляційних втрат; відмовив в частині стягнення 105 409,07 грн 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат, 917 297,16 грн пені.

3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 24.03.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 105 348,37 3% річних, 432 269,25 грн інфляційних втрат скасував та ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову; в решті рішення залишив без змін. Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 виклав в редакції, відповідно до якої стягнув з відповідачів солідарно: 1) 592 574,40 грн доплати за акції Акціонерного товариства "Житомирський маслозавод"; 2) 110 255,30 грн 3% річних; 3) 439 408,02 грн інфляційних втрат; відмовив в частині стягнення: 1) 60,70 грн 3% річних; 2) 917 297,16 грн пені.

4. 23.04.2025 Акціонерне товариство "РУДЬ" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025, у якій просить їх скасувати повністю та передати повністю на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. 29.04.2025 ОСОБА_1 через систему Електронний суд подав заперечення проти відкриття касаційного провадження, у яких не погоджується із сумою судового збору, сплаченою скаржником, та вказує про необґрунтованість підстав касаційного оскарження.

6. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

7. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

8. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

10. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).

11. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

12. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

13. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

14. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

15. При цьому необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

16. Системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

17. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

18. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

19. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

20. Скаржник у касаційній скарзі (у підрозділі "5. Підстави касаційного оскарження") цитує положення пунктів 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що "Відповідач 1 подає касаційну скаргу з підстав, передбачених п.1) ч.2. ст.287 ГПК".

21. Проте, наводячи в подальшому обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК скаржник, зокрема, не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

22. Окрім цього, у тексті касаційної скарги скаржник також зазначає, що "спір вирішений судом на підставі недопустимих доказів" (стор.11); "суди першої та апеляційної інстанції припустили порушення процесуального закону - не призначили судової експертизи та вирішили спір на підставі недопустимих доказів" (стор.18), а у підрозділі "10. Нормативні підстави для скасування судових рішень" касаційної скарги скаржник цитує положення п.4 ч.3 ст.310 ГПК та зазначає, що "суд встановив ринкову вартість акцій ПАТ "Житомирський маслозавод" на підставі неналежного доказу - незасвідченої копії експертного висновку №1041/56301 у справі №906/453/19, що призвело до неправильного вирішення справи".

23. При цьому скаржник у скарзі не посилається на п.4 ч.2 ст.287 ГПК як на підставу касаційного оскарження.

24. У зв`язку із вищезазначеним, скаржнику необхідно чітко вказати підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані у цій ухвалі.

25. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

26. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

27. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

28. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

29. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").

30. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

31. Згідно з ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

32. Враховуючи вимоги касаційної скарги (як було зазначено, скаржник просить переглянути рішення судів попередніх інстанцій повністю), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 49 430,29 грн (2 059 595,58 грн х 1,5% х 200% х 0,8).

33. Проте, скаржник відповідно до платіжної інструкції від 22.04.2025 №3012 сплатив 34 268 грн, тобто на 15 162,29 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

34. У підрозділі "9.2 Судовий збір" касаційної скарги скаржник зазначає, що він оспорює присуджену апеляційним судом до стягнення суму у розмірі 1 142 237,72 грн (592 574,40 грн доплати за акції, 110 255,30 грн 3% річних та 439 408,02 грн інфляційних втрат). Однак, зазначене не відповідає прохальній частині касаційної скарги, у якій скаржник просить скасувати рішення та постанову повністю.

35. Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

36. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.

37. Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та/або здійснити оплату судового збору у відповідності до дійсних її вимог, докази чого надати Верховному Суду.

38. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

39. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.

40. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень та заперечення щодо цього клопотання залишаються без розгляду до усунення недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "РУДЬ" на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.11.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі №906/1674/23 залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "РУДЬ" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству "РУДЬ", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О. Кібенко